Постанова Дніпровський апеляційний суд № 202/4532/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/921/22 Справа № 202/4532/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 лютого 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макаров М.О., за участю секретаря Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Сивокозова Олександра Миколайовича, на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2021 року про відмову в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Сивокозова Олександра Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. звернувся до суду з поданням про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку а саме на квартиру по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі праві власності, який зазначену квартиру передав в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк». В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 65341183 з примусового виконання виконавчого напису № 1762, вчиненого 24.06.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме, на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , та передано в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АК КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів у загальному розмірі 550531,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.05.2019 року складає 14 451 200,60 гривень. Виконавцем було встановлено, що боржник належне йому нерухоме майно не зареєстрував. Тому звернути стягнення за виконавчим написом на вказану квартиру, не є можливим. До теперішнього часу боржник ніяких заходів щодо повернення в натурі грошових коштів не здійснив, заборгованість не погашена. Своїми діями боржник систематично порушує вимоги законодавства та ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчим документом, умисно не виконує вимоги виконавчого напису та перешкоджає в його примусовому виконанні. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровськ від 09 серпня 2021 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку відмовлено в зв`язку з порушенням ним ст.ст.26, 28 Закону України Про виконавче провадження, а саме: ненаданням суду доказів належного повідомлення, яке б було отримано боржником ОСОБА_1 , щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, яким запропоновано звернення стягнення на предмет іпотеки - на квартиру по АДРЕСА_1 . Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким подання задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що приватним виконавцем в дотримання процедури звернення стягнення на майно вчинено виконавчі дії, передбачені чинним законодавством. Вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні подання, посилався на норми ст. 28 Закону України Про виконавче провадження щодо необхідності отримання підтвердження від боржника про його обізнаність про наявність постанови про відкриття провадження та добровільне виконання виконавчого документу, при цьому, посилаючись на редакцію Закону України Про виконавче провадження №24 від 1999 року, який втратив чинність у зв`язку із набрання чинності закону України Про виконавче провадження №1404-VІІ від 02 червня 2016 року, проте, на думку приватного виконавця, ст.ст.26,27 цього Закону передбачено подання боржником декларації про доходи та майно боржника, що є його обов`язком, а поняття як добровільне виконання не існує у цьому Законі, як і не вимагає цей Закон отримання поштового підтвердження надісланого на адресу боржника рекомендованого поштового відправлення разом з постановою про відкриття провадження та початок примусового виконання рішень, що є достатнім для належного повідомлення боржника, в тому числі і про звернення стягнення на майно. Разом з цим, приватний виконавець зазначив, що, прийнявши до виконання виконавчий напис №1762 від 24 червня 2019 року, керуючись нормами закону України Про виконавче провадження, перевірив інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та встановив, що спірне майно дійсно передано в іпотеку АТ КБ Приватбанк та боржником ОСОБА_1 не зареєстровано належним чином, що позбавляє виконавця звернути стягнення на таке майно, у відповідності до ст.ст.10, 18 Закону України Про виконавче провадження. 01 листопада 2021 року АТ КБ Приватбанк на адресу Дніпровського апеляційного суду надіслав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначив, що приватним виконавцем ДМНО Сивокозовим О.М. виконано всі вимоги закону, надіслано сторонам виконавчого провадження постанову про відкриття виконавчого провадження, а ст.ст.26-28 Закону України Про виконавче провадження не вимагають надання суду доказів отримання боржником постанови та обізнаність його щодо виконавчого провадження, як і не існує у цьому законі поняття добровільне виконання, що не є сприйнятливим для такого виду виконання судового рішення, як звернення стягнення на предмет іпотеки. Боржник ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявленого подання, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. 24.06.2019 року видано виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1762, яким остання запропонувала звернути стягнення на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 що належить на праві власності ОСОБА_1 , та передано в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк». За рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АК КБ «Приватбанк» шляхом перерахування коштів у розмірі 550531,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10.05.2019 року складає 14 451 200,6 гривень, і складається заборгованості за кредитом 73 091,07 доларів США; заборгованості за відсотками 112 557,83 доларів США; комісії 17 800,00 доларів США; пені 347082,46 доларів США. АТ КБ «ПриватБанк» 30.04.2021 року звернулося до приватного виконавця Сивокозова О.М. з заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 24.06.2019 року за № 1762. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 06.05.2021 року було відкрито виконавче провадження № 65341183 з виконання виконавчого напису № 1762, виданого 24.06.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. Приватний виконавець Сивокозов О.М. разом з поданням надає суду докази відправлення постанови про відкриття виконавчого провадження № 65341183 від 06.05.2021 року. Вимоги виконавчого документу передбачають звернення стягнення на нерухоме майно, яке є іпотечним майном АТ КБ Приватбанк. Разом з цим, колегією суддів встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Орловим О.А., ОСОБА_1 купив трикімнатну квартиру, житловою площею 46,6 кв. м, загальною площею 69,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17,18). Відповідно до договору іпотеки №DNU0G100000192 від 16 травня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Приватбанк, посвідченим приватним нотаріусом ДМНО Орловим О.А., предметом якого є нерухоме майно трикімнатна квартира, житловою площею 46,6 кв.м, загальною площею 69,7 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 (а.с.19-21). Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської області за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 (а.с.22). Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна з датою його формування 06 травня 2021 року - квартира АДРЕСА_2 є іпотечним майном, іпотекодержателем якого є АТ КБ Приватбанк, іпотекодавець ОСОБА_1 (а.с.14,15), однак вищевказана квартира боржнику не належить на праві приватної власності. Таким чином, право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване в установленому Законом порядку за боржником ОСОБА_1 , що унеможливлює звернення стягнення на вищевказане майно. На теперішній час заборгованість боржником не погашена, виконавчий напис приватного нотаріуса ДМНО Бондар І.М. щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ Приватбанк, не виконаний. Відмовляючи в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, суд першої інстанції виходив з відсутності законних підстав для прийняття рішення про звернення стягнення на нерухоме майно, якщо це нерухоме майно не зареєстровано у встановленому законом порядку у зв`язку із необізнаністю боржника про відкрите виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною першою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Законодавець у зазначених нормах чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Разом з тим встановлено, що боржник є власником спірної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Орловим О.А., однак згідно інформації щодо об`єкта нерухомого майна відсутні відомості про реєстрацію права власності на спірну квартиру. Згідно частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Єдина інформаційна база, яка містить відомості про право на нерухоме майно та їх обтяження була введена в дію 2013 року. До 2013 року реєстрація права власності на майно проводилась в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, який зараз є архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.3 ст. ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення та на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Тобто, права, зареєстровані до 01 січня 2013 року, залишаються дійсними. Повторно їх реєструвати в Державному реєстрі прав не потрібно. Але у випадку відчуження об`єкта нерухомості, вся інформація про таку реєстрацію повинна бути перенесена(внесена) до Державного реєстру прав, для синхронізації баз даних. Отже, запровадження електронної бази не означає, що особа, яка отримала право власності на майно до 2013 року, не є власником цього майна. Боржник ОСОБА_1 , придбавши квартиру, не здійснив перереєстрацію нерухомого майна. Також колегією суддів зазначається, що підтвердженість відсутноті у ОСОБА_1 достатніх грошових коштів або рухомого майна для звернення стягнення на предмет іпотеки не передбачається, а боржник ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки за договором іпотеки № №DNU0G100000192 від 16 травня 2007 року та на яку звернено стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса ДМНО Бондар І.М. і що це нерухоме майно за ним не зареєстроване у встановленому законом порядку. У відповідності до ч.1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Отже, діючим законодавством виконавчого провадження не вимагається документального підтвердження про отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а є достатнім лише надіслання на адресу боржника такої постанови, що і було виконано приватним виконавцем Сивокозовим О.М. та що встановлено судом першої інстанції. У своїй постанові КЦС ВС від 10 лютого 2020 року у справі справа № 676/1314/19 провадження № 61-16321св19 дійшов висновку про те, що посилання боржника на звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюються у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна є безпідставними, оскільки державний виконавець в ході проведення виконавчих дій має звернути стягнення на усе майно, що зазначене у виконавчому документі, і порядок звернення стягнення у даному випадку значення немає. Також судом першої інстанції вірно встановлено, що нерухоме майно за боржником у встановленому законом порядку не зареєстроване, що позбавляє приватного виконавця можливості забезпечити виконання судового рішення, шляхом проведення реалізації нерухомого майна, яке є іпотечним. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність законних підстав для прийняття рішення про звернення стягнення на нерухоме майно, яке не зареєстровано у встановленому законом порядку за боржником. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення . За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, аналіз доказів по справі та наведених норм права дають підстави для висновку про скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нової ухвали про задоволення вказаного подання. керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Сивокозова Олександра Миколайовича задовольнити. Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2021 року скасувати. Подання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Міністерства юстиції України Сивокозова Олександра Миколайовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку задовольнити. Звернути стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме: на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 69,7 кв.м., житловою площею 46,6 кв.м., технічний опис майна: в житловому будинку літ. А-9 квартира АДРЕСА_3 , що складається з 1-коридор, 2-санвузол, 3-кухня, 4,5,6 житлові, І-лоджія, ІІ-балкон, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 16 липня 2007 року, зареєстрованому в реєстрі за №1449. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров