Постанова Волинський апеляційний суд № 161/8120/21

Справа № 161/8120/21 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/144/22 Категорія: 39 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 лютого 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року АТ КБ «Універсал Банк» звернулося в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що в жовтні 2017 року банк запустив новий проект «Мonobank», у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. В анкеті-заяви зазначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язалася виконувати його умови. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 одержала кредит у розмірі 18000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Позивач також зазначав, що АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надало позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту, а позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 22 грудня 2020 року складає 53824,98 грн, з яких: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 44456,43 грн, заборгованість за пенею та комісією 9368,55 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 в користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 53824,98 грн, а також судові витрати по справі в розмірі 2270 грн. Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2021 року у цій справі позов задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в користь АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2018 року в розмірі 44456,43 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в користь АТ «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) 1874,89 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 листопада 2021 року заяву відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2021 року у цій справі залишено без задоволення. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором скасувати. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи. Як передбачено частинами 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Апеляційну скаргу відповідачки слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Апеляційний суд відповідно до принципу диспозитивності не робить своїх висновків щодо неоскарженої частини рішення ні в мотивувальній ні в резолютивній частині судового рішення. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 44456,43 грн. Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України). Особливості укладення договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон). У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Частиною 5 статті 11 Закону встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом переправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом переправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом переправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Судом встановлено, що в анкеті-заяві, яка підписана відповідачкою ОСОБА_1 , зазначено, що позичальник просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в банку. Вона засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. З наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 22 грудня 2020 року розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором за тілом кредиту складає 44456,43 грн. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідачки в користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 44456,43 грн. При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості за договором кредиту складає 18000 грн з огляду на таке. Позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 18000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Ліміт кредитування це межі, у яких дозволено користуватися кредитними коштами, та засіб керування певними ризиками сторін. Встановлений кредитний ліміт не є сталою величиною та може змінюватись, як у бік збільшення, так й у бік зменшення, та не є тотожним розміру заборгованості по кредиту, як помилково вважає відповідачка ОСОБА_1 . На підтвердження своїх доводів щодо розміру заборгованості за тілом кредиту позивач надав розрахунок такої заборгованості. Натомість відповідачка ОСОБА_1 будь-яких доказів на спростування зазначених доводів суду не надала, хоча відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування чи зміни колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2021 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді