Постанова Рівненський апеляційний суд № 562/1498/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 березня 2022 року м. Рівне Справа № 562/1498/21 Провадження № 22-ц/4815/294/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С. учасники справи: позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2021 року у складі судді Кушніра О. Г., ухвалене в м. Здолбунів Рівненської області о 14 годині 08 хвилин, повний текст рішення складено 04 листопада 2021 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що їхній з відповідачкою син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття та продовжує навчання в Національному авіаційному університеті на денній формі терміном до червня 2023 року. Їхній син потребує матеріальної допомоги матері, оскільки витрати на харчування, одяг, проїзд та проживання складають близько 4400 грн. в місяць. Позивач не в змозі самостійно утримувати сина в силу того, що має невеликі доходи та сплачує відповідачу аліменти на утримання іншої неповнолітньої дитини. Просив суд стягнути на його користь із ОСОБА_2 аліменти на період навчання їх повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2200 грн. щомісячно. ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. У своїй позовній заяві вказувала, що не мА фінансової можливості сплачувати аліменти на утримання старшого сина, який продовжу навчання, оскільки на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина. Просила суд стягнути на свою користь із ОСОБА_1 аліменти на період навчання їх повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від його заробітної плати (доходу) щомісячно і до закінчення сином навчання. Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2021 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання їх повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1100 грн. щомісячно, починаючи з 25 травня 2021 року і до припинення ним 30 червня 2023 року навчання. Стягнуто з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовлено. Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову вмотивоване передбаченим законом обов`язком батьків утримувати дітей, які продовжують навчання, на період цього навчання до досягнення ними 23-річного віку при умові матеріальної можливості надавати таку допомогу та обґрунтовано тими обставинами справи, підтвердженими належними і достовірними доказами, які вказують, що відповідачка має постійне місце роботи і стабільний дохід, що дозволяє їй утримувати свою повнолітню дитину, яка продовжує навчання. При частковому задоволенні позовних вимог судом враховано принцип рівності прав та обов`язків обох батьків щодо своєї дитини, встановлений державою прожитковий мінімум на одну особу, а також відсутність належних і достатніх доказів на підтвердження понесених позивачем ОСОБА_3 витрат на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в заявленому ним розмірі в сумі 4 400 грн. на місяць. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову обґрунтоване взаємовиключністю вимог первісного та зустрічного позовів, з огляду на що задоволення первісного позову унеможливлює задоволення зустрічного позову. Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд при ухваленні рішення не врахував положень ст. 182 СК України та не встановив, хто з них - позивач чи відповідач - повинен бути платником аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Пояснює, що окрім повнолітнього сина у них із ОСОБА_1 є ще одна неповнолітня дитина, син ОСОБА_4 , на утримання якого позивач-відповідач сплачує аліменти за судовим наказом. На її думку, саме небажання утримувати спільну неповнолітню дитину і послужило причиною звернення ОСОБА_1 до суду із позовом про стягнення аліментів на повнолітнього сина. Зазначає, що її колишній чоловік є приватним підприємцем та займається виробництвом і торгівлею меблями, продажем освітлювальних приладів та товарів для дому, має у власності транспортний засіб та нерухомість, і саме з приводу її поділу в провадженні суду перебуває справа № 562/525/21 про поділ спільного майна подружжя та зняття з реєстрації дружини і малолітнього сина. Стверджує, що повнолітній син ОСОБА_5 навчається на денній формі навчання за державним замовленням, тобто сплачувати за його навчання немає потреби, про що нею надано необхідну довідку навчального закладу. Додає, що в міру своїх можливостей надає матеріальну допомогу старшому синові, а також забезпечує та доглядає малолітнього сина, який проживає разом із нею. Зазначає, що її заробіток дорівнює мінімальній заробітній платі, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка. Звертає увагу суду на показання допитаного судом в якості свідка сина ОСОБА_5 , який зазначив, що він матеріально забезпечений, постійно працює (спочатку у батька, потім - у кур`єрській службі доставки, а також ремонтує старі автомобілі та перепродає їх), і має у власності автомобіль. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог та стягнути з позивача-відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 , який продовжує навчання, у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно до закінчення сином навчання. Відзиву на апеляційну скаргу не подано. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що cторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 18.09.2002 року (а.с. 4). Син сторін ОСОБА_3 є студентом Національного авіаційного університету, що підтверджується довідкою № 0148 від 14.04.2021 року. У довідці зазначено, що ОСОБА_3 навчається на другому курсі денної форми навчання за державним замовленням на підставі наказу № 1589/ст. від 01.08.2019 року на факультеті транспорту, менеджменту та логістики і термін навчання за ОС «бакалавр» з 01.09.2019 року по 30.06.2023 року (а.с. 5). Частиною 1 ст. 199 СК України передбачено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. В роз`ясненнях п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Зібраними у справі доказами встановлено, що син сторін на час постановлення рішення досяг 18-річного віку, навчається у вищому навчальному закладі, при чому у зв`язку з навчанням на стаціонарній формі позбавлений можливості працювати та заробляти кошти, а відтак потребує матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку, а також у зв`язку з проїздом до місця навчання і назад, придбанням необхідної для навчання літератури та приладдя та для забезпечення культурного розвитку особистості. Оцінюючи можливість батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд установив наступне. Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 працює в товаристві ТОВ «Морган Феніче» на посаді обліковця та за період з 01 травня 2020 року по 30 квітня 2021 року отримала дохід в розмірі 99 335,47 грн. без податків. Виходячи з наведеного, її середньомісячний дохід складає 8 277,95 грн.. На даний час відповідачка-позивачка ОСОБА_2 проживає окремо від свого повнолітнього сина ОСОБА_3 .. На її вихованні та утриманні перебуває неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на якого стягнуто аліменти з позивача-відповідача ОСОБА_1 судовим наказом Здолбунівського районного суду Рівненської області № 562/523/21 від 05.03.2021 року. Позивач-відповідач ОСОБА_1 є фізично здоровою особою працездатного віку. Відомості про місце роботи, а також підприємницьку діяльність, про яку зазначає апелянт, в матеріалах справи відсутні, що унеможливлює встановлення розміру його щомісячного доходу. Судом першої інстанції був допитаний у якості свідка повнолітній син сторін ОСОБА_3 . Він показав суду, що потребує матеріальної допомоги матері, з якою не проживає, оскільки його батьку, який крім того сплачує аліменти на неповнолітнього сина, важко самостійно оплачувати його проживання за місцем навчання, витрати на придбання продуктів харчування та одягу, проїзд. Особисто подавати позов до матері він не бажає, за допомогою не звертався, але бажає, щоб щомісячний розмір аліментів був визначений судом. Разом з тим, повідомив, що він матеріально забезпечений, має підробіток, а також володіє транспортним засобом. Згідно ч.1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, що мають істотне значення по справі: матеріальне становище дитини та платника аліментів та його реальні можливості на даний час щодо сплати аліментів. Що стосується такого обов`язкового складника для стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, як можливість у батьків надавати матеріальну допомогу, то апеляційний суд приходить до висновку про те, що належними, достовірними і достатніми доказами в розумінні ст.. 77, 79, 80 ЦПК України не доведено ні потреби повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в матеріальному забезпеченні, ні матеріальної спроможності батьків таку допомогу надавати. Покликання відповідачки-позивачки, викладені в апеляційній скарзі, на те, що позивач-відповідач спроможний сплачувати на утримання свого повнолітнього сина аліменти у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно до закінчення сином навчання апеляційним судом відхиляються. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України). Що стосується посилань апелянта на те, що обов`язок по утриманню сина ОСОБА_5 , який навчається, перекладений позивачем-відповідачем на неї, чим порушено принцип рівності обов`язків батьків по утриманню дитини, то вони не заслуговують на увагу суду. Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Законом визначені певні умови, сукупність яких є підставою для стягнення аліментів на повнолітню дитину. Такий обов`язок батьків у цьому випадку не є безумовним, як це має місце при утриманні неповнолітньої дитини. Встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, якими врегульовані спірні правовідносини, свідчать про відсутність підтвердження належними, достатніми, достовірними доказами можливості батьків надавати допомогу своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання, так само, як і не підтверджена і потреба цієї повнолітньої дитини в матеріальному забезпеченні. Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевим судом при ухваленні рішення про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання не було враховано положень закону, що регулюють стягнення розміру таких аліментів, не з`ясовано у повній мірі фактичних обставин справи, не оцінено наведеного у взаємозв`язку, з огляду на що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 02 листопада 2021 року скасувати. У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів відмовити. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови складений 15 березня 2022 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Хилевич С. В. Шимків С. С.