Постанова 4803 № 201/5861/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8366/21 Справа № 201/5861/21 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Деркач Н.М. суддів - Красвітної Т.П., Пищиди М.М., при секретарі - Усик А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича на ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року по справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича про вирішення питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку , - В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. звернувся до суду з поданням про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, а саме - квартиру за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08 серпня 2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Крючковою Т.В.. В обґрунтування подання приватний виконавець вказав, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 65401087 з примусового виконання виконавчого напису № 511, вчиненого 04 березня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 . Зазначена квартира відповідно до п. 6 договору іпотеки № DNHLG000000383 від 08 серпня 2005 року є предметом іпотеки за цим договором. При цьому, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначену вище квартиру за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не зареєстровано, іпотекодержателем нерухомого майна є АТ КБ ПриватБанк. Враховуючи, що виконавець позбавлений можливості звернути стягнення не нерухоме майно предмет іпотеки, у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності за боржником, який в добровільному порядку рішення не виконує, виконавець просив задовольнити подання. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року відмовлено. Не погодившись з такою ухвалою суду, приватний виконавець звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та задовольнити його подання. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконною та необґрунтованою. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав. Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № 65401087 з примусового виконання виконавчого напису № 511 вчиненого 04 березня 2019 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 . Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець посилався на те, що він позбавлений можливості звернути стягнення не нерухоме майно предмет іпотеки у зв`язку з відсутністю державної реєстрації права власності за боржником, який в добровільному порядку рішення не виконує. Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення приватним виконавцем всіх передбачених законом заходів щодо виконання виконавчого напису, і такі заходи виявилися безрезультатними. У матеріалах справи відсутні відомості про реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а також докази про належне вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, постанов про арешт коштів боржника та викликів державного виконавця. Крім того, під час здійснення виконавчих дій не було здійснено заходів щодо перевірки майнового стану ОСОБА_1 за місцем його проживання, тому відсутні підстави вважати, що приватним виконавцем вчинено всі необхідні дії, спрямовані на виявлення коштів та рухомого чи нерухомого майна боржника, на які можна звернути стягнення для погашення боргу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам. У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно. Відповідно до частини десятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Законодавець у зазначених нормах чітко визначив умову, за якої суд вирішує питання звернення стягнення на нерухоме майно боржника, це відсутність реєстрації права власності за боржником в установленому законом порядку. Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Питання про звернення стягнення на майно боржника, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, вирішується судом в порядку передбаченому частиною четвертою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною десятою статті 440 ЦПК України, та стосується тих випадків, коли боржник фактично володіє та користується таким нерухомим майном, але право власності на таке майно за ним не зареєстровано у встановленому законом порядку. Як встановлено з матеріалів справи, виконавчим написом нотаріуса від 04 березня 2019 року, вчиненим приватним нотаріусом Бондар І.М., звернуто стягнення на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 08 серпня 2005 року приватним нотаріусом Крючковою Т.В. за реєстровим № 1116, передано в іпотеку АТ КБ ПриватБанк, яке є правонаступником ЗАТ КБ ПриватБанк. За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги банку у загальному розмірі 1 139 382,56 доларів США. У травні 2021 року банк звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. із заявою про відкриття виконавчого провадження за вказаним вище виконавчим написом нотаріуса. 12 травня 2021 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. (а.с.6) При цьому матеріали справи не містять доказів вчинення приватним виконавцем всіх передбачених законом заходів щодо виконання виконавчого напису, відсутні відомості про реєстрацію ОСОБА_1 у спірній квартирі, а також атеріали справи не містять відомостей про належне вручення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, постанов про арешт коштів боржника та викликів державного виконавця. На підставі наведеного колегією суддів спростовуються доводи приватного виконавця про наявність підстав для задоволення його подання про звернення стягнення на майно боржника, яке не зареєстроване у встановленому законом порядку. Також апеляційний суд зазначає, що із долучених до матеріалів справи доказів не встановлено здійснення приватним виконавцем виконавчих дій, при цьому, ним не було здійснено заходів щодо перевірки майнового стану ОСОБА_1 за місцем її проживання. Тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що приватним виконавцем вчинено всі необхідні дії, спрямовані на виявлення коштів та рухомого чи нерухомого майна боржника, на які можна звернути стягнення для погашення боргу, є правильним та доводами апеляційної скарги не спростований. За положеннями частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого суду- без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровської області від 14 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Судді: Н.М. Деркач Т.П. Красвітної М.М. Пищида