Постанова 4803 № 209/3584/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2982/22 Справа № 209/3584/21 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 березня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Пищиди М.М. суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М. за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з відповідачами зареєстровані та є співвласниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір належної йому частини спірної квартири становить 1/4, відповідачці ОСОБА_4 - 1/2 частина та відповідачу ОСОБА_2 - 1/4 частина. Згідно технічного паспорту, спірна квартира складається з 3-х ізольованих кімнат, жилою площею 37,5 кв.м., у тому числі: 1-а кімната -17,3 кв.м., 2-га кімната - 7,9 кв.м., 3-тя кімната - 12,3 кв.м, кухні площею 6,8 кв.м., ванної кімнати - 2,6 кв.м., вбиральні - 1,0 кв.м., коридору - 11,0 кв.м., комори - 1,2 кв.м.; квартира обладнана двома лоджіями - 3,4 кв.м.; загальна площа квартири становить 63,5 кв.м. Отже, частина, що належить йому, як власнику 1/4 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, у загальній площі квартири становить 15,875 кв. м, а у житловій - 9,375 кв. м. Така ж сама частина квартири належить відповідачу ОСОБА_2 . Частина відповідачки ОСОБА_4 , як власника 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, у загальній площі квартири становить 31,75 кв.м., у житловій площі - 18,75 кв.м. Також зазначає, що він звертався до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про захист права власності, вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням. Рішенням суду від 12.05.2017 року його вимоги були задоволені частково та ухвалено: вселити його у спірну квартиру та визначити порядок користування спірною квартирою, виділивши ОСОБА_3 , в користування одну кімнату, площею 7,9 кв.м., а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 дві кімнати, площею 17,3 кв.м та 12,3 кв.м, коридор, кухню, ванну кімнату та вбиральню залишити у спільному користуванні. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.10.2017 року рішення Дніпровського районного суду від 17.05.2017 року було скасовано в частині визначення порядку користування жилим приміщенням та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Постановою Верховного суду від 07.02.2019 року Рішення Апеляційного суду від 11.10.2017 року залишено без змін. 07.10.2020 року він був вселений у спірну квартиру та йому були надані ключі від вхідних дверей квартири, але ОСОБА_4 не дозволяє йому користуватись жодною кімнатою у спірній квартирі. Для вирішення питання порядку користування спірною квартирою він звернувся до судового експерта, яким було надано висновок судової будівельно-технічної експертизи щодо двох вірогідних варіантів. Тому він подав позов до суду для встановлення порядку користування спірною квартирою, яка є з відповідачами спільним майном, та просить, щоб суд виділив йому у користування частку квартири, яка відповідає розміру його ідеальної частки - 1/4 - у праві спільної часткової власності. Враховуючи зазначене, позивач просив суд встановити між співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 порядок користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - житлову кімнату площею 7,9 кв.м., лоджію площею 1,7 кв.м. біля кімнати площею 7,9 кв.м. виділити в особисте користування ОСОБА_3 ; - житлову кімнату площею 17,3 кв.м., житлову кімнату площею 12,3 кв.м., лоджію площею 1,7 кв.м. біля кімнати площею 12,3 кв.м., вбудовану шафу площею 1,2 кв.м. виділити в особисте користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - коридор площею 11,0 кв.м., кухню площею 6,8 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м. виділити в загальне користування співвласників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення порядку користування - задоволено у повному обсязі. Встановлено між співвласниками ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порядок користування квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: - житлову кімнату площею 7,9 кв.м., лоджію площею 1,7 кв.м. біля кімнати площею 7,9 кв.м. виділити в особисте користування ОСОБА_3 ; - житлову кімнату площею 17,3 кв.м., житлову кімнату площею 12,3 кв.м., лоджію площею 1,7 кв.м. біля кімнати площею 12,3 кв.м., вбудовану шафу площею 1,2 кв.м. виділити в особисте користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - коридор площею 11,0 кв.м., кухню площею 6,8 кв.м., ванну кімнату площею 2,6 кв.м., вбиральню площею 1,0 кв.м. виділити в загальне користування співвласників ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вирішено питання щодо судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять вказане рішення скасувати, провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю предмету спору та в зв`язку з набранням законної сили рішення Дніпровського апеляційного суду від 11 жовтня 2017 року по справі № 209/4739/16 з тим самим предметом, з тих самих підстав та між тими самими сторонами. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло (а.с. 18). Вказана квартира складається з трьох ізольованих кімнат площею: 17,3 кв.м, 7,9 кв.м, 12,3 кв.м, всього житловою площею 37,5 кв.м, загальною площею 63,5 кв.м, всі кімнати є самостійними та не прохідними й мають один загальний коридор, що підтверджується копією технічного паспорта на квартиру (а.с. 19-20). Розмір належної позивачу ОСОБА_3 частки спірної квартири складає 1/4 частина, відповідачу ОСОБА_4 належить 1/2 частина, а відповідачу ОСОБА_2 - 1/4 частина, що підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області суду від 12.05.2017 року у справі 209/4739/16-ц (а.с. 25-29). Сторони зареєстровані у спірній квартирі, що підтверджується довідкою № 001132567 про склад сім`ї від 09.09.2021 року (а.с. 21). Домовленості щодо порядку користування квартирою сторони не досягли. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області суду від 12.05.2017 року у справі 209/4739/16-ц (а.с. 25-29) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про захист права власності, вселення та визначення порядку користування житловим приміщенням був задоволений повністю та ухвалено: вселити його у спірну квартиру й визначити порядок користування спірною квартирою, виділивши ОСОБА_3 , в користування одну кімнату, площею 7,9 кв.м., а ОСОБА_4 та ОСОБА_2 дві кімнати, площею 17,3 кв.м та 12,3 кв.м, коридор, кухню, ванну кімнату та вбиральню залишити у спільному користуванні. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.10.2017 року (а.с. 30-31) рішення Дніпровського районного суду від 17.05.2017 року було скасовано в частині визначення порядку користування жилим приміщенням та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. Постановою Верховного суду від 07.02.2019 року Рішення Апеляційного суду від 11.10.2017 року залишено без змін (а.с.33-36). Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1074/08-21 від 16.08.2021 року (а.с. 41-63), було надано два вірогідних варіанти порядку користування спірною квартирою. Згідно варіанту № 1, позивачу виділяється в окреме користування - житлова кімната, площею 12,3 кв.м. та лоджія біля цієї кімнати, площею 1,7 кв.м., Відповідачам виділяється в окреме користування - житлова кімната, площею 17,3 кв.м., житлова кімната, площею 7,9 кв.м., лождія, площею 1,7 кв.м., вбудована шафа, площею 1,2 кв.м. У спільне користування - коридор, площею 11,0 кв.м., кухня, площею 6,8 кв.м., ванна кімната, площею 2,6 кв.м., вбиральня, площею 1,0 кв.м. Згідно варіанту № 2 позивачу виділяється в окреме користування - житлова кімната, площею 7,9 кв.м. та лоджія біля цієї кімнати, площею 1,7 кв.м. Відповідачам виділяється в окреме користування - житлова кімната, площею 17,3 кв.м., житлова кімната, площею 12,3 кв.м. лождія, площею 1,7 кв.м., вбудована шафа, площею 1,2 кв.м. У спільне користування - коридор, площею 11,0 кв.м., кухня, площею 6,8 кв.м., ванна кімната, площею 2,6 кв.м., вбиральня, площею 1,0 кв.м. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходи в з їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб визначений законом або договором. Згідно ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно з частинами першою, другою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставинами справи встановлено, що співвласники квартири, в якій позивачу належить 1/4 частки, а відповідача - 1/2 та 1/4 частки, не досягли взаємної згоди щодо користування спірним майном. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визначення порядку користування спірною квартирою. За правилами статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Таким чином, порядок користування житловими приміщеннями у квартирі (будинку), який належить на праві власності кільком особам, може бути встановлений у випадку, коли такі приміщення відповідають за розміром часткам цих осіб у квартирі (будинку). Пунктом 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20 передбачено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору кімнати, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15, в постановах Верховного Суду від 18.02.2019 року по справі № 569/15733/17-ц та від 20.02.2019 року по справі № 214/239/17ц. Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира складається з з трьох ізольованих кімнат площею: 17,3 кв. м, 7,9 кв. м, 12,3 кв. м, всього загальною площею 63,5 кв. м, житловою площею 37,5 кв. м, всі кімнати є самостійними й мають один загальний коридор, що підтверджується технічними паспортами на квартиру. Запропонований позивачем порядок користування квартирою не порушує прав інших співвласників. Крім того, визначення порядку користування спільною власністю в судовому порядку буде захищено право кожного з співвласників на вільне володіння та користування сумісним майном. Посилання апелянтів на відсутність будь-яких перешкод, які чиняться відповідачем в користуванні позивачу даним приміщенням є безпідставними. Колегія суддів не приймає доводи апелянтів щодо того, що провадження у даній справі підлягає закриттю через те, що цивільна справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже розглядалась судом, оскільки сторонами у справі № 209/4739/16-ц не ставилося перед судом питання щодо визначення часток у квартирі та порядку користування цієї квартири, та призначення експертизи, відповідно до їх часток, що також вказано у Постанові Верховного суду від 07.02.20219 року у справі № 209/4739/16-ц. В даній справі позивачем наданий висновок судово-будівельної експертизи щодо можливих варіантів користування квартирою власниками. Що судом рахується як нова підстава позову. Щодо доводів представника відповідачів з приводу того, що висновок експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 1074/08-21 від 16.08.2021 року не є належним доказом, колегія суддів зазначає, що вказана експертиза була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема згідно вимог ч. ч. 5, 6 ст. 106 ЦПК України, тому є належним та допустимим доказом у цій справі. Крім того, відповідачами ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не ставилося питання про призначення повторної експертизи. З огляду на викладені норми чинного законодавства та виходячи із загальної житлової площі вказаної квартири, розміру кожної жилої кімнати, з урахуванням того факту, що сторони у справі є співвласниками квартири, розмір жилої площі, що припадає на одну особу, конфліктної ситуації, яка склалась між сторонами, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що порядок користування квартирою, запропонований позивачем, є розумним та справедливим та не призведе до порушення прав, свобод чи інтересів сторін у справі. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Що стосується судових витрат понесених апелянтами, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: