Постанова 4856 № 600/1809/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/1809/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 22 лютого 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними, В С Т А Н О В И В : в квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання протиправним дій Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 тимчасової допомоги за результатами розгляду заяви про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату; зобов`язання Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради здійснити ОСОБА_1 , який досяг загального пенсійного віку, але не набув права на пенсійну виплату з моменту подання заяви 18.06.2020, призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає про те, що апелянт, виконуючи обов`язки присяжного, здійснює діяльність, спрямовану на здійснення правосуддя, а не отримання доходу. У зв`язку з цим винагорода, отримана позивачем за виконання обов`язків присяжного не є доходом від здійснення певної діяльності, пов`язаної з отриманням доходу. Відзив відповідача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 04.05.2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Чернівецькій області з заявою про призначення пенсії за віком. ГУ ПФУ в Чернівецькій області відмовило в призначені пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 27 років (а. с . 21). Відповідно до листа ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 13.05.2020 року № 2400-0214-8/13595 станом на 01.03.2020 року страховий стаж позивача становить 24 роки 8 днів (а. с. 21). 18.06.2020 року позивач звернувся з заявою до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Листом від 08.07.2020 року № 2740 відповідач відмовив позивачу у призначені такої допомоги у зв`язку з тим, що позивач з 28.10.2016 року по даний час виконує обов`язки присяжного Шевченківського районного суду. (а. с. 22). Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність позивача на посаді присяжного, у розумінні абз. 5 п. 12 Порядку №1098, є діяльністю, пов`язаною з отриманням доходу, а тому ОСОБА_1 не має права на отримання тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного. П. 5 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII установлено, що в період з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року особам, які досягли віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та не набули страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті, за умови наявності у них не менше 15 років страхового стажу, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Зазначена тимчасова державна соціальна допомога призначається органами соціального захисту населення і виплачується до досягнення такими особами віку, з якого вони набувають право на призначення пенсії. Тимчасова державна соціальна допомога непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, призначається з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і виплачується за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, при визначенні права особи на призначення державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, враховується майновий стан та середньомісячний сукупний дохід такої особи. Порядок призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1098 (далі - Порядок № 1098). Згідно з пунктом 1 Порядку № 1098 він визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, але не набула права на пенсійну виплату у зв`язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі - тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати. Пунктом 2 Порядку № 1098 визначено, що призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) (крім мм. Києва та Севастополя) рад, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань соціального захисту населення, виконавчими органами рад об`єднаних територіальних громад (далі - органи соціального захисту населення) з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу. Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1098 під час досягнення пенсійного віку, визначеного частиною 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, особа звертається до органів Пенсійного фонду України із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж. Довідка про наявний страховий стаж за формою згідно з додатком видається органами Пенсійного фонду України за заявою особи, до якої додаються копія трудової книжки та у разі потреби документи, що підтверджують трудовий стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. №

637. Згідно з пунктом 5 Порядку № 1098 для призначення тимчасової допомоги особа подає органу соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу; інформацію про адресу зареєстрованого місця проживання (адресу місця фактичного проживання); документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу та мають про це відмітку в паспорті); довідку про наявний страховий стаж, видану органами Пенсійного фонду України; декларацію про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї) за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням тимчасової допомоги; копію рішення про призначення опікуна (для особи, яку визнано недієздатною). Інформація про склад сім`ї особи, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги, зазначається в декларації про доходи та майновий стан. Форми заяви та декларації про доходи та майновий стан затверджено наказами Мінсоцполітики від 21 квітня 2015 р. № 441 Про затвердження форми Заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг та від 22 липня 2003 р. № 204 Про затвердження форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб. Якщо особа звертається за призначенням тимчасової допомоги за місцем фактичного проживання, до заяви додається довідка про неотримання такої допомоги в органах соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання. Відповідальність за достовірність наданої інформації покладається на особу, яка звернулася за призначенням тимчасової допомоги. Відповідно до пункту 6 Порядку № 1098 тимчасова допомога призначається з дня, що настає за датою досягнення пенсійного віку, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо звернення за тимчасовою допомогою відбулося не пізніше ніж через три місяці після досягнення такого віку. Якщо звернення за тимчасовою допомогою відбулося пізніше ніж через три місяці після досягнення віку, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тимчасова допомога призначається з дня звернення за нею. Днем звернення за призначенням тимчасової допомоги вважається день реєстрації органом соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами. Згідно з пунктами 9, 10 Порядку № 1098 рішення про призначення тимчасової допомоги або про відмову у призначенні тимчасової допомоги приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів з дня звернення за призначенням такої допомоги. Про відмову у призначенні тимчасової допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє особі, яка звернулася за її призначенням, у п`ятиденний строк з дня прийняття рішення. Відповідно до абз. 5 п. 12 Порядку №1098 тимчасова допомога не призначається у разі, коли особа працює, провадить іншу діяльність, пов`язану з отриманням доходу. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 досяг 60-ти років та має страховий стаж 24 роки 8 днів, що підтверджується копією паспорта позивача, довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 22.05.2020 року за № 26 (а. с. 8-11, 27). Листом від 08.07.2020 року № 2740 відповідач відмовив позивачу у призначені тимчасової допомоги, у зв`язку з тим, що позивач з 28.10.2016 року по даний час виконує обов`язки присяжного Шевченківського районного суду. (а. с. 22). Таким чином, єдиною підставою для відмови ОСОБА_1 в призначенні тимчасової допомоги є те, що позивач з 28.10.2016 року по даний час виконує обов`язки присяжного Шевченківського районного суду, тобто позивач здійснює діяльність, пов`язану з отриманням доходу. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що виконання обов`язків присяжного не є діяльністю, пов`язаною з отриманням доходу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст.63 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIІІ) присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Підстави і порядок увільнення від виконання обов`язків присяжного визначені ст.66 Закону № 1402-VIІІ. Частиною 1 ст. 67 Закону №1402-VIІІ передбачено, що суд залучає присяжних до здійснення правосуддя у порядку черговості на строк не більше одного місяця на рік, крім випадків, коли продовження цього строку зумовлено необхідністю закінчити розгляд справи, розпочатий за їхньою участю. Згідно з ч.ч.5-6 ст.67 Закону №1402-VIІІ роботодавець зобов`язаний увільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов`язків зі здійснення правосуддя. Відмова в увільненні від роботи вважається неповагою до суду. Присяжний зобов`язаний вчасно з`явитися на запрошення суду для участі в судовому засіданні. Неприбуття в судове засідання без поважних причин вважається неповагою до суду. Відповідно до ст. 68 Закону №1402-VIІІ присяжним за час виконання ними обов`язків у суді виплачується винагорода, розрахована виходячи з посадового окладу судді місцевого суду з урахуванням фактично відпрацьованого часу в порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Присяжним відшкодовуються витрати на проїзд і наймання житла, а також виплачуються добові. Зазначені виплати здійснюються за рахунок коштів бюджетної програми на здійснення правосуддя територіальними управліннями Державної судової адміністрації України за рахунок коштів Державного бюджету України. За присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Час виконання присяжним обов`язків у суді зараховується до всіх видів трудового стажу. Звільнення присяжного з роботи або переведення на іншу роботу без його згоди під час виконання ним обов`язків у суді не допускається. На присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням присяжного заходи безпеки щодо нього можуть уживатися і після закінчення виконання цих обов`язків. З огляду на вказані вище положення Закону №1402-VIІІ колегія суддів дійшла висновку про те, що виконання обов`язків присяжного - є особливим тимчасовим оплачуваним видом діяльності, пов`язаним зі здійснення правосуддя. При цьому особа може бути увільнена від виконання обов`язків присяжного тільки у випадках, передбачених ст.66 Закону №1402-VIІІ. Крім того, ч.2 ст.68 Закону №1402-VIІІ передбачено, що за присяжними на час виконання ними обов`язків у суді за місцем основної роботи зберігаються всі гарантії та пільги, визначені законом. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що отримання винагороди за виконання обов`язків присяжного не може бути підставою для позбавлення позивача права на соціальну допомогу, передбачену п. 5 розділу ІІ Закону № 2148-VIII. Колегія суддів також враховує, що Закон № 2148-VIII та Порядок №1098 передбачають необхідність врахування майнового стану та середньомісячного сукупного доходу особи, яка звертається за призначенням державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Згідно з Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та зборів від 05.11.2021 (а.с.18-20) дохід позивача від виконання обов`язків присяжного у 2 кварталі 2019 року склав 713,29 грн, у 4 кварталі 2019 року - 2286,88 грн, у 1 кварталі 2020 року - 1754,14 грн, у 2 кварталі 2020 року - 835,24 грн, у 3 кварталі 2020 року - 2604,68 грн. Відповідно до ст.1 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, встановлені законами пільги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Тобто, протягом 2019-2020 років дохід ОСОБА_1 від виконання обов`язків присяжного в розрахунку на 1 місяць складав менше від розміру державних соціальних гарантій. Водночас, вказані вище обставини щодо майнового стану ОСОБА_1 всупереч п. 5 розділу ІІ Закону № 2148-VIII не були враховані Департаментом соціальної політики Чернівецької міської ради при вирішенні питання про призначення позивачу тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, з підстав отримання винагороди за виконання обов`язків присяжного, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами. Висновки суду першої інстанції по суті спору не відповідають встановленим у справі обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю. Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради про визнання дій протиправними скасувати. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю. Визнати протиправним дії Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні тимчасової допомоги, прийнятої за результатами розгляду заяви про призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату. Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради призначити ОСОБА_1 тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату з моменту подання заяви - 18.06.2020. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку з підстав, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.