Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/492/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "12" грудня 2022 р. Справа№ 911/492/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Михальської Ю.Б. Шаптали Є.Ю. Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21 (суддя Подоляк Ю.В., м. Київ, повний текст рішення складено та підписано 22.11.2021) за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгород Плаза" про розірвання договору оренди земельної ділянки, За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради (далі - позивач/Вишгородська м/р) звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгород Плаза» (далі - відповідач/ТОВ «Вишгород Плаза») про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем 11.11.2016 за реєстровим номером 1127 Договору оренди земельної ділянки площею 0,3757 га, яка знаходиться за адресою: вул. Набережна, 6, м. Вишгород Київської області, кадастровий номер 3221810100:01:257:6002 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем вимог земельного законодавства України та умов договору оренди земельної ділянки від 11.11.2016 № 1127, укладеного між сторонами у справі, позаяк відповідач використовує орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 не за цільовим призначенням, без збереження властивостей ділянки, що має наслідком припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання оскаржуваного договору оренди в судовому порядку. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/492/21 в задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишгород Плаза" про розірвання укладеного між Вишгородською міською радою (площа Шевченка, 1, м. Вишгород, Вишгородський р-н, Київська обл., 07300, ідентифікаційний код 04054866) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вишгород Плаза" (провулок Квітковий, 2-Б, офіс 22, м. Вишгород, Вишгородський р-н, Київська обл., 07301, ідентифікаційний код 39028856) 11.11.2016 за реєстровим номером 1127 договору оренди земельної ділянки площею 0,3757 га, яка знаходиться за адресою: вул. Набережна, 6, м. Вишгород Київської області, кадастровий номер 3221810100:01:257:6002 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування відмовлено повністю. Рішення місцевого господарського суду аргументовано тим, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Єдина умова, яку встановлює частина 5 статті 20 Земельного кодексу України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що у цьому разі має місце лише зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, а не використання її відповідачем не за цільовим призначенням. При цьому, зміна виду використання земельної ділянки її користувачем не є підставою для розірвання спірного договору. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводі Не погодившись із прийнятим рішенням, Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/492/21 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 96, 168, 211 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та порушенням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 236, 237 Господарського процесуального кодексу України; не з`ясуванням обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Скаржник вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про те, що у даному випадку мало місце не зміна цільового призначення, а лише зміна виду використання земельної ділянки, залишивши при цьому поза увагою положення п.п. 2.2., 5.2., 5.3. 9.4. Договору оренди земельної ділянки від 11.11.2016, зміст рішення Вишгородської міської ради Київської області «Про затвердження проекту із землеустрою товариству з обмеженою відповідальністю «Київкоопбуд» від 17.10.2016 № 17/73. Крім того, заявник апеляційної скарги вказує про те, що порушуючи умови укладеного договору, а саме 5.2., 5.3. 9.4. Договору оренди земельної ділянки від 11.11.2016, також не дотримуючись вимог вказаних у ст.ст. 96, 211 Земельного кодексу України, землекористувач не забезпечив цільове використання землі, тобто організував нове будівництво об`єкту житлового призначення замість реконструкції об`єкту туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевим господарським судом залишився пор заувагою акт перевірки дотримання кадастровим вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 по вул. Набережна, 6, м. Вишгород Київської області від 18.01.2021 №1542-ДК/3/АП/09/01-21 проведеної Головним управлінням Держеокадастру у Київській області. Також у прохальній частині апеляційної скарги скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21 без змін, посилаючись на те, що у мла місце лише зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, а не використання її відповідачем не за цільовим призначенням. Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив. Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що позивач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання позивачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2021 апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури у справі № 911/492/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. Апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, зокрема, вирішено, відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/492/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №911/492/21. 05.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/492/21. Однак з 30.12.2021 по 06.01.2021 суддя Разіна Т.І. (головуючий суддя (суддя - доповідач) перебувала у відпустці та з 10.01.2022 по 14.01.2022 суддя Разіна Т.І. (головуючий суддя (суддя - доповідач) перебувала на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 задоволено клопотання Заступника керівника Київської обласної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/492/21; поновлено строк Заступнику керівника Київської обласної прокуратури строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/492/21; відкрито апеляційне провадження у справі № 911/492/21; розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/492/21 призначено на 08.02.2022; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі № 911/492/21 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. У зв`язку з перебуванням головуючої судді Разіної Т.І. з 31.01.2022 на лікарняному, судове засідання, призначене на 08.02.2022, не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 у справі № 911/492/21 розгляд апеляційної скарги призначено на 15.03.2022. Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України. Отже, судове засідання 15.03.2022 у справі №911/492/21 не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21 призначено на 07.06.2022. Розгляд справи №911/492/21 неодноразово відкладався. Розпорядженням т.в.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3601/22 від 17.11.2022, у зв`язку із перебування суддів Іоннікової І.А. та Тарасенко К.В., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустках, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити повторний автоматизований розподіл справи №911/492/21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Шаптала Є.Ю. апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.12.2022. Розгляд судом апеляційної інстанції клопотань. 12.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача та його представника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, які мотивовані зайнятістю представника відповідача- адвоката Колодія О.М. у іншому судовому засіданні у Вишгородському районному суді Київської області. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 202 ГПК (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження. Із зазначеної норми вбачається, що відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд, з урахуванням конкретних обставин у справі та у разі визнання причин неявки сторін поважними. При цьому відкладення розгляду справи є прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022, 10.02.2022, 03.05.2022, 07.06.2022, 07.07.2022, 26.07.2022, 01.10.2022, 17.11.2021 у даній справі явка представників сторін не визнавалася обов`язковою. Враховуючи, що наведені представником відповідача - адвокатом Колодій О.О. підстави неявки у судове засідання не є поважними, а участь представників учасників справи у судовому засіданні апеляційної інстанції не є обов`язковою, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Колодія М.О. про відкладення розгляду справи. Явка представників сторін У судове засідання з`явився прокурор. Позивач-2 своїх представник у судове засідання не направили. Відповідач своїх представник у судове засідання не направив. Нормами ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 надіслана учасникам справи на їх електронні адреси, наявні у справі та в електронні кабінети учасників. У відповідності до вимог ч. 5 ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від позивача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів та відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників останніх. Позиція представників сторін у справі У судовому засіданні 12.12.2022 прокурор вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 16.12.2021 у справі № 911/492/21 скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 01.12.2020 №234818698, власником об`єкта нерухомого майна будівлі ресторану «Вишгород», який розташований за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, будинок 6 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київкоопбуд». Державна реєстрація права власності ТОВ «Київкоопбуд» на вказаний об`єкт нерухомого майна відбулась 05.04.2016. Рішенням Вишгородської міської ради Київської області «Про затвердження проекту із землеустрою товариству з обмеженою відповідальністю «Київкоопбуд» від 17.10.2016 № 17/73 затверджено товариству з обмеженою відповідальністю «Київкоопбуд» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 0,3757 га для реконструкції та обслуговування існуючого майнового комплексу будівлі ресторану «Вишгород» (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) по вул. Набережна, 6 у м. Вишгород. Передано товариству з обмеженою відповідальністю «Київкоопбуд», за умови виконання п. 2 цього рішення, в оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 3221810100:01:257:6002) площею 0,3757 для реконструкції та обслуговування існуючого майнового комплексу будівлі ресторану «Вишгород» (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) по вул. Набережна, 6 у м. Вишгород. Товариству з обмеженою відповідальністю «Київкоопбуд» у місячний термін укласти договір оренди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» та встановити товариству з обмеженою відповідальністю «Київкоопбуд» ставку в розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі, відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 14.07.2016 № 12/64 «Про орендну плату за землю у м. Вишгород». Попереджено землекористувача, що використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування земельними ділянками відповідно до ст.ст. 141, 143 Земельного кодексу України. Між Вишгородською міською радою, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київкоопбуд»,як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки від 11.11.2016 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення сімнадцятої чергової серії VII скликання від 17.10.2016 Вишгородської міської ради Вишгородського району Київської області № 17/73 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, яка знаходиться в межах міста Вишгород Вишгородського району Київської області по вулиці Набережна, номер 6 (далі об`єкт оренди або земельна ділянка). Державну реєстрацію права власності за орендодавцем на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав проведено державним реєстратором приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т.В., право власності зареєстровано 11 листопада 2016 року за № 17404123, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1082875432218 (п. 1.1 договору). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3757 га: експлікація земельних угідь: усього земель 0,3757 га, у т.ч. за земельними угіддями, землі під громадською забудовою 0,0759 га, землі під громадською забудовою 0,2998 га. Цільове призначення для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Категорія земель землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Кадастровий номер земельної ділянки 3221810100:01:257:6002. Місце розташування Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, 6 ( п. 2.1. Договору). У п. 2.2. Договору вказано, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: будівля ресторану, загальною площею 1123,1 кв.м., зазначена в плані літерою «А», овочесховище «Б», огорожа « 1», вимощення «І-IV», стінка підпірна «V», сходи «VI», що належить орендареві на праві приватної власності на підставі інформації з Державного реєстру речових прав, згідно з якою будівля ресторану має реєстраційний номер об`єкта нерухомо майна: 603226032218, номер запису про право власності: 14077849. Договір укладено строком на 49 років та набирає чинності з моменту державної реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки: з 11.11.2016 по 11.11.2065 рік. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У Цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1., 3.2. Договору). Положеннями п. 5.1.Договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. У п. 5.2. Договору визначене цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Пунктом 5.3. Договору сторони визначили наступні умови збереження стану об`єкта оренди: орендареві забороняється використовувати земельну ділянку з іншою метою ніж для використання її відповідно до цільового призначення, змінювати цільове призначення земельної ділянки, самовільне будівництво будь-яких будівель та споруд. Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором. У випадку виявлення орендодавцем використання земельної ділянки орендарем не за цільовим призначенням, орендодавець направляє орендареві письмову вимогу про усунення такого порушення протягом одного місяця (п. 9.1. Договору). У п. 9.3. Договору сторони визначили, що орендар має право самостійно господарювати на земельній ділянці з дотриманням вимог чинного законодавства України та умов цього договору. Орендар зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки після підписання цього договору та державної реєстрації речового права оренди; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення: повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання, після припинення дії цього договору (п. 9.4. Договору). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т.В. 11.11.2016, зареєстровано в реєстрі за №1127. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Київкоопбуд» від 15.12.2016 № 3 вирішено змінити назву з ТОВ «Київкоопбуд» на нову назву ТОВ «Вишгород Плаза». Рішенням Вишгородської міської ради Київської області «Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки» від 26.01.2017 № 20/25 вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т.В. 11.11.2016 за реєстровим № 1127, а саме: змінити назву орендаря з «Київкоопбуд» на «Вишгород Плаза». Додатковою угодою від 20.04.2017 до Договору оренди земельної ділянки, посвідчено приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т.В. 11.11.2016, за реєстровим № 1127 сторони домовились внести зміни в преамбулу договору оренди земельної ділянки, вказавши орендарем земельної ділянки ТОВ «Вишгород Плаза», а також внесли зміни в розділ договору «реквізити сторін». Вказана додаткова угода від 20.04.2017 до Договору посвідчена приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Т.В. 20.04.2017, зареєстровано в реєстрі за №

623. Як убачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.01.2021 № 240374996 власником земельної ділянки площею 0,3757 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородського р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, земельна ділянка, 6 є Вишгородська міська рада, право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Вишгород Плаза». Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.04.2021 № НВ-3222373782021, державна реєстрація земельної ділянки площею 0,3757 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002, яка розташована за адресою: Київська обл., Вишгородського р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 6 відбулась 07.10.2016, вказана земельна ділянка відноситься до комунальної власності, цільове призначення земельної ділянки: 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, категорія землі: землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: будівлі змішаного використання. Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ «Вишгород Плаза» дозвіл від 19.09.2019 № ІУ 113192620262 на виконання будівельних робіт «Багатофункціональний будинок громадського, комерційного та житлового призначення по вул. Набережній, 6 у м. Вишгород, Київської області» за адресою: Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна,

6. Звертаючись з даним позовом до суду прокурор наголошує на тому, що рішенням Вишгородської міської ради від 17.10.2016 № 17/73 земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 передано відповідачу для реконструкції та обслуговування існуючого майнового комплексу будівлі ресторану «Вишгород» (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування). Після чого, між сторонами у справі укладено договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Згідно Класифікатора видів цільового призначення земель, передана в оренду відповідачу земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 відноситься до земель громадської забудови, код Класифікатора 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Разом з тим, як зазначає прокурор на земельній ділянці з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002, ТОВ «Вишгород Плаза» організовано будівництво багатофункціонального будинку громадського, комерційного та житлового призначення по вул. Набережній, 6 у м. Вишгород Київської області (нове будівництво), на підтвердження чого прокурор зазначає дозвіл на виконання будівельних робіт від 19.09.2019 № ІУ113192620262, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України замовнику будівництва ТОВ «Вишгород Плаза». На переконання прокурора, вказане свідчить про використання земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 не для потреб реконструкції та обслуговування існуючого майнового комплексу будівлі ресторану «Вишгород» - код Класифікатора 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, а для будівництва нових об`єктів житлової забудови (багатоквартирного будинку) код Класифікатора 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. На думку прокурора, допущені відповідачем порушення вимог земельного законодавства України та умов договору оренди земельної ділянки від 11.11.2016 № 1127, укладеного між сторонами у справі, позаяк відповідач використовує орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 не за цільовим призначенням, без збереження властивостей ділянки, що має наслідком припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання оскаржуваного договору оренди в судовому порядку. Прокурор зазначає, що порушення норм земельного законодавства, зокрема, нецільове використання земельної ділянки, а також нездійснення Вишгородською міською радою повноважень по зверненню до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки стало підставою для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради, як власника земельної ділянки в порядку передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України. Відповідач проти вказаних вимог заперечує з підстав, які зводяться до того, що зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України «Про оренду землі». Згідно із ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), що кореспондується зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України). Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У відповідності до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки має право, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження (ст. 25 Закону України «Про оренду землі»). Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди (ч. 1 ст. 95 ЗК України). Положеннями ст. 96 ЗК України визначено, що землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для розірвання договору визначені ЦК України, ЗК України та Законом України «Про оренду землі». Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У розумінні наведених положень земельного законодавства дострокове розірвання договору оренди можливе виключно за згодою або на вимогу однієї зі сторін договору за рішенням суду у випадках, передбачених законом або договором. При цьому окремою підставою для примусового припинення права користування земельною ділянкою на умовах оренди є саме використання орендарем землі не за цільовим призначенням (ст. 143 ЗК України). Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про землеустрій» (в редакції чинній станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки) цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку. Основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України. Положеннями ст. 19 ЗК України визначено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Отже, усі землі у межах України мають своє цільове призначення, як це передбачено статтею 19 ЗК України, цільове при земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства. Частиною 1 статті 20 ЗК України (в редакції чинній станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки) передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Згідно з ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Таким чином, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою. У постанові від 01.06.2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Єдина умова, яку встановлюють положення ч. 5 ст. 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 806/5308/15 (постанова від 31.07.2019), у справі № 916/1998/19 (постанова від 14.07.2020). Щодо доводів скаржника про використання земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 не для потреб реконструкції та обслуговування існуючого майнового комплексу будівлі ресторану «Вишгород» - код Класифікатора 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, а для будівництва нових об`єктів житлової забудови (багатоквартирного будинку) код Класифікатора 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація). Згідно із п. 1.2, 1.4 Класифікації, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі. У 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (в редакції чинній станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки), визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема: цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель): категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України; Згідно з Класифікацією до секції В належать землі житлової та громадської забудови. До секції В розділу 02 «Землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва)» віднесено наступні підрозділи: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 02.02 Для колективного житлового будівництва; 02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; 02.04 Для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання; 02.05 Для будівництва індивідуальних гаражів; 02.06 Для колективного гаражного будівництва; 02.07 Для іншої житлової забудови; 02.08 Для цілей підрозділів 02.01 - 02.07, 02.09, 02.10 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду; 02.09 Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. До секції В розділу 03 «Землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування)» віднесено наступні підрозділи: 03.01 Для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування; 03.02 Для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти; 03.03 Для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги; 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій; 03.05 Для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування; 03.06 Для будівництва та обслуговування будівель екстериторіальних організацій та органів; 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; 03.09 Для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ; 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку); 03.11 Для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки; 03.12 Для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування; 03.13 Для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування; 03.14 Для розміщення та постійної діяльності органів і підрозділів ДСНС; 03.15 Для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; 03.16 Для цілей підрозділів 03.01 - 03.15, 03.17 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду; 03.17 Для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об`єктів рекреаційного призначення. Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 ЗК України (в редакції чинній станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки), згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування. Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України (в редакції чинній станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки), відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм. Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України (аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 915/47/17). З п. 7 Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 16.05.2017 № 01-22/32 цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:6002 житлова та громадська забудова, згідно розділу ІІ Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 (розділ секція В 03, назва землі житлової та громадської забудови, підрозділ 03.08. для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування). Пунктом 8 зазначених містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки передбачені посилання на містобудівну документацію: генеральний план м. Вишгород, розроблений «Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто» та затверджений рішенням Вишгородської міської ради від 16.02.2011 № 3/1; План зонування території (зонінг) м. Вишгород площею 1300 га, розроблений ДН НДПІ «Містобудування» та затверджений рішенням сесії Вишгородської міської ради № 5/11 від 28.11.2016. Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно договору оренди земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки яка передана відповідачу в найм для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Категорія земель землі житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування. Віднесення зазначеної сформованої земельної ділянки за цільовим призначенням 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, категорія землі - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: будівлі змішаного використання підтверджується інформацією із Державного земельного кадастру про земельну ділянку. При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив про те, що у разі надання земельної ділянки в оренду під будівництво, земельне законодавство не визначає об`єкт будівництва істотною умовою договору оренди земельної ділянки. Зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці, наданій саме під будівництво, в межах відповідної категорії земель не є зміною її цільового призначення, оскільки у цьому випадку відбувається лише зміна порядку використання земельної ділянки. Зміна об`єкта будівництва на орендованій земельній ділянці в межах визначеної договором оренди категорії земель не вважається істотним порушенням умов договору оренди земельної ділянки. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку мала місце зміна виду використання земельної ділянки її користувачем в межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови, а не використання відповідачем зазначеної земельної ділянки не за цільовим призначенням. Водночас, звертаючись з даним позовом прокурор не довів належними та допустимими доказами використання відповідачем переданої йому в оренду земельну ділянки не за цільовим призначенням, тобто за іншим призначенням, всупереч умов договору, генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що у наведеному випадку немає передбачених законом підстав для розірвання спірного договору з підстав, заявлених прокурором у позовній заяві, тобто з підстав саме нецільового використання землі. Інших доводів, щодо істотного порушення спірного договору або інших випадків, встановлених договором або законом у розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, матеріали справи не містять. Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19. Суд апеляційної інстанції зазначає, що державні органи та органи місцевого самоврядування надаючи дозвільну документацію, технічні умови про спорудження багатофункціонального будинку громадського, комерційного та житлового призначення по вул. Набережній, 6 у м. Вишгород Київської області (нове будівництво) не могли не бути обізнаними із намірами відповідача щодо використання відповідачем спірної земельної ділянки для будівництва вказаного об`єкта. При цьому, посилання прокурора на те, що рішенням Вишгородської міської ради від 17.10.2016 № 17/73 земельну ділянку передано відповідачу для реконструкції та обслуговування існуючого майнового комплексу будівлі ресторану «Вишгород» (для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування) по вул. Набережна, 6 у м. Вишгород, в той час як на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 19.09.2019 № ІУ113192620262, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України замовнику будівництва ТОВ «Вишгород Плаза» на земельній ділянці переданій за договором, ТОВ «Вишгород Плаза» організовано будівництва багатофункціонального будинку громадського, комерційного та житлового призначення по вул. Набережній, 6 у м. Вишгород Київської області (нове будівництво), що свідчить на переконання прокурора про використання земельної ділянки не за цільовим призначення, правомірно було відхилено судом першої інстанції, огляду на те, що рішення міської ради вже було реалізоване і вичерпало свою дію. Цільове призначення земельної ділянки було визначено в договорі та її використання відповідачем не за цільовим призначенням не доведено прокурором. Договір оренди земельної ділянки, укладений між сторонами у справі в судовому порядку не визнаний недійсним, зокрема, з підстав передачі земельної ділянки за договором з іншими видом цільового використання ніж визначено в рішенні міської ради, на підставі якого такий договір укладено, а, відтак, вказані посилання прокурора є недоведеними та необґрунтованими та такими, що не спростовують вищевикладених судом висновків. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на недоведеність та безпідставність заявлених вимог. Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з його недоведеністю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21, та, відповідно, апеляційна скарга Заступника керівника Київської обласної прокуратури є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21 підлягає поновленню. Розподіл судових витрат Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21 покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2021 у справі №911/492/21.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Справу №911/492/21 повернути до Господарського суду Київської області. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 21.12.2022. Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді Ю.Б. Михальська Є.Ю. Шаптала