LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Полтавський апеляційний суд554/9277/14-ц

від 09.03.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/9277/14-ц Номер провадження 22-ц/814/850/22Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 березня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., секретаря: Ракович Д.Г. за участі: представника відповідача адвоката Петренка В.П., розглянувши в м. Полтаві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк" на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 грудня 2021 року прийнятого під головуванням судді Материнко М.О. в м.Полтава, зі складанням повного тексту 24 грудня 2021 року,- В С Т А Н О В И В : У липні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до районного суду з даним позовом.Зазначав, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н від 22.04.2010 року, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з невиконанням умов договору утворилась заборгованість у розмірі 18 724,89 за кредитним договором, яка складається: 7 729,55 грн. заборгованість за кредитом, 8 300,20 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 327,29 заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн- штраф (фіксована частина), 867, 85 грн. процентна складова. 22 квітня 2021 року законний представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк». Посилаючись на стійкі психічні розлади ОСОБА_1 , які позбавляли її усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, просила визнати недійсним договір № б/н від 22.04.2010 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу та за проведення судово-психіатричної експертизи. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21 грудня 2021 року в задоволені позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним задоволено. Визнано недійсним кредитний договір б/н, укладений 22 квітня 2010 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 витрати на проведення судово-психіатричної експертизи у сумі 5 353,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк».на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн. Рішення оскаржило АТ КБ «ПриватБанк», в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та винести нове, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості задовольнити повністю, а в задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити. Вважає, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи та та обов`язкі сторін. Зауважує, що доказів того, що ОСОБА_1 на час укладення оспорюваного договору мала абсолютну неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, відповідачем та її представником не було надано. Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність представників АТ КБ «ПриватБанк», які за даними реєстру поштових відправлень отримали 22.02.2022 року судову повістку про дату, час і місце судового засідання. Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав: Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 22.04.2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідачем була заповнена Анкета - заява позичальника, у якій указано, що вона разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та Банком договір про надання банківських послуг. В свою чергу позичальник зобов`язався забезпечити повернення кредиту. За розрахунками банку станом на 22.06.2014 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість яка становить 18 724,89 грн. за кредитним договором, яка складається з: 7 729,55 грн. заборгованість за кредитом, 8 300,20 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 327,29 заборгованість по комісії за користування кредитом, 500 грн- штраф (фіксована частина), 867, 85 грн. процентна складова. Заочним рішенням Октябрського районного суду м.Полтави 09 вересня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.04.2010 року в розмірі 18 724,89 грн. та судовий збір в сумі 243,60 грн. Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 25 липня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 вересня 2014 року було задоволено. Скасовано заочне рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 09 вересня 2014 року, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження. Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 05.11.2019 року ОСОБА_1 , визнано недієздатною та встановлено над нею опіку, а її мати ОСОБА_2 призначено її опікуном. Розглядаючи даний спір, районний суд, відмовляючи у позовних вимогах первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, своє рішення мотивував тим, що при розгляді справи отримано достатньо доказів для визнання того, що в момент укладення договору боржник не усвідомлювала значення своїх дій та не керувала ними, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком. У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу. Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України однією із загальних вимог, дотримання якої необхідно для дійсності правочину, є вимога щодо волевиявлення учасника правочину, яке повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Підставою для визнання правочину недійсним за ст.225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 11 лютого 2021 року, ОСОБА_1 під час укладення з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору №б/н від 22.04.2010 року, страждала на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді шизофренії, параноїдної форми, безперервного перебігу з постпроцесуальним дефектом особистості, що позбавляв її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (т.1,а.с.237-249). Вказаний висновок чітко визначає, що психічний розлад у ОСОБА_1 був наявний саме на час укладання кредитного договору і цей розлад був хронічним та стійким, що свідчить про абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Будь-якого іншого тлумачення висновку експерта не вбачається. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині. При вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального та процесуального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню у зазначеній частині, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 грудня 2021 року залишенню без змін. Разом з тим, колегія суддів вбачає обгрунтованими доводи апеляційної скарги банку щодо безпідставності стягнення витрат на правничу допомогу. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18. Так, як визначено у частині 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Між тим, в акті від 19 липня 2021 року прийняття-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 318 від 20.07.2019 року перелік наданих послуг не містить детального опису робіт, виконаних адвокатом, часу їх виконання та вартості, що позбавляє можливості суд апеляційної інстанції зробити висновок щодо їх обгрунтованості, на що наголошується в апеляційній скарзі банка. Надана суду ксерокопія квитанції від 19.07.2021 року про отримання адвокатом від ОСОБА_2 10000 грн. не скріплена підписом учасника справи, як то передбачено ч.8 ст.43 ЦПК України. Крім того, звертає на себе увагу також та обставина, що договір (угода) про надання правової допомоги № 1318 від 20.07.2019 року адвокатом Петренко В.П. укладено з ОСОБА_1 , а грошові кошти прийняті від ОСОБА_2 ще до його укладання 19.07.2021 року ( т.2,а.с.41-44). За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про недоведеність вимог в цій частині та скасування рішення щодо стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк" задовольнити частково. Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 грудня 2021 року скасувати в частині стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь законного представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. В іншій частині рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 21 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10.03.2022 р. Головуючий суддя О.В. Прядкіна Судді: С.Б. Бутенко О.І. Обідіна

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»