Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/10022/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 лютого 2022 року м. Чернівці справа № 727/10022/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Владичан А. І. суддів: Перепелюк І.Б., Литвинюк І.М.. секретар Тодоряк Г.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шипинецького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Кіцманської міської ради в особі Абрамовича Віктора Овідійовича, відділу освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Кіцманської міської ради м. Кіцмань про поновлення на роботі на умовах безстрокового договору та оплату за вимушений прогул, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мандзюк Віктор Борисович, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року (головуючий у 1-й інстанції Танасійчук Н.М.),- В С Т А Н О В И В : В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі на умовах безстрокового договору та оплату за вимушений прогул. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 02.09.2020 року вона, на підставі наказу №76-К, була прийнята на роботу на посаду вчителя історії в Шипинецькій ЗЗСО на умовах строкового трудового договору із терміном дії по 30.08.2021 року. Термін визначив директор, який чітко зазначив про строковість умов договору, незважаючи на те, що вона мала бажання працювати на умовах безстрокового трудового договору. 17 червня 2021 року (згідно норм про подання заяв на продовження співпраці за два місяці до закінчення терміну дії угоди) вона подала заяву на продовження трудових відносин на умовах безстрокового договору, однак отримала необґрунтовану відмову, хоча за період роботи не було жодних претензій з боку керівництва, директором школи дана позитивна характеристика щодо неї. ________________________________________________________________________ Провадження 22ц/822/215/22 Вказувала, що трудовий договір вона не підписувала, а в наказах про прийняття та звільнення з роботи директор зазначає умову трудової угоди, на її вимоги надати такий трудовий договір директор проігнорував. Саме в угоді/контракті прописуються причини строкового характеру прийняття на роботу на постійне (вакантне) місце, характер/умови роботи та звільнення. В наказі сказано, що її прийнято на роботу саме на умовах строкового договору, згідно ст.23 ч.2 КЗпП України, де вона б мала зазначити причини строкового договору, а оскільки їх не було, а заява написана на вимогу директора, то така строкова угода погіршує її становище і права, тому є недійсною/нікчемною та підлягає скасуванню. Зазначила, що роботодавцем були порушені її права, а саме: незаконно обмежено термін працевлаштування та незаконно відмовлено у продовженні безстрокової трудової угоди. У зв`язку з отриманням наказу про звільнення та відповідним записом у трудовій книжці просила поновити її на умовах безстрокової угоди, а накази про строковий термін роботи визнати незаконними; визнати незаконною відмову директора про продовження трудової угоди на невизначений термін; стягнути з роботодавця оплату за вимушений прогул. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаними судовим рішенням ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мандзюк Віктор Борисович, подала апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції в ході розгляду справи не перевірявся факт укладення, між сторонами, трудового договору, на підставі якого було видано наказ про прийняття її на роботу на посаду вчителя історії. З метою встановлення факту укладення між сторонами трудового договору судом першої інстанції не витребувано спірний договір для дослідження його в судовому засіданні. Зазначає, що її було звільнено з посади вчителя у зв`язку із закінченням строку трудового договору, однак такого договору між сторонами укладено не було, хоча його обовязковість укладення передбачено нормами чинного законодавства Посилається на те, що вона була допущена до роботи відповідно до наказу №76-К від 01.09.2020 року, тобто між сторонами фактично склалися безстрокові трудові відносини, а тому таке звільнення є незаконним. Суд першої інстанції не прийняв до уваги вказані обставини, і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Вказує, що статтею 9 КЗпП України визначено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними, оскільки робота вчителя законодавством передбачає постійний характер, а тому наказ №76-К від 01.09.2020 року в частині строку укладення трудового договору є неправомірним, а отже і звільнення є незаконним. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.12.2021 року та постановити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У відзиві на апеляційну скаргу Кіцманська міська рада Чернівецького району Чернівецької області посилається на обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги. Зазначають, що відповідно до ч.ч.3,4 ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівників на роботу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін. Строк трудового договору може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події. Строк, на який працівник наймається на роботу, вказується у наказі про прийняття на роботу, інакше вважатиметься, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. Вказують, що згідно із п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору, і цей Кодекс допускає продовження строкових трудових договорів з працівниками, однак таке продовження є правом а не обов`язком керівника. Просять в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне. Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо. Рішення суду першої інстанції зазначеним нормам відповідає в повному обсязі. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 добровільно, шляхом власноручно написаної заяви погодилася на укладення строкового трудового договору із відповідачем, визначивши його кінцевий термін. Написання та подання відповідної заяви, свідчить про наявність добровільної згоди на запропонований їй варіант реалізації права на працю. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи їх обґрунтованими та підставними. Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Згідно з статтею 49 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Відповідно до ст.22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020 року, на посади педагогічних працівників приймаються особи, які мають педагогічну освіту, вищу освіту та/або професійну кваліфікацію, вільно володіють державною мовою (для громадян України) або володіють державною мовою в обсязі, достатньому для спілкування (для іноземців та осіб без громадянства), моральні якості та фізичний і психічний стан здоров`я яких дозволяють виконувати професійні обов`язки. З матеріалів справи вбачається, що наказом №76-К від 01.09.2021 року Шипинецького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Кіцманської міської ради Клічук Аліну Володимирівну було прийнято на посаду вчителя історії на умовах строкового трудового договору з 02.09.2020 року по 30.06.2021 року з оплатою праці відповідно до тарифікації. Наказ винесено на підставі заяви ОСОБА_1 від 01.09.2020 року, позивач була ознайомлена з наказом 01.09.2020 року (а.с.51). 24.05.2021 року ОСОБА_1 звернулася до директора Шипинецької ЗЗСО Абрамовича В.О. із заявою про зміну умов трудового договору, продовживши його до 30.08.2021 року (а.с. 41 ). На підставі зазначеної заяви, відповідачем, 24.05.2021 року було видано наказ №35-К, яким змінено умови трудового договору з ОСОБА_1 , учителем історії, продовживши його до 30.08.2021 року (а.с.43 ). 17.06.2021 року позивач звернулась до директора Шипинецької ЗЗОШ Абрамович В.О. з заявою про продовження дії строкової трудової угоди з 31.08.2021 року на безстроковий період (а.с.7). У подальшому, наказом №50-К від 20.08.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя історії 30.08.2021 року у зв`язку з закінченням строку дії трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП) (а.с. 6 ). Відповідно до ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно зі статтею 23 Кодексу трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін. Строк трудового договору може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події. Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі поданої 01.09.2020 року заяви ОСОБА_1 , між нею та Шипинецьким закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Кіцманської міської ради було укладено строковий трудовий договір, що був оформлений наказом №76-К від 01.09.2020 року. Строк трудового договору сторонами визначено до 30.06.2020 року. Із вказаним наказом позивач була ознайомлена у день його винесення. У подальшому, за домовленістю сторін термін дії трудової угоди наказом №35-К продовжено до 30.08.2021 року. Наказом №50-К від 20.08.2021 року ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя історії 30.08.2021 року, відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із її звільненням посилаючись на відсутність між сторонами трудового договору, хоча обов`язковість його укладення передбачена нормами чинного законодавства, однак такі є безпідставними та необґрунтованими, враховуючи наступне. У відповідності до частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники закладів освіти приймаються на роботу за трудовими договорами відповідно до вимог цього Закону та законодавства про працю. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін. Строк трудового договору може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події. Строк, на який працівник наймається на роботу, вказується у наказі про прийняття на роботу, інакше вважатиметься, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. Підстави припинення трудового договору зазначені у статті 36 КЗпП України. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. Таким чином, у випадку укладення договору на певний строк, закінчення визначеного сторонами строку є підставою для припинення трудового договору у зв`язку з закінченням строку. На спростування доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не перевірявся факт укладення між сторонами трудового договору, та не досліджувався в судовому засіданні, колегія суддів зазначає, що укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу, тобто в даному випадку трудовий договір було оформлено на підставі заяви ОСОБА_1 та наказом №76-К від 01.09.2020 року Шипинецького закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Кіцманської міської ради, та відповідно до цього наказу і було її прийнято на посаду вчителя історії на умовах строкового трудового договору з 02.09.2020 року по 30.06.2021 року, з продовженням терміну його дії до 30.08.2021 року. Із вказаним наказом позивачка була ознайомлена у день його винесення. Посилання в апеляційній скарзі, що робота вчителя законодавством передбачає постійний характер, а тому наказ №76-К від 01.09.2021 року в частині строку без укладення трудового договору є неправомірним, а отже і звільнення незаконним, не заслуговують на увагу, оскільки колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції, що положення Закону України «Про повну загальну середню освіту», на які посилалася позивачка, не забороняють укладення строкових трудових договорів із педагогічними працівниками, які не досягли пенсійного віку. Судом першої інстанції вірно встановлено що ОСОБА_1 , шляхом власноручно написаної заяви, добровільно погодилася на укладення строкового трудового договору із відповідачем, визначивши його кінцевий термін, що свідчить про наявність добровільної згоди на запропонований керівником варіант реалізації права на працю. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що строковий трудовий договір із ОСОБА_1 було укладено за її бажанням, яке було викладено у заяві про прийняття на роботу від 01.09.2020 року, та свідчить про її обізнаність щодо укладення строкового трудового договору, оформленого наказом №76-К Шипинецького ЗЗСО від 01.09.2020 року, тобто апелянт усвідомлювала строковість характеру трудових відносин в момент їх виникнення та могла передбачити можливість настання наслідків у вигляді звільнення з роботи по закінченню терміну дії строкового трудового договору. Отже, судове рішення в даній справі ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні. Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи. З огляду на це апеляційна скарга відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними. Залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00№23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мандзюк Віктор Борисович, залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 грудня 2021 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з складення повного тексту судового рішення. Дата складання повного тексту постанови 23 лютого 2022 року. Головуючий А.І. Владичан Судді: І.Б. Перепелюк І.М. Литвинюк