Постанова Східний апеляційний господарський суд № 922/605/15 (922/2689/21)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2022 року м. Харків Справа №922/605/15 (922/2689/21) Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.; за участю секретаря судового засідання Склярук С.І., та представників учасників справи: від позивача: Настусенко Д.Д.- за довіреністю; від відповідача: не з`явився; від кредиторів: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2021 року у справі №922/605/15 (922/2689/21); за позовом - Харківської міської ради м. Харків; до - Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" м. Харків; про - розірвання договору; в межах справи про банкрутство ПАТ "Харківський завод Гідропривід". ВСТАНОВИВ: Постановою господарського суду Харківської області від 04.03.2015 року ПАТ "Харківський завод Гідропривід" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2018 у справі №922/605/15 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича. У липні 2021 року до господарського суду Харківської області звернулася Харківська міська рада (далі-Позивач) з позовною заявою до ПАТ "Харківський завод Гідропривід" (далі-Відповідач, Банкрут) про розірвання укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування землею № 1854 від 25.01.1999 року. Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2021 року вищезазначені позовні вимоги задоволені, судовий збір у розмірі 2 270,00 грн віднесено на Відповідача. Арбітражний керуючий Кошовський С.В., не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвали у справі №922/605/15 (922/2689/21) нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на незаконність та необґрунтованість спірного рішення, а також на порушенням судом при його ухваленні норм матеріального та процесуального права. Доводи заявника апеляційної скарги зводяться до відсутності в даній ситуації законних та обґрунтованих підстав до розірвання укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування землею №1854 від 25.01.1999 року. Арбітражний керуючий також зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою факт подання одним з кредиторів в межах справи про банкрутство за №922/605/15 скарги до Касаційного господарського суду Верховного Суду на ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції щодо визнання незаконним проведеного 11.01.2019 року аукціону з продажу майна Відповідача, а саме нежитлової будівлі Ж-5 площею 17735,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Мала Панасівська, буд.

1. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19 січня 2022 року у справі №922/605/15(922/2689/21) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого на означене судове рішення та встановлено учасникам справи строк для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Будь-яких заяв чи клопотань, а також відзивів на апеляційну скаргу до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило. Представник Позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін. Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, були повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки означені особи не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Кошовського С.В. підлягає задоволенню, а оспорюване рішення - скасуванню, виходячи із наступного. Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені та сторонами не заперечуються наступні фактичні обставини справи: - укладення між сторонами 25.01.1999 року договору №1854 на право тимчасового користування землею (далі - Договір), предметом якого є тимчасове користування за плату земельною ділянкою за адресою м. Харків, вул. Мала-Панасівська, 1, загальною площею 2,4072 га (далі-земельна ділянка) для експлуатації і обслуговування адміністративних, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд, строком до 31.12.2023 року - проведення Позивачем обстеження спірної земельної ділянки та складання 12.11.2019 року акту обстеження, в якому зазначено, що нерухоме майно розташоване на земельній ділянці вибуло із власності Відповідача в результаті укладення численних договорів купівлі-продажу; - затвердження рішенням Позивача від 17.04.2019 року № 1554/19 положення про оренду землі в м. Харкові; - прийняття Позивачем 26.02.2020 року рішення №2018/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" про припинення права Відповідача на користування спірною земельною ділянкою; - направлення Позивачем на адресу Відповідача двох примірників угоди про розірвання Договору, які не були підписані Відповідачем. Вищенаведене стало підставою звернення Позивача до суду з позовною заявою про розірвання Договору, в обґрунтування якого Позивачем зазначено, що вищезазначена бездіяльність Відповідача порушує права Позивача щодо розпорядження земельною ділянкою та отримання плати за неї. Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву в суді першої інстанції не скористався. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що ухилення Відповідача від укладання угоди про розірвання Договору позбавляє територіальну громаду в особі Позивача, як власника землі, розпоряджатися власним майном відповідно до вимог діючого законодавства, а також перешкоджає особам, які на даний час є власниками об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці, оформити у встановленому законом порядку документацію на землю та право користування цією землею. Колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору вимог земельного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Визначення договору оренди земельної ділянки містить стаття 792 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Так, відповідно до матеріалів справи між сторонами було укладено Договір, за яким Відповідачу у тимчасове платне користування була передана спірна земельна ділянка, строком до 31.12.2022 року для експлуатації і обслуговування адміністративних, виробничих, складських та допоміжних будівель і споруд, з платою за землю у розмірі 2287,44 грн. Пунктом 3.1 Розділу 3 Договору передбаченого, зокрема, право Позивача припинити дію договору в разі порушення Відповідачем вимог Земельного кодексу України, інших державних актів відносно землі, а також умов цього договору на підставі і в порядку, передбаченому Земельним кодексом. Згідно до вимог ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Встановлено, що згода Відповідача на розірвання Договору відсутня, про наявність будь-яких порушень останнього умов Договору Позивач не заявляє, зазначаючи у якості підстави до розірвання вибуття із власності Відповідача певно визначеного нерухомого майна, що розташовано на орендованій земельній ділянці. Частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Подібні положення закріплює й частина перша статті 120 ЗК України, за змістом до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відповідно до частини 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається Вимогами ч. 7 ст. 120 Земельного Кодексу України, передбачено, що у випадках та порядку, визначених частинами першою і другою, абзацами першим і другим частини третьої, частиною четвертою, абзацами першим і другим частини п`ятої цієї статті, документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об`єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт. Положеннями статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Позивач зазначає, що в ході проведення обстеження спірної земельної ділянки було встановлено факт переходу права власності на об`єкти нерухомості, що знаходяться на земельній ділянці іншим особам, що підтверджується відомостями з Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості із зазначеного Державного реєстру прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Судова колегія констатує, що зміст Договору не містить переліку нерухомого майна, для обслуговування якого була надана в користування зазначена ділянка. В матеріалах справи взагалі відсутні докази на підтвердження факту переходу права власності від Відповідача до інших осіб на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці. Так сам факт продажу його майна в процедурі банкрутства іншим особам Відповідачем не оспорюється, але він стверджує, що продовжує користуватися земельною ділянкою, проте встановити обставини переходу права користування земельною ділянкою (або її частиною) від Відповідача до інших осіб в порядку ст. 120 ЗК України не уявляється можливим через ненадання Позивачем належних доказів. Навіть, якщо б такі обставини були підтверджені матеріалами справи, то право оренди Відповідача за спірним Договором в силу наведеної норми закону перейшло до нових власників нерухомого майна в момент придбання цього майна, саме нові власники мали би право вимоги щодо захисту такого права, а не Позивач, який хоча і є орендодавцем спірної земельної ділянки, проте за таких обставин не може вимагати її повернення задля реалізації права розпоряджатися цією земельною ділянкою. Отже підстави дострокового розірвання Договору, які зазначені Позивачем в позовній заяві-не передбачені вимогами діючого законодавства та не узгоджені сторонами в Договорі. Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги про безпідставність висновків суду першої інстанції про наявність законних та обґрунтованих підстав до розірвання спірного Договору. Посилання Позивача на Положення про оренду землі в м. Харкові від 17.04.2019 № 1554/19, пунктами якого передбачено право Позивача припинити договір оренди землі у разі переходу до іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованих земельних ділянках, відомості про які не внесено до Державного земельного кадастру, колегією суддів не приймаються до уваги, так як по-перше-зазначене рішення не є законом в розумінні приписів чинного законодавства, по-друге-означене рішення прийнято Позивачем після укладення спірного Договору та в умовах Договору відповідні підстави до його розірвання не відображені. Твердження Позивача, з якими погодився й суд першої інстанції, що Відповідач, ухиляючись від підписання угоди про розірвання Договору, фактично позбавляє Позивача права розпоряджатися власним майном, колегією суддів не приймаються до уваги за вищенаведених підстав, обставин порушення права Позивача в межах заявлених позовних вимог не встановлено. Висновки суду першої інстанції, що не підписання Відповідачем угоди про розірвання Договору перешкоджає особам, які на даний час є власниками об`єктів нерухомості на цій земельній ділянці, оформити у встановленому законом порядку документацію на землю та право користування цією землею не підтверджуються матеріалами справи та базуються виключно на припущеннях суду, оскільки відповідні особи до суду не звертались. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає таким, що не базується на вимогах закону висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору на право тимчасового користування землею № 1854 від 25.01.1999 року За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2021 року у справі №922/605/15(922/2689/21) підлягає скасуванню на підставі ч. 1 п. 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неправильне застосування судом норм матеріального права, у справі слід прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Позивача, у зв`язку з чим витрати у вигляді сплаченого Відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок Позивача. У зв`язку з перебуванням у відпустці судді члена колегії Істоміної О.А., повний текст постанови складений 22.02.2022 року. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2021 року у справі №922/605/15 (922/2689/21) задовольнити. Рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2021 року у справі №922/605/15 (922/2689/21) скасувати. Прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківський завод Гідропривід" м. Харків про розірвання договору на право тимчасового користування землею від 25.01.1999 року №1854 відмовити. Судові витрати за подання позовної заяви до суду першої інстанції та перегляд справи в суді апеляційної інстанції віднести на Харківську міську раду м. Харків. Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн. Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22.02.2022 року. Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя О.А. Істоміна Суддя Д.О. Попков