Постанова 4857 № 380/11427/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/11427/21 пров. № А/857/23626/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді : Кухтея Р.В., суддів : Іщук Л.П., Шевчук С.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (ухвалене головуючою-суддею Клименко О.М. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), прийняте за результатом розгляду його заяви від 28.04.2021 про перерахунок пенсії за вислугу років, яке викладене у листі №7092-6256-Д-52/8-130/21 від 14.06.2021, згідно якого розмір його пенсії під час перерахунку визначено з розрахунку 60% від середньомісячного заробітку за відповідною посадою з обмеженням її максимального розміру десятьма місячними прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність та зобов`язати ГУ ПФУ провести перерахунок його пенсії за вислугу років відповідно до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон №1789-ХІІ ) в редакції від 15.01.2011, чинній на час призначення пенсії, на підставі довідки Львівської обласної прокуратури №21/841вих21 від 19.04.2021 (далі - Довідка прокуратури, Довідка), виходячи з розміру 90% місячної заробітної плати, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.04.2021 та здійснити відповідні виплати за цей період з урахуванням розміру пенсії після перерахунку та раніше проведених виплат; Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 90% до 60% місячної заробітної плати при здійсненні її перерахунку з 01.04.2021 на підставі Довідки прокуратури та зобов`язано відповідача здійснити з 01.04.2021 перерахунок пенсії позивача за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон №1697-VII) на підставі вказаної довідки у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги стосовно покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її суми максимальним розміром та прийняти в цій частині постанову, якою зобов`язати відповідача з 01.10.2020 здійснити перерахунок та виплату пенсії пенсії в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки без обмеження суми максимальним розміром. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що до спірних правовідносин не можуть застосовуватись норми ст.86 Закону №1697-VII щодо визначення максимального розміру пенсій прокурорів. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказав на безпідставність та необґрунтованість вимог скаржника. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що позивач з 28.09.2011 перебуває на обліку в ГУ ПФУ, як одержувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до статті 501 Закону №1789-ХІІ у розмірі 90% від суми заробітної плати. 19.04.2021 Львівська обласна прокуратура видала позивачу довідку про те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 та статті 81 Закону України «Про прокуратуру» розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 15.03.2021 за відповідною (прирівняною) посадою старшого прокурора Стрийської міжрайонної прокуратури (прокурор окружної прокуратури) становить 46666,66 грн, в тому числі посадовий оклад - 32000,00 грн, надбавка за вислугу років (25%) - 8000,00 грн, матеріальна допомога (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань (1/12) - 3333,33 грн та 3333,33 грн. 28.04.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідки прокуратури. Листом №7092-6256/Д-52/8-1300/21 від 14.06.2021, за результатами розгляду заяви позивача від 28.04.2021, пенсійний орган повідомив про те, що відділом перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення йому було проведено перерахунок пенсії з 01.04.2021 з урахуванням представленої довідки. Розрахунок пенсії проведено у розмірі 60% від суми заробітної плати 46666,66 грн. Розмір пенсійної виплати становить 33600,00 грн, в тому числі 28000,00 грн - основний розмір пенсії (46666,66 грн х 60%); 5600,00 грн - підвищення як жителю гірського району. Розмір пенсії до виплати 17690,00 грн (10 мінімальних пенсійних виплат). Вважаючи оспорюване рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із зазначеним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якої здійснений при її призначенні та є незмінним. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що безпідставними є доводи позивача щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження пенсії максимальним розміром. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною першою статті 308 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог відповідачем не було оскаржене. За змістом статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011), максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим Законом було внесено зміни до статті 501 Закону №1789-ХІІ, положення частини п`ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції. При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом. На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон №1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Враховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п`ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п`ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII. Так, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Окрім того, аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке «поле» для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення. Наведене свідчить про те, що ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)). Хоча виплати соціального страхування є «майном» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав. Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «;Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення». Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.12.2021 по справі №580/5962/20 та постанові від 27.01.2022 по справі №420/1468/21. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром. В іншій частині щодо задоволення позовних вимог стосовно визначення відсоткового значення розміру пенсії, рішення суду першої інстанції відповідачем не було оскаржене, а тому колегія суддів, з урахуванням положень статті 308 КАС України не надає своїх висновків та не вбачає підстав для застосування частини другої цієї статті. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу. Керуючись ст.ст. 12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року по справі №380/11427/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Л. П. Іщук С. М. Шевчук