Постанова 4808 № 344/18227/21

Справа № 344/18227/21 Провадження № 33/4808/1/22 Категорія ст.130 ч.1 КУпАП Головуючий у 1 інстанції Деркач Н. І. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Борсука Д.Я. розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків суду невідомий, жителя АДРЕСА_1 ,громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що 05 листопада 2021 року о 21 год. 57 хв. в м. Івано-Франківську, по вул. Коновальця, 229, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TOURAN» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotester» №75104 та проведення такого огляду у медичному закладі, в присутності двох свідків, у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду особа, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується із прийнятим рішенням суду, яке прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. По суті обставин пояснив, що 05.11.2021 року о 21.40 год. керував власним транспортним засобом і при виїзді з прилеглої території на вул. Коновальця, завершивши маневр, почав рухатись правою крайньою смугою руху і в цей час в його автомобіль в`їхав автомобіль Пежо3008 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який на великій швидкості рухався у правому крайньому ряду по вул. Коновальця, в результаті чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Прибули працівники поліції і при перевірці документів, останні повідомили, що начебто від нього чути запах алкоголю і запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. На місці події від відмовився пройти відповідний огляд та погодився пройти до медичного закладу і повідомив, що не вживав спиртні напої. До медичного закладу працівники поліції його не доставили, а склали протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Звертає увагу на те, що матеріали справи містять дані того, що він відмовився пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці події, однак погодився пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі. Письмові пояснення свідків вважає такими, що не відповідають дійсності, їх свідчення суд не може взяти до уваги, оскільки вони є безпосередніми учасниками ДТП, а тому є зацікавленими особами у тому, що його визнали винним, у зв`язку із чим їх свідчення є сумнівними. Протокол про адміністративне правопорушення вважає не належним та не допустимим доказом у справі, складений з порушенням вимог законодавства, внаслідок порушення працівниками поліції огляду особи на стан сп`яніння. Апелянт також вказує на те, що розгляд справи проведено за його відсутності та без належної судом оцінки доказів у справі. Стверджує, що 13.12.2021 року він направив на адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи, яке суд не задовольнив та розглянув справу без його участі та без участі його захисника, незважаючи на те, у відповідності до вимог КУпАП, у суду було достатньо часу для розгляду у строки для накладення стягнення, передбаченого КУпАП, чим було порушено його право на захист, подавати докази і клопотання. Просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі. В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердив поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Борсук Д.Я. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності. Апеляційний суд, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 знає про наявність відповідного провадження за його апеляційною скаргою в суді апеляційної інстанції, повідомлявся про розгляд апеляційної скарги в установленому законом порядку, не подав клопотання про відкладення розгляду справи та не повідомив про бажання приймати участь у судовому засіданні, враховуючи що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не є обов`язковою під час розгляду справи в апеляційній інстанції, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 . В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Борсук Д.Я. повністю підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В судовому засіданні апеляційної інстанції адвокат Борсук Д.Я. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України"). При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень. В своїх апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі за наявності поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив його право на захист. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП поступила до суду 15.11.2021 року (а.с.7), розгляд якої було призначено на 02.12.2021 року, про що ОСОБА_1 було завчасно та належним чином повідомлено (а.с.8). Судове засідання 02.12.2021 року не відбулось, розгляд якого було перенесено на 13.12.2021 року про що захисника ОСОБА_1 адвоката Борсук Д.Я., , а також ОСОБА_2 та його захисника адвоката Саварин С.С. були повідомлені під підпис, про що свідчить долучена до матеріалів розписка із їх власноручними підписами. 02.12.2021 року адвокатом Борсук Д.Я. до суду було подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, з якими захисник ознайомився 06.12.2021 року, про що свідчить його підпис на даній заяві (а.с.11). Апеляційний суд звертає увагу на те, що 13.12.2021 року о 11.05 год. була зареєстрована подана заява ОСОБА_1 про перенесення розгляду справи про причині неможливості його прибуття у судове засідання у зв`язку із сімейними обставинами (а.с.12*-13). Апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП судом було призначено на 09.30 год. 13.12.2021 року, про що захисник апелянта був ознайомлений під розписку (а.с.9), а заява зареєстрована Івано-Франківським міським судом о 11.05 год. 13.12.2021 року, тобто після розгляду справи та ухвалення постанови суду, про що свідчать дані на штампі суду вхідної кореспонденції. Слід зазначити, що ОСОБА_1 не було подано будь яких підтверджуючих доказів про поважність перенесення розгляду справи та неможливістю його прибуття в судове засідання на 13.12.2021 року. Судом в постанові суду зазначено, що ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився хоча належним чином був повідомлений судом про час та місце розгляду справи щодо нього. При цьому суд звернув увагу на те, що ОСОБА_1 було відомо про те, що на розгляді в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області перебуває справа про притягнення його до відповідальності за правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП, про що свідчить укладення між ним та захисником договору про надання адвокатських послуг № 142 від 19.11.2021 року, а також ознайомлення захисника з матеріалами справи 06.12.2021 року. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, відтак така поведінка ОСОБА_1 свідчить про неналежне виконання своїх обов`язків, а зрив судового засідання лише сприяє тяганині у справі. Станом на час розгляду справи жодних заяв та клопотань про відкладення не надходило. За таких обставин, керуючись ст.268 КУпАП, суд вважав, що справу можна розглянути за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. При таких обставинах суд розцінив неявку ОСОБА_1 в судове засідання на 13.12.2021 року як неявку без поважних причин та прийшов до висновку про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без його участі. Апеляційний суд звертає увагу на те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 з моменту складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП від 05.11.2021 року та протягом строку перебування справи на розгляді у суді першої інстанції свідчить про те, що він та його захисник завчасно та належним чином були повідомлені про розгляд справи на 13.12.2021 року в Івано-Франківському міському суді, однак в судове засідання не прибули, завчасно клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подано. В той же час апеляційний суд враховує, що під час судового розгляду судом першої інстанції у повному обсязі були досліджені матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, наявні по справі письмові докази та відеозаписи долучені до матеріалів справи. Апеляційний суд звертає увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України») Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушував права ОСОБА_1 на організацію ефективного захисту його інтересів і не може бути правовою підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом. Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства. Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду. Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, оскільки матеріали справи не містять даних його відмови від проходження огляду у відповідності до вимог закону, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 127977 від 05.11.2021 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, а саме вчинення ОСОБА_1 порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху; даними з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп`яніння; даними відеоматеріалів з нагрудних камер працівників поліції; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Зокрема, судом в постанові суду зазначено, що відповідно до протоколу, при складенні протоколу ОСОБА_1 роз`яснювалися його права і обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. І як слідує з протоколу, правопорушник з наявними ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку. Окрім того, судом в мотивувальній частині постанови суду вказано на те, що матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки автомобіля та складанні протоколу про адміністративне правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження. Навпаки, суд встановив, що працівники поліції в ході спілкування з ОСОБА_1 виявивши в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, відповідно до законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», запропонували водію проходження огляду щодо визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або в медичному закладі, від чого останній відмовився. Вищевказані докази були повторно у повному обсязі досліджені в суді апеляційної інстанції разом із відеозаписами із нагрудних відеореєстраторів працівників поліції. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Перевіряючи доводи ОСОБА_1 та його захисника адвоката Борсука Д.Я., апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №127977 від 05.11.2021 року водій ОСОБА_1 05 листопада 2021 року о 21 год. 57 хв. в м. Івано-Франківську, по вул. Коновальця, 229, керував транспортним засобом марки «VOLKSWAGEN TOURAN» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotester» №75104 та проведення такого огляду у медичному закладі, в присутності двох свідків, у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором взводу 1 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області УПП лейтенантом поліції Савіцькою М.Г., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол та підписаний уповноваженою особою, та особою, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 . Особу правопорушника встановлено на підставі посвідчення водія, яке в нього було вилучено та видано тимчасовий дозвіл на керування транспортними засобами, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 в протоколі. ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Івано-Франківському міському суді, про що свідчить його власноручний підпис. Зазначено, що до протоколу додається пояснення свідків, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, направлення в медичний заклад, відео з боді камери ДМ 4936, матеріали справи. В протоколі зазначено, що правопорушник відмовився від надання пояснень. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що свідчить про його ознайомлення із змістом протоколу та суттю висунутого обвинувачення. Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення містить дані, які не відповідають обставинам справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи. Перевіряючи доводи особи, яка притягається до відповідальності, ОСОБА_1 щодо його невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП , апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час їх складання ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень Апеляційний суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи» Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»): Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Апеляційний суд вважає, що обставини за яких стосовно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, вимагали від нього надати детальні та змістовні пояснення стосовно висунутого обвинувачення. Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння та порушенні вимог ст.2.5 Правил дорожнього руху України. Твердження ОСОБА_1 , що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог закону, не відповідають дійсності. Сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що процесуальна поведінка ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення свідчила про те, що він не бажав використовувати надані йому права з метою ефективного захисту своїх інтересів та намагався своїми діями ускладнити працівникам поліції виконання покладених на них обов`язків. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водій ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом та за участю його транспортного засобу під його керуванням було вчинено ДТП, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів. Відеозаписи містять інформацію про те, що працівниками поліції було повідомлено про вчинення ним ДТП та порушення ПДР України, на що останній не заперечував. На відеозаписі зафіксовано як ОСОБА_1 не заперечував вчинення ДТП, готовий був відшкодувати завдані внаслідок ДТП шкоду іншому учаснику ДТП, учасники ДТП надали документи для перевірки та в подальшому працівниками поліції було запропоновано пройти учасникам ДТП огляд на визначення стану сп`яніння на місці ДТП за допомогою приладу Драгер у відповідності до вимог законодавства. В ході спілкування із водієм ОСОБА_1 у працівника поліції виникла підозра, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння та запропонував пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці події за допомогою приладу Драгер, на що водій відмовився та забажав проїхати до медичного закладу. Також, відеозаписи містять дані того, що у присутності свідків ОСОБА_1 було запропоновано вкотре проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан сп`яніння, на що водій ОСОБА_1 відмовився. В судовому засіданні апеляційної інстанції було допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтвердили той факт, що в їх присутності водій транспортного засобу ОСОБА_1 спочатку відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та висловив бажання поїхати на огляд до медичного закладу. Однак , в подальшому коли прибув інший патрульний екіпаж, який повинен був доставити ОСОБА_1 до медичного закладу, останній в їх присутності відмовився від проходження огляду в медичному закладі. Таким чином, апеляційний суд звертає увагу на те, що на відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції зафіксовано неодноразові пропозиції працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі, на що останній неодноразово відмовлявся. Окрім того, відеозаписи містять дані того, що ОСОБА_1 відмовився надати пояснення щодо обставин вчинення ДТП та щодо його відмови від проходження огляду на визначення стану сп`яніння. На відеозаписах зафіксовано оголошення ОСОБА_1 протоколу про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, роз`яснено його зміст, роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 , повідомлення про розгляд справи за викликом у Івано-Франківському міському суді, вручення водію тимчасового дозволу на керування транспортними засобами та його ознайомлення зі змістом протоколу, а також вручення копії протоколу під власноручні підписи у відповідних графах протоколу ОСОБА_1 . На відеозаписах зафіксовано підписання ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та отримання його копії, а також протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП. Відповідно до матеріалів справи та відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що правовою підставою для пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння було саме виявлення працівником поліції наявних ознак алкогольного сп`яніння у водія ОСОБА_1 . Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. У відповідності до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проведення огляду га допомогою Алкотест Драгер 7510 ОСОБА_1 відмовився (а.с.3). В направленні на огляд водія ОСОБА_5 до КНП «Прикарпатський наркологічний центр ІФ ОР» зазначено, що 05.11.2021 року о 22.00 год. ОСОБА_1 маючи ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці, відмовився від проходження огляду на визначення стану сп`яніння в медичному закладі. До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з яких вбачається, що в їхній присутності водій ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер або у медичному закладі охорони здоров`я, про що свідки засвідчили власноручними підписами. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на показання вищевказаних свідків, оскільки в порушення принципу безпосередності дослідження доказів останні не допитувались у судовому засіданні . Разом з тим, вищевказані письмові пояснення свідків в частині обставини проведення огляду на стан сп`яніння не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті. За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що останні порушили встановлений законом порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп`яніння. Вважає, що зібрані з порушенням норм законодавства докази не доводять його вини у вчиненні правопорушення, а тому всі здобуті докази можна вважати неналежними та недопустимими доказами у справі. Перевіряючи вищевказані доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Так, відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Таким чином, діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вказаного закону присутність двох свідків є обов`язковою тільки у тому разі, коли огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським без застосування технічних засобів відеозапису. Апеляційний суд вважає, що працівниками поліції було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі. Апеляційний суд звертає увагу, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`янінням щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного сп`янінням у встановленому законом порядку. Факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Таким чином, з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. вбачається, що ОСОБА_1 , будучи водієм транспортного засобу та причетним до ДТП, на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного приладу Алкотест Драгер та в медичному закладі не погодився. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Діючий закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення. Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я. Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив ОСОБА_1 стягнення, яке відповідає вимогам закону. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає можливості призначення іншого менш суворого стягнення ніж було застосовано судом першої інстанції. З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП ,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Повний текст постанови буде проголошено 25 лютого 2022 року о 11.00 год. в приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв