Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/4715/20

Справа № 127/4715/20 Провадження № 22-ц/801/282/2022 Категорія: 23 Головуючий у суді 1-ї інстанції Сич С. М. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 березня 2022 рокуСправа № 127/4715/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого : Копаничук С.Г., суддів: Оніщука В.В., Медвецького С.К. за участю секретаря Кобенди Ю.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , Державне підприємстве «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович ,Головного управління Держгеокадастпру у Вінницькій області третя особа ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Погребищенського районного суду від 06.12.2021 року, ухваленого під головуванням судді Сича С.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича ,Головного управління Держгеокадастпру у Вінницькій області , за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів електронних торгів і акту про проведені електронні торги щодо права оренди земельної ділянки ,- В с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського О.В. ,Головного управління Держгеокадастпру у Вінницькій області , за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів електронних торгів щодо права оренди земельної ділянки .В подальшому змінив позовні вимоги, доповнивши їх вимогою про визнання недійсним акту про проведені електронні торги з реалізації права оренди земельної ділянки від 19.12.2019 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. Вказав, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 29.11.2012 року він є законним орендарем земельної ділянки, площею 134,09 га, кадастровий номер 0523484200:02:002:0017, що знаходиться на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, власником якої є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. 16.12.2019 року відповідачем було призначено та проведено електронні торги щодо реалізації права оренди вказаної земельної ділянки Посилаючись на те, що під час проведення електронних торгів не було додержано ст.203 ,215 ЦК України, організація і проведення торгів було здійснено з порушеннями - приватний виконавець Турський О.В. не повідомляв його про відкриття виконавчого провадження №60026733 і не направляв постанову про це ,а також на те, що у переліку підстав для припинення права користування земельною ділянкою відсутня така підстава, як відчуження майнового права оренди ділянки, і останнє не може являтись предметом арешту і відчуження, так як можливе лише щодо власника ділянки ,а не орендаря, просив позовні вимоги задовольнити. Рішенням Погребищенського районного суду від 06.12.2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити повністю. Зазначив, що суд неповно встановив обставини справи, і допустив невідповідність висновків суду їм ,неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Зазначив, що суд не звернув увагу, що відповідно до ст.655,ч.ч.1.2,4 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі - продажу є майно(майнові права) які належать продавцю на праві власності та щодо яких він наділений повноваженнями щодо розпорядження Оскільки суд не звернув уваги на те, що позивач не являвся власником майна чи майнового права, що було відчужене за електронними торгами , а відмовив у позові лише з тих підстав, що позивач не надав суду рішення ,яким дії приватного виконавця по накладенню арешту на майнове право оренди визнані неправомірними, висновки суду є такими ,що не відповідають вимогам закону. У запереченнях і відзиві на апеляційну скаргу відповідачі вважають доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначили ,що будь-яких порушень порядку проведення електронних торгів ,що вплинули би на їх результати і порушили права позивача, допущено не було. В судове засідання відповідачі не з`явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомляли, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли ,відтак колегія суддів ухвалила розглядати справу у їх відсутність. Заслухавши доповідача, представника позивача , перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з статтею 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи із наступного. З матеріалів справи вбачається, що 29.11.2012 року між орендодавцем - Погребищенською районною державною адміністрацією Вінницької області та орендарем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки на 25 років для ведення фермерського господарства , площею 134,09 га на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області. Власником та орендодавцем вказаної земельної ділянки згідно договору оренди від 29.11.2012 року виступила держава в особі Погребищенської районної державної адміністрації (нині - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області), а орендарем- ОСОБА_1 . Згідно акту прийому передачі від 29.11.2012 року, що становить невід`ємну частину вищезазначеного договору оренди ,орендодавець - Погребищенська районна державна адміністрація Вінницької області передала орендарю ОСОБА_1 об`єкт оренди. (Т.1, а.с.23) Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований 14.12.2012 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди відділу Держкомзему у Погребищенському районі за №052348424008425. 10.09.2019 року приватним виконавцем Турським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №60026733 про примусове виконання виконавчого листа №143/1269/17, виданого 10.08.2018 року Погребищенським районним судом Вінницької області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та Фермерського господарства «Ланецького» на користь ОСОБА_3 17 916 489 ,42 грн. Божником за даним виконавчим провадженням є ОСОБА_1 (Т.1, а.с.101, 102). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2019 року №183687850, сформованої приватним виконавцем Турським О.В., 31.07.2018 року на підставі вказаного договору оренди землі здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди )зазначеної земельної ділянки за ОСОБА_1 , строком на 25 років (Т.1, а.с.104-106). 08.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. було винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно із якою описано та накладено арешт на право оренди вказаної земельної ділянки . Згідно висновку оцінювача ОСОБА_4 від 01.11.2019 року, , загальна ринкова вартість об`єкту оцінки майнового права оренди зазначеної земельної ділянки становить 848 304,11 грн. (т.1 а.с.119) Згідно протоколу електронних торгів № 453945 від 16.12.2019 року ,проведених Державним підприємством «СЕТАМ» на електронних торгах було реалізовано ,як належне позивачу , право оренди вказаної земельної ділянки переможцю торгів ОСОБА_2 за ціною 848 304,11 грн. На підставі вказаного протоколу 19.12.2019 року приватним виконавцем Турським О.В. було складено акт про проведені електронні торги з реалізації права оренди земельної ділянки переможцю торгів ОСОБА_2 за ціною 848 304,11 грн. (т.1, а.с.128; Т.3, а.с.96). ОСОБА_1 подав скаргу на неправомірні дії та рішення приватного виконавця Турського О.В. по опису , арешту і оцінці майнового права боржника з пропуском 10 - денного строку на їх оскарження , внаслідок чого ухвалою Погребищенського районного суду від 29.01.2020 року у справі №143/42/20 у поновленні процесуального строку на подання скарги було відмовлено ,а його скаргу була залишено без розгляду. Відмовляючи у задоволенні позову ,суд першої інстанції виходив із того, що наведені позивачем підстави позову стосуються дій та рішень ,вчинених приватним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» на стадії підготовки і передачі майна на реалізацію на електронних торгах , які в порядку ЗУ «Про виконавче провадження» та ст.ст.447, 448 ЦПК України , не визнавались неправомірними, а тому підстави для визнання електронних торгів недійсними, відсутні. З таким висновком колегія суддів погодитись не може . Правовідносини з реалізації в порядку виконання судового рішення арештованого майна боржника регулюються ЗУ «Про виконавче провадження», Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (в редакціях, чинних станом на час проведення електронних торгів) (далі - Порядок) За змістом статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час спірних правовідносин) заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника. Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів, та складанні за результатами їх проведення акту про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором. Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (ст. 650 ЦК України). Згідно із ч.1ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.Ч.1ст.656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. З аналізу ч.1ст. 650, ч.1ст. 655 та ч.4 ст. 656 ЦК України вбачається, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами у договорі купівлі-продажу є продавець і покупець. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ч.1 ст. 658 ЦК України). Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Отже, відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 ст.203 цього Кодексу (ч.1ст. 215 цього Кодексу). Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5 ст.203 цього Кодексу ,зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. Таким чином, публічні торги можуть бути визнані недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону. У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц зазначено, що «для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів » Отже, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними, суду необхідно встановити, чи мало місце порушення Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 з урахуванням особливостей ,що визначають умови і порядок проведення електронних торгів з продажу нерухомого арештованого майна, на яке звернено стягнення відповідно до законодавства (що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин); чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Разом із тим, ОСОБА_1 просив визнати електронні торги недійсними не тільки з підстав неправомірності дій приватного виконавця на стадії підготовки і передачі майна на реалізацію на електронних торгах ,а й того, що майнове(речове) право оренди земельної ділянки державної форми власності в принципі не може бути об`єктом примусових електронних торгів, оскільки право розпорядження майном (майновим правом) належить власнику орендодавцю, а не орендарю (боржнику).Вважаючи, що електронні торги по примусовій реалізації майнового права оренди третій особі були проведені з порушенням вимог законодавства щодо обмеженого оборотообігу такого майнового права і порушують його права і законні інтереси , просив визнати вказані торги недійсними . Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо протиправності примусової реалізації на електронних торгах права оренди землі , як належного орендарю , в зв`язку з невідповідністю вимогам закону , заслуговують на увагу. Згідно ст. 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Відповідно до ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами. Пунктом 2 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (із змінами та доповненнями) визначено, що державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема , право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки. Право оренди земельної ділянки є речовим правом , відмінним від права власності на земельну ділянку, та відповідно до ст.10 Закону України Про виконавче провадження таке речове право відноситься до об`єктів звернення для стягнення при примусовому виконанні судових рішень. Згідно ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності . Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом (ч.5 ст. 93 Земельного кодексу України). Власником земельної ділянки , переданої в 2012 році в оренду ОСОБА_1 , являлась держава в особі в особі Погребищенської районної державної адміністрації (нині - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області). Згідно ст.124 ЗК України ( у ред. на час правовідносин ) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди. Відповідно до ст.135 ЗК України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів . Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. На земельних торгах не може бути використане переважне право купівлі. Продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів. Разом із тим, ч. 2 ст. 135 ЗК України передбачено, що звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження № 1404-VIII. Відповідно до ст.61 вказаного закону, реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч.8 ст. 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Відповідно до Порядку реалізації арештованого майна у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях: арештоване майно (далі - майно) - рухоме або нерухоме майно боржника (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у ч. 8 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження», на яке звернено стягнення і яке підлягає примусовій реалізації. У пунктах 6.13 6.41 постанови Великої палати Верховного суду від 18 березня 2020 року у справі № 904/968/1 зазначено , що відповідно до абзацу сьомого пункту 2 статті 4 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди (суборенди) земельної ділянки відноситься до речових прав на нерухоме майно, похідних від права власності. Аналіз наведених вище положень зазначених законів не дає підстав стверджувати, що майно боржника і речові права на це майно - це один об`єкт. Адже наведені вище положення статті 18 Закону № 1404-VIII наділяють виконавця правом накладати арешт на земельну ділянку як нерухоме майно, але не свідчать такою ж мірою про поширення цієї норми на арешт права оренди як речового права. Так само не вбачається однозначно й право виконавця накладати арешт на майнові (речові) права (тобто на право оренди) і з приписів статті 56 Закону № 1404-VIII, оскільки вона регулює питання арешту і вилучення тільки майна (коштів) боржника і не містить застереження, яке б дозволяло поширити цю норму на майнові (речові) права, як це зроблено, наприклад, у пункті 1 частини першої статті 10 Закону № 1404-VIII, де законодавець прирівнює майно і майнові права, на що вказує словосполучення «майно (майнові права) боржника». Тож визначаючи наявність чи відсутність у приватного виконавця права накладати арешт на майнові (речові) права боржника, відповідні норми Закону № 1404-VIII слід застосовувати у їх системному зв`язку зі спеціальним законодавством, яке регулює зміст відповідного права, а також порядок його виникнення, зміни та припинення. Визначення майнового права наведено в статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), згідно з якою майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. За змістом статей 177, 178 ЦК України майнові права є об`єктами цивільних прав, можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Спеціальні норми, що регулюють відносини з обігу земельних ділянок, містяться у ЗК України, за статтею 2 якого об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї). Згідно із частиною першою статті 93 цього Кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Аналогічне визначення містить і стаття 1 Закону України «Про оренду землі». З огляду на перелічені вище положення законодавства, а також приписи абзацу сьомого пункту 2 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 317 ЦК України, право оренди є речовим правом на нерухоме майно, похідним від права власності та притаманним саме власнику такого майна. Тому частиною п`ятою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки визнано оборотоздатним об`єктом для власника такої ділянки, що слідує з положення цієї частини про те, що «право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власникомземельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом». Також за абзацом третім частини другої статті 135 ЗК України «продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів». Тож спеціальним законодавством право ініціювати та продавати серед іншого і право на оренду земельної ділянки надано саме власнику земельної ділянки. За абзацом четвертим частини другої статті 135 ЗК України звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII. Однак у процедурі виконання судового рішення про стягнення заборгованості щодо боржника-орендаря межі оборотоздатності права оренди земельної ділянки як об`єкта стягнення у виконавчому провадженні слід визначати залежно від змісту прав орендаря за договором оренди, а не прав власника такої земельної ділянки. За статтею 5 цього Закону орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Повноваження щодо використання орендованої земельної ділянки чи права на неї як і виключення стосовно окремих повноважень (суборенда земельної ділянки, якщо передбачено договором або за згодою орендодавця; перехід права на оренду земельної ділянки після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди; відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності лише за певних умов; право на обмін права оренди на земельні ділянки, розташовані у масиві земель сільськогосподарського призначення за певних умов) врегульовано статтями 8, 8-1, 8-2, 25 Закону України «Про оренду землі». За частиною шостою статті 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда). Однак така передача земельної ділянки у володіння та користування іншій особі не породжує самостійних договірних відносин між власником земельної ділянки та суборендарем, не змінює та не припиняє існуючий договір оренди, не породжує відчуження цього права та, відтак, не припиняє право оренди орендаря. Наділення орендаря окремими повноваженнями щодо права на оренду земельної ділянки не дає підстав для прирівнювання цього майнового права до емфітевзису і суперфіцію, щодо яких законодавством чітко визначено самостійний правовий режим. Умови і підстави укладення договору оренди землі, зміна умов такого договору врегульовані положеннями статей 16 та 30 Закону України «Про оренду землі», які передбачають згоду орендодавця та орендаря на укладення чи зміну умов договору, незалежно від форми власності на земельну ділянку, без будь-яких застережень. Серед підстав укладення договору оренди земельної ділянки названі цивільно-правові договори або спадкування (частина третя статті 16 цього Закону) Натомість серед підстав укладення, зміни договору оренди земельної ділянки, що має безпосереднє відношення і до договорів на право оренди земельної ділянки, відсутня така підстава, як звернення стягнення на право оренди, при якому відбувається зміна договору оренди, обумовлена зміною його сторони. За статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в межах державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у межах такого партнерства/концесії)». Тож стаття 31 Закону України «Про оренду землі», що визначає підстави припинення договору оренди землі, зокрема для орендаря, не вказує серед них на можливість припинення такого договору у разі звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, тоді як, наприклад, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем відноситься до таких підстав. Частиною десятою цієї статті передбачено, що договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом, проте жодним іншим законом не передбачено випадків припинення таких договорів у разі звернення стягнення на право оренди земельної ділянки. Отже, з аналізу статей 93 і 135 ЗК України, положень Закону України «Про оренду землі», статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» слідує, що право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом у розумінні статей 177 і 178 ЦК України, щодо якого законодавством установлено певні обмеження, які визначають рівень його оборотоздатності. Рівень оборотоздатності права на оренду (права оренди) земельної ділянки залежно від визначеного суб`єкта права на оренду земельної ділянки, який має право його відчужувати (власник (орендодавець) земельної ділянки, заставодержатель), виду права на користування земельною ділянкою (емфітевзіс і суперфіцій, оренда у спеціально визначених випадках), форми права власності на земельну ділянку. Положеннями абзацу четвертого частини другої статті 135 ЗК України, за яким звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, не врегульовано порядку звернення стягнення, а робиться лише відсилання до спеціального закону. Тож системний аналіз статті 19 Конституції України, статей 10, 18, 56 Закону № 1404-VIII, статті 3 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» вказує на те, що виконавець не наділений правом накладення арешту на право оренди земельної ділянки боржника-орендаря, яке як майнове право є за змістом наведених вище законодавчих норм відмінним від майна (коштів) об`єктом цивільних прав та має обмежену оборотоздатність для боржника-орендаря. На підставі викладеного ,Велика Палата Верховного суду дійшла висновку, що застосування виконавцем такого заходу примусового виконання рішень, як звернення стягнення на право оренди земельної ділянки, можливе стосовно власника земельної ділянки (орендодавця), а також у тих випадках, коли право на таке відчуження щодо іншої, крім власника, особи, передбачено законом або договором (емфітевзіс, суперфіцій, заставодержатель права оренди земельної ділянки тощо). Адже виконавець, виконуючи рішення, не може бути наділений більшими повноваженнями щодо майнових прав, ніж має щодо цих самих майнових прав сам боржник. Відтак, під час виконання рішення реалізованими можуть бути лише ті майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, а кошти, виручені від їх продажу, спрямовані на погашення вимог стягувача до боржника у виконавчому провадженні. Таким чином, належне орендарю на підставі договору оренди майнове право користування земельною ділянкою, що перебуває у власності держави , не може бути ним відчужено. Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. На час ухвалення 16.12.2021 року оскаржуваного рішення, суд при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин вказані висновки ,викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року , не застосував, чим порушив норми процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду та до неправильного вирішення справи. Крім того, ст. 141 ЗК України закріплено виключний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, а саме: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини. Серед вказаного переліку відсутня така підстава припинення користування земельною ділянкою, як відчуження права оренди земельної ділянки. Таким чином, оскільки право оренди земельної ділянки, що перебуває у державній власності ,не може відчужуватися орендарем, так як таке право належить лише власнику земельної ділянки, то, відповідно дане право не може бути відчужене в процесі виконавчого провадження, де боржником є орендар, а тому продаж права орендаря на оренду земельної ділянки на електронних торгах в рамках виконавчого провадження ,є таким ,що не відповідає вимогам закону . Отже , незважаючи на відсутність визнання за скаргою ОСОБА_1 неправомірності дій державного виконавця щодо підготовки та передачі на реалізацію нележного йому права оренди земельної ділянки з електронних торгів в рамках виконавчого провадження №60026733 ,боржником в якому є позивач, такі торги не можна визнати законними у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу (ст. 203, 215 ЦК України) та іншим актам цивільного законодавства, а самі торги підлягають визнанню недійсними ,як такі, що не відповідає вимогам закону. Відтак ,підлягає визнанню недійсним і результат торгів у вигляді акту про проведені електронні торги з реалізації права оренди вказаної земельної ділянки від 19.12.2019 року ,складений приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським Олександром Віталійовичем. Згідно ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні , обставинам справи; неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення - про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст.374,376,382-384 ЦПК України,- П о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Погребищенського районного суду від 06.12.2021 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам», приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича ,Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області , за участю третьої особи без самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання недійсними результатів електронних торгів і акту про проведені електронні торги щодо права оренди земельної ділянки,- задовольнити. Визнати недійсними електронні торги, проведені Державним підприємством «Сетам» 16.12.2019 року по реалізації права оренди земельної ділянки ,площею 134,09 га ,кадастровий номер 0523484200:02:002:0017, що знаходиться на території Плисківської сільської ради Погребищенського району Вінницької області, оформлені протоколом №453945 . Визнати недійсним акт про проведені електронні торги з реалізації права оренди вказаної земельної ділянки від 19.12.2019 року ,складений приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським Олександром Віталійовичем. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий : С.Г. Копаничук Судді: С.К. Медвецький В.В. Оніщук