Постанова 4852 № 280/11637/21 в 1 т. на 47 арк.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 березня 2022 року м. Дніпросправа № 280/11637/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року (суддя Садовий І.В.) у справі №280/11637/21 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, - в с т а н о в и В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №55975821 від 07.10.2019 про стягнення з позивача на користь відповідача виконавчого збору у розмірі 31 398,47грн. В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що у провадження відповідача перебував виконавчий лист виданий 29.04.2011 Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" 313 984,71 грн., який 07.10.2019 повернуто стягувачу за відповідною заявою. 07.10.2019 Старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Персидською Т.О. винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 31 398,47 грн. 26.11.2019 Старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Персидською Т.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60665444 з примусового виконання постанови від 07.10.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 31 398,47 грн. Неправомірність постанови про стягнення виконавчого збору позивач пов`язував з тим, що з урахуванням редакцій Закону України "Про виконавче провадження", яка була чинною у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась. Так, у період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, тоді як у період після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. В даному випадку державний виконавець, на думку позивача, неправомірно під час винесення оскаржуваної постанови визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 відсотків від суми стягнення, яка зазначена у виконавчому листі, застосувавши фактично Закон у редакції, що почала діяти після 28.08.2018. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року позов задоволено. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, дослідивши зміни до Закону України «Про виконавче провадження» в хронологічному порядку, зазначив те, що у відповідності до Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018) підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. У свою чергу, з урахуванням змін, внесених Законом № 2475-VIII від 03.07.2018, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Суд першої інстанції зазначив, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. З цих підстав, пославшись на положення статті 58 Конституції України, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки внесені Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - позивача у справі, а виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, то у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 31 398,47грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою відповідача із таким застосуванням судом першої інстанції положень Закону України «Про виконавче провадження». За позицією відповідача застосуванню підлягали ті норми Закону, які були чинними на час повернення виконавчого документа стягувачу та які передбачали стягнення виконавчого збору у відсотковому значенні саме із суми, що підлягала примусовому стягненню. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Бережного Олексія Руслановича від 15.03.2018 відкрито виконавче провадження №55975821 щодо виконання виконавчого листа № 2-7051/10, виданого Ленінським районним судом міста Запоріжжя від 29.04.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" 313 984,71грн. Пунктом 3 вказаної постанови постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 31 398,47 грн. У зв`язку з надходженням 01.10.2019 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області заяви стягувача про повернення виконавчого документу, постановою Старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Персидської Тетяни Олегівни від 07.10.2019 повернуто стягувачу виконавчий документ - виконавчий лист №2-7051/10, виданий 29.04.2011 Ленінським районним судом міста Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Креді Агріколь Банк" 313 984,71грн. на підставі пункту 1 статті 37 Закону № 1404-VIII. 07.10.2019 Старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Персидською Тетяною Олегівною винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 31 398,47 грн. 26.11.2019 Старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Персидською Т.О. винесно постанову про відкриття виконавчого провадження №60665444 з примусового виконання постанови від 07.10.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 31 398,47 грн. Правомірність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є предметом спору, який передано на вирішення суду. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 55975821), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів, відповідно до норм Закону № 1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018), є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" від 03.07.2018 № 2475-VIII (далі - Закон № 2475-VIII), який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ. З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404 - VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Таким чином, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню. Дослідивши зміни, які вносилися до Закону України «Про виконавче провадження» в хронологічному порядку, суд першої інстанції правильно зазначив, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню. Встановлені обставини справи свідчать про те, що державний виконавець, під час прийняття оскарженої постанови ВП №55975821 від 07.10.2019 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 31 398,47 грн., визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі - 313 984,71грн.. Тобто, державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, застосувавши таким чином фактично Закон № 1404-VIII у редакції Закону № 2475-VIII. Встановивши зазначені обставини справи та пославшись на положення статті 58 Конституції України, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки внесені Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - позивача у справі, а виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, то у відповідача були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 31 398,47грн. Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. Позиція відповідача фактично полягає у тому, що застосуванню підлягають ті норми Закону України «Про виконавче провадження», які були чинними на час повернення виконавчого документа стягувачу та які передбачали стягнення виконавчого збору у відсотковому значенні саме із суми, що підлягала примусовому стягненню, але вказана позиція не враховує час відкриття виконавчого провадження та подальші зміни, які відбулися у чинному законодавстві після відкриття виконавчого провадження. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для його скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі №280/11637/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст складено 15.03.2022 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк