Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/9434/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/9434/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 21 березня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Шидловського В.Б. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Красилівської міської ради Хмельницької області та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Красилівської міської ради Хмельницької області в якому просила: - визнати незаконним та скасувати п.6 рішення № 34 сьомої сесії Красилівської міської ради восьмого скликання від 08.06.2021 "Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, надання земельних ділянок в користування на умовах оренди та постійне користування, припинення права постійного користування земельними ділянками"; - зобов`язати Красилівську міську раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, яка розташована за межами населеного пункту с. Заставки Заставківського старостинського округу Красилівської міської ради Хмельницької області загальною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства з подальшим укладенням договору оренди цієї земельної ділянки. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Також, не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач 24.03.2021 звернулася до Красилівської міської ради Хмельницької області із заявою від 24.03.2021, в якому просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, яка розташована за межами населеного пункту с. Заставки, Заставського населеного пункту, орієнтовною площею 1,0 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк. спр. 6). Згідно з витягом з Рішення Красилівської міської ради від 08.06.2021 №34 (п. 6), позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди орієнтовною площею 0,4500 га, що розташована за межами населеного пункту с. Заставки, Заставківського старостинського округу Красилівської міської ради Хмельницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (арк. спр. 23). Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до ч. 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу. Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР), виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Отже, питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, яким у даному випадку є Красилівська міська рада Хмельницької області. Відповідач прийняв Рішення № 34 заявою позивача від 24.03.2021, однак надав позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди орієнтовною площею 0,4500 га, а не 1,0 га, як це просила ОСОБА_1 в заяві. При цьому, в оскаржуваному рішенні не зазначено підстав часткового задоволення заяви позивача, та не обгрунтовано причин цього, що протиправно. З врахуванням встановленого, та позовної вимоги позивача щодо визнання незаконним та скасування п. 6 Рішення № 34 сьомої сесії Красилівської міської ради восьмого скликання від 08.06.2021, оскаржуване рішення в цій частині слід скасувати. Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,00 га, суд зазначає, що надання дозволу (або мотивованої відмови у його наданні) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч. 3 ст. 123 ЗК України), зокрема її розміру, є повноваженнями органу місцевого самоврядування, в даному випадку Красилівської міської ради Хмельницької області. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення не містить повного аналізу обставин (зокрема щодо площі земельної ділянки саме 1,00 га а не 0,45 га), з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність оскаржуваного рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами статті 123 ЗК України умов для прийняття рішення про надання дозволу. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх умов необхідних для видачі дозволу, призведе до втручання в дискреційні повноваження. Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, із прийняттям відповідного рішення з дотриманням вимог ЗК України. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач частково довела позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень не довів, що діяв у межах закону при розгляді заяви ОСОБА_1 , адже вирішив її частково не вказавши причин цього, а саме щодо надання дозволу тільки на 0,45 га, коли позивач просив 1 га. При цьому, потрібно враховувати, що розмір (площу) земельної ділянки визначає орган місцевого самоврядування, і це є його дискреційними повноваженнями (як вважає, але із вказанням підстав цього), тому адміністративний позов задовольняється частково. Взявши до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги Красилівської міської ради Хмельницької області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Шидловський В.Б. Курко О. П.