Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 343/131/17

Справа № 343/131/17 Провадження № 22-ц/4808/137/22 Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А., за участю секретаря Максимів Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сизька Бориса Борисовича на рішення Долинського районного суду, ухвалене суддею Керніцьким І.І. 4 березня 2021 року у м. Долині у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У січні 2017 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 14 квітня 2008 року між ТОВ Банк «Фінанси і Кредит», правонаступником за всіма права та обов`язками якого є ПАТ Банк «Фінанси і Кредит», та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №609 pv6-08, на підставі якого банк надав позичальнику кредитні ресурси в розмірі 45500,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,5 відсотків річних. Згідно п. 3.1 видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням банком. Пунктом 3.2 договору встановлено, що позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за договором до 14.04.2023 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов`язується щомісячно в термін до 20 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по кредитних ресурсах у розмірі, встановленому графіком погашення кредиту. Оскільки відповідач борг добровільно не погашала, виникла необхідність у зверненні до суду з даним позовом. Просили суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 1990571,08 грн. та понесені судові витрати. Ухвалою Долинського районного суду від 11.12.2020 року замінено позивача по справі Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг». Рішенням Долинського районного суду від 4 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» заборгованість за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року у розмірі 1990571,08 гривень з яких: сума заборгованості по основному боргу кредиту 30104,52 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.12.2016 року - 1 долар США/26,097384 гривень; 785649,22 гривень), сума строкової заборгованості по відсотках - 495,05 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.12.2016 року - 1 долар США/26,097384 гривень; 12919,51 гривень), сума простроченої заборгованості по відсотках 7559,81 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.12.2016 року - 1 долар США/26,097384 гривень; 197291,26 гривень), пеня 994711,09 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» 29858,57 гривень сплаченого судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сизько Б.Б. подав апеляційну скаргу. Вважає дане рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на Закон України «Про захист прав споживачів» та в частині правовідносин банку зі споживачем з 10.06.2017 року на Закон України «Про споживче кредитування», зокрема, щодо встановленого обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Вказує, що позивач вважає, що його права порушені відповідачем з 15.05.2008 року, однак до суду з позовом такий звернувся лише 30.12.2016 року. У зв`язку з цим слід було застосувати позовну давність до цих вимог, чого суд першої інстанції не зробив. Зазначає, що суд неправильно застосував норми матеріального права в частині стягнення пені, оскільки граничний її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Вважає, що 11.10.2010 року відповідно до умов п. 3.6 Кредитного договору термін його дії припинився, оскільки заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом становила більше зобов`язань по сплаті таких за 3 місяці. А з огляду на те, що банк звернувся до суду з даним позовом 30.12.2016 року, ним пропущено строк позовної давності. Також після закінчення строку дії договору в банку було відсутнє право нараховувати пеню та відсотки. На його думку, наданий банком розрахунок заборгованості та Висновок експерта №261 від 20.08.2018 року не відповідають умовам кредитного договору та додаткам до нього, оскільки зроблені на підставі недопустимих доказів отримання позичальником кредиту на суму 45500,00 доларів США, в той час як згідно Додаткової угоди від 31.07.2009 року позивач сам визнає, що надав позичальнику кредит в сумі 42506,52 доларів США з оплатою процентів по ставці 16% річних. Вважає, що до спірних правовідносин застосовується ЗУ «Про захист прав споживачів», а тому умови кредитного договору в частині встановлення комісійної винагороди за видачу кредитних ресурсів є нікчемними. Зазначає, що станом на 14.11.2016 року відповідач фактично сплатила в рахунок погашення суми кредиту в загальному 14395,48 доларів США та 39163,90 доларів США відсотків за користування кредитом, що визнається та підтверджується позивачем. Отже станом на 30.12.2016 року (день подання позову) у відповідача відсутні як строкова заборгованість по кредиту, так і прострочена заборгованість, а станом на 07.12.2016 року відсутні строкова та прострочена заборгованість по відсотках. Таким чином станом на 07.12.2016 року у відповідача відсутня заборгованість по кредитному договору, виходячи з розміру фактично отриманої суми кредиту 42506,52 доларів США та фактично сплаченої комісійної винагороди в сумі 459,39 доларів США. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про призначення повторної судової економічної експертизи. Просить скасувати рішення Долинського районного суду від 4 березня 2021 року та постановити нове, яким в позові відмовити. ТОВ «Олком-Лізинг» подало відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що кредитний договір укладено з дотриманням законодавчих вимог, а його умови відповідають законодавчими стандартами та домовленостям сторін. Разом з тим кредитні правовідносини між сторонами не є споживчими, а тому посилання на необхідність регулювання окремими нормами ЗУ «Про захист споживачів» є недопустимим. Також заперечує щодо спливу позовної давності. У зв`язку з тим що апелянтом відбувалося погашення заборгованості за кредитним договором 07.12.2016 року, позовна давність починається обліковуватися з наступного дня від відповідної дати за якою виконувались зобов`язання 08.12.2016 року. Відтак позовна давність спливає 07.12.2019 року. Отже позивачем не було пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні апеляційного суду. Проведеному в режимі відоеконференції, представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.04.2008 року між ВАТ Банк «Фінанси і Кредит», правонаступником за всіма права та обов`язками якого є ПАТ Банк «Фінанси і Кредит», та ОСОБА_2 був укладений Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08, на підставі якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності у розмірі 45500,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 14,5 відсотків річних (т. 1, а.с. 4-7). Згідно п. 3.1 даного Договору видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться на підставі письмової заяви позичальника, за погодженням банком. Пунктом 3.2 Договору встановлено, що позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні ресурси, одержані за даною угодою до 14.04.2023 року, а пунктом 7.3 передбачено, що Договір набуває чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів (їхньої першої частини) і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Згідно п. 3.2.1 Договору, починаючи з 14.05.2008 року залишок по кредиту повинен щомісячно зменшуватися на 253,00 доларів США. Нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами визначені пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Кредитного договору. Так, п. 4.1 Кредитного договору встановлено, що позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 14,5 процентів річних. Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору нарахування відсотків проводиться за період з моменту списання кредитних ресурсів з позичкового рахунку позичальника до моменту повернення кредитних ресурсів на позичковий рахунок. Згідно з п. 4.3 Кредитного договору позичальник сплачує відсотки щомісяця, у термін до 10 числа кожного місяця. У зазначений термін сплачуються відсотки, нараховані за попередній календарний місяць. Як вбачається з пункту 6.1 вказаного Договору, за прострочення повернення кредитних ресурсів і/чи сплати відсотків, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6 даного Договору, а також будь яких інших термінів платежів, передбачених даним договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплати відсотків за увесь час фактичного користування кредитними ресурсами. Згідно п. 7.1 Договору у випадку, якщо сплачені позичальником банку кошти недостатні для погашення виниклої до цього моменту загальної суми заборгованості, то погашення заборгованості виконується в наступній черговості: у першу чергу погашаються прострочені відсотки за користування кредитними ресурсами, у другу чергу погашаються нараховані відсотки за користування кредитними ресурсами, а в третю чергу погашається сума основного боргу по кредиту, а в четверту чергу погашається пеня і штрафи. Відповідно до п. 7.8 Договору за видачу кредитних ресурсів згідно цього договору позичальник сплачує банку комісійну винагороду. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором 15.04.2008 року між позивачем та відповідачем укладено Іпотечний договір, що забезпечує вимогу іпотекодержателя, яка випливає з Договору №609 pv6-08 від 14.04.2008 року (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору) (т. 1, а.с. 15-19). 30.09.2008 року сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 року, з якої вбачається, що процентна ставка за користування кредитом починаючи з 01.10.2008 року встановлюється у розмірі 16% річних (т. 1, а.с. 142). 31.07.2009 року ОСОБА_2 звернулася до банку із заявою про переведення договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 року в строковий кредит (т. 1, а.с. 155). Того ж дня сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 року, відповідно до якої внесені зміни до пунктів 1, 2.1, 3.1 Договору щодо надання коштів. Зокрема, зазначено, що банк надає позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності кредитні кошти в розмірі 42506,52 доларів США з оплатою по процентній ставці 16% річних. Термін «Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії» №609 pv6-08 від 14.04.2008 року замінено на термін «кредитний договір», а термін «кредитні лінії» на термін «строкові кредити» (т. 1, а.с. 13-14). Згідно з розрахунку заборгованості по Кредитному договору №609 pv6-08 від 14.04.2008 року в іноземній валюті, що підлягає до сплати боржником, за період з 14.04.2008 року по 07.12.2016 року заборгованість ОСОБА_2 становить 1990571,08 гривень, з яких: сума заборгованості по основному боргу кредиту 30104, 52 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.12.2016 року - 1 долар США/26,097384 гривень; 785649,22 гривень), сума строкової заборгованості по відсотках - 495,05 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.12.2016 року - 1 долар США/26,097384 гривень; 12919,51 гривень), сума простроченої заборгованості по відсотках 7559,81 доларів США (гривневий еквівалент по курсу НБУ станом на 07.12.2016 року - 1 долар США/26,097384 гривень; 197291,26 гривень), пеня 994711,09 гривень (т. 1, а.с. 20-31). Також банком надано виписки по рахунку позичальника згідно Кредитного договору №609 pv6-08 від 14.04.2008 року (т. 1, а.с. 157-321), копії заяв на видачу готівки позичальнику за умовами Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 року на загальну суму 44500,00 доларів США, в тому числі: копія заяви на видачу готівки №1 від 15.04.2008 року на суму 15000,00 доларів США; копія заяви на видачу готівки №1 від 16.07.2008 року на суму 6000,00 доларів США; копія заяви на видачу готівки №1 від 08.09.2008 року на суму 1500,00 доларів США; копія заяви на видачу готівки №1 від 22.09.2008 року на суму 10000,00 доларів США; копія заяви на видачу готівки №1 від 23.09.2008 року на суму 12000,00 доларів США (т. 2, а.с. 87-91). Ухвалою Долинського районного суду від 10.01.2018 року за заявою відповідача було призначено судову економічну експертизу по справі (т. 2, а.с. 33). Згідно Висновку експерта №261 судово-економічної експертизи по матеріалах цивільної справи №343/131/17, складеного судовим експертом львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ Кукул А.І. 20.08.2018 року на виконання ухвали суду від 10.01.2018 року, дати відповідь на питання, яку суму коштів в доларах США за офіційним курсом Національного Банку України ОСОБА_2 сплатила на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 року, з урахуванням сплаченої комісійної винагороди за видачу кредитних ресурсів, розрахунково-касове обслуговування та валютно-обмінні операції, пов`язані з погашенням заборгованості, щодо кожного платежу, а також з урахуванням різниці офіційного курсу долара США та курсу долара США в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не представляється за можливе. Дослідженням поданих матеріалів встановлено, що здійснений ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 року станом на 07.12.2016 року відповідає умовам кредитного договору щодо розрахунку заборгованості по тілу кредиту в сумі 30104,52 доларів США, нарахованих відсотків В СУМІ 8054,86 доларів США та пені в сумі 994711,09 гривень. Видача кредитних коштів в сумі 44500,00 доларів США підтверджена документами первинного обліку, зокрема копією заяви на видачу готівки №1 від 15.04.2008 року на суму 15000, 00 доларів США, копією заяви на видачу готівки №1 від 16.07.2008 року на суму 6000,00 доларів США, копією заяви на видачу готівки №1 від 08.09.2008 року на суму 1500,00 доларів США, копією заяви на видачу готівки №1 від 22.09.2008 року на суму 10000,00 доларів США та копією заяви на видачу готівки №1 від 23.09.2008 на суму 12000,00 доларів США, підтвердити погашення заборгованості первинними документами не представляється за можливе, оскільки первинні розрахункові документи, що підтверджують погашення заборгованості за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 року на дослідження надані частково. Дослідженням поданих документів встановлено, що метод нарахування відсотків ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 року відповідає вимогам пункту 6 розділу VI «Положення ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» про порядок надання кредитів фізичним особам» затвердженого рішенням правління 29 квітня 2005 року (т. 2, а.с. 50-85). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконувала свої зобов`язання по укладеному Кредитному договору №609 pv6-08 від 14.04.2008 року, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 07.12.2016 року в загальній сумі 1990 571,08 гривень. При цьому із кредитного договору та додаткових угод до нього встановлено, що боржник взяла на себе зобов`язання повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 14.04.2023 року, а починаючи з 14.05.2008 року залишок по кредиту повинен був щомісячно зменшуватися на 253,00 доларів США. Апеляційний суд частково погоджується із такими висновками з огляду на наступне. Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити відсотки. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Обґрунтовуючи звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, позивач подав суду першої інстанції копії підписаних сторонами Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року, Додаткову угоду №1 від 30.09.2008 року та Додаткову угоду до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 року від 31.07.2009 року, розрахунок заборгованості по Кредитному договору в іноземній валюті, що підлягає до сплати боржником, за період з 14.04.2008 року по 07.12.2016 року, а також копії заяв на видачу готівки на загальну суму 44500,00 доларів США, копії виписок по рахунку позичальника, з яких вбачається, що відповідач дійсно отримала грошові кошти, тривалий час користувалася ними та погашала суму кредиту, відсотків, пені та комісії. Таким чином наявність факту існування кредитних відносин між позивачем та відповідачем обґрунтовано підтверджуються встановленими обставинами та матеріалами справи. Факт укладення вказаного кредитного договору ОСОБА_2 не заперечувала та не оспорювала. Долучила до матеріалів справи копії окремих квитанцій про часткову сплату кредиту за вищевказаним договором (т. 2, а.с. 55-57). Таким чином матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_2 з 15.04.2008 року по 23.09.2008 року отримала в ВАТ Банк «Фінанси і Кредит» на підставі Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14.04.2008 року кредитні кошти в сумі 44500,00 доларів США. Що стосується посилань апелянта та її представника на те, що позивачем в Додатковій угоді №1 від 31.07.2009 року визнано, що ОСОБА_2 отримала кредитні кошти в сумі 42506,52 доларів США, то такі не заслуговують на увагу. Як вбачається з розрахунку суми основної заборгованості по кредиту, станом на дату підписання Додаткової угоди №1 від 31.07.2009 року до Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року сума фактичного погашення позичальником кредиту становила 1993,48 доларів США. А тому при укладенні такої додаткової угоди, якою було переведено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії в строковий кредит по заяві ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 155) станом на вказану дату сума непогашеної заборгованості становила саме 42506,52 доларів США із виданих кредитних коштів (44500,00-1993,48), про що і зазначено в такій угоді. З огляду на викладене суд не бере до уваги і твердження сторони відповідача про те, що наданий банком розрахунок заборгованості не відповідає умовам кредитного договору та додаткових угод до нього, оскільки в основі розрахунків не зазначено суму 42506,52 доларів США як суму виданого кредиту. Також згідно Висновку експерта №261 судово-економічної експертизи по матеріалах цивільної справи №343/131/17, складеного судовим експертом львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ Кукул А.І. 20.08.2018 року на виконання ухвали суду від 10.01.2018 року, дослідженням поданих матеріалів встановлено, що здійснений ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» розрахунок заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 року станом на 07.12.2016 року відповідає умовам кредитного договору щодо розрахунку заборгованості по тілу кредиту в сумі 30104,52 доларів США, нарахованих відсотків в сумі 8054,86 доларів США та пені в сумі 994711,09 гривень. Видача кредитних коштів в сумі 44500,00 доларів США підтверджена документами первинного обліку, зокрема копіями заяви на видачу готівки. Метод нарахування відсотків відповідає вимогам пункту 6 розділу VI «Положення ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» про порядок надання кредитів фізичним особам» затвердженого рішенням правління 29 квітня 2005 року (т. 2, а.с. 50-85). А посилання на невідповідність такого експертного висновку обставинам справи спростовується наявними матеріалами з підстав, вказаних вище щодо зазначення в Додатковій угоді №1 від 31.07.2009 року різниці між сумою виданого та погашеного кредиту станом на вказану дату та в ухвалі Івано-Франківського апеляційного суду від 16.02.2022 року про відмову в призначенні повторної судової економічної експертизи. Також вказаним експертним висновком зазначено, що підтвердити погашення заборгованості первинними документами не представляється за можливе, оскільки первинні розрахункові документи, що підтверджують погашення заборгованості за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14.04.2008 року на дослідження надані частково, що спростовує доводи апелянта про погашення нею тіла кредиту та нарахованих відсотків. Крім того зі змісту укладеного Кредитного договору та додаткових угод до нього не вбачається, що наданий кредит є споживчим, а отже посилання апелянта на застосування до даних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» є необґрунтованими. Протокол кредитної комісії №09/04 від 09.04.2008 року, в якому зокрема зазначено, що позичальнику вирішено відкрити відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі, таким доказом слугувати не може. Відтак суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по основному боргу кредиту та суми строкової і простроченої заборгованості по відсотках, пені. Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом та безпідставного нарахування пені і відсотків після закінчення строку договору, то слід зазначити наступне. Так, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу). Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №3-269гс16 зроблено висновок, що «до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій». Схожі висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 08.11.2017 року у справі №6-2891цс16, Верховного Суду від 14.02.2018 року в справі №161/15679/15-ц (провадження №61-765св18). Як вбачається з копії Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року, позичальник зобов`язувася повністю повернути кредитні ресурси, одержані за даною угодою до 14.04.2023 року. Згідно розрахунку заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом останнє погашення заборгованості за кредитним договором мало місце 07.12.2016 року на суму 38,32 доларів США (т. 1, а.с. 22-25). Останнє погашення по договору кредиту здійснено 07.12.2016 року (сплата відсотків по кредиту у розмірі 38,32 доларів США). До суду з даним позовом позивач звернувся 19.01.2017 року (т. 1, а.с. 47). Крім того матеріали справи не містять доказів заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом більше 3 місяців. Таким чином підстав для застосування наслідків порушення строку позовної давності в даній справі немає. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України). За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Судом встановлено, що відповідач належним чином не виконувала умови договору щодо кредитних коштів разом із нарахованими на них процентами, отже позивач має право вимагати від відповідача сплати пені, розмір та строк нарахування якої сторони визначили у договорі. Однак відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України у разі, якщо розмір неустойки перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд може його зменшити. Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад цивільного судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків. Такі ж висновки зазначені в постанові Верховного Суду від 09.02.2022 року у справі №766/10628/17 (провадження №61-7415св21). Із урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних обставин, які є підставою для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, із визначенням її за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року у сумі 785649,22 грн., що дорівнює сумі заборгованості по основному боргу кредиту та відповідає принципам добросовісності, справедливості й пропорційності. Таким чином рішення Долинського районного суду від 4 березня 2021 року слід змінити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Олком-Лізинг» заборгованість за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року у розмірі 1781509 грн. 21 коп., з яких: сума заборгованості по основному боргу кредиту 785649,22 грн., сума строкової заборгованості по відсотках - 12919,51 грн., сума простроченої заборгованості по відсотках 197291,26 грн., пеня 785649,22 грн. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Олком-Лізинг» підлягає стягненню 22018 грн. 75 коп. сплаченого судового збору. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Сизька Бориса Борисовича задовольнити частково. Рішення Долинського районного суду від 4 березня 2021 року змінити. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (ЄДРПОУ: 40001502, адреса місця реєстрації: площа Липнева, 9, м. Львів) заборгованість за Кредитним договором №609 pv6-08 від 14 квітня 2008 року у розмірі 1781509 (один мільйон сімсот вісімдесят одну тисячу п`ятсот дев`ять) грн. 21 коп., з яких: сума заборгованості по основному боргу кредиту 785649,22 грн., сума строкової заборгованості по відсотках - 12919,51 грн., сума простроченої заборгованості по відсотках 197291,26 грн., пеня 785649,22 грн. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (ЄДРПОУ: 40001502, адреса місця реєстрації: площа Липнева, 9, м. Львів) 22018 (двадцять дві тисячі вісімнадцять) грн. 75 коп. сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча: О.О. Томин Судді: О.В. Пнівчук В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 25 лютого 2022 року.