Постанова 4870 № 909/959/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" лютого 2022 р. Справа №909/959/21 Західний апеляційний господарський суд в складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Скрипчук О.С. Плотніцький Б.Д. секретар судового засідання Гавриляк І.В. розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України" за вих..№ 730 від 21.12.2021 (вх. № ЗАГС 01-05/4325/21 від 28.12.2021) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2021 (суддя С. Кобецька, повний текст складено 08.12.2021) у справі № 909/959/21 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нітроген Енергія" (надалі ТзОВ "Нітроген Енергія"),м. Калуш, Івано-Франківська область до відповідача: Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України" (надалі ДП "КДЕЗ ІХП НАН УКРАЇНИ"), м. Калуш-11, Івано-Франківська область про стягнення 243 833,33 грн за участю учасників справи: від позивача: Боровець В.Д. адвокат (довіреність №01/24/21 від 24.05.2021) від відповідача: не з`явилися ВСТАНОВИВ: ТзОВ "Нітроген Енергія" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДП "КДЕЗ ІХП НАН УКРАЇНИ" про стягнення 243 833,33 грн за неналежне виконання грошового зобов`язання за договором оренди обладнання № 01/07/13 від 01.07.2013. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2021 у справі № 909/959/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ДП "КДЕЗ ІХП НАН УКРАЇНИ" на користь ТзОВ "Нітроген Енергія" 243 833,33 заборгованості та 3 657,49 грн витрат по сплаті судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ДП "КДЕЗ ІХП НАН УКРАЇНИ" в порушення умов договору оренди від 01.07.2013, неналежним чином виконувало взяте на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати, в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в сумі 243 833,33 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ДП "КДЕЗ ІХП НАН УКРАЇНИ" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано вказані ним аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не виносилася ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, не виносилася ухвала за розглядом клопотання про зупинення провадження у справі, в даному випадку, суд обмежився лише формальною оцінкою такого клопотання. Окрім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що та обставина, що позивач є належним власником обладнання є сумнівною, документально не підтвердженою. В оскаржуваному судовому рішенні судом зазначено, що п.7.2 договору в редакції додаткової угоди від 25.09.2018 сторони погодили, що орендна плата сплачується за кожен квартал періоду оренди, незалежно від виробництва продукту обладнанням в розмірі 105 000,00 грн без ПДВ. В кінці кварталу сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період. Однак, відповідач у 2021 році не підписував жодних актів, оскільки має право на «розумну обачність», тобто сплачувати кошти за договором лише належному кредиторові. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 справу № 909/959/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Плотніцький Б.Д. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "КДЕЗ ІХП НАН УКРАЇНИ" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2021 у справі № 909/959/21, розгляд справи призначено на 15.02.2022. ДП "КДЕЗ ІХП НАН УКРАЇНИ" участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечило, хоча належним чином було повідомлене про час, дату та місце розгляду справи. 15.02.2022 на поштову адресу від відповідача надійшло пояснення (зареєстроване в канцелярії суду за вх. №ЗАГС01-04/1000/22), у якому останній просить суд витребувати у позивача докази на підтвердження права власності на об`єкт оренди за договором №01/07/13 від 01.07.2013. В судовому засіданні представник позивача проти вищевказаного клопотання заперечив. Дослідивши матеріли справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що клопотання про витребування у позивача доказів на підтвердження права власності на об`єкт оренди за договором №01/07/13 від 01.07.2013 є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, договірні відносини між сторонами за договором №01/07/13 тривали з 2013 року, неодноразово пролонговувалися, договір в судовому порядку недійсним не визнавався. Окрім того, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 у справі №909/332/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2021 підтверджується факт існування договірних відносин. Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст.269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. 01.07.2013 між ТзОВ «Нітроген Енергія» (орендодавець) та ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України» (орендар) було укладено договір №01/07/13 за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування обладнання, яке є об`єктом власності орендодавця. Найменування обладнання, яке передається орендарю за цим договором, його комплектність, технічні характеристики, строк оренди обладнання, інші умови, які орендодавець вважає необхідними для забезпечення своїх майнових прав при використанні орендованого за цим договором обладнання зазначаються в додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Договір вступає в дію, починаючи з дати його укладення, та діє до закінчення періоду оренди, разом зі всіма продовженнями при перервах з причини форс-мажорних обставин. У випадку необхідності з боку орендаря, за домовленістю сторін термін дії договору може бути продовжено, про що сторони складають відповідний додаток до цього договору, який є його невід`ємною частиною (п. 17.1 та п. 17.2 договору). Сторонами підписано додаток №1 до договору, яким визначено: 1) об`єкт оренди - обладнання: генератор азоту NS-40-ENS-40 та вісім повітряних вертикальних ресиверів РВ500/600; 2) строк оренди - 24 місяці з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення строку дії договору не заявить про його припинення, він є автоматично пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах; 3) розмір плати - 33 000,00 грн/міс. Відповідно до пункту 4.3. договору при передачі орендарю обладнання за цим договором сторони підписують акт прийому-передачі, який повинен містити дату підписання акту, яка засвідчує дату передачі обладнання орендарю та дату початку нарахування орендної плати; назву обладнання та його опис; строк оренди обладнання, крім випадку коли обладнання передається на невизначений строк; інші умови, які сторони вважають необхідними при підписанні акту. Початок строку оренди обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого обладнання. Орендодавець надає обладнання в оренду орендарю строком на два роки з моменту готовності до оренди, з правом пролонгації при згоді сторін (пункт 5.1. договору). Згідно з пунктом 7.1. договору орендар сплачує орендну плату в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця за весь строк користування орендованим обладнанням починаючи з дати підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду згідно з пунктом 4.3.договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання орендодавцю згідно з пунктом 6.8.договору. Відповідно до пункту 6.8. договору підтвердженням факту повернення орендованого майна орендодавцю є відповідним чином складений та підписаний акт повернення обладнання. До підписання сторонами такого акту, обладнання вважається таким, що знаходиться у користуванні орендаря та не повернуто орендодавцю. Орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного у акті прийому-передачі, договорі чи іншому двохсторонньому документі сторін, підписаному до цього договору або у вимозі орендодавця про повернення обладнання у визначений строк. Якщо обладнання за цим договором передано на невизначений строк, орендар повинен повернути його орендодавцю протягом трьох діб після направлення такої вимоги або більш тривалий строк, вказаний у вимозі (пункт 6.1. договору). У розділі 14 договору сторони визначили підстави дострокового розірвання договору: - якщо орендар використовує обладнання з порушенням умов договору (пункт 14.1.1); - орендар порушує використання обладнання за призначенням і його зберігання (пункт 14.1.2); - орендар погіршує стан обладнання (пункт 14.1.3); - орендар не вносить орендну плату у розмірі та строк, встановлений даним договором (пункт 14.1.4). Якщо орендар не виправить вказані порушення в термін 3 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, який вимагає виправити ці порушення, то даний договір вважається розірваний на наступний день після проходження 3 денного терміну з дня отримання повідомлення (пункт 14.2 договору). Пунктом 14.3. договору сторони погодили, що дострокове розірвання договору не звільняє орендаря від виконання зобов`язань по сплаті орендної плати. Виконуючи умови договору позивач передав, а відповідач прийняв генератор азоту-ENS-40 в кількості 1 шт., ресивер повітряний вертикальний РВ500/600 тиск 10атм з додатковою комплектацією в кількості 8 шт., вартістю 460 777,20 грн, підписав без жодних зауважень та скріпив печаткою акт прийому-передачі обладнання від 01.07.2013 (а.с.19). 25.09.2018 сторони підписали додаток №4 до договору №01/07/13 від 01.07.2013 у якому погодили, що орендна плата сплачується за кожен квартал періоду оренди, незалежно від виробництва продукту обладнанням в розмірі 105 000,00 грн без ПДВ. В кінці кварталу сторони підписують акти, якими засвідчується факт здійснення (надання) оренди обладнання за вказаний період. Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №02/31/12/20 від 31.12.2020 сторони підтвердили вартість оренди обладнання за 4 квартал 2020 року - 105 000,00 грн (а.с.22). 14.04.2021 позивач звернувся до відповідача з листом №01/14/04/21, у якому просив надіслати на його адресу акт звірки заборгованості з орендної плати станом на 16.04.2021; сплатити в триденний строк заборгованість з орендної плати, нараховану по 16.04.2021 та зазначив, що у випадку, якщо не буде сплачено суму заборгованості в триденний строк з моменту отримання повідомлення, то на наступний після закінчення (спливу) вказаного вище триденного строку, дія договору оренди обладнання від 01.07.2013 № 01/07/13 буде припинена; у випадку дострокового припинення дії договору оренди обладнання від 01.07.2013 № 01/07/13 про конкретну дату демонтажу та вилучення обладнання, яке перебуває в оренді відповідно до вказаного договору в найкоротші строки буде повідомлено додатково. 29.04.2021 відповідач повернув, а позивач отримав обладнання, що орендувалося, у зв`язку з достроковим припиненням дії договору оренди обладнання № 01/07/13 від 01.07.2013 про що свідчить акт приймання-передачі обладнання за договором оренди обладнання № 01/07/13 від 01.07.2013 (повернення з оренди), підписаний та скріплений печатками обох сторін. У вказаному акті в п.8 «примітки» зазначено, що п. 3 цього акту не підписується орендарем, оскільки питання визначення та фіксації заборгованості зі сплати орендної плати буде визначено в акті звірки. Крім того, на думку орендаря, визначення заборгованості не має відношення до акту передачі обладнання (а.с. 26-27). У квітні 2021 року ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «Нітроген Енергія» про розірвання з 11.01.2021 договору оренди №01/07/13 від 01.07.2013. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 у справі №909/332/21 в задоволенні позову ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України» про розірвання договору оренди відмовлено. 04.08.2021 позивач скерував на адресу відповідача претензію №01/04/08/21, у якій просив в семиденний день з моменту отримання даного листа сплати заборгованість по орендній платі. Вказана претензія була залишена без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення до суду із позовом. Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України» складає 243 833,33 грн., з яких: 105 000,00 грн - заборгованість за 4 квартал 2020 року, 138 833,33 грн заборгованість за період з 01.01.2021 по 19.04.2021 (до моменту розірвання договору оренди). При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України). Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Приписами статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто, договір це юридичний факт, що виражає узгоджену волю сторін, спрямовану на досягнення конкретної мети. Відповідно до ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, (ч. 6 ст. 283 ГК України). Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між ними договору оренди обладнання, тому їх регулювання здійснюється на підставі спеціальних норм цивільного законодавства про найм. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (стаття 286 Господарського кодексу України). За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Ці норми ЦК України та ГК України узгоджуються з приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У розділі 14 договору №01/07/13 від 01.07.2013 сторони визначили підстави дострокового розірвання договору. Зокрема, договір підлягає достроковому розірванню у випадках: якщо орендар використовує обладнання з порушенням умов договору (п. 14.1.1), орендар порушує використання обладнання за призначенням і його зберігання (п. 14.1.2), орендар погіршує стан обладнання (п. 14.1.3), орендар не вносить орендну плату у розмірі та строк встановлений даним договором (п. 14.1.4). Пунктом 14.2 договору сторони погодили, що якщо орендар не виправить порушення, вказані у п. п. 14.1.1 - 14.1.4 в термін 3 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, який вимагає виправити ці порушення, то договір вважається розірваний на наступний день після проходження 3-денного терміну з дня отримання повідомлення. Як було зазначено вище, у квітні 2021 року ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТзОВ «Нітроген Енергія» про розірвання з 11.01.2021 договору оренди №01/07/13 від 01.07.2013. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 у справі №909/332/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 в задоволенні позову ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України» про розірвання договору оренди №01/07/13 з 11.01.2021 відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.12.2021 вищевказані судові рішення залишені без змін. У наведених судових рішеннях зазначено, що позивачем, як орендодавцем, дотримано порядок розірвання договору оренди обладнання № 01/07/13 від 01.07.2013, який передбачений у п. 14.2, оскільки 14.04.2021 ним направлено на адресу орендаря лист, у якому вказано про необхідність сплатити борг по орендній платі та зазначено, що договір оренди буде припинено після спливу трьох днів з дня отримання повідомлення в разі несплати боргу. Такий лист представник відповідача отримав 16.04.2021, однак у визначені строки борг не погасив. Натомість 29.04.2021 повернув орендоване майно на підставі акту приймання-передачі обладнання (повернення з оренди), в якому погодився з тим, що договір припинив свою дію саме 19.04.2021. Будь-яких зауважень відповідача щодо дати припинення дії договору акт не містить. Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно з розрахунком позивача, заборгованість заборгованість ДП «Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії наук України» складає 243 833,33 грн., з яких: 105 000,00 грн - заборгованість за 4 квартал 2020 року, 138 833,33 грн заборгованість за період з 01.01.2021 по 19.04.2021 (до моменту розірвання договору оренди). Належних та допустимих доказів сплати орендних платежів за спірний період відповідачем суду не надано, в матеріалах справи такі відсутні. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не виносилася ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, не виносилася ухвала за розглядом клопотання про зупинення провадження у справі, суд апеляцйної інстанції зазначає таке. Відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання. Враховуючи, що нормою частини 5 статті 233 ГПК України суду надана можливість постановлення протокольних ухвал, суд у судовому засіданні 04.11.2021 постановив протокольну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.12.2021. Відтак, беручи до уваги, що норми господарського процесуального законодавства надають суду можливість вирішувати процесуальні питання шляхом постановлення протокольних ухвал, суд вважає твердження представника відповідача про відсутність ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті помилковими, а постановлену у судовому засіданні 04.11.2021 протокольну ухвалу такою, що не порушує вимог вказаного вище Кодексу. Відповідно до ч.3 ст 195 ГПК Украйни провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. Заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі відповідач посилався на п.5 ч.1 ст.227 ГПК України. З огляду на те, що суд на час розгляду вищевказаного клопотання суд уже закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, відмова в задоволенні такого клопотання є обґрунтованою. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. Водночас, у контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи. Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником. Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної Академії Наук України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2021 у справі № 909/959/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області. Веб-адреса сторінки суду https://wag.court.gov.ua/sud4870/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається. Головуючий суддя Н.М. Кравчук Судді О.С. Скрипчук Б.Д. Плотніцький