Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/2594/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/125/22 Справа № 180/2594/21 Суддя у 1-й інстанції - Янжула О. С. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В. суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А. за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2021 року позивач звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Марганецьким гірничо-збагачувальним комбінатом. За час роботи на даному підприємстві, а саме: 01 вересня 1979 року, отримав травму на виробництві - розрив лівого ключично-апроміального соглонення. З 1979 року по теперішній час ОСОБА_1 постійно періодично проходить лікування у Марганецькій міській лікарні, Дніпропетровській обласній лікарні, Київському міському центру з діагнозом: стійкі наслідки перенесеної травми у вигляді посттравматичного деформуючого остеоартрозу лівого колінного суглоба, ускладненого стійкою контрактурою деформуючого остеоартрозу лівого колінного суглобу, ускладненого стійкою контрактурою лівого колінного суглоба прогресуючим перебігом та стійким вираженим больовим синдромом, що підтверджується виписками з історії хвороби. Первинним висновком міжрайонної профпатологічної МСЕК від 29.05.2002 року ОСОБА_1 встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 5%, повторним висновком МСЕК від 18.12.2008 року втрата професійної працездатності йому встановлена в розмірі 15%, повторним висновком МСЕК від 15.09.2021 року йому безстроково встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 25%. Позивач зазначав, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратив своє здоров`я, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 150 000,00 гривень, яку просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 . Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганця, Дніпропетровської області, (паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням податку та обов`язкових платежів. Стягнуто з Акціонерного Товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (ідентифікаційний код юридичної особи 00190911 згідно ЄДРПОУ, місцезнаходження: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 62) судовий збір на користь держави в розмірі 908 гривень. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача, зменшивши з 150 000 грн. до 25 000 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не доведені обставини, що мають значення для справи. Також, скаржник зазначає, що він є неналежним відповідачем у даній справі. У відзиві позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Марганецьким гірничо-збагачувальним комбінатом, правонаступником якого є АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується копією трудової книжки, заведеної 14 березня 1972 року на ОСОБА_1 . За час роботи на даному підприємстві, ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, а саме: розрив лівого ключично-апроміального соглонення, що підтверджується Актом форми Н-1, складеним 02 жовтня 1979 року. Висновком ВТЕК від 29.05.2002 року ОСОБА_1 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 5% внаслідок трудового каліцтва, безстроково. При повторному огляді - 18.12.2008 року ступінь втрати професійної працездатності встановлена в розмірі 15%, група інвалідності встановлена не була, що підтверджується висновком МСЕК Серії ДНА-02 №022374 від 18.12.2008 року. Висновком обласної МСЕК № 3 Серія 12 ААА №084070 від 15.09.2021року ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 була встановлена в розмірі 25% безстроково, група інвалідності не встановлена. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробнича травма отримана позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав чинності 01 січня 2015 року. Відповідно до ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України. Проте, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ст.5 ЦК України). Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13.05.1997 року № 1-зп, від 09.02.1999 року № 1-рп/99, від 05.04.2001 року № 3-рп/2001, від 13.03.2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, у світлі рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року №20-рп/2008 у справі № 1-32/2008, Закон України від 23.02.2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності 20.03.2007 року, не встановлював ретроспективно обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема й цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи. З урахуванням вищезазначеного, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01 квітня 2001 року до 01 січня 2006 року. Визначальною в цьому випадку для особи є дата встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) та від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19). Отже, на час встановлення позивачеві втрати професійної працездатності у зв`язку з нещасним випадком, що стався на виробництві, а саме на 29.05.2002 року, обов`язок відшкодування моральної шкоди покладався саме за рахунок Фонду. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України). Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. На стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача (співвідповідачів). Такі порушення процесуального права не можуть бути усунуті апеляційним судом, який не наділений повноваженнями залучення нових учасників справи на стадії апеляційного провадження. Відповідно до вимог ч.4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у редакції, чинній на час заподіяння позивачу моральної шкоди у зв`язку з настанням страхового випадку, передбачала, що обов`язок відшкодувати таку шкоду покладається за рахунок Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Що не позбавляє правов позивача звернутись за захистом свого права до належного відповідача. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко