Постанова 4857 № 300/4227/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/4227/21 пров. № А/857/20627/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р. Й., суддів Гуляка В. В., Гудима Л. Я., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (ухвалене у порядку письмового провадження без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську суддею Шумеєм М. В.) у справі № 300/4227/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення, В С Т А Н О В И В : У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив: - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) від 03.06.2021 № 450 про відмову в перерахунку йому пенсії за вислугу років; - визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) від 18.06.2021 № 926160190473 про перерахунок йому пенсії за вислугу років; - зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 01.10.2021 перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Івано-Франківської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій № 21-140вих-20 від 17.11.2020, відповідно до вимог частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 (далі - Закон № 1789). У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури він звернувся до відповідачів з питання перерахунку пенсії на підставі відповідної довідки. Відповідач протиправно відмовив йому в перерахунку пенсії. Враховуючи те, що він вже є пенсіонером, якому пенсія призначена на підставі статті 50-1 Закону № 1789, тому до розміру його пенсії не можуть застосовуватись обмеження її максимального розміру, визначене статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 (далі - Закон № 1697). Разом з тим, при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, у редакції, що діяла на час призначення пенсії, тобто у цьому випадку з розрахунку 90 % складових заробітної плати. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перерахунок пенсій працівникам прокуратури здійснюється відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, яка є чинною на час звернення позивача про проведення перерахунку пенсії, а не статті 50-1 Закону № 1789, яка діяла на час призначення позивачу пенсії, проте на цей час втратила чинність. Відтак, відсутні підстави для виплати позивачу пенсії в розмірі 90 % місячної заробітної плати, що судом першої інстанції не враховано при винесенні рішення. З приводу обмеження максимального розміру пенсії з покликанням на статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668 (далі - Закон № 3668), пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» № 5207-VI від 06.09.2012 та постанову Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 вказує, що з часу набрання чинності Законом № 3668 він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України, в тому числі тих, яким пенсія призначена (перерахована) на підставі Закону України «Про прокуратуру». Окрім пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ, обмеження максимального розміру пенсії колишніх працівників прокуратури встановлені також і Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ. Тобто норми статті 2 Закону № 3668-VІІ кореспондуються з положеннями абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, відповідно до якого максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втрати працездатність. Аналогічні правові висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VІ (щодо прокурорських працівників), узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24.06.2020 у справі № 580/234/19, від 08.07.2020 у справі № 607/7115/17, від 10.09.2020 у справі № 280/5154/19 та від 24.09.2020 у справі № 640/5854/19. За таких обставин, вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про задоволення позовних вимог позивача, а відмова пенсійного органу в перерахунку пенсії з обмеженням максимальним розміром є законною та обгрунтованою. Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що з 23.01.2006 позивачу призначено пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХІІ від 05.11.1991 в розмірі 84 % від суми місячного заробітку, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, при стажі роботи понад 12 років на посадах прокурорів і слідчих прокуратури. Після призначення пенсії позивач продовжував працювати в органах прокуратури на прокурорських посадах до 30.04.2020, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з 01.07.2012 провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80 % від суми заробітної плати. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2015 в справі № 344/11850/14-а (2-а/344/620/14) визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії та зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, виходячи з розміру 90 % місячного заробітку, починаючи з 08 лютого 2014 року до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин. У зв`язку зі збільшенням заробітної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» позивач 15.03.2016 звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про перерахунок вже призначеної пенсії, проте відповідач відмовив йому в перерахунку пенсії. Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2016 у справі № 344/5288/16-а визнано протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в проведенні перерахунку пенсії та зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням фактично отриманих сум, за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» та відповідно до вимог статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 у розмірі 90 % від місячного (чинного) заробітку згідно довідки прокуратури Івано-Франківської області № 18-234 вих-16 від 31.03.2016, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.01.2016 з подальшою виплатою пенсії у розмірі, встановленому після її перерахунку, до виникнення обставин, з якими закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року № 876/5511/16 апеляційну скаргу відповідача на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06.06.2016 у справі № 344/5288/16-а (2-а/344/262/16) за адміністративним позовом позивача до відповідача про зобов`язання здійснити перерахунок призначеної пенсії - повернуто особі, яка її подала. У зв`язку з підвищенням заробітної плати працівникам Івано-Франківської обласної прокуратури (стаття 81 Закону України № 1697-VII «Про прокуратуру»), відповідно до пункту 20 статті 86 Закону України № 1697-VII «Про прокуратуру» та рішення Великої палати Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020, позивач 02.06.2021 через портал електронних послуг звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з письмовою заявою про перерахунок пенсії, долучивши до заяви довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, видану Івано-Франківською обласною прокуратурою № 21-140вих-20 від 17.11.2020, за нормами чинними на 11.09.2020, де розмір заробітної плати за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу становить - 74 158,24 грн. У заяві зазначено прохання про перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки Івано-Франківської обласної прокуратури про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій, від 17.11.2020 № 21-140 вих-20, рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019, рішення Великої палати Конституційного Суду України від 26.03.2020 р. № 6-р/2020, в розмірі 90 % місячної заробітної плати, без обмеження граничного (максимального) розміру, призначену відповідно до статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ «Про прокуратуру, з 01.10.2020, згідно із частиною двадцятою статті 86 Закону України № 1697-VII «Про прокуратуру» та виплатити різницю між фактично отриманою га перерахованою пенсією. За результатами розгляду поданих позивачем документів та у зв`язку з тим, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер, ГУ ПФУ в Полтавській області 03.06.2021 прийняло рішення про проведення позивачу перерахунку пенсії з 01.10.2020 у розмірі 60 % від загальної суми складових місячного заробітку 74 158,24 грн, на підставі довідки прокуратури Івано-Франківської області від 17.11.2020 № 21-140 вих-20, у проведенні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром - відмовити у зв`язку з відсутністю правових підстав. Надалі, листом від 18.06.2021 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача, що розглянуло його звернення від 02.06.2021 щодо перерахунку пенсії за вислугу років і було встановлено, що розмір його пенсії після перерахунку зменшиться - з 17 794 грн 90 коп. до 17 690 грн, у зв`язку з чим відсутні підстави для перерахунку його пенсії. Вважаючи такі дії та рішення відповідачів щодо відмови в задоволені вищезазначеної заяви щодо перерахунку його пенсії протиправними та такими, що порушують його конституційні права, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, позивач має право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VIІ, яка не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку. Також, жодним нормативним документом не передбачено право органів Пенсійного фонду переглядати процент розрахунку вже призначеної пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру». Відтак, при перерахунку пенсії позивачу відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка застосовується саме при призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір заробітної плати (грошового забезпечення). При перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках, у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, тобто у цьому випадку з розрахунку 90 % складових заробітної плати. Таким чином, дії відповідачів про відмову здійснити перерахунок позивачу пенсії за вислугу років, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати без обмеження граничного розміру пенсії є протиправними і підлягають скасуванню. Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав. Статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній до 01.10.2011) було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у статтю 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено зміни, відповідно до яких пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій і п`ятій цифри «80» замінено цифрами «70». Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» у статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ у частинах другій та п`ятій цифри «70» замінено цифрами «60». За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 01.01.2015) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. З 01.01.2015 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України. Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон № 1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015. З набранням чинності Законом № 1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Згідно з частиною двадцятою цієї статті призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки. Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Враховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон № 1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону № 1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами. Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону № 1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів. Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом № 1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону № 1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону № 1697-VII. У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Колегія суддів зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі. Відтак, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом № 1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на час призначення пенсії. На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Щодо доводів позивача щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження пенсії максимальним розміром, суд зазначає таке. За змістом статті 2 Закону № 3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом. На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон № 1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом № 1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. Колегія суддів зазначає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII. З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються приписи абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Варто зауважити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення. Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа VALKOV AND OTHERS V. BULGARIA (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)). Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав. Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, висловленою у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Враховуючи викладене, позаяк згідно з наявними у справі розрахунками ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, у випадку перерахунку пенсії позивача в розмірі 60 % від загальної суми складових місячного заробітку 74 158,24 грн, на підставі довідки прокуратури Івано-Франківської області від 17.11.2020 № 21-140 вих-20, з обмеженням її максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії позивача зменшився б, колегія суддів дійшла висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. За наведених обставин, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст.229, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року в адміністративній справі № 300/4227/21 скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Л. Я. Гудим