Постанова Вінницький апеляційний суд № 232/4742/12

Справа № 232/4742/12 Провадження № 22-ц/801/509/2022 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Стадник І. М. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА Іменем України 22 лютого 2022 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Стадника І.М., суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В. з участю секретаря судового засідання Безрученко Н.Р. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Федчишена С.А., повний текст якої складено цього ж дня в справі № 232/4742/12 за заявою ОСОБА_1 (заявник) за участі ОСОБА_2 (боржник) про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, встановив: Короткий зміст вимог ОСОБА_1 звернулася в міський суд із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа з виконання рішення в цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Заява обґрунтована тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2012 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі, яка складає по 348,30 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 10.12.2012 і до досягнення дітьми повноліття. Відповідач допомагав їй в утриманні дітей, приймав участь у лікуванні сина, тому вона не пред`являла до примусового виконання виконавчий лист про стягнення аліментів за рішенням суду. Починаючи з 2018 року вона сама утримувала дочку, відповідач припинив надавати їй матеріальну допомогу, посилаючись на скрутне матеріальне становище. Тому звернулася до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Просила визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки на території України діяв карантин, а повноліття дочка досягла ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто під час продовженої Урядом дії карантинних обмежень та перебування нею на самоізоляції. Судові рішення суду першої інстанції Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 27 січня 2021 року заявник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що норма статті 433 ЦПК України дає заявнику право на поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у разі визнання судом причин пропуску строку поважними. Проте суд не надав оцінку поважності зазначених нею причин пропуску процесуального строку, зокрема, введення по всій території України карантину, хвороби дітей та інших, а натомість дійшов висновку про відмову в задоволенні її заяви. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України. Провадження у справі в суді апеляційної інстанції Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04.02.2022, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження в даній цивільній справі, а ухвалою суду від 14.02.2022 - закінчено підготовчі дії й призначено справу до розгляду. В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 і її представник - ОСОБА_5 вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити. Боржник ОСОБА_2 повідомлений в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з`явився, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні заяви суд першої інстанції, виходив з відсутності правових підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа до виконання, оскільки на час звернення з відповідною заявою дитина, на утримання якої стягувались аліменти, досягла повноліття. Позиція апеляційного суду Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, проте вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 з інших підстав. Як закріплено у статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як передбачено частиною 1 статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не встановлено. Так, причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки. Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Так, частиною 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Положення Закону України «Про виконавче провадження», що обмежують строк на пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення. Протягом цього строку позивач (стягувач), який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред`явлення його до примусового виконання. За змістом резолютивної частини рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2012 року судом постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі, яка складає по 348,30 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 10.12.2012 і до досягнення дітьми повноліття. Отже виходячи з положень частини 3 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист з виконання даного рішення суду міг бути пред`явлений до виконання в строк до 04.01.2014 в частині стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , та в строк до 11.01.2021 в частині стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 . Звертаючись до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа ОСОБА_1 як на причину пропуску строку посилалась на введення по всій території України карантину з 12.03.2020, хвороби дітей у червні та жовтні 2020 року, її перебування на самоізоляції у 2021 році, що на думку заявниці, призвело до пропущення процесуального строку. Перевіривши обставини, які на думку заявниці є поважними причинами пропуску нею строку на подання виконавчого документа для виконання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони не є такими, що об`єктивно перешкоджали чи унеможливлювали звернення ОСОБА_1 із заявою про звернення виконавчого листа до виконання. Так, з матеріалів справи вбачається, що протягом тривалого часу з моменту ухвалення рішення з 26 грудня 2012 року і до моменту подання заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа для виконання у вересні 2021 року позивачка ОСОБА_1 не ініціювала виконання рішення суду, не виявляла належної зацікавленості в реалізації своїх прав щодо його примусового виконання. Отже, на підставі встановленого колегія суддів приходить до висновку, що строк, визначений рішенням суду від 26 грудня 2012 року у справі про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , для присудження аліментів є матеріальним строком, який визначено у статті 180 СК України і цей строк закінчився 11 січня 2021 року у зв`язку з досягненням дитиною - ОСОБА_4 повноліття. Поважних причин для поновлення такого строку по справі не встановлено. Натомість суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідний строк взагалі не підлягає поновленню, що не відповідає вимогам процесуального закону. Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 113, 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, Суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року скасувати і постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовити. Постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: І.М. Стадник Судді:Ю.Б. Войтко В.В. Сопрун