Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/10200/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/10200/21 пров. № А/857/2150/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Шевчук С.М., суддів - Кухтея Р.В., Носа С.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Луцьку судом у складі головуючого судді Смокович В.І., дата складення повного тексту рішення суду - 17.12.21) у справі №140/10200/21 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними, суд - В С Т А Н О В И В : І. ОПИСОВА ЧАСТИНА У вересні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила: визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці від 28 серпня 2021 року №№UA205140/2021/01256 та UA205140/2021/01264; стягнути з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплачених сум 183654,10 грн ввізного мита та 36730,82 грн податку на додану вартість. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці від 28 серпня 2021 року №№UA205140/2021/01256 та UA205140/2021/01264. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок). Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасування карток відмови, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судове рішення прийнято з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що для підтвердження походження товару та для застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларантом надано сертифікати з перевезення (походження) товару EUR.1 №L444666 та №L444667 від 23 серпня 2021 року, виданий уповноваженими органами Німеччини. Однак, враховуючи, що товар є бувшим у вжитку, а експортер товару (AON- Transporte GmbH) не є виробником, тому у митниці виникли обґрунтовані підстави для перевірки преференційного походження оформленого позивачем товару. Апелянт зазначає, що листом Держмитслужби України від 07 квітня 2020 року №16-3/16-01-02/7.3/814 надіслано відповідь митних органів Німеччини від 19 лютого 2020 року №4215 F-280/19-1 про результати перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 № D1051032, яким уповноваженими органами Німеччини преференційне походження товару, не підтверджено. Відповідно до статті 32 Доповнення І, листом митниці від 16 вересня 2021 року копія сертифікату №7.3-15/3104 з перевезення (походження) товару EUR.1 №L444666 від 23 серпня 2021 року поданого на митницю для підтвердження преференційного походження товару направлено до Держмитслужби України для подальшої перевірки преференційного статусу походження товару, однак відповідей на запит митниці щодо перевірки преференційного походження товару по сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 №L444666 не надійшло. Звертає увагу, що законодавством не передбачений порядок вжиття заходів щодо отримання відповіді на запити до державних органів. Вказує, що сертифікату з перевезення (походження) товару EUR.1 №L444667 від 23 серпня 2021 року митним органом не міг бути взятий до уваги при митному оформлені та жодним чином не підтверджує преференційне походження товару, оскільки не відповідає вимогам статті 16 Доповнення 1 «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва», оскільки не засвідчений печаткою уповноваженого органу країни експорту товарів та не направлявся на перевірку оскільки є недійсним. Зазначає, що декларантом було подано нові митні декларації від 28 серпня 2021 року №UA205140/2021/039702 та №UA205140/2021/039630, згідно яких завершено митне оформлення та випущено товар у вільний обіг без застосування преференційного режиму вільної торгівлі. Вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки скасування оскаржуваних карток відмови до жодних юридичних наслідків не призведе, адже позивачем подано до митного оформлення нові митні декларації, на підставі яких завершено митне оформлення і товари випущено у вільний обіг без застосування пільги. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача та Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, а також на електронну адресу Волинської митниці Держмитслужби, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та компанією «АОN-Nransporte GmbG» (постачальник) укладено контракт поставки №12.08.2021 від 12 серпня 2021 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити (продати), а покупець зобов`язується купити (прийняти і оплатити) тягач, бувший у використанні в кількості, асортименті та за ціною, визначеною в інвойсі, які можуть змінюватися по кожній партії за умови їх узгодження: 1 бувший у використанні сідельний тягач марки DAF, шасі - НОМЕР_1 , перша реєстрація 30 листопада 2015 року, країна походження Голландія; 2 бувший у використанні сідельний тягач марки DAF, шасі - НОМЕР_2 , перша реєстрація 30 листопада 2015 року, країна походження Голландія. Відповідно до пункту 3 контракту ціни на товар залежать від його технічного стану і зазначаються в інвойсах, 29000,00 EUR за кожний сідельний тягач. Ціни на товар встановлюються в євро. Загальна сума договору складається із сум вартостей всіх інвойсів і на даний час становить 58000,00 EUR. На виконання умов вказаного контракту та згідно із інвойсами від 23 серпня 2021 року №2160593 та №2160592 позивач отримав транспортні засоби із ідентифікаційними номерами НОМЕР_1, та НОМЕР_2, перша реєстрація 30 листопада 2015 року, країна походження Голландія за ціною 29000,00 Євро кожний. З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту товару «сідельний тягач призначений для перевезення вантажних напівпричепів бувших у використані, марка згідно із довідником - DAF, модель згідно із довідником XF460 FT, календарний вік виготовлення - 2015 рік, модельний рік виготовлення - 2015 рік, шасі номер - НОМЕР_1 , двигун - НОМЕР_3 смЗ, тип двигуна - дизельний, , потужність 340 квт» та «сідельний тягач призначений для перевезення вантажних напівпричепів бувших у використані, марка згідно із довідником - DAF, модель згідно із довідником XF 460 FT, календарний вік виготовлення - 2015 р., модельний рік виготовлення - 2015 рік, шасі номер - НОМЕР_2 , двигун - НОМЕР_3 смЗ, тип двигуна - дизельний, , потужність - 340 кВт». Імпортер товару - ФОП ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_4 ), ескпортер - «AON-Transporte GmbH» до Волинської митниці 28 серпня 2021 року подано МД №UA205140/2021/039201 та №UA205140/2021/039233, в якій декларантом застосовано преференційну ставку ввізного миту - 0%. Відповідно до графи 34 вказаних митних декларацій країну походження товару зазначено - EU (Європейський Союз). В графі 36 зазначено код пільги в оподаткуванні ввізним митом «410» - товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС. Для підтвердження походження товару та для застосування тарифної пільги в оподаткуванні ввізним митом декларантом надано сертифікати з перевезення (походження) товару EUR.1 №L444666 та №L444667 від 23 серпня 2021 року, виданий уповноваженими органами Німеччини. Волинською митницею видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці від 28 серпня 2021 року №UA205140/2021/01256 та UA205140/2021/01264, якими відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів у зв`язку із тим, що у митниці є обґрунтовані сумніви щодо преференційного походження товару. Митне оформлення для випуску у вільний обіг вказаних товарів було здійснено за МД від 28 серпня 2021 року №UA205140/2021/039702 та №UA205140/2021/039630. Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею картками відмови, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач подав у встановленому порядку документи необхідні для підтвердження застосування преференційного режиму до товару, ввезеного згідно із МД від 28 серпня 2021 року №UA205140/2021/01256 та UA205140/2021/01264, щодо достовірності якого відсутні обґрунтовані сумніви, тому у відповідача були відсутні правові підстави для незастосування режиму вільної торгівлі щодо вказаного товару та прийняття оскаржуваних карток відмови. Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплачених сум 183654,10 грн ввізного мита та 36730,82 грн податку на додану вартість, то суд вважав такі передчасними, а повернення вказаних коштів повинно здійснюватися у відповідності до визначеної законодавством процедури та не може вирішуватися у межах цієї справи. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України). Відповідно до ч.5 ст.280 МК України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. Частиною першою статті 281 МК України передбачено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Згідно ч.2 ст.36 МК України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Відповідно до ч.6 ст.36 МК України, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У відповідності до ч.7 ст.36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України. Згідно ч.1 ст.43 МК України, документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Відповідно до ч.3 ст.43 МК України, сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. Відповідно до ч.6 ст.43 МК України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (частина 5), а декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Частиною дев`ятою статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару. У разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України (п.1 ч.3 ст.44 МК України). Згідно з Протоколом І до Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України №1678-VII від 16.04.2014 (далі - Протокол), товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку ІІІ до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларація інвойс», надана екпортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу (ч. і ст. 16). Відповідно до частини 1 статті 22 Протоколу, декларація інвойс, зазначена в статті 16 (1) (b) цього Протоколу, може бути складена: (а) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або (b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро. Як зазначено в частинах 2 і 3 статті 22 Протоколу, декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час, на вимогу митних органів експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього договору. Статтею 3 цього Протоколу передбачено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-які докази і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера, інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Частиною першою статті 45 МК України передбачено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про проходження товару чи достовірності відомостей, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про проходження товару або надання додаткових відомостей. Як видно з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.08.2021 позивач подав митному органу для здійснення митного оформлення товару пакет документів, що посвідчують його походження, а саме : з метою підтвердження походження товару для застосування преференційного режиму оподаткування за ставкою ввізного мита 0% під час митного оформлення позивач надав митному органу сертифікати з перевезення (походження) товару EUR.1 №L444666 та №L444667 від 23 серпня 2021 року, видані уповноваженими органами Німеччини, в яких (див. графу 2) місцем походження є Європейський союз (в оригіналі: Europaische Union). Суд критично оцінює лист №7.3-15/3104 від 16.09.2021 за підписом в.о. заступника начальника митниці, оскільки право відповідача здійснювати перевірки підтверджень походження товару гарантоване чинним законодавством, його ніхто не оспорює і не ставить під сумнів. Частинами 5-6 статті 32 (Перевірка підтверджень походження) Доповнення I до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження регламентовано: митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції. Отже, митні органи, що подали запит, вправі відмовити у наданні права на преференції лише після того, коли відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів. У даній справі відповідач 28.08.2021 відмовив позивачу у преференційній ставці ввізного мита і лише 16.09.2021 скерував на адресу Державної митної служби України лист №7.3-15/3104 від 16.09.2021 про перевірку сертифікату з перевезення EUR.1 №L444666. Проте, під час перевірки митним органом, крім іншого, використані свідоцтва про реєстрацію та рахунки-фактури, виставлені нідерландським контрагентом, у яких відображений VIN-код транспортних засобів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, який використовується більшістю автовиробників світу. Структура VIN-коду визначається міжнародним стандартом ISO 3779:2012, впровадженим Міжнародною організацією зі стандартизації. Стандарт застосовується для маркування механічних транспортних засобів, причіпних транспортних засобів, мотоциклів та мопедів, з метою їх однозначної ідентифікації. В Україні діє Державний стандарт України ДСТУ ISO 3779:2012 «Колісні транспортні засоби. Номер ідентифікаційний транспортного засобу (V1N)...» вимоги якого гармонізовано з вимогами міжнародного стандарту ISO 3779:2012, який є відповідником цього міжнародного стандарту. Згідно п.2.2. Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затверджених однойменним наказом Міністерства Інфраструктури України №710 від 26.11.2012, ідентифікацію виробника, категорії, моделі, дати виготовлення завершеного ТЗ, його призначення, типу двигуна, окремих технічних характеристик здійснюють за даними міжнародного ідентифікаційного номера (VIN - Vehicle Identification Number). При цьому, відповідно до ДСТУ ISO 3779, VIN складається із таких трьох структурних частин: Перша частина - міжнародний ідентифікаційний код виробника (WMI), складається із трьох символів (арабських цифр та/або великих латинських літер), попередньо присвоєних виробникам КТЗ національною організацією згідно з ДСТУ ISO 3780 для їх ідентифікації. Перші дві літери коду «XL», в конкретному випадку визначають країну-виробника - Нідерланди. Лише за даними VIN-коду, який використовується митними органами для ідентифікації транспортних засобів, відповідач міг визначити країну походження транспортного засобу. Втім, відповідачем при здійсненні митного оформлення залишено поза увагою дані про країну походження транспортного засобу та видано оспорювані картки відмови. Таким чином, наведені вище документи підтверджують походження товару, індивідуальні характеристики і особливості товару. При прийнятті рішення судом враховано судову практику Верховного Суду з питання достовірності походження товару. Так, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 по справі №400/2924/18 зазначила, що суди попередніх інстанцій, дійшовши правильного висновку, що наявність у митного органу сумнівів щодо країни походження товару не є підставою для відмови у його митному оформленні, а є лише підставою для перевірки відповідних відомостей у встановленому законом порядку, не надали оцінки іншим доводам Митниці щодо невідповідності наданих Товариством сертифікатів з перевезення (походження) товару форми EUR.1 вимогам Протоколу 1, що, в свою чергу, послугувало підставою для відмови у застосуванні (відновленні) преференційного режиму до імпортованих Товариством товарів. Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 по справі №803/1208/17 вказав, що основним документом, який свідчить про країну походження товару для надання товару режиму вільної торгівлі відповідно до критерію достатньої обробки/переробки товару є сертифікат про походження товару, виданий уповноваженим органом держави вивезення відповідно до її національного законодавства. Щодо посилань апелянта на лист Держмитслужби України від 07 квітня 2020 року №16-3/16-01-02/7.3/814, яким надіслано відповідь митних органів Німеччини від 19 лютого 2020 року №4215 F-280/19-1 про результати перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 № D1051032, яким уповноваженими органами Німеччини не підтверджено преференційне походження товару, то судом першої інстанції вірно відхилено такі доводи, оскільки такі жодним чином не стосуються правовідносин, які послужили для ухвалення оскаржуваних карток відмови у цій справі. Щодо доводів скаржника на те, що сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1 №L444667 від 23 серпня 2021 року митним органом не міг бути взятий до уваги при митному оформленні з причин того, що останній не засвідчений печаткою уповноваженого органу країни експорту товарів, то як вбачається із матеріалів справи позивачем були надані в розпорядження відповідача обидва сертифікати з печаткою уповноваженого органу країни експорту 21.09.21 (а.с.98-99). Крім того, вказані доводи не відображені в оскаржуваних картках відмови як підстава для відмови у застосування преференційного режиму. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення названого адміністративного позову. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 140/10200/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 15 березня 2022 року