LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд240/7733/21

від 01.03.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/7733/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 01 березня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №52706254 від 20.10.2016 з виконання постанови №б/н, виданої 09.09.2014 ВДВС Новоград-Волинського МРУЮ про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 82860,73 грн. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачем подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити ухвалу, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що згідно ст.28 ЗУ "Про виконавче провадження" (в редакції чинній станом на 20.10.2016) постанова про відкриття виконавчого провадження мала б бути направлена боржнику саме рекомендованим поштовим відправленням. Однак, такі докази в матеріалах справи відсутні, що доводить той факт, що оскаржувана постанова позивачу не надсилалася та не вручалася. В даному випадку посилання відповідача на те, що реєстр поштових відправлень знищений, жодним чином не може слугувати виправданням його дій, так як направлення та вручення копій постанов може підтверджуватися й іншими доказами, а не лише реєстром поштових відправлень. Про те, що постанова про стягнення виконавчого збору була виділена із ВП №45011538 в самостійне провадження, яке виконується окремо, позивачу ні станом на 20.10.2016, ні на 23.11.2016 також відомо не було. Щодо самих квитанцій про сплату позивачем виконавчого збору, то їх не можна використовувати як доказ обізнаності позивача із постановою про відкриття виконавчого провадження від 20.10.2016, оскільки з їх змісту неможливо встановити в межах якого саме виконавчого провадження вказані проплати було здійснено, а також неможливо встановити за яким саме виконавчим документом здійснювалися проплати. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 23.02.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній, окрім іншого, просить розгляд справи призначений на 01.03.2022 розглядати без участі представника відділу ДВС. Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, суд апеляційної інстанції, враховуючи скорочені терміни розгляду даної категорії справ, встановлений ст.287 КАС України, розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Так, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а вказані позивачем причини не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не носять ознак об`єктивності та непереборності безпосередньо для позивача. Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке. Згідно приписів частини 1 та частини 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, слюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо -г встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений шестимісячний строк, який є загальним строком, для звернення особи до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів. При цьому, частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порущенняя її прав, свобод чи інтересів. Частиною 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, піч рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних ішоресів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен був дізнатись", що містяться у статті 287 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Окрім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного :тва України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають .даними. Суд відмічає, що встановлений статтею 287 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом цього спору є рішення державного виконавця, тобто ця справа належить до категорії термінових і особливості звернення з таким позовом та прийняття його до розгляду судом визначаються ст. 287 КАС України, якою регламентовано скорочений десятиденний процесуальний строк на судове оскарження. Разом з тим, позивач оскаржуючи постанову державного виконавця від 20.10.2016, звернулась до суду з даним позовом 26.04.2021, тобто з пропуском встановленого процесуального строку. Доказів отримання позивачем копії оскаржуваної нею постанови державного виконавця в матеріалах справи не міститься. Водночас, як видно із апеляційної скарги, скаржник наполягає на тому, що строк звернення до суду необхідно відраховувати з 23.04.2021, а саме з моменту отримання письмової відповіді Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький). Позивач зазначає, що в лютому 2021 року в бухгалтерії Новоргад-Волинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3, де вона працює вчителем, вона дізналась про те, що головним державним виконавцем Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Пінчук Катериною Анатоліївною було винесено постанову від 08.02.2021 у виконавчому провадженні №52706254 про звернення стягнення на її доходи. Зі змісту вказаної постанови про звернення стягнення на доходи боржника позивач дізналась, що її ухвалено у відкритому 20 жовтня 2016 року виконавчому провадженні №52706254 з примусового виконання постанови старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Пінчук Катерини Анатоліївни д 09 вересня 2014 року у виконавчому провадженні ВП №37617076 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень., у зв`язку з чим звернулась до начальника Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з проханням надати їх копію постанови від 09.09.2014 про стягнення виконавчого збору у сумі 82860,73 грн. З письмової відповіді Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), отриманої нею 23 квітня 2021 року, позивач дізналась, що у відділі на примусовому виконані перебувало виконавче провадження №52706254 з примусового виконання постанови б/н від 09.09.2014, винесеної Відділом ДВС Новоград-Волинського міськрайонного відділу про стягнення виконавчого збору в сумі 82860,73 грн Разом із письмовою відповіддю позивач отримала й копію постанови від 09.09.2014 у ВП № 37617076. Проте, колегія суддів ці доводи не приймає до уваги як поважні причини пропуску строку звернення до суду, оскільки судом встановлено, що старшим державним виконавцем відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції прийнято постанову від 09.09.2014 у ВП №37617076 про стягнення боржника виконавчого збору у розмірі 83005,20 грн. На копії вказаного документу міститься напис про стягнення суми 144,47 грн., залишок - 82860,73 грн. На виконання постанови Відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції від 09.09.2014 державним виконавцем винесено постанову від 20.10.2016 про відкриття виконавчого провадження ВП №52706254 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 82860,73 грн. Отже, виконавчим документом, примусове виконання якого здійснюється у виконавчому провадженні №52706254 та яке було відкрите постановою від 20 жовтня 2016 року, є постанова старшого державного виконавця відділу державної виконавчої Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Пінчук Катерини Анатоліївни від 09 вересня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень по виконавчому провадженні ВП №37617076, яка була винесена в окреме виконавче провадження. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що починаючи з 23.11.2016 ОСОБА_1 щомісячно сплачувала на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа (№б/н від 09.09.2014 у ВП №37617076 стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень) в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в розмірі 100,00 гривень, що підтверджується копіями відповідних квитанцій (а.с. 84-137). У квитанціях чітко вказано призначення платежу: виконавчий збір. Вказані докази свідчать про те, що станом на 23 листопада 2016 року позивач була обізнана про існування оскаржуваної постанови та наявності обов`язку зі сплати коштів в коштів в рахунок погашення виконавчого збору. Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, десятиденний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст. 287 КАС України має розраховуватись з листопада 2016 року. Суд зазначає, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав та триваюча (із листопада 2016 року по квітень 2021 року) пасивна поведінка ОСОБА_1 не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Крім того, ухвалою суду від 16 липня 2021 року у справі №240/7731/21 та яка залишена без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року постановлено залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.09.2014, ухвалену старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Пінчук К.А. в межах виконавчого провадження ВП №37617076 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 83005,20 гривень. У постанові суду у справі №240/7731/21 вказано, що "позовна заява ОСОБА_1 подана до суду з пропуском встановленого законом процесуального строку на звернення до суду". У справі №240/7731/21 позивач зазначала, що вказані вище квитанції про сплату виконавчого збору від її імені можуть свідчити лише про обізнаність її із постановою про відкриття виконачого провадження від 20.10.2016. Щодо посилання позивача на те, що постанова від 09.09.2014 стосується суми виконавчого збору 83005,20 грн., в той час як ВП №52706254 відкрито за постановою про стягнення 82860,73 грн. виконавчого збору, то колегія суддів зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження №52706254 від 20.10.2016 винесена з виконання відокремленої постанови про стягнення з боржника залишку виконавчого збору від 09.09.2014 в сумі 82860,73 грн. Отже, з наведеного слідує, що перебіг процесуального строку на звернення з даним позовом до суду почався для ОСОБА_1 щонайпізніше 23 листопада 2016 року. Водночас, з вказаним позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 26.04.2021, тобто з пропуском процесуального строку звернення до суду. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовна заява ОСОБА_2 подана до суду з пропуском встановленого законом процесуального строку звернення до суду, а вказані нею підстави у заяві про поновлення пропущеного строку є неповажними. За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивач пропустила строк звернення до суду та жодних обґрунтованих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом не надала. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»