Постанова 4820 № 688/2774/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 року м. Хмельницький Справа № 688/2774/20 Провадження № 22-ц/4820/98/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря Чебан О.М., за участю: апелянта ОСОБА_1 , його представника адвоката Рівнячка Л.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2021 року (суддя Босюк В.А.) за позовом Шепетівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, в с т а н о в и в : У вересні 2020 року Шепетівська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати. Позовна заява мотивована тим, що на підставі договорів купівлі-продажу за №№ 2089, 2090 від 19.07.2013 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 2481,3 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та об`єктів нерухомості загальною площею 639,7 кв.м, що знаходяться по АДРЕСА_2 . Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 61441 кв.м, з кадастровим номером 6810700000:01:008:0926, яка перебуває у комунальній власності Шепетівської міської ради. Дана земельна ділянка використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування вищевказаних будівель та споруд без правовстановлюючих документів та внесення плати за неї. Відповідачу повідомлялось про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки та проведення державної реєстрації права оренди, однак такого договору він не уклав, коштів за користування земельною ділянкою до бюджету не сплачує, у зв`язку з чим за період з 01.10.2017 року по 01.09.2020 року безпідставно зберіг за оренду землі кошти в сумі 4 057 223,34 грн. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Шепетівка 4 057 223,34 грн., які він зберіг без достатньої правової підстави за рахунок Шепетівської міської ради як власника земельної ділянки, а також судовий збір у розмірі 61 909,37, сплачений за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову. Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Шепетівка 4 057 223 грн. 34 коп., збережених без достатньої правової підстави коштів орендної плати, та судовий збір в розмірі 61909 грн. 37 коп. Рішення суду мотивоване тим, що відповідач без укладення договору оренди земельної ділянки з 01.10.2017 року по 01.09.2020 року користувався нею без достатньої правової підстави, за рахунок чого зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою, а тому зобов`язаний повернути кошти у розмірі орендної плати в розмірі 4 057 223,34 грн. власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові Шепетівської міської ради відмовити та скасувати забезпечення позову, вирішити питання розподілу судових витрат та стягнути з позивача на його користь понесені ним судові витрати. В обґрунтування скарги зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що відповідач користувався земельною ділянкою в розмірі 61441 кв.м. Апелянт зазначає, що вчинив дії для розробки проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, які мали б бути надані йому в оренду для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Він не міг укласти договори оренди земельних ділянок із незалежних від нього причин, не з його вини, а з вини позивача. Так, 15.03.2018 ОСОБА_1 на адресу Шепетівського міського голови подав заяву про поділ земельної ділянки, кадастровий номер 6810700000:01:008:0926, площею 6,1441 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (зареєстрована у виконавчому комітеті Шепетівської міської ради 18.03.2018). У вказаній заяві ОСОБА_1 було зазначено, що приміщення будівлі літнього, кролятника, свинарника, кормоцеху, конюшні, вагової, воловні, нафтосховища перебувають в аварійному стані та несуть загрозу життю та здоров`ю людей, у 2017 році були демонтовані. Крім того, у заяві було зазначено, що земельна ділянка ним в розмірі 61441 кв.м не використовується. На даній земельній ділянці знаходяться житлові будинки, мешканці прилеглих будинків здійснюють господарську діяльність випасають худобу, займаються сінокосінням, садівництвом. По вказаній земельній ділянці проходить асфальтована дорога загального користування та каналізаційна мережа. Відповіді на вказану заяву від міської ради та дозволу на поділ не отримано. Разом з тим, на 38 сесії Шепетівської міської ради VII скликання від 05.04.2018 №30 було прийнято все ж таки рішення «Про проведення поділу земельної ділянки», з кадастровим номером 6810700000:01:008:0926, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Однак, після прийняття рішення про поділ земельної ділянки позивач жодних пропозицій щодо укладення договору оренди земельної ділянки відповідачу не надсилав, рішення тривалий час не було виконано. У березні та липні 2020 року ОСОБА_1 на адресу міської ради знову направляв заяву про поділ земельної ділянки, кадастровий номер 6810700000:01:008:0926. В цей же період вказана земельна ділянка за ініціативою позивача була вже поділена на 5 земельних ділянок. Крім того зазначає, що ні позивачем, ні судом не надано обґрунтування розрахунку фінансового управління Шепетівської міської ради, відповідно до якого розмір несплаченого ОСОБА_1 орендної плати за використання земельної ділянки площею 61 441 кв.м за період з 01.10.2017 по 01.09.2020 становить 4 057 233,34 грн. Вказаний розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи як по наявності та оцінці загальної площі земельної ділянки, так і з обліку строків їх обрахування. У рішенні суду міститься вказівка, що 14.09.2020 ОСОБА_1 вручено претензію за вихідним номером №01-13/2509 від 08.09.2020 з вимогою сплатити кошти в сумі 4 057 233,34 грн., яка останнім залишена без реагування. Проте, такі твердження позивача та суду не відповідають дійсності, оскільки особисто відповідачу вимога від позивача про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки не надходила, претензію йому не вручали, засобами поштового зв`язку не надсилали. У претензії не міститься даних, на яку саме адресу вона була направлена, коли саме та хто її тримав. Відзиву на апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду від учасників справи не надходило. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити. Представник позивача Шепетівської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права. Судом встановлено, що на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених 19.07.2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юрченко В.В., ОСОБА_1 на праві приватної власності належить приміщення контори-їдальні та будівля свинарника загальною площею 639,7 кв.м, що розташовані по АДРЕСА_2 , та комплекс нежитлових будівель та споруд загальною площею 2481,3 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1 . За адресою АДРЕСА_2 , розташована земельна ділянка з кадастровим номером 6810700000:01:008:0926, площею 6,1441 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, перебуває у комунальній власності та належить територіальній громаді міста Шепетівки в особі Шепетівської міської ради. Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за №141483630 від 17.10.2018 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-6806374312018 від 17.04.2018 року. Згідно даних архівного витягу з рішення виконавчого комітету Шепетівської міської ради від 25.12.2008 року №428, у зв`язку з купівлею товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каргес» двох земельних ділянок, що межують між собою і складають один цілісний майновий комплекс та мають різні адреси: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , дозволено об`єднати їх в одну та надано адресу: АДРЕСА_2 . Відповідно до даних акту обстеження земельної ділянки № 5, складеного 14.02.2018 року представниками відділу з питань регулювання земельних відносин управління житлово комунального господарства та з питань регулювання земельних відносин Шепетівської міської ради за участю представника ЗАЦ «Карат», земельна ділянка по АДРЕСА_2 загальною площею 61441 кв.м частково огороджена парканом, має ворота зі сторони вул. Гранітної, територія має вільний доступ, на земельній ділянці розміщений майновий комплекс (нежитлові будівлі та споруди), висаджені кущі смородини. Згідно розрахунку фінансового управління Шепетівської міської ради №02-17/9 від 04.09.2020 року, розмір несплаченої ОСОБА_1 орендної плати за використання земельної ділянки комунальної форми власності по АДРЕСА_2 , площею 61441 кв.м за період з 01.10.2017 року по 01.09.2020 року, становить 4057233,34 грн. 14.09.2020 року ОСОБА_1 вручалася претензія за вих. № 01-13/2509 від 08.09.2020 року з вимогою сплатити кошти в сумі 4057233,34 грн., яка останнім залишена без реагування. Положеннями статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відповідно до статті 125 ЗК України право власності, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 182 ЦК України встановлені такі ж вимоги щодо здійснення державної реєстрації речових прав на земельну ділянку. Судом встановлено, що речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, а отже, відповідач не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Таким чином, підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власнику земельної ділянки відсутні, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32 цс 19). Безпідставне набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки не є результатом протиправного діяння, а є наслідком законних дій, а саме набуття відповідачем у власність будівель, які безпосередньо пов`язані із земельною ділянкою. Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки речові права відповідача на земельну ділянку не реєструвались, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, тому він використовував земельну ділянку у спірний період без достатніх правових підстав. Проте, суд, визначаючи розмір безпідставно збережених коштів ОСОБА_1 , виходив з того, що відповідач користувався земельною ділянкою, загальною площею 61441,0 кв.м, проте не врахував, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, предметом позову є стягнення з відповідача безпідставно збережених ним сум орендної плати, яку він мав би сплачувати за фактичне користування земельною ділянкою, тому площа цієї фактично використовуваної земельної ділянки має визначальне значення для розрахунку таких сум. Отже, має значення площа, яку фактично використовує відповідач у таких позовах, і підтвердження її належними доказами, а не просто факт формування земельної ділянки в об`єкт цивільних прав з відповідною площею з подальшою передачею її в оренду відповідачу. Аналогічні за змістом правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16 (провадження № 14-77 цс 18); від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182 гс 18), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161 гс 19). ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та в судовому засіданні заперечував проти того, що ним використовується площа земельної ділянки 61441,0 кв.м. Так, ним було придбано на підставі договорів купівлі-продажу за №№ 2089, 2090 від 19.07.2013 року комплекс нежитлових будівель і споруд загальною площею 2481,3 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , та об`єктів нерухомості загальною площею 639,7 кв.м, що знаходяться по АДРЕСА_2 , унаслідок чого ним фактично використовувалась лише земельна ділянка, на якій було розташовано належне йому нерухоме майно. Окрім його нежитлових приміщень на даній земельній ділянці знаходяться житлові будинки, мешканці прилеглих будинків здійснюють господарську діяльність випасають худобу, займаються сінокосінням, садівництвом. По вказаній земельній ділянці проходить асфальтована дорога загального користування та каналізаційна мережа. На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 надано суду апеляційної інстанції договір купівлі-продажу від 23.09.2003 року, відповідно до якого за адресою АДРЕСА_2 знаходиться майстерня площею 265 кв.м, що належить на праві власності ОСОБА_3 , копія договору купівлі-продажу, за яким у власність ОСОБА_4 передано квартиру АДРЕСА_3 . Із збірного кадастрового плану земельної ділянки по АДРЕСА_4 вбачається, що на земельній ділянці знаходься, крім нежитлових приміщень, які належать на праві власності ОСОБА_1 , майстерні площею 265 кв.м, трьохквартирного житлового будинку, також городи, технічна водойма, нечистоти, болото, та інше. На 38 сесії Шепетівської міської ради VII скликання від 05.04.2018 №30 було прийнято власне рішення «Про проведення поділу земельної ділянки», з кадастровим номером 6810700000:01:008:0926, що знаходиться по АДРЕСА_4 . На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано відповідні докази, які колегією суддів долучено до матеріалів справи, визнавши відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, оскільки судом першої інстанції прийнято заочне рішення, в матеріалах справи відсутні докази щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи. Доказів щодо розміру фактичного використовування відповідачем земельної ділянки матеріали справи не містять, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог суду не надано. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вищевказаних вимог закону фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановив, дійшов формального висновку про те, що у користуванні ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка, загальною площею 61441,0 кв.м. Суд, посилаючись на акт обстеження земельної ділянки від 14 лютого 2018 року №5, як на доказ фактичної площі спірної земельної ділянки, не врахував, що у ньому не встановлено, яка саме земельна ділянка перебувала у безпосередньому користуванні ОСОБА_1 , а лише зазначив її площу у розмірі 61441 кв.м. Вказаний акт складено без участі ОСОБА_1 . Крім того, в самому акті зазначено, що земельна ділянка частково огороджена, територія має вільний доступ. На території висаджені кущі смородини. Зважаючи на зазначене, оскільки позивачем належних та допустимих доказів, в якому саме розмірі ОСОБА_1 фактично використовувалась спірна земельна ділянка, що, у тому числі, є визначальним у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог Шепетівської міської ради відмовити за недоведеністю. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, судові витрати понесені ним за подання заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги в розмірі 91741,55 грн., підлягають стягненню з Шепетівської міської ради. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позову Шепетівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати відмовити. Стягнути з Шепетівської міської ради (ЄДРПОУ 34175421, місцезнаходження: вул. Островського, 4, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 91 741,55 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28 лютого 2022 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк