Постанова Центральний апеляційний господарський суд № 904/6306/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.03.2022 року м. Дніпро Справа № 904/6306/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач) судді Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б. розглянувши без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трі-Ленд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021р. у справі № 904/6306/21 за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трі-Ленд", м. Дніпро про стягнення 162 595,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021р. (суддя - Бондарєв Е.М., м. Дніпро) у справі № 904/6306/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трі-Ленд" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 162 595,00 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу та 2 438,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021р., в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 658,39 грн. 2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте лише на підставі доказів, які були надані позивачем. Відповідач не має в розпорядженні ні відповідних вагових пристроїв для зважування залізничних вагонів, ні відповідних спеціалістів, які б могли самостійно визначити вагу вагонів. Тому завжди після навантаження вантажу в вагони, визначення ваги здійснювалося шляхом зважування вагонів на вагонних вагах, що належать станції Бахмач-Гомельський Південно-Західної залізниці АТ "Українська залізниця". 16.04.2021р. зважування відбулось на станції Бахмач-Гомельський працівником залізниці у присутності представника відповідача Грецького О.В.на вагонних вагах станції. Після зважування представник відповідача в телефонному режимі повідомив необхідну інформацію щодо ваги внесення до накладної № 33010687 від 16.04.2021р., а саме була зазначена маса вантажу в вагоні №66764242 нетто-63500 кг., тара 24000 кг. Відповідач не має можливості провести зважування на чужих вагах, оскільки не має доступу до чужого майна, та не має спеціалістів. Після всіх перевірок безпосередньо працівниками залізниці щодо зазначеної ваги, яка була внесена до перевізного документа, накладна №33010687 від 16.04.2021р. була підписана ЕЦП агента комерційного 2-ї категорії АТ "Українська залізниця" Копційченко О.С. о 19:00 год. На підставі зазначених документів, працівники АТ "Українська залізниця" перевірили факти, що в их зазначені, прийняли залізничний вагон №66764242 до перевезення та дозволили увезення, що підтверджується графою 38 та 57 накладної. Жодних зауважень з боку працівників позивача до відповідача не надходило. Аналіз змісту акту загальної форми №48497 від 20.04.2021р. свідчить, що в ньому не наведена жодна, передбачена п. 3 Правил складання актів, обставина, яка може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача як вантожовідправника, а також не зазначено, на підставі чого та в зв`язку із якою обставиною вагон №66764242 необхідно подати на перевірку. Будь-якого договору між залізницею та одержувачем вантажу щодо здійснення на станції призначення перевірки маси вантажів, які перевозяться навалом і насипом, позивачем суду не надано. Згідно Технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) від 15.04.2013р. (заводський №18602), що належить станції Бахмач-Гомельський Південно-Західнї залізниці АТ "Українська залізниця" (повірені 12.11.2020р. і проведено огляд перевірку 10.02.2021р.) і за допомогою яких працівниками відповідача було здійснено зважування вагону №66764242 та показники яких внесені до накладної №33010687 від 16.04.2021р. відсоток похибки зазначено наступний "Метрологічні показники в межах допусків". З наведеного вбачається, що відповідач став заручником обставин, при яких засоби вимірювальної техніки, які обліковуються, обслуговуються, здійснюється їх повірка та експлуатація безпосередньо силами працівників позивача. Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо брав участь у перевірці. У комерційному акті зазначено, що його підписали: начальник станції Гнутіков Е.Б., агент. ком Демченко Н.П., агент/ком Нестеренко І.М. та вед. Інженер Колеснікова О.О. При цьому, будь-яка інформація щодо прийняття участі у перевірці вед. інженер Колеснікова О.О. та агент/ком Нестеренко І.М., якими підписано акт, в комерційному акті відсутня. Але, одночасно в комерційному акті відсутні підписи осіб, про яких зазначено, що комерційне переважування здійснювалось за їх участю, а саме: Лапщун та Максіменко. 2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області є законним, обгрунтованимта ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні. Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. В тому числі і здійснити контрольне зважування. Крім того, згідно зі ст. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов"язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі. А згідно з наявними в матеріалах справи актами загальної форми № 48497, № 692 у вагоні № 66764242 виявлені ознаки втрати вантажу: наявність вільних місць та відсутність маркування в цих місцях. І на підставі цих актів та відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України вантаж видавався на станції призначення одержувачу з перевіркою маси вантажу. За результатом перевірки встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною в накладній масою (більше документа на 400 кг) та складено комерційний акт. На підставі наведеного, позивач просить у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трі-Ленд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021р. по справі №904/6306/21 відмовити у повному обсязі, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021р. по справі №904/6306/21 залишити без змін. У запереченні на відзив на апеляційну скаргу відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021р. по справі №904/6306/21 та винести нове рішення, яким в задоволенні вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити в повному обсязі; стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трі-Ленд"сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 658, 39 грн.

3. Апеляційне провадження. 3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2022р. (головуючий суддя Вечірко І.О., судді Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б.) відкрито апеляційне провадження та постановлено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 14.03.2022р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Білецької Л.М., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю Вечірка І.О. (доповідач), суддів Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б. 3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції. У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трі-Ленд" (далі - вантажовідправник, відповідач) на підставі залізничної накладної № 33010687 відправило вагон № 66764242 з вантажем - лом чорних металів, зі станції Бахмач-Гомельський регіональної філії "Південно-Західна залізниця" на станцію Сартана регіональної філії "Донецька залізниця". Вантажоодержувачем за зазначеною залізничною накладною (графа № 4) є ВАТ МК Азовсталь (далі - вантажоодержувач). Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив номер вагону, залученого до перевезення вантажу - № 66764242, його вантажопідйомність - 71 000 кг та масу вантажу у вагоні - 63 500 кг. Як зазначено у графі 28 вказаної накладної, вантаж було завантажено у вагон відповідачем, як вантажовідправником, і ним же визначено масу вантажу на вагонних вагах, про що зазначено у графі 26 накладної. 23 квітня 2021 року на станції Сартана, на підставі актів загальної форми № 48497, № 692 було здійснено комісійне переважування вагону № 66764242, результат зафіксовано у відомості зважування та в Журналі контрольного зважування вхідних вантажів і складено Комерційний акт №484809/262 від 23.04.2021. Комерційний акт №484809/262 від 23.04.2021 засвідчує, що під час комісійного зважування з розчепленням на 150 т. вагонних вагах вантажоодержувача (повірені 04.03.2021) вагон №66764242, відправленого за накладною № 33010687, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою, а саме: виявлено фактичну масу нетто 63 900 кг, що більше документа на 400 кг. Вагон зважувався двічі, результат не змінився. Вагон № 66764242 з відміткою про складання Комерційного акту № 484809/262 від 23.04.2021 в графі 49 накладної був відправлений на адресу вантажоодержувача та одержаний представником вантажоодержувача 23.04.2021, що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної. Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за неправильно зазначену у накладній № 33010687 масу вантажу у вагоні № 66764242, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та комерційний акт № 484809/262 від 23.04.2021. Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з відповідача штрафу у сумі 162 595,00 грн. виходячи з розрахунку: 32 519,00 грн. х 5 = 162 595,00 грн., де - 32 519,00 грн. - провізна плата за вагон № 6676424; - 5 - кількість провізних плат. Причиною виникнення спору є несплата відповідачем штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничній накладній № 33010687 у добровільному порядку. 3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції. 3.3.1. Юридична оцінка доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне. Предметом апеляційного розгляду є з`ясування обставин, пов`язаних із правомірністю нарахування відповідачу штрафу за неправильне зазначення відомостей про масу вантажу у залізничній накладній. Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України. Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно із положеннями частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України). Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. При цьому, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту). Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. У відповідності до пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів, відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих правил. Згідно з пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Відповідно до пункту 1.3 Правил оформлення перевізних документів, всі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що у графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Відповідно до статті 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Положеннями статті 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Таким чином, при заповненні накладної на перевезення вантажу відповідальність за точність та повноту відомостей, зазначених у відповідній накладній, покладається на вантажовідправника. Судом першої інстанції було встановлено, що накладна № 33010687 містить, зокрема, дані про вантаж, відстань перевезення, дати відправлення, прибуття, видачі вантажу, тарифу тощо. Разом з тим, відповідачем при заповненні залізничної накладної № 33010687 були допущені помилки у зазначенні маси вантажу у вагоні № 66764242, що підтверджується Комерційним актом № 484809/262 від 23.04.2021. При цьому, в комерційному акті зазначено, зокрема, що вагон прибув з ВОХР ст.Волноваха Шетерляк, бездверний, люка зачинені, технічно справний. Отже, має місце факт невідповідності маси вантажу, зазначеної в накладній та встановленої при контрольному зважуванні. Згідно з нормами статті 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статтею 129 Статуту. За змістом статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Відповідно до вимог статей 118 та 122 Статуту, визначено, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитки. Збитки (додаткові витрати), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно із статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 27.03.2020 у справі № 917/500/19. У відповідності до графи 31 накладної № 33010687 розмір провізної плати за вагон №66764242 становить 32 519,00 грн. Дослідивши розрахунок заявленого до стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 33010687 масу вантажу, здійснений позивачем у позовній заяві, місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку, що він є такими, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є арифметично правильним. Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта, що перевірка маси вантажу на станції призначення мала бути проведена на підставі договору між залізницею та одержувачем, не грунтуються на нормах законодавства. Відповідний договір стосується перевірки маси вантажів, які прибули без ознак втрати і які залізниця не зобов`язана видавати з перевіркою маси вантажу. Посилання апелянта на те, що комерційний акт не підписано представниками одержувача Лапщун і Максименко, не спростовує того факту, що відповідно до п. 10 Правил складання актів цей комерційний акт є дійсним, оскільки підписаний трьома представниками залізниці. Оскільки вантаж фактично було видано вантажоодержувачу вагою на 400 кг більше, ніж зазначено в залізничній накладній, що не заперечує відповідач, посилання в апеляційній скарзі на наявність похибки ваг не може бути взято до уваги апеляційним господарським судом. З урахуванням викладенго, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній масу вантажу у загальному розмірі 162 595,00 грн. є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню. 3.3.2. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. В зв`язку з чим, рішення місцевого господарського суду у даній справі в оскаржуваній частині має бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення. 3.3.3. Розподіл судових витрат. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трі-Ленд" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2021 року у справі №904/6306/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко Суддя _________________ В.Ф. Мороз Суддя _________________ Ю.Б. Парусніков