Постанова 4854 № 420/4884/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/4884/21 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 30 вересня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Апеляційного суду Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, Державна казначейська служба України, про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання обов`язку податкового агенту у нарахуванні та сплаті до бюджету податку під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- В С Т А Н О В И В : У березні 2021 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Апеляційного суду Одеської області, Державної судової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача, Державна казначейська служба України, про: визнання бездіяльності Апеляційного суду Одеської області щодо невиконання обов`язку податкового агента ОСОБА_1 у нарахуванні та сплаті (перерахунку) до бюджету податку під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,60 грн., в порядку визначеному Податковим кодексом України - протиправною; зобов`язання Апеляційний суд Одеської області виконати обов`язки податкового агента ОСОБА_1 у нарахуванні та сплаті (перерахунку) до бюджету податку під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,60 грн. в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував, що на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 815/2076/16, на користь ОСОБА_1 з відповідача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 183585,60 грн. за період з 11.04.2016 року по 17.09.2018 року. Проте, Апеляційний суд Одеської області за вказаний період не сплатив, як податковий агент податки і внески у Пенсійний фонд України. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Державну судову адміністрацію України. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача було залучено Державну казначейську службу України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено та визнано бездіяльність Апеляційного суду Одеської області щодо невиконання обов`язку як податковим агентом ОСОБА_1 у нарахуванні та сплаті (перерахунку) до бюджету податку під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,60 грн., в порядку визначеному Податковим кодексом України - протиправною, а також зобов`язано Апеляційний суд Одеської області виконати як податковим агентом ОСОБА_1 , обов`язки у нарахуванні та сплаті (перерахунку) до бюджету податку під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,60 грн. в порядку, визначеному Податковим кодексом України. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Апеляційний суд Одеської області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що судові рішення від 12.03.2020р. у справі № 81582076/16, яким розглянуто спір по суті та від 10.09.2020р., яким було встановлено порядок та спосіб виконання судового рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585, 60 грн. виконувались різними суб`єктами правовідносин: Апеляційним судом Одеської області, Державною судовою адміністрацією України та Державною казначейською службою України, кожне з яких є самостійними юридичними особами, що наділені право та дієздатністю, а отже самостійно несуть відповідальність за вчинення або невчинення ними дій. Апеляційний суд Одеської області, як зауважує апелянт, виконав рішення суду від 12.03.2020р. у справі № 81582076/16 в частині поновлення позивача на посаді, що не оскаржується сторонами. Судове рішення від 12.03.2020р. у справі № 815/2076/16, в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було виконано з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2020р., яким був встановлений спосіб та порядок його виконання за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників судів», розпорядником яких є Державна судова адміністрація України у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №

845. Посилаючись на приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», наказу ДСА України від 12.02.2021р. № 50 (за змінами) «Про затвердження паспортів бюджетних програм на 202 рік», апелянт наголошує на тому, що виконання рішення суду 12.03.2020р. у справі № 81582076/16 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,60 грн. знаходилось поза межами впливу та контролю Апеляційного суду Одеської області, а тому визнавати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Одеської області за дії, які фактично не міг здійснити та не міг контролювати не ґрунтується на вимогах закону. З огляду на вказане, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності відповідача Апеляційного суду Одеської області по невиконанню обов`язку податкового агента є помилковим. Також, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на ту обставину, що середній заробіток за час вимушеного прогулу нарахований та отриманий ОСОБА_1 на виконання судового рішення від 12.03.2020р. у справі № 815/2076/16 у розмірі 183585,60 грн. включав у себе отриману працівником заробітну плату 147786,408 грн., податок на доходи фізичних осіб та військовий збір у загальному розмірі 35799,19 грн. Тобто, зазначену суму в тому числі й суму податків і зборів, як переконує апелянт отримав позивач разом з виплатою нарахованого середнього заробітку за час вимушеного прогулу. До того ж, окремо, апелянт наголошує й на тому, що судове рішення від 12.03.2020р. у справі № 815/2076/16 на виконання якого ОСОБА_1 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 183585,60 грн. не містило у резолютивній частині вказівки про те, що вказана сума включає в себе податки та збори. Однак такий висновок випливає із мотивувальної частини цього рішення суду. Отже, фактично, на думку апелянта, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке є підставою для покладення на роботодавця додаткового тягаря подвійного нарахування (вже нарахованої) і подвійної сплати (вже виплаченої шляхом безспірного списання) суми податків. 29.11.2021р. (вхід.№ 25994/21) від позивача у справі до суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи про необґрунтованість доводів скарги, ОСОБА_1 зазначає, що Апеляційним судом Одеської області, як роботодавцем ОСОБА_1 під час виконання рішення суду про поновлення на роботі у справі №815/2076/16 не були виконані відповідні дії під час поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді, що вказує на бездіяльність відповідача у цій частині, та призвело, серед іншого, до невиконання обов`язків податкового агента ОСОБА_1 у нарахуванні та сплаті (перерахунку) до бюджету податку під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,60 грн., в порядку визначеному Податковим кодексом України. Крім того, позивач також зауважує, що доводи апеляційної скарги, в частині того, що середній заробіток у розмірі 183 585,60 грн. включає податки і збори є саме припущенням, оскілки вказане не встановлене жодними судовими рішеннями між сторонами у справі, та не підлягають оцінці і доказуванню з огляду на приписи статті 78 КАС України. Вказане, на думку позивача, взагалі не має правового значення оскілки, предметом даного позову є невиконання (та/або виконання) апеляційним судом Одеської області обов`язку як податковим агентом ОСОБА_1 у нарахуванні та сплаті (перерахунку) до бюджету податку під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,60 грн., в порядку визначеному Податковим кодексом України, а не питання того, із чого складався середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,60 грн. чи включав він у себе податки тощо. Отже, станом на теперішній час, ОСОБА_1 , не зараховано страховий стаж за період з 11.04.2016 року по 17.09.2018 року, відповідно, апеляційним судом Одеської області, як податковим агентом, не сплачено обов`язкові податки та внески у ПФУ за вказаний період, що підтверджується довідками Пенсійного фонду України за формами ОК-5 та ОК-7. Одночасно, позивач також наголосив на тому, що позивач самостійно позбавлений сплатити до бюджету податки під час виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 183 585,60 грн. оскільки сплата таких, відповідно до норм податкового кодексу покладена на роботодавця, та крім того частиною 2 статі 9 Закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що для обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, які веде саме роботодавець, а не працівник. 08.12.2021р. (вхід.№ 27241/21) від Державної судової адміністрації до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому посилаючись на норми ПК України та КЗпП України вказує, що сума нарахованої заробітної плати включає в себе отриману працівником заробітну плату, податки та збори, а відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі. 14.12.2021р. (вхід.№ 28019/21) від відповідача у справі - Апеляційного суду Одеської області надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому фактично посилаючись на аналогічні обставини, викладеним у апеляційній скарзі, відповідач вкотре наголошує на тому, що ним не було допущено протиправної бездіяльності, виплачено на виконання рішення суду від 12.03.2020р. у справі № 815/2076/16 середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь позивача, до якого, в тому числі було включено обов`язкові податки та збори (а саме ПДФО та військовий збір). Відтак, ухвалене судом першої інстанції рішення є таким, що покладає на роботодавця додатковий подвійний тягар подвійного нарахування та подвійної сплати вже нарахованих та виплачених сум податків. Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, ОСОБА_1 працював на посаді помічника судді апеляційного суду Одеської області. Наказом керівника апарату апеляційного суду Одеської області № 85-ос від 11.04.2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади за поданням судді ОСОБА_3 відповідно до ч.3 ст.154 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та п.п.7, 19 Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції, затвердженого рішенням Ради суддів України № 14 від 25.03.2011 року. Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 815/2076/16, яке залишене без змін згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 815/2076/16, адміністративний позов ОСОБА_1 був задоволений частково. Визнано протиправними дії Апеляційного суду Одеської області щодо звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області. Скасовано наказ керівника апарату Апеляційного суду Одеської області №85-ос від 11.04.2016 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді апеляційного суду Одеської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді Апеляційного суду Одеської області. Стягнуто з Апеляційного суду Одеської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2016 р. по 17.09.2018 р. у розмірі 183585,60 грн. (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять гривень шістдесят копійок). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідно до ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року у справі № 815/2076/16, заяву ОСОБА_1 про зміну чи встановлення способу порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. у справі №815/2076/16 - задоволено. Встановлено спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 р. у справі №815/2076/16 шляхом стягнення з Апеляційного суду Одеської (код ЄДРПОУ 02892913, м.Одеса, вул.Івана та Юрія Лип, 24-а) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2016р. по 17.09.2018р. у розмірі 183 585,60грн. (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять гривень шістдесят копійок) за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником яких є Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, м.Київ, вул. Липська 18/5) у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011р. Під час розгляду справи суд встановив, що позивачу було виплачено 183 585, 60грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_1 згідно форми ОК-5 та форми ОК-7, Апеляційний суд Одеської області за період з 11.04.2016 року по 17.09.2018 року, як податковий агент, за ОСОБА_1 податки і внески у Пенсійний фонд України не сплатив. 18.01.2021 року позивач звернувся до Апеляційного суду Одеської області із заявою щодо сплати вказаних обов`язкових податків та внесків у Пенсійний фонд України за період з 11.04.2016 року по 17.09.2018 року. Проте, відповідь на вказану заяву відповідач не надав. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача - Апеляційного суду Одеської області щодо несплати як податковим агентом, за ОСОБА_1 податків і внесків у Пенсійний фонд України, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку податковим агентом, відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець ОСОБА_1 - Апеляційний суд Одеської області, яким в свою чергу не доведено виконання ним функцій роботодавця, як податкового агента щодо відрахування податків та інших обов`язкових платежів із суми середнього заробітку, нарахованого та виплаченого позивачу за час вимушеного прогулу, в порядку, встановленому законодавством. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, виходячи з наступного. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ст.311 КАС України. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною другої статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Як встановлено абз. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно зп.п. 14.1.48 п. 14. 1 ст. 14 ПК України, заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв`язку з відносинами трудового найму згідно із законом. У відповідності до п.п. 14.1.180 п. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Приписами п. 164.6 ст. 164 ПК України передбачено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов`язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України). В силу вимог п. 171.1 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Отже, податковим агентом, відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець ОСОБА_1 , яким у даному спірному випадку виступає - Апеляційний суд Одеської області. При цьому, слід зазначити, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону України, платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Обчислення єдиного внеску, як закріплено у ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Як встановлено колегією суддів, рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020р. у справі 815/2076/16, зокрема було стягнуто з Апеляційного суду Одеської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2016 р. по 17.09.2018 р. у розмірі 183585,60 грн. (сто вісімдесят три тисячі п`ятсот вісімдесят п`ять гривень шістдесят копійок). Відтак, саме Апеляційний суд Одеської області, як роботодавець, виступає податковим агентом, а тому, з урахуванням наведених вище правових норм, є відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати. Враховуючи встановлені обставини, застосовуючи приведені вищенорми ПК України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки в даному випадку податковим агентом, відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, яким є роботодавець ОСОБА_1 - Апеляційним судом Одеської області, не доведено виконання функцій роботодавця, як податкового агента щодо відрахування податків та інших обов`язкових платежів із суми середнього заробітку, нарахованого та виплаченого позивачу за час вимушеного прогулу, в порядку, встановленому законодавством. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було цілком обґрунтовано відхилено за необґрунтованістю посилання відповідача - Апеляційного суду Одеської області на відсутність вказівки в резолютивній частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року у справі № 815/2076/16 про те, що сума підлягає стягненню за відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів, оскільки такі твердження - не є підставою для невиконання роботодавцем функцій податкового агента у випадках та в порядку, встановленому нормами чинного законодавством. З огляду на вказане, аналогічні доводи, викладені в апеляційній скарзі відхиляються апеляційним судом. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 12.03.2020р. у справі № 815/2076/16 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу уже із включенням до нього податків та обов`язкових платежів апеляційний суд відхиляє, оскільки такі податки та обов`язкові платежі сплачуються роботодавцем до спеціальних фондів, тобто виплата працівнику суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до приписів чинного законодавства, мала відбутись із відрахуванням саме роботодавцем, як податковим агентом сум податків та обов`язкових платежів до спеціальних фондів. Водночас, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів Апеляційного суду Одеської області про те, що він не є належним відповідачем у справі, так як середній заробіток за час вимушеного прогулу виплачувався ОСОБА_1 за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, оскільки, як вірно зауважив суд попередньої інстанції, встановлення судом способу виконання рішення не є підставою для звільнення роботодавця позивача, як податкового агента, від обов`язку сплатити податки та збори за свого працівника - в даному випадку ОСОБА_1 . Апеляційний суд при цьому зауважує, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.). Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.). Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище, позаяк такі є несуттєвими, не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, не містять взагалі жодного спростування висновків суду першої інстанції не містять обґрунтування у чому полягає хибність висновків суду першої інстанції, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності. Колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Апеляційного суду Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі № 420/4884/21 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.