LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4856560/4780/21

від 03.12.2021 ·

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4780/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 03 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красилівської міської ради Хмельницької області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красилівської міської ради Хмельницької області про визнання дій незаконими та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Красилівської міської ради Хмельницької області, в якому просив: - визнати незаконними дії посадових осіб Красилівської міської ради щодо розгляду заяви про погодження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 з метою передачі безоплатно ОСОБА_1 у приватну власність; - зобов`язати Красилівську міську раду Хмельницької області винести на розгляд сесії заяву про затвердження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 з метою передачі безоплатно ОСОБА_1 у приватну власність. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, на переконання апелянта, дії посадових осіб відповідача щодо розгляду заяви позивача про погодження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі є законними та правомірними і жодним чином не позбавляють позивача можливості повторно звернутись до Красилівської міської ради з заявою про затвердження відповідної документації. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 після смерті матері оформив право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Красилівська міська рада на сорок першій сесії сьомого скликання своїм рішенням №11 від 22.05.2020 "Про надання громадянам дозволу на розроблення технічних документацій із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" надала позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) з метою передачі безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на земельну ділянку площею 0,25 га та на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,27 га в АДРЕСА_1 . В подальшому, на замовлення позивача Земельно-аграрний центр "Карат" виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 . Технічна документація виготовлена на три земельних ділянки площею 0,25 га - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та 0,1991 га та 0,0709 га (разом 0,27 га) - для ведення особистого селянського господарства. З метою врегулювання питання щодо погодження меж, 22.07.2020 позивач звернувся до міського голови Красилівської міської ради із заявою про створення комісії для обстеження наявної межі суміжного землекористування у зв`язку з перешкоджанням суміжником земельних ділянок ОСОБА_2 скористатися позивачу законним правом на безкоштовну приватизацію земельної ділянки. 07.08.2020 комісія Красилівської міської ради з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища виїжджала на місце знаходження земельної ділянки площею 0,0709 га., в результаті чого, на виїзному засіданні, рекомендувала позивачу відступити 3 метри шириною по всій довжині земельної ділянки зі сторони земельної ділянки кадастровий номер 6822789200:05:001:0023, власник якої ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 . Також, позивачу рекомендовано залишити у комунальній власності частину земельної ділянки шириною 1,5 м по всій довжині земельної ділянки для обслуговування капітальної огорожі церкви, тобто відступити з обох сторін земельної ділянки. Як встановлено судом першої інстанції, після проведеної позивачем роботи з погодження меж земельної ділянки, не погодженими залишилися межі земельної ділянки від А до Б - землі комунальної власності. ОСОБА_2 відмовився підписувати акт узгодження меж, не висловивши своїх обґрунтованих заперечень. Красилівська міська рада також не повідомила позивачу причину відмови від підписання акту встановлення та узгодження меж земельних ділянок, які межують із землями комунальної власності. 25.11.2020 ЗАЦ "Карат" звернувся до Красилівської міської ради про погодження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) по АДРЕСА_1 , де заявником зазначив позивача - ОСОБА_1 21.12.2020 Красилівська міська рада листом №3885/08-10/20 повідомила ЗАЦ "Карат" про неможливість погодження вказаної технічної документації у зв`язку з тим, що при її виготовленні не враховані рекомендації постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 07.08.2020 та відсутні погодження (підписи) суміжних землевласників і землекористувачів в актах прийомки - передачі межових знаків на зберігання і актах встановлення та погодження меж земельних ділянок. Позивач, вважаючи такі дії посадових осіб Красилівської міської ради Хмельницької області протиправними, звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд клопотання заінтересованої особи є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади, а результат повинен прийматись у формі рішення, прийнятого виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до положень ст.14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно із ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 №280/97-ВР (Закон №280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно із ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ч.1 ст.59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи щодо земельних питань передбачає прийняття рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2018 року по справі №826/8844/16. Так, суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України (ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Згідно із ст.1 Земельного кодексу України (ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Частиною 1 ст.3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Згідно із ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частиною 9 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відповідно до ч.10 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. Тобто, обов`язковим є прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №803/1244/16. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.11.2020 до Красилівської міської ради ОТГ було подано заяву про погодження Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 з метою передачі безоплатно у приватну власність, замовником якої є ОСОБА_1 . Листом №3885/08-10/20 від 21.12.2020 року заявника, а саме Земельно-аграрний центр "Карат", повідомлено про неможливість погодження вказаної технічної документації у зв`язку з тим, що при її виготовленні не враховані рекомендації постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища від 07.08.2020 та відсутні погодження (підписи) суміжних землевласників і землекористувачів в актах прийомки - передачі межових знаків на зберігання і актах встановлення та погодження меж земельних ділянок. Заява була розглянута заступником Красилівського міського голови з питань діяльності виконавчих органів Слободенюк М.О. одноособово. Системний аналіз вищезазначених приписів Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування" дозволяє дійти висновку, що суб`єкт владних повноважень повинен прийняти рішення по суті заяви позивача про затвердження технічної документації із землеустрою, або про відмову у її затвердженні із прийняттям відповідного рішення сесією ради. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність дій Красилівської міської ради вимогам закону, оскільки відповідач належним чином не вирішив питання за результатом звернення позивача згідно з вимогами статті 118 Земельного кодексу України. Щодо доводів апелянта про відсутність факту звернення саме позивача до Красилівської міської ради з заявою про затвердження технічної документації із землеустрою, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належного представництва ЗАЦ "Карат" інтересів позивача відповідно до існуючого договору, а також враховує те, що ця обставина не була підставою для повідомлення про неможливість погодження поданої технічної документації. Стосовно способу поновлення порушених прав позивача, судова колегія відзначає наступне. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Таким чином, повноваження відповідача щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою - є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто, відносяться до його виключної компетенції. Відповідно до ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Згідно зі ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем. Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення щодо даної заяви. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 грудня 2018 року по справі №804/1469/17 та від 29.01.2019 по справі №824/332/17-а. Таким чином, колегія суддів доходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. У відповідності зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Красилівської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»