Постанова 4813 № 515/1665/20

Номер провадження: 22-ц/813/3176/22 Номер справи місцевого суду: 515/1665/20 Головуючий у першій інстанції Тимошенко С. В. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.02.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Поворозко І.Ю., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_1 , від позивача правонаступника Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області не з`явились. від відповідача ОСОБА_2 не з`явились, переглянувши справу №515/1665/20 за позовом Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області в особі правонаступника Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 квітня 2021 року у складі судді Тимошенка С.В., - в с т а н о в и в : Позивач Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, звернувшись 3 грудня 2020 року до суду з вищеназваним позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказала, що відповідач ОСОБА_2 перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , шлюб розірвано 24 жовтня 2006 року, після розлучення ОСОБА_4 та діти ОСОБА_5 , 2000 року народження, та ОСОБА_3 , 2005 року народження, проживали окремо в м. Татарбунари. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, діти стали проживати в родині баби та діда Добрових в м. Татарбунари. Відповідач від виконання батьківських обов`язків самоусунувся, допомоги неповнолітньому сину не надає, пенсію по втраті годувальника не оформляє тощо. Позивач Татарбунарська районна державна адміністрація як орган опіки та піклування в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , просив відібрати неповнолітнього ОСОБА_3 від батька ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь опікуна, прийомних батьків, батьків-вихователів або закладу, де буде утримуватися дитина, на утримання ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4; частку заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку (а.с.1-4). Ухвалою судді Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 січня 2021 року відкрито провадження у справі (а.с.21). Відповідач ОСОБА_2 пояснень, заперечень суду першої інстанції не надав. Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 квітня 2021 року позовні вимоги в частині відібрання дитини без позбавлення батьківських прав задоволено, відібрано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька ОСОБА_2 , 1975 року народження, без позбавлення батьківських прав; позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини залишено без розгляду; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн. (а.с.63-64). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відібрання дитини і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (а.с.66-71). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Після розірвання шлюбу дитина залишалась проживати з матір`ю в квартирі, яку набуто у шлюбі та яку він залишив дружині та дітям. Фактично дитина з ним не проживала та не проживає, в нього є інша сім`я. ОСОБА_6 на стягнення аліментів не подавала, була домовленість щодо утримання дітей, яку він виконував добровільно. Після смерті ОСОБА_7 син влаштований рішенням органу опіки та піклування на тимчасове проживання до сім`ї діда ОСОБА_1 , хоча фактично перебуває в гуртожитку за місцем навчання в м. Одесі в коледжі. Рішення суду про визначення місця проживання дитини не ухвалювалось. В справі відсутній документ про визнання його винним у невиконанні батьківських обов`язків. Підстави для застосування положень статті 164 СК України відсутні. Судова практика виходить з того, що якщо місце проживання дитини не було попередньо визначено органом опіки та піклування або судом, вимоги про відібрання дитини на підставі статті 162 СК України є такими, що заявлені передчасно. Відзив на апеляційну скаргу не подано. У поясненні третя особа ОСОБА_1 заперечення на апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що з квітня 2020 року неповнолітній ОСОБА_8 проживає в його родині, відповідач сам визнає, що дитина з ним не проживає. Ухилення від виконання батьківських обов`язків не спростовано. Відповідач звертався до суду з позовом про виключення відомостей про його батьківство з актового запису про народження ОСОБА_9 . Кошти на утримання дитини не надаються. Дитина в гуртожитку проживає лише під час навчання. Оскарження відповідачем судового рішення є перешкодою для того, щоб він як дід оформив опіку та державну допомогу на утримання онука (а.с.89-90). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвали шлюб рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2006 року. Після розірвання шлюбу діти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 залишилися проживати з матір`ю ОСОБА_4 , батько дітей став проживати окремо. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом Татарбунарської районної державної адміністрації від 16 квітня 2020 року №46/А-2020 в порядку здійснення заходів щодо соціального захисту прав дітей до прийняття остаточного рішення про форму влаштування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено тимчасове місце проживання дитини разом з дідом ОСОБА_1 , 1947 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 . Відібрання дитини від батька без позбавлення їх батьківських прав врегульовано статтею 170 СК України. Відповідно до частини 1 даної норми права суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання; у цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. З матеріалів справи встановлено, що з розірванням шлюбу у 2006 році ОСОБА_2 проживав окремо від ОСОБА_4 та дітей. До смерті матері ОСОБА_4 дитина ОСОБА_3 проживав разом з матір`ю, після смерті матері дитина ОСОБА_3 став проживати в сім`ї діда ОСОБА_1 , де проживає й наразі. Органом опіки та піклування визначено тимчасове проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з дідом ОСОБА_1 . Отже, починаючи з 2006 року дитина ОСОБА_3 не проживав з батьком, на час звернення органу влади до суду з позовом про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав дитина ОСОБА_3 не проживала з батьком ОСОБА_2 . За таких обставин, відсутні правові підстави для застосування положень статті 170 СК України, оскільки відібрання дитини від батька з яким дитина не проживає з 2006 року та з ним не знаходиться є неможливим. Ухвалюючи рішення в частині вимог про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, суд дійшов помилкового висновку про те, що на спірні правовідносини поширюються норми статті 170 СК України, тому рішення суду в цій частині вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог про відібрання дитини. В решті рішення суду не оскаржено, тому в силу положень статті 367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів при даному апеляційному перегляді справи не перевіряється. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 квітня 2021 року в частині позовних вимог Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області в особі правонаступника Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в сумі 908 грн. 00 коп. скасувати. В задоволенні позовних вимог Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області в особі правонаступника Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, діючої в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_1 про відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 9 березня 2022 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді Г.Я.Колесніков Є.С.Сєвєрова