Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/739/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" лютого 2022 р. Справа № 914/739/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г., Суддів: Гриців В.М., Матущак О.І., за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б. та представників сторін: від позивача Новак А.М. - представник, ордер АЕ№1029331 від 17.07.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням системи "EasyCon" від відповідача Канарьова Н.В. - представник, ордер ВС№1127625 від 14.02.2022 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кантре, вих.№20/08/21 від 20 серпня 2021 року на рішення Господарського суду Львівської області від 20 липня 2021 року (підписане 21.07.2021), суддя Іванчук С.В. у справі №914/739/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рейвол, м. Кривий Ріг до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Кантре, м. Львів про визнання договору неукладеним та стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 67 730,82 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції 24.03.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рейвол звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) (т. 1, а.с. 45-47) до Товариства з обмеженою відповідальністю Кантре про визнання договору підряду № 01/10-2019 від 01.10.2019 неукладеним, посилання на договір підряду № 01/10-2019 від 01.10.2019 в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000007 від 26.09.2019; № ОУ-0000008 від 30.09.2019; № ОУ-0000009 від 03.10.2019; № ОУ-0000010 від 09.10.2019; № ОУ-0000011 від 21.10.2019; № ОУ-0000013 від 24.10.2019; № ОУ-0000014 від 28.10.2019; № ОУ-0000015 від 28.10.2019; № ОУ-0000017 від 19.12.2019; № ОУ-0000021 від 27.12.2019 недійсними, а виконання робіт за ними таким, що виконано на підставі усної домовленості. Стягнення з ТзОВ «Кантре» на користь ТзОВ «Рейвол» надмірно перерахованих коштів в сумі 67 730,82 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що у вересні 2019 року ТзОВ «Рейвол» було досягнуто усних домовленостей з ТзОВ «Кантре» щодо виконання переліку підрядних робіт. При цьому, як зазначає позивач, між позивачем та відповідачем не було укладено договір в письмовій формі, як окремий документ. Замовлення і виконання робіт здійснювалося у відповідності до усних домовленостей між представниками сторін. Позивач зазначає, що на виконання досягнутих усних домовленостей, в період з вересня 2019 року по грудень 2019 року ТзОВ «Рейвол» було замовлено та проведено оплату підрядних робіт, а ТзОВ «Кантре» було проведено виконання робіт. Замовник здійснив перерахування грошових коштів на загальну суму 275 193,70 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень. Позивач зазначає, що виконавцем виконано роботи на загальну суму 207 462,88 грн. з ПДВ згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) наявних в матеріалах справи. Таким чином, ТзОВ «Рейвол» здійснило перерахування грошових коштів у розмірі, що перевищує вартість фактично виконаних робіт, сума надмірно сплачених коштів (переплата), яка становить 67 730,82 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Крім того, позивач зазначає, що у відповідності до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних між замовником та виконавцем, підставою виконання робіт вказано договір підряду № 01/10-2019 від 01.10.2019. Проте, посилання на договір є помилковим, оскільки, жоден договір між сторонами не укладався. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.07.2021 року у справі №914/739/21 (суддя С.В. Іванчук) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантре» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейвол» - 67 730,82 грн. коштів та 2 270,00 грн. судового збору (т. 1, а.с. 171-181). При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про визнання договору підряду № 01/10-2019 від 01.10.2019 неукладеним не відповідає способам захисту прав встановлених чинним законодавством. Щодо позовної вимоги - визнати недійсним посилання в актах виконаних робіт на договір № 01/10-2019 від 01.10.2019, виконання робіт за ними такими, що виконано на підставі усних домовленостей, суд вказав, що матеріалами справи підтверджено, що сторонами роботи прийняті та оплачені без жодних претензій та заперечень з боку будь-якої із сторін. Також сторонами не представлено жодних інших доказів в підтвердження виконання та прийняття робіт, окрім вказаних у позовній заяві. Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи, чи документа, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним покликання на договір підряду № 01/10-2019 від 01.10.2019 в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) необґрунтовані в частині порушення та відновлення прав позивача, фактично не відновлюють прав позивача та є не ефективним способом захисту, заявлені безпідставно, тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині. Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТзОВ «Кантре» на користь ТзОВ «Рейвол» надмірно перерахованих коштів в сумі 67 730,82 грн. суд зазначив, що загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Доказів в підтвердження наявності правової підстави у відповідача в одержанні від позивача та в утриманні грошових коштів в розмірі 67 730,82 грн. не представлено. Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог в частині повернення коштів в розмірі 67 730,82 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу ТзОВ «Кантре» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2021 року у справі №914/739/21, в якій просить скасувати зазначене судове рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції прийнятим при неповному та неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, судом неправильно досліджено та зроблено оцінку доказів, з порушенням норм процесуального та матеріального права. Зокрема зазначає, що розрахована сума у розмірі 67 730,82 грн., як різниця між оплаченою сумою у розмірі 275 193,70 грн. (сума за наданими суду платіжними дорученнями) та сумою у розмірі 207 462,88 грн., що відповідає сумі за актами. При цьому, позивачем не надані докази порушеного права в частині здійснення переплати в сумі 67 730,82 грн. за виконані роботи. Позивачем не надані докази того, що оплата здійснена надмірно, тобто не надані докази того, чи ця сума є переплатою за виконані роботи чи є сумою, яка доплачена (частково оплачена) на виконання робіт, які мають бути виконані у майбутньому. Загалом, позивачем не додано розрахунку такої суми, як надмірно сплачені кошти, які визнані такими судом. Наголошує, що поданим позовом позивач також просив визнати недійсним договір № 01/10-2019 від 01.10.2019 р та посилання на цей договір в актах виконаних робіт. При цьому, позивач не надав доказів того, що сума у розмірі 67 730,82 грн. стосується саме цього договору. Оскільки сума у розмірі 67 730,82 грн. розрахована, як різниця між оплаченими коштами за платіжними дорученнями та сумою, розрахованою за актами виконаних робіт, то позивачем не доведено, яких саме робіт стосується ця сума, які саме роботи не виконані, який саме акт не підписано на цю суму тощо. Отже, на думку скаржника позивачем не доведено порушеного права в частині невиконання певних робіт, за які має бути сплачена чи вже сплачена ця сума, а також яким чином повернення цієї суми відновлює порушене право. Також позивач не довів за які саме роботи з перелічених в актах у позовних вимогах, сплачена сума у розмірі 275 193,70 грн. Тобто, позивачем не надано доказів того, що сума у розмірі 275 193,70 грн. сплачена за роботи, які виконані лише частково, в результаті чого сума у розмірі 67 730,82 грн. є надмірно сплаченою та належить до повернення. І головне -яким чином сума у розмірі 67 730,82 грн. пов`язана з вимогами про визнання договору недійсним та підписаними актами виконаних робіт. Стверджує, що позивач вказує на недійсність договору та повернення коштів, при цьому не надає жодного акту, де сказано, що платіжні доручення підтверджені актами виконаних робіт та якими саме. Подані акти виконаних робіт стосується договорів, які лише частково заперечуються позивачем, а саме позивач вказує на недійсність лише одного договору. Щодо інших договорів позивач не вказує жодних заперечень. Відтак, позивач вказує на порушення права та не вказує, яке саме право порушене та якими доказами він обґрунтовує своє порушене право. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що позивач, як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд. Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити наявність домовленостей та обсяг виконаних робіт, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих позивачем та факт заперечень сторін щодо оплачених за платіжними дорученнями та прийнятих за актами робіт, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ТзОВ «Рейвол» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною. Зазначає, що позивач замовив та здійснив оплату виконаних відповідачем підрядних робіт на загальну суму 275 193,70 грн. Однак, виконавцем виконано роботи на суму 207 462,88 грн. Відповідно до наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що ТзОВ «Рейвол» здійснило оплату у розмірі, що перевищує вартість фактично виконаних робіт. Сума надмірно сплачених коштів (переплата), яка є різницею між оплаченими коштами за платіжними дорученнями та сумою розрахованою за актами виконаних робіт, становить 67 730, 82 грн. У відповідності до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних між Замовником та Виконавцем, підставою виконання робіт є договір підряду № 01/10-2019 від 01.10.2019. Проте, зазначення договору є помилковим, оскільки, жоден договір між сторонами не укладався, а копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) є внутрішнім документом сторін і не свідчать про наявність певних договірних (правових) відносин між ними, а також не містять жодних істотних умов договору. На думку позивача, існування усних домовленостей не виключає фактичне існування договірних відносин між сторонами, виникнення прав та обов`язків між ними та їх фактичного виконання. Просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2021 року у справі № 914/739/21 без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Кантре» без задоволення. Відповідач в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі. Представник позивач в судовому засіданні в режимі відеоконференції просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення. Обставини справи Як зазначає позивач у позовній заяві в період з вересня 2019 року по грудень 2019 року ТзОВ «Рейвол» (Замовник) замовлено та проведено оплату підрядних робіт, а ТзОВ «Кантре» (Виконавець) проведено виконання робіт без укладення письмового договору на загальну суму 207 462,88 грн., що підтверджується складеними та підписаними із скріпленням печатками обох сторін, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т. 1, а.с. 15-24). В даних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000007 від 26.09.2019 - на суму 4 500,00 грн.; № ОУ-0000008 від 30.09.2019 - на суму 19 000,80 грн.; № ОУ-0000009 від 03.10.2019 - на суму 12 173,70 грн. вказано, що роботи виконано згідно з договором підряду №01/08-2019 від 01.08.2019. В актах № ОУ-0000010 від 09.10.2019 - на суму 10 884,00 грн.; № ОУ-0000011 від 21.10.2019 - на суму 4 320,00 грн., № ОУ-0000013 від 24.10.2019 - на суму 20 100,00 грн. вказано, що роботи виконано згідно з договором підряду №01/09-2019 від 01.09.2019. В актах № ОУ-0000014 від 28.10.2019 - на суму 40 000,00 грн.; № ОУ-0000015 від 28.10.2019 - на суму 24 636,00 грн.; № ОУ-0000017 від 19.12.2019 - на суму 70 766,22 грн. вказано, що роботи виконано згідно з договором підряду №01/10-2019 від 01.10.2019. У вказаних актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) визначено, що ТзОВ «Рейвол» - Замовник та ТзОВ «Кантре» - Виконавець. ТзОВ «Рейвол» - Замовником здійснено оплату робіт на загальну суму 275 193,70грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, із призначенням платежів згідно рахунків, яких сторонами суду не представлено (т. 1, а.с. 11-14). Оплата відповідачем не заперечується. ТзОВ «Рейвол» було направлено на адресу ТзОВ «Кантре» вимогу за вих. № 15/12 від 15.12.2020 року про повернення надмірно сплачених коштів в розмірі 67 730,82 грн., що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 16.12.2020 та фіскальним чеком №5010102681308 від 16.12.2020, яка, як зазначає позивач, була залишена без відповіді та задоволення (т. 1, а.с. 25-27). Також ТзОВ «Рейвол» було направлено на адресу ТзОВ «Кантре» претензію за вих. № 05-01/21 від 05.01.2021 року про повернення надмірно сплачених коштів в розмірі 67 730,82 грн., що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 05.01.2021р. та фіскальним чеком №5002703323112 від 05.01.2021, яка, як зазначає позивач, була залишена без відповіді та задоволення (т. 1, а.с. 28 на звороті 30). Позивач, у зв`язку із не укладенням договору у формі єдиного письмового документа просить визнати договір №01/10-2019 від 01.10.2019 неукладеним та покликання на договір №01/10-2019 від 01.10.2019 у вказаних актах здачі-прийняття робіт недійсним, вказує, що зазначення договору в актах є помилковим, оскільки жоден договір між сторонами не укладався і виконання робіт здійснювалося у відповідності до усних домовленостей сторін. Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Стаття 207 ЦКУ встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Сторонами не представлено суду жодних договорів, в тому числі і зазначених в наявних в матеріалах справи копіях актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), як і не представлено жодних інших доказів в підтвердження виконання робіт вказаних в актах по різних об`єктах. Також не представлено жодних доказів в підтвердження складення сторонами проектно-кошторисної документації. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про визнання договору підряду № 01/10-2019 від 01.10.2019 неукладеним не відповідає способам захисту прав встановлених чинним законодавством. Щодо позовної вимоги про визнання недійсним посилання в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) на договір № 01/10-2019 від 01.10.2019, виконання робіт за ними такими, що виконано на підставі усних домовленостей, колегія суддів враховує наступне. Частинами 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України унормовано, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (ч. 4 ст. 853 ЦК України). За приписами частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6 ст. 882 ЦК України). Виходячи з аналізу наведених норм права, відповідач зобов`язаний прийняти виконані позивачем роботи або відмовитись від їх прийняття надавши, при цьому, мотивовану відмову, та склавши двосторонній акт з переліком недоліків виконаної роботи. Водночас, матеріалами даної господарської справи підтверджено, що сторонами роботи прийняті та оплачені без жодних претензій та заперечень з боку будь-якої із сторін. Також сторонами не представлено жодних інших доказів в підтвердження виконання та прийняття робіт, окрім вказаних у позовній заяві. Недійсність правочину, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту ( наведені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи, чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (наведені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18). З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги про визнання недійсним покликання на договір підряду № 01/10-2019 від 01.10.2019 в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) необґрунтовані в частині порушення та відновлення прав позивача, фактично не відновлюють прав позивача та є не ефективним способом захисту, заявлені безпідставно. Відтак, колегія суддів констатує відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Щодо позовних вимог в частині стягнення з ТзОВ «Кантре» на користь ТзОВ «Рейвол» надмірно перерахованих коштів в сумі 67 730,82 грн., колегія суддів враховує наступне. В силу приписів частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України). Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, сторонами складено погоджено та підписано без жодних застережень акти здачі- прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 207 462,88 грн. Як зазначалось вище, ТзОВ «Рейвол» - Замовником здійснено оплату робіт на загальну суму 275 193,70грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, із призначенням платежів згідно рахунків, яких сторонами суду не представлено. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Згідно із ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно приписів статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Відповідно до наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) вбачається, що ТзОВ «Рейвол» здійснило оплату у розмірі, що перевищує вартість фактично виконаних робіт. Сума надмірно сплачених коштів (переплата), яка є різницею між оплаченими коштами за платіжними дорученнями та сумою розрахованою за актами виконаних робіт, становить 67 730, 82 грн. Доказів в підтвердження наявності правової підстави у відповідача в одержанні від позивача та в утриманні грошових коштів в розмірі 67 730,82 грн. не представлено, такі в матеріалах справи відсутні. Відтак, обґрунтованою та підставною є вимога позивача в частині стягнення з ТзОВ «Кантре» на користь ТзОВ «Рейвол» надмірно перерахованих коштів в сумі 67 730,82 грн. про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок. Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської від 20.07.2021 року у справі №914/739/21. Відповідно до ч.1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду. Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судові витрати З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст.86, 197, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кантре, вих.№20/08/21 від 20 серпня 2021 року залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 20.07.2021 року у справі №914/739/21 без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Справу повернути в Господарський суд Львівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України. Повну постанову складено 03 березня 2022 року Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г. Суддя Гриців В.М. Суддя Матущак О.І.