Постанова 4856 № 600/3095/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/3095/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Левицький В.К. Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б. 21 березня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Матохнюка Д.Б. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Держмитслужби на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Федик Труск Центр" до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, В С Т А Н О В И В : у липні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Федик Труск Центр» (ТОВ «Федик Труск Центр») звернулось в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/000016/2 від 22 червня 2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209290/2021/00191 від 22 червня 2021 року. 24 листопада 2021 року Чернівецький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову. Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02 червня 2021 року між ТОВ «Федик Труск Центр» («Покупець» ) та « Kraftverkehr Torgau GmbH» («Продавець» ) укладено контракт №10, діючий до 31 грудня 2021 року, відповідно до розділу 1 якого Продавець продає, а Покупець придбаває автомобілі («Товар»). Прийняті Продавцем замовлення Покупця фіксуються у виставленому Продавцем письмовому рахунку (проформі, інвойсі), які визначають Товар по типу, кількості та ціні. Покупець зобов`язується приймати Товар і вчасно здійснювати його оплату. Згідно з розділом 2 Контракту базова валюта контракту - євро (EUR). Ціна контракту складає загальну суму всіх поставлених партій Товару. Ціна за одиницю Товару вказана в інвойсі. Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що всі комісії, пов`язані з платежами по даному Контракту, а також з митними витратами на території України, несе Покупець. Розділом 4 Контракту встановлено, що поставка Товару здійснюється партіями зі складу Продавця. На кожну партію Товару Продавець оформлює рахунок (проформа, інвойс). Згідно рахунку AR 176914 від 09 червня 2021 року (переклад документа з німецької мови на українську мову), Продавцем Kraftverkehr Torgau GmbH виписано позивачу рахунок на бувший у використанні несправний тягач Меrsedes - Benz ACtros (TO-KT 24) номер шасі НОМЕР_1 , самовивіз якого має відбутися до 18 червня 2021 року, на суму 10500,00 євро. Платіжним дорученням в іноземній валюті № 16 від 10 червня 2021 року позивачем сплачено на користь Kraftverkehr Torgau GmbH кошти в сумі 10500,00 євро на підставі Контракту № 10 від 02 червня 2021 року та інвойсу AR17691409.0. Так, з метою митного оформлення товару ТОВ «Федик Труск Центр» надано митному органу митну декларацію №UA209290/2021/004698, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару (сідловий тягач для буксирування напівпричіпів, марка Меrsedes - Benz ACtros (TO-KT 24) 1843, складає 10500,00 євро. На підтвердження обґрунтованості митної вартості сідлового тягача для буксирування напівпричіпів, марка Меrsedes - Benz ACtros (TO-KT 24) 1843, TO-KT 24, номер шасі НОМЕР_1 декларантом (позивачем) надано Контракт № 10 від 02 червня 2021 року, рахунок AR176914 від 09 червня 2021 року, інвойс AR 17691409.0 та платіжне доручення №16 від 10 червня 2021 року. Також, декларантом подано експортну декларацію MRN21DE560353427333E9, згідно якої вартість перевезеного товару становить (загальна сума) 10500,00 євро (графа 22), а статистична вартість - 10600,00 (графа 46). З метою підтвердження вартості транспортних витрат, які становлять різницю між 10 600,00 Євро та 10500,00 Євро, ТОВ «Федик Труск Центр» було додатково надано довідку №5 від 18 червня 2021 року для пред`явлення в митні органи, згідно якої транспортні витрати на перевезення (включаючи навантаження) автомобіля марка Меrsedes - Benz ACtros (TO-KT 24), держ. номер НОМЕР_2 маршрутом м. Торгау (Німеччина) до митного кордону України складає 100,00 євро. Проте, 22 червня 2021 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2021/000016/2, в якому зазначено, що вартість ТЗ становить 13900,00 Євро, вартість транспортних витрат заявлених декларантом 100,00 Євро, тому визначена митна вартість - 14000,00 Євро. За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209290/2021/00191. Для забезпечення можливості прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рекомендовано задекларувати митну вартість згідно рішення про коригування митної вартості №209000/2021/000016/2 від 22 червня 2021 року. Не погоджуючись з такими рішенням та карткою відмови позивач оскаржив їх до Чернівецького окружного адміністративного суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення та картки відмови діяла не на підставі, не в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а відтак рішення та картка відмови не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення та не відповідають вимогам чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, ст. 49 Митного кодексу України (МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Згідно ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідно до ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: ) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації. Витребування документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу митну декларацію №UA209290/2021/004698, згідно з якою вартість ввезеного позивачем на митну територію України товару (сідловий тягач для буксирування напівпричіпів, марка Меrsedes - Benz ACtros (TO-KT 24) 1843, складає 10500,00 євро. На підтвердження обгрунтованості митної вартості сідлового тягача для буксирування напівпричіпів, марка Меrsedes - Benz ACtros (TO-KT 24) 1843, TO-KT 24, номер шасі НОМЕР_1 декларантом надано Контракт № 10 від 02 червня 2021 року, рахунок AR176914 від 09 червня 2021 року, інвойс AR17691409.0 та платіжне доручення №16 від 10 червня 2021 року. Також, позивачем було додатково подано митну декларацію країни відправлення №MRN21DE560353427333Е9, в якій, зокрема, вказано суму 10600,00 євро. На підтвердження відмінностей у вартості товару позивачем надавалась довідка ТОВ «Федик Труск Центр» від 18 червня 2021 року, якою підтверджуються понесені транспортні витрати на перевезення автомобіля (включаючи навантаження) маршрутом м. Торгау (Німеччина) та митного кордону України, які складають 100,00 євро. Проте, вказана довідка безпідставно не була врахована відповідачем. Так, в оскаржуваному рішенні митну вартість ввезеного позивачем автомобіля відповідачем визначено у розмірі 14 000,00 євро за резервним методом, а для визначення митної вартості використано цінову пропозицію про продаж тієї ж марки, моделі, схожої комплектації, з порівнянним пробігом. Однак, відповідачем не надано жодних письмових доказів у підтвердження того, що при коригуванні митної вартості товару позивача до уваги бралось оформлення саме з найнижчою митною вартістю та саме подібного товару. Крім того, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі (14000,00 євро), які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а за резервним методом, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Крім того, у апеляційній скарзі позивачем не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.