Постанова Дніпровський апеляційний суд № 178/394/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1882/25 Справа № 178/394/24 Головуючий у першій інстанції: Цаберябий Б. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Цаберябого Б.М. від 05 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , третя особа Фермерське господарство "Ром-Макс", про визнання права на довічне успадковуване володіння на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, ВСТАНОВИЛА: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що вона є спадкоємицею за законом майна, що залишилось після її батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_4 був власником, крім іншого майна, корпоративних прав та обов`язків на статутний (складений) капітал Фермерського господарства «Ром-Макс» у розмірі 100,00 гривень. Вказане фермерське господарство було засноване за рахунок наданої ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 52,0 га на території Божедарівської селищної ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області. Право довічного успадковуваного володіння на вказану земельну ділянку підтверджується державним актом на право довічного успадкованого володіння землею від 07 грудня 1992 року б/н, виданого ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Жовтневої сільської ради народних депутатів від 04 грудня 1992 року за №41 для організації фермерського господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння на землю за №73, оскільки згідно вимог ЗУ «Про селянське (фермерське) господарство» необхідною умовою для створення і функціонування СФГ була земельна ділянка, яка мала перебувати або у власності, або у постійному користуванні осіб, що виявили бажання створити фермерське господарство. Після смерті ОСОБА_4 1/2 частку складеного капіталу господарства у розмірі 50 гривень отримала позивачка на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та 1/2 частку складеного капіталу у розмірі 50 гривень отримала дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , яка доводиться матір`ю позивачці. З метою оформлення спадкових прав на майно, яке складається із земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 52,0 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0452, на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, 20 грудня 2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса. Проте, нотаріусом було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з неналежним оформленням прав на земельну ділянку спадкодавцем за його життя. Тому позивач просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право довічного успадкованого володіння на земельну ділянку площею 52,0 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0452, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого на підставі рішення виконкому Жовтневої сільської ради народних депутатів від 04 грудня 1992 року за №41 для організації фермерського господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №73. Заочним рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, письмовою розпискою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника ФГ "Ром-Макс" від 21.05.2025 (а.с. 174 т.2), а також довідкою про доставку судової повістки в електронному вигляді Божедарівській селищній раді Кам`янського району Дніпропетровської області, яка долучена до матеріалів справи (а.с. 179 т.2). 29 травня 2025 року від відповідачки ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без її участі. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що за життя ОСОБА_4 для організації фермерського господарства, на підставі рішення виконкому Жовтневої сільської ради народних депутатів від 04 грудня 1992 року за №41, видано у довічне успадковане володіння 52,0 га землі в межах згідно плану для створення фермерського господарства, що підтверджується копією державного акту на право довічного успадкованого володіння землею; акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №73 (а.с. 15-17 т.1). Відповідно до статуту селянського (фермерського) господарства «Ром-Макс» його засновником та головою був ОСОБА_4 (а.с. 26-37 т.1). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер батько позивачки, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.02.1969, копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 06.06.1992 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 23 червня 2021 року Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 12-14 т.1). Відповідно до повної копії спадкової справи №77/2021 після ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведеної приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Ставніченко О.П., із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк звернулась 15.09.2021 позивачка (а.с. 54 т.1); гр. ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) 15.09.2021 подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини на користь доньки - позивачки (55, 73 т.1). Згідно копії довідки Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Саксаганської районної у місті ради м. Кривого Рогу від 28.09.2021 №25644, разом із ОСОБА_4 станом на 23 червня 2021 року за адресою по АДРЕСА_1 проживали ОСОБА_5 (чоловік позивачки), ОСОБА_6 , позивачка та ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) (а.с. 88 т.1). 03 листопада 2023 року позивачка звернулась до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Ставніченко О.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 115 т.1). 03 листопада 2023 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Ставніченко О.П. видано позивачці свідоцтво про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване в реєстрі за №2187, на 1/2 частку майнових прав та обов`язків на статутний (складений) капітал ФГ «Ром-Макс» (а.с. 19, 160 т.1). Також приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Ставніченко О.П. 03 листопада 2023 року видано позивачці свідоцтво про право власності за реєстровим №2185 на ім`я ОСОБА_3 (дружина спадкодавця) на 1/2 частку майнових прав та обов`язків на статутний (складений) капітал ФГ «Ром-Макс» у справі спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу (а.с. 159 т.1). Протоколом загальних зборів членів ФГ «Ром-Макс» №1/2023 від 03.11.2023, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Ставніченко О.П. за реєстровими №2193, 2194, вирішено, зокрема, виключити зі складу засновників та членів господарства ОСОБА_4 , у зв`язку зі смертю; включити до складу господарства позивачку як таку, що отримала майнові права на господарство, які становлять 1/2 частку складеного капіталу (на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом) (а.с. 25 т.1). Таким чином, членами ФГ «Ром-Макс» є ОСОБА_7 (розмір частки у складеному капіталі - 0%), ОСОБА_1 (розмір частки у складеному капіталі - 50%), ОСОБА_8 (розмір частки у складеному капіталі - 0%), ОСОБА_9 (розмір частки у складеному капіталі - 0%), ОСОБА_10 (розмір частки у складеному капіталі - 0%), ОСОБА_11 (розмір частки у складеному капіталі - 0%), ОСОБА_3 (розмір частки у складеному капіталі - 50%), що також підтверджується копією статуту ФГ «Ром-Макс», затвердженого протоколом загальних зборів членів ФГ «Ром-Макс» №1/2023 від 03.11.2023 (а.с. 150-162 т. 2). Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кінцевими бенефіціарними власниками ФГ «Ром-Макс» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 163-166 т.2). Постановою приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Ставніченко О.П. від 20 грудня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спірну земельну ділянку площею 52,0 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0452, розташовану на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області (а.с. 38-39, 190-191 т.1). ФГ «Ром-Макс», якого залучено до участі у справі в якості третьої особи, подано відзив на апеляційну скаргу від 28.03.2025, за змістом якого просило врахувати, що у своїй діяльності господарство реалізує своє право користування земельною ділянкою площею 52,0 гектари, кадастровий номер - 1222082500:01:001:0452, сільськогосподарського призначення, відповідно до Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, виданого ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому Жовтневої сільської ради народних депутатів від 04 грудня 1992 року за №41. Вказана земельна ділянка є основою для існування та функціонування фермерського господарства «Ром-Макс» та його учасників та працівників. ФГ «Ром-Макс» не заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на довічне успадковуване володіння на земельну ділянку в порядку спадкування та просить їх задовольнити (а.с. 119-120 т.2). У судовому засіданні апеляційного суду 21 травня 2025 року голова ФГ «Ром-Макс» пояснив, що усі члени господарства не заперечують щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею засновника ОСОБА_4 , адже земельна ділянка площею 52,0 гектари, кадастровий номер - 1222082500:01:001:0452, є основою для існування та функціонування фермерського господарства «Ром-Макс». За змістом статей 6, 50 ЗК України від 18 грудня 1990 року №561-XII у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2201-XII, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею. Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року №2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України. У пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у ЗК України від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу. Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; - пункту 6 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року № 563-ХII «Про земельну реформу» з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. З огляду на викладене особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадковуваного володіння за законом, не може бути позбавлена права на таке володіння. На правовідносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадковуваного володіння землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищене статтею 41 Конституції України), а й обмежують у можливості припинити відповідне право. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви у м.Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123). ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява №17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява №20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява №20166/92, § 36). Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковуване володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка дозволяла б припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним. Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України та частини другої статті 102 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування. При цьому згідно із частиною другою статті 395 ЦК України законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України). Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут) (стаття 1225 ЦK України). Таким чином, враховуючи, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України, спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадковуваного володіння. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №368/54/17 (провадження №14-487цс19), який конкретизовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц (провадження №14-63цс20). Разом з цим, у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц (провадження №14-63цс20) зазначено, що право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства, за змістом приписів статті 6 ЗК України від 18 грудня 1990 року у редакції, чинній до 16 травня 1992 року, могло належати лише фізичній особі та згідно з частиною першою статті 55 цього Кодексу у тій самій редакції було об`єктом спадкування у випадку смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство. Тому таке право зі створенням селянського (фермерського) господарства до останнього не переходило. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши прийняття позивачкою спадщини після свого батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, й у вигляді 1/2 частки майнових прав та обов`язків на статутний (складений) капітал ФГ «Ром-Макс»; встановивши, що за життя спадкодавцю ОСОБА_4 для організації фермерського господарства було надано у довічне успадковане володіння 52,0 га землі в межах згідно плану для створення фермерського господарства, на підставі рішення виконкому Жовтневої сільської ради народних депутатів від 04 грудня 1992 року за №41; встановивши також, що спадкоємець ОСОБА_4 - позивачка - є членом ФГ «Ром-Макс» та власником 50% частки вказаного господарства у складеному капіталі; встановивши також, що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо спірної земельної ділянки, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , права довічного успадкованого володіння на земельну ділянку площею 52,0 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0452, розташовану на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого на підставі рішення виконкому Жовтневої сільської ради народних депутатів від 04 грудня 1992 року за №41, для організації фермерського господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №73. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 697/2010/21 (провадження №61-828св23). На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване заочне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити. Заочне рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 05 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , третя особа Фермерське господарство "Ром-Макс", про визнання права на довічне успадковуване володіння на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право довічного успадкованого володіння на земельну ділянку площею 52,0 га, кадастровий номер 1222082500:01:001:0452,розташовану на території Божедарівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, згідно Державного акту на право довічного успадкованого володіння землею, виданого на підставі рішення виконкому Жовтневої сільської ради народних депутатів від 04 грудня 1992 року за №41, для організації фермерського господарства, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право довічного успадкованого володіння землею за №73. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 16 червня 2025 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова