Постанова 4873 № 911/868/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" листопада 2021 р. Справа№ 911/868/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Корсака В.А. суддів: Мартюк А.І. Євсікова О.О. Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форм сервісес" на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021, повний текст складено та підписано 01.07.2021 у справі № 911/868/21 (суддя Саванчук С.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форм сервісес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології" про стягнення 65 066,26 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. Товариство з обмеженою відповідальністю "Форм сервісес" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 65 066,26 грн, з яких 41 549,34 грн (відшкодування) на підставі рахунку-фактури № СФ - 0000462 від 07.12.2020 та решти - боргу з орендних платежів на суму 23 516,92 грн. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем грошового забов`язання за договором оренди №36 від 30.10.2019. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі № 911/868/21 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форм Сервісес" заборгованість у розмірі 23 516,92 грн, судовий збір у розмірі 820,38 грн. В іншій частині позову відмовлено. Суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог у задоволеній сумі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "Форм сервісес" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі №911/868/21 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю. В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, суд помилково відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 41 549,34 грн, вказуючи, що представник відповідача ухилявся від підписання актів огляду технічного стану та акту приймання - передачі обладнання з оренди. За цих обставин акт приймання - передачі обладнання підписано одноособово. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відхилити, та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Євсіков О.О., Мартюк А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Форм сервісес" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі №911/868/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форм сервісес" на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі №911/868/21. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Форм сервісес" на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі №911/868/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 15.09.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 15.09.2021. Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частина 3 статті 12 ГПК України). У відповідності до ч. 3 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також те, що предметом позову у цій справі є вимога стягнення 65 066,26 грн, колегія суддів вирішила розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 ГПК України. Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі - без змін, виходячи з наступного. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Форм Сервісес" (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІБК Євротехнологія" (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди №36 від 30.10.2020 (далі - Договір), згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування (оперативну оренду) рухоме майно - стінова опалубка Manto (далі - майно). Монтаж та демонтаж орендованого обладнання не є предметом цього договору, орендар здійснює монтаж та демонтаж орендованого обладнання на свій ризик власними силами та за свій рахунок. Відповідно до пункту 4.1 Договору початок перебігу строку оренди обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дня підписання акту прийому-передачі обладнання в оренду і закінчується в день підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання з оренди від орендаря до орендодавця, яким фіксується дата повернення обладнання з оренди. Відповідно до пункту 4.4. Договору доба розпочинається з 09.00 дня підписання акту прийому - передачі обладнання в оренду та закінчується в 09.00 наступного дня. Якщо строк фактичного користування обладнанням орендарем склав менше однієї доби, вважається що обладнання було орендоване строком на одну добу і орендна плата в такому випадку стягується не менше ніж за добу. Аналогічні правила розрахунку строку оренди та нарахування орендної плати застосовуються до неповної доби перебування обладнання у орендаря. Повернення обладнання орендарем з оренди повинно бути здійснено не пізніше 16-00 годин останнього дня оренди. Згідно з пунктом 5.3. Договору вартість оренди обладнання за 1 добу складає 7519,58 грн та ПДВ 20% у розмірі 1 503,92 грн. Пунктом 5.8 Договору визначено, що орендна плата сплачується шляхом передплати в безготівковому порядку за перші 10 календарних днів з оренди обладнання на поточний рахунок орендодавця на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 робочих днів з дати отримання від орендаря рахунку-фактури на оплату. За кожний наступний строк оренди обладнання орендар здійснює передоплату за 5 робочих днів до настання строку оренди обладнання на підставі наданого орендодавцем рахунку-фактури протягом 3 робочих днів з дати отримання від орендодавця рахунку-фактури на оплату. Але не пізніше дня початку наступного чергового строку оренди. При повернені орендарем обладнання орендодавцю, уповноважені представники сторін здійснюють огляд його технічного стану (пункт 7.4 Договору). Відповідно до пункту 7.5 Договору в разі виявлення слідів пошкодження, поломок, забруднень обладнання, встановленню факту технічної несправності обладнання, його некомплектності такі дані заносяться до акту огляду технічного стану обладнання. Згідно з пунктом 7.6 Договору за наслідками підписання акту огляду технічного стану обладнання, уповноважені представники сторін підписують акт прийому-передачі обладнання з оренди. Пунктом 7.7. Договору визначено, що якщо при огляді технічного стану обладнання будуть зафіксовані обставини, викладені в пункті 7.5 Договору, орендодавцем в акті прийому-передачі обладнання з оренди зазначається сума відшкодування витрат по відновленню (ремонту) пошкодженого обладнання, та / або сума відшкодування вартості обладнання та його деталей, втрачених / пошкоджених під час оренди. Відповідно до пункту 7.8 Договору оплата витрат, зазначених в пункті 7.7 Договору, здійснюється на підставі рахунку орендодавця протягом 3 днів з дня отримання орендарем такого рахунку, який надсилається орендарю факсом, електронною поштою або іншим способом. Пунктом 7.9. Договору визначено, що уповноважена особа орендаря зобов`язана підписати акт огляду технічного стану обладнання та акт прийому-передачі обладнання з оренди. У разі незгоди представника орендаря підписати акт огляду технічного стану обладнання та / або акт прийому-передачі обладнання з оренди, орендодавець підписує акт огляду технічного стану обладнання та / або акт прийому-передачі обладнання з оренди одноособово або із залученням незалежної третьої сторони та робить в акті запис про відмову орендаря від підписання акту. Товариство з обмеженою відповідальністю "Форм Сервісес" стверджує, що ним передано, а відповідачем прийнято у користування товар всього на суму 331 301,22 грн, що підтверджується актами, а саме: - актом прийому-передачі обладнання в оренду від 05.11.2020 за підписом уповноважених представників сторін; - актом прийому-передачі обладнання з оренди від 07.12.2020 за підписом представника позивача, який містить відмітку про відшкодування вартості пошкодженого майна на суму 41549,34 грн, у тому числі ПДВ 20% -6924,89 грн; - актом № ОУ-0000386 на суму 75195,80 грн за підписом представника позивача; - актом № ОУ-0000414 на суму 120 313,28 грн за підписом представника позивача; - актом № ОУ-0000418 на суму 833,33 грн за підписом представника позивача; - актом № ОУ-0000436 на суму 45 117,48 грн за підписом уповноважених представників сторін. Також позивач посилається на рахунок-фактуру № СФ - 0000462 від 07.12.2020 на суму 41 549,34 грн (відшкодування). За твердженням позивача, відповідач за надані послуги розрахувався частково на суму 266 234,96 грн, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 65 066,26 грн. 11.03.2021 на адресу відповідача направлено претензію вх. №09 з вимогою сплатити грошові кошти у розмірі 65 066,26 грн, яка залишена відповідачем без реагування. Товариство з обмеженою відповідальністю "ІБК "Євротехнології" заперечуючи проти задоволення позову посилається на те, що позивачем дійсно надано відповідачу послуги з оренди майна на суму 288 751,88 грн, за які відповідач розрахувався частково - на суму 265 234,96 грн, тобто, фактична заборгованість, станом на дату звернення з позовом до суду, складає 23 516,92 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаєморозрахунків. Також відповідач зазначив, що 11.03.2021 відповідачем отримано акт приймання-передачі обладнання з оренди від 07.12.2020, в якому позивач зазначив, що договірна вартість відшкодування за пошкоджене, втрачене та послуги з очищення обладнання складає 41 549,37 грн. Проте, як наполягає відповідач, позивачем у відповідності до пунктів 7.4, 7.5, 7.6 договору, Акт огляду технічного стану обладнання не надавався, що є підставою вважати рахунок №СФ-0000462 від 07.12.2020 про відшкодування втрат, пошкоджень, чищення на суму 41 549,34 грн безпідставним та таким, що не підлягає сплаті, тобто, відсутні підстави для стягнення заборгованості у розмірі 41 549,34 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Згідно з частинами 1, 2 статті 284 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з статетю 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Як було встановлено судом, позивачем до матеріалів справи долучено: акт прийому-передачі обладнання в оренду від 05.11.2020 за підписом уповноважених представників сторін, акт прийому-передачі обладнання з оренди від 07.12.2020 за підписом представника позивача, який містить відмітку про відшкодування вартості пошкодженого майна на суму 41549,34 грн, у тому числі ПДВ 20% - 6924,89 грн, акт № ОУ-0000386 на суму 75195,80 грн, за підписом представника позивача, акт № ОУ-0000414 на суму 120313,28 грн, за підписом представника позивача, акт № ОУ-0000418 на суму 833,33 грн, за підписом представника позивача, акт № ОУ - 0000436 на суму 45117,48 грн, за підписом уповноважених представників сторін, всього на суму 289751,88 грн та рахунок-фактури № СФ - 0000462 від 07.12.2020 на суму 41549,34 грн (відшкодування). Щодо стягнення орендної плати у сумі 23 516,92 грн суд встановив наступне. 05.11.2020 між сторонами підписано акт прийому-передачі обладнання в оренду та 07.12.2020 обладнання повернуто орендодавцю, про що складено акт прийому-передачі обладнання з оренди. З урахуванням вимог пункту 4.4 Договору, фактичний строк оренди склав 33 доби, у розумінні умов договору. Тобто розрахунок складає (7519,58 грн + ПДВ 20% 1503,92 грн = 9 023,50 грн)*33=297 775,50 грн. Як встановлено судом та не заперечено сторонами, відповідачем фактично оплачено: 03.11.2020 - 90234,96 грн (платіжне доручення № 4131), 04.11.2020 - 175000,00 грн (платіжне доручення № 4142), 16.11.2020 - 1000,00 грн (платіжне доручення №6), всього на суму 266 234,96 грн. Тобто, за наданими суду доказами розмір основної заборгованості складає 297 775,50 грн - 266 234,96 грн = 31 540,54 грн. В той же час, у розгляді цього спору судом врхаховано, що статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 статті 14 Господарського процесуального кодексу України). Зазначене дає підстави для висновку про те, що мотиви, якими позивач керувався, заявляючи позовні вимоги на суму 65 066,26 грн, яка складається з 41549,34 грн (відшкодування) на підставі рахунку-фактури № СФ - 0000462 від 07.12.2020 та решти - боргу з орендних платежів, тобто - 23 516,92 грн, що не може змінюватись за ініціативою суду. Отже, у розгляді спору суд має виходити саме із остаточно визначеної позивачем суми позовних вимог, тобто у цьому випадку з урахуванням долучених до матеріалів справи актів та часткової оплати на суму 266 234,96 грн. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за користування майном у розмірі 23 516,92 грн. Що стосується стягнення грошових коштів у розмірі 41 549,34 грн, які позивач кваліфікував як відшкодування втрат, пошкоджень, чищення обладнання з посиланням на рахунок-фактуру №СФ - 0000462 від 07.12.2020, суд зазначає таке. Так, до матеріалів справи долучено: акт прийому-передачі обладнання з оренди від 07.12.2020 за підписом представника позивача, який містить п. 2 акту з інформацією про відшкодування вартості пошкодженого майна на суму 41 549,34 грн, у тому числі ПДВ 20% - 6 924,89 грн та рахунок-фактури №СФ - 0000462 від 07.12.2020 на суму 41 549,34 грн (відшкодування), без ПДВ 20%. З боку відповідача акт підпису не містить. У відповідності до умов договору, при поверненні орендарем обладнання орендодавцю, уповноважені представники сторін здійснюють огляд його технічного стану (пункт 7.4 Договору). Відповідно до пункту 7.5 Договору в разі виявлення слідів пошкодження, поломок, забруднень обладнання, встановленню факту технічної несправності обладнання, його некомплектності такі дані заносяться до акту огляду технічного стану обладнання. Згідно з пунктом 7.6 Договору за наслідками підписання акту огляду технічного стану обладнання, уповноважені представники сторін підписують акт прийому-передачі обладнання з оренди. Пунктом 7.7. Договору визначено, що якщо при огляді технічного стану обладнання були зафіксовані обставини, викладені в пункті 7.5 Договору, орендодавцем в акті прийому-передачі обладнання з оренди зазначається сума відшкодування витрат по відновленню (ремонту) пошкодженого обладнання, та / або сума відшкодування вартості обладнання та його деталей, втрачених / пошкоджених під час оренди. Відповідно до пункту 7.8 Договору оплата витрат, зазначених в пункті 7.7 Договору, здійснюється на підставі рахунку орендодавця протягом 3 днів з дня отримання орендарем такого рахунку, який надсилається орендарю факсом, електронною поштою, або іншим способом. Пунктом 7.9. Договору визначено, що уповноважена особа орендаря зобов`язана підписати акт огляду технічного стану обладнання та акт прийому-передачі обладнання з оренди. У разі незгоди представника орендаря підписати акт огляду технічного стану обладнання та / або акт прийому-передачі обладнання з оренди, орендодавець підписує акт огляду технічного стану обладнання та / або акт прийому-передачі обладнання з оренди одноособово або із залученням незалежної третьої сторони та робить в акті запис про відмову орендаря від підписання акту. Як встановлено судом, в ході розгляду справи у суді першої інстанції, до матеріалів справи не долучено акту огляду технічного стану обладнання з визначенням: виявлення слідів пошкодження, поломок, забруднень обладнання, встановленню факту технічної несправності обладнання, його некомплектності, суми відшкодування вартості обладнання, підписаного уповноваженими представниками сторін, або самостійно позивачем, із залученням третьої особи та відмітки про відмову відповідачем від його підписання. Зважаючи на встановлені обставини, а також умови договору, колегія суддів погоджується із висновокм суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 41 549,34 грн, оскільки позивачем не обґрунтована та не підтверджена сума такого відшкодування. Отже, позовні вимоги у цй справі підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 23 516,92 грн. В іншій частині позову правомірно відмовлено судом. У доводах апеяційного оскарження позивач наполягає на тому, що суд помилково відмовив задоволенні позову в частині стягнення 41 549,34 грн. Пр цьому наголошує, що представник відповідача ухилявся від підписання актів огляду технічного стану та акту приймання - передачі обладнання з оренди. За цих обставин акт приймання - передачі обладнання підписано одноособово. Колегія суддів зазначені аргументи позивача не приймає до уваги, вважає їх безпідставними та помилковими. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач у відповідності до пунктів 7.4, 7.5, 7.6, 7.9 договору акт огляду технічного стану обладнання в ході розгляду справи у суді першої інстанції не надавав. Крім того, позивач до апеляційної скарги долучив документ за назвою Акт оренди та технічного стану обладнання від 08.12.2020, при цьому посилається на ст. 269 ГПК України та просить його долучити до матеріалів справи. Щодо зазначеного клопотання колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 22.08.2018 у справі № 910/19776/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції. Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції прийняв судове рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (у даному випадку рецензію), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції. Враховуючи положення статтей 162-165 ГПК України, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не приймає вказаний акт до уваги, з огляду на визначену процесуальним законом процедуру подання доказів, зокрема ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на приписи ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач разом з пощовом такий доказ не подав, або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Більше того, посилаючись на зазначений доказ, відповідач у доводах апеляційної скарги не наводить винятковості випадку стосовно неможливості його подання до суду першої інстанції та взагалі не обґрунтовано подання цього доказу суду апеляційної інстанції. При цьому, аргументи апеляційної скарги позивача в цілому є аналогічними тим, що викладені у позові. Саме лише посилання скаржника на ч. 3 ст. 269 ГПК України, як підставу прийняття доказу на стадії апеляційного провадження не є достатнім, зважаючи на вимоги ч. 1, 4 ст. 80, 162 ГПК України. Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, дублюють аргументи подані ним в ході розгляду справи у суді першої інстанції та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка. Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16). Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати. Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника. Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2021 у справі № 911/868/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови суду складено та підписано - 01.11.2021, після виходу судді Мартюк А.І. з лікарняного. Головуючий суддя В.А. Корсак Судді А.І. Мартюк О.О. Євсіков