Постанова 4808 № 338/165/21

Справа № 338/165/21 Провадження № 33/4808/246/21 Категорія ст.130 ч.1КУпАП Головуючий у 1 інстанції Рибка Л. Я. Суддя-доповідач Васильєв П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,- в с т а н о в и в : Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 29 січня 2021 року о 03 год 30 хв в селищі Солотвин по вул. Грушевського Івано-Франківського району Івано-Франківської області керував автомобілем "Ford Mondeo", н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, запах алкоголю з ротової порожнини), від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що постанова судді є незаконною, винесена із порушенням норм чинного законодавства, оскільки обставини справи з`ясовані неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що судом було порушено принцип змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи і суд безпідставно поклав на нього обовязок доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Зазначає, що даючи пояснення 10.03.2021 року він пояснив суду, що не керував транспортним засобом 29.01.2021 року. Він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер, оскільки огляд повинен був проводитись на вулиці з безпосереднім контактом ротової порожнини з невідомим щодо його стерильності приладом, а тому він пропонував пройти відповідний огляд в медичному закладі. Вказує на те, що на розгляд справи він не зміг прибути особисто та скористатись правовою допомогою адвоката, оскільки з 11.03.2021 року Уряд затвердив заходи, які були вжиті через загрозу епідемії коронавірусної інфекції, Івано-Франківська область на той час перебувала в червоній зоні, при якій громадський транспорт не надавав послуг по перевезенню пасажирів, що унеможливило його прибути в судове засідання. Вказує, що мав намір довести в суді той факт, що не керував транспортним засобом після вживання спиртних напоїв. 29.01.2021 року о 03 год він використовував належний йому транспортний засіб для власних потреб саме для поїздки на АЗС, що в смт. Солотвин Богородчанського району. Зазначив, що з товаришем ОСОБА_2 вони вживали алкоголь, а інший товариш ОСОБА_3 не вживав спиртні напої, який і керував автомобілем. На АЗС він придбав пиво, на території АЗС випив пляшку пива. По вул. Грушевського його транспортний засіб був зупинений працівниками поліції, за кермом якого перебував його товариш, а він перебував на місці пасажира. Працівники поліції побачили в нього ознаки сп`яніння і зразу наділи на нього кайданки та посадили в службовий автомобіль. Де подівся ОСОБА_3 він не бачив. Працівники поліції забрали ключі від автомобіля та відвезли його на АЗС в смт. Богородчани, де на них очікували два свідка, в присутності яких працівники поліції мали намір провести його огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу Драгер. Він відмовився від проведення відповідного огляду за допомогою приладу Драгер, оскільки такий огляд мав проводитись на вулиці з безпосереднім контактом ротової порожнини з невідомим щодо стерильності приладом, а тому запропонував провести перевірку в медичному закладі. Незважаючи на дані обставини працівник поліції відносно нього склав протокол про адміністративне правопорушення. При оформленні адміністративної справи він не заперечував вживання спиртних напоїв в салоні автомобіля. Вказує на те, що судом не було вжито заходів на встановлення фактичних обставин справи, а посилання суду на пояснення свідків вважає безпідставними, оскільки свідки не допитувались в судовому засіданні, а тому їх показання не можна вважати належними доказами у справі. Вважає протокол про адміністративне правопорушення належним доказом у справі та звертає увагу на те, що відеодокази з нагрудних камер працівників поліції, які містяться в матеріалах справи, не підтверджують факту керування ним транспортним засобом, ними зафіксовано тільки процес оформлення адміністративної справи. Таким чином, вважає, що суд порушив норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи. відсутні належні та допустимі докази, які б могли свідчити про вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. З урахуванням всіх обставин справи, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. В судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується його власним підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (7601868296444), відповідно до якого судова повістка була вручена апелянту 07.04.2021р. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про розгляд справи в апеляційній інстанції, не просив відкласти розгляд справи і не повідомив про причини своєї неявки, враховуючи, що участь останнього в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, апеляційний суд вважав можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши доводи апелянта ОСОБА_1 , дослідивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України") При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.» Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення. Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без його участі, чим порушив його право на захист, на користування правовою допомогою, надання доказів у справі для з`ясування фактичних обставин справи. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на участь в судовому засіданні суду першої інстанції особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено ст.268 КУпАП, відповідно до якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить із сукупності обставин, які свідчать про наявність у особи, яка притягається до адміністративної відповідальності об`єктивної реальної можливості бути присутнім у суді під час розгляду справи та організувати ефективний захист своїх інтересів, які свідчать про прийняття судом першої інстанції необхідних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про розгляд справи та враховує характер процесуальної поведінки вищевказаної особи протягом розгляду справи у суді. Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства. З мотивувальної частини постанови судді Богородчанського районного суду Івано-Франківської області вбачається, що судовому засіданні, яке відбувалось 10 березня 2021 року, ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнав, наполягав на тому, що 29 січня 2021 року близько 03 год 30 хв в селищі Солотвин транспортним засобом не керував. Клопотав про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В судове засідання, призначене на 19 березня 2021 року, ОСОБА_1 не з`явився, будучи своєчасно сповіщеним про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується його особистим підписом у розписці, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надходило. Судом також зазначено, що розгляд вказаної справи відкладався два рази, в тому числі й за клопотанням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про ознайомлення з матеріалами справи та необхідністю залучити захисника. Судом зазначено, що 10 березня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, отримав копії всіх документів та копію відеозапису з нагрудної камери поліцейського, долученого до матеріалів справи, йому було надано час до 19 березня 2021 року, щоб скористатись юридичною допомогою адвоката та залучити до участі у справі захисника. Враховуючи, що ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, до суду не з`явився, не подав будь-яких клопотань чи заяв, а також положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, відповідно до якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не є обов`язковою за умови належного повідомлення такої про дату розгляду справи, суд прийшов до висновку за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів. Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП надійшли до розгляду до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області 04.02.2021 року, розгляд яких було призначено на 13год. 00 хв. 18.02.2021 року, розгляд якої не відбувся по причині перебування судді на лікуванні (а.с.14). Наступне судове засідання у справі було призначено на 13 год. 30 хв. 10.03.2021 року. в день розгляду справи ОСОБА_1 подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із наданням можливості ознайомитись з матеріалами справи, а також залучити адвоката для захисту його прав у суді. Як вбачається з мотивувальної частини постанови суду, ОСОБА_1 був присутнім в судовому засіданні, якому було вручено пам`ятку про права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.18) та який надав суду пояснення по суті вчиненого правопорушенні. Розгляд справи було повторно призначено на 19.03.2021 року, про що ОСОБА_1 було ознайомлено особисто, про що свідчить його власноручний підпис на розписці ознайомлення про день та час розгляду справи призначеної на 19.03.2021 року, яке ним отримано 10.03.2021 року (а.с.22). В судове засідання 19.03.2021 року ОСОБА_1 не з`явився, не подав заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягалась до відповідальності. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 був достовірно проінформований про те, що в провадженні суду знаходиться справа про притягнення його до відповідальності на ч.1 ст.130 КУпАП. . В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що з поважних причин не зміг з`явитися в судове засідання суду першої інстанції, яке було призначене на 19.03.2021 року, оскільки у зв`язку із тим, що з 11.03.2021 року Уряд затвердив заходи, які були вжиті через загрозу епідемії коронавірусної інфекції, Івано-Франківська область на той час перебувала в червоній зоні, при якій громадський транспорт не надавав послуг по перевезенню пасажирів, що унеможливило його прибути в судове засідання. Апеляційний суд звертає увагу на те, що Кабінет Міністрів України постановою «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 р. № 211, відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. установив з 12 березня 2020 р. на всій території України карантин. Вищевказана обставина додатково створює перешкоди щодо реалізації права на участь у судовому засіданні та безумовно повинна враховуватись при розгляді справ. Разом з тим, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції, розглянувши справу без його участі порушив його право на захист та не надав йому можливості належним чином організувати захист своїх інтересів, не відповідають дійсності. Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що встановлення діючим законом скороченого строку щодо можливості накладення адміністративного стягнення провокує осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності на зловживання своїм правом на відкладення розгляду справи та навмисне затягування розгляду справ з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. В той же час, наявність вищевказаної норми закону свідчить про те, що законодавець вважає що вказаний строк достатній для того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності змогла належним чином реалізувати своє право на участь у судовому засіданні та організувати ефективний захист своїх інтересів у суді. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини під зловживанням правом, як матеріальним, так і процесуальним, необхідно розуміти таке його використання, яке спрямоване на боротьбу із закладеним у ньому ж позитивним регулятивним потенціалом, в тому числі, що суперечить принципу правової визначеності. Апеляційний суд вважає, що вищевказані обставини та процесуальна поведінка особи, яка притягалась до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 протягом розгляду справи в суді першої інстанції дозволили суду прийти до обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи без його участі. За своїм значенням принцип диспозитивності не є абсолютним, тому він не може служити виправданням безпідставного здійснення процесуальних прав, не пов`язаних з метою реального захисту своїх інтересів у встановленому законом порядку. Дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права, однак по суті спрямовані на деструктивність судового розгляду. Апеляційний суд вважає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності може заявляти клопотання перед судом про відкладення розгляду справи, якщо існують поважні причини, які не дозволяють їй приймати участь у судовому засіданні. Однак, наявність вказаних причин повинна бути належним чином підтверджена особою, яка заявляє відповідне клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд справи судом першої інстанції за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності не порушував права ОСОБА_1 на організацію ефективного захисту його інтересів і не може бути правовою підставою для скасування судового рішення . Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_6 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення та у відповідності до ст.36 КУпАП. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення. Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у повному обсязі підтримав вимоги апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції безпідставно притягнув його до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції про керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не підтверджуються дослідженим доказами. Вважає, що під час розгляду справи не здобуто належних та допустимих доказів, які свідчать про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Зі змісту доводів ОСОБА_1 вбачається, що він вважає, що відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують факт керування ним транспортним засобом. Апеляційний суд вважає вказані доводи неспроможними, оскільки сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом доводить, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серіїДПР18 №053036 від 29.01.2021, ОСОБА_1 29 січня 2021 року о 03 год 30 хв в смт. Солотвин по вул. Грушевського керував автомобілем "Ford Mondeo", н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (почервоніння шкіри обличчя, тремтіння пальців рук, запах алкоголю з ротової порожнини). На медичний огляд на стан сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою інспектором СРПП 3 Богородчанського ВП капітаном поліції Кова В.М., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою. ОСОБА_1 було роз`яснені його права та обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Богородчанському районному суді. В протоколі зазначено свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_7 із зазначенням їх анкетних даних та власноручними підписами свідків. До протоколу про адміністративне правопорушення було додано, пояснення, направлення на огляд, акт огляду. Працівниками поліції у ОСОБА_1 не було вилучено посвідчення водія та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався. У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено відмову ОСОБА_1 від дачі пояснень по суті вчинення ним адміністративного правопорушення та від підпису в інших графах протоколу. У протоколі зазначено, що автомобіль доставлено на майданчик тимчасового затримання. Зокрема, зі змісту вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час їх складання ОСОБА_1 відмовився від дачі пояснень. Апеляційний суд звертає увагу на те, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень. Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи» Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»): Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності його вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом. Апеляційний суд вважає, що ситуація, відповідно до якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, вимагала від нього надати детальні пояснення, щодо обставин, які призвели до таких наслідків. При цьому, у разі непричетності до керування транспортним засобом, ОСОБА_1 повинен був пояснити хто саме керував транспортним засобом, яким чином автомобіль, який є джерелом підвищеної небезпеки, опинився у користуванні інших осіб. Так, зі змісту доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що 29 січня 2021 року близько 03 год 30 хв в селищі Солотвин транспортним засобом не керував, а перебував в автомобілі в якості пасажира, не заперечує вживання алкогольних напоїв в салоні автомобіля та звертає увагу на те, що пропонував поліцейським забезпечити проходження ним огляду в медичному закладі. Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №053036 від 29.01.2021 року не є належним та допустимим доказом.. Апеляційний суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про визнання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 ;053036 від 29.01.2021 року недопустимим доказом не знайшли свого підтвердження в апеляційному суді, дані протоколу не свідчать про фальсифікацію протоколу про адміністративне правопорушення і не вказують на наявність правових підстав вважати його недійсним, оскільки він повністю відповідає вимогам, які встановлені до нього діючим КУпАП. Так, відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дані, щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Таким чином, за своєю правовою сутністю протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом у якому викладено формулювання обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, конкретизовано особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та містяться дані про роз`яснення процесуальних прав, місце розгляду справи. Протокол про адміністративне правопорушення складений стосовно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.256 КУпАП і не містить даних про порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу на те, що доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, носять суперечливий голослівний та непослідовний характер і спростовуються сукупністю доказів, які було досліджено судом. Апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням приходить до висновку, що вищевказані доводи ОСОБА_1 є бездоказовими та надуманими, не відповідають фактичним обставинам та спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції. З долучених до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 , незважаючи на неодноразові пропозиції працівника поліції, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився від проведення такого огляду. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції, що їхав власним автомобілем на АЗС, щоб придбати алкогольні напої - пиво. ОСОБА_1 не повідомляв про те, що він не керував транспортним засобом, а перебував в ньому в якості пасажира. В присутності двох свідків апелянт відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу та в медичному закладі. При цьому працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки та про наслідки такої відмови, а саме, що в такому випадку щодо нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, відеозаписи свідчать про те, що ОСОБА_1 був відсторонений працівниками поліції від керування транспортним засобом, а його автомобіль евакуйований на майданчик тимчасового утримання. Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. З вищевказаних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом, не заперечував що вживав спирті напої, а також неодноразово відмовлявся від проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським або в медичному закладі. З окрема, зі змісту відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомляв, що перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння після вживання спиртних напоїв, поїхав на автозаправку для того, щоб купити пиво. Вказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та певні деталі і обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом с явними ознаками алкогольного сп`яніння. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав вищевказані відеозаписи належним та допустимими доказами, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. До матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння до КПНЦ «ПНЦ ІФ ОР» (а.с.3), з якого слідує, що ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя та очей, відмовився від проведення огляду. Відповідно до Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4) вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння пропонувалось пройти у зв`язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та почервоніння шкіри обличчя. В акті огляду зазначено наявність двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , про що свідки засвідчили своїми власноручними підписами. В матеріалах справи наявні свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/7118 чинне до 07.10.2021 року про відповідність вимогам закону приладу Газоаналізатора Алкотест 6810 ARВН-0630. Також долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №090643 від 29.01.2021 року відносно ОСОБА_1 (а.с.2) у відповідності до якої на ОСОБА_1 накладено стягнення за порушення ним ПДР, а саме не включив покажчик повороту та при перевірці документів керував без реєстраційних документів, а саме посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію на автомобіль. У відповідності до рапорту інспектора СРПП 3 Богородчанського ВП капітана поліції Кави В.М.(а.с.8), патрулюючи у складі екіпажу СРПП в смт. Солотвин по вул. Грушевського близько 03.30 год. був помічений автомобіль Форд н.з. НОМЕР_1 , який рухався на великій швидкості та повернув на вул. Грушевського не включивши покажчик повороту. Зупинивши транспортний засіб, водієм якого був ОСОБА_1 , під час спілкування з яким виникла підозра, що він перебуває стані алкогольного сп`яніння, після чого останньому в присутності двох свідків було запропоновано пройти огляд за допомогою приладу Драгер, однак останній відмовився та проїхати в медичний заклад також відмовився. На водія було складено адміністративну справу за ст.122 ч.2, ст.126 ч.1, та протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Автомобіль доставлено на майданчик тимчасового утримання. Апеляційний суд приймає до уваги, що вказаний рапорт за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейський інформує керівництво про законність та обґрунтованість дій поліцейських під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказаний документ містить дані, які повністю узгоджуються з іншими доказами по справі та доповнюють їх. До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.5-6), згідно яких вони 29.01.2021 року о 04.40 год. в смт. Богородчани по вул. Шевченка, були запрошеними співробітниками патрульної поліції в якості свідків при складанні адміністративного протоколу та в їхній присутності водій ОСОБА_1 відмовився у встановленому законом порядку пройти перевірку для визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу Драгер, про що засвідчили власноручними підписами. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на письмові показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , оскільки останні не допитувались у судовому засіданні суду першої інстанції. Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.266 КУпАП присутність двох свідків є обов`язковою тільки при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не є обов`язковою у разі відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Разом з тим, письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення для вирішання питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об`єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті. Апеляційний суд звертає увагу на те, що факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу поліцейським або в медичному закладі встановлюється судом на підставі доказів, які досліджені та оцінені судом за внутрішнім переконанням. Апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 , стосовного того, що він не керував транспортним засобом і не може бути суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки вказані доводи спростовуються сукупністю доказів досліджених судом. З вищевказаних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без посвідчення водія, не заперечував що їхав на автозаправку машиною для придбання спиртних напоїв, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі, йому були роз`яснені правові наслідки такої відмови, а також відмовився від підпису в протоколі про адміністративне правопорушення про ознайомлення із змістом протоколу. Пункт 1.3 ПДР України зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Так, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Керуючись законом і оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд поза всяким розумним сумнівом вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП Обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами. При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчинених правопорушень, особу правопорушника. Вказане адміністративне стягнення накладено судом першої інстанції в межах строку встановленого ст. 38 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. З огляду на наведене, підстав для скасування постанови суду не вбачається. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення. Суддя Івано-Франківського апеляційного суду О.П. Васильєв