LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4873910/1895/20

від 14.02.2022 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/1895/20 залишити без змін.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" лютого 2022 р. Справа № 910/1895/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шапрана В.В. суддів: Буравльова С.І. Кравчука Г.А. секретар Місюк О.П. за участю представників: позивача - Видай Т.О. відповідача - Самох М.Ю. розглянувши апеляційну скаргу Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/1895/20 (суддя - Літвінова М.Є.) за позовом Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, у розмірі 1695000 грн. ВСТАНОВИВ: У лютому 2020 року Velgevos Enterprises Limited (Велгевос Ентерпрайзес Лімітед), як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток", звернулося з позовом в інтересах вказаного товариства до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) про відшкодування збитків, завданих посадовою особою позивача, у розмірі 1695000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" шляхом вчиненням правочинів було завдано товариству збитки, які учасник товариства просить стягнути на користь останнього. Станом на час розгляду справи судом першої інстанції учасником, що володіє 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток", вже було Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед), що підтверджується, у тому числі, договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 26.02.2020. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2021 у справі №910/1895/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021, у задоволенні позову Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток" відмовлено повністю. Постановою Верховного Суду від 21.09.2021 постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі №910/1895/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 справу №910/1895/20 прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 17.12.2021 до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) просило: 1) накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: - квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2209908651101), загальною площею 46,4 кв. м, житлова площа 17,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - нежитлове приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1936627451101), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22822677), загальною площею 53,0 кв. м, житлова площа 36,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; - 1/3 квартири (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22822677), загальною площею 72,0 кв. м, житлова площа 39,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; - частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусхаус» вартістю 192008,00 грн, що складає 100% статутного капіталу цього товариства; 2) заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які правочини та інші дії щодо відчуження та уповноважувати інших осіб на вчинення будь-яких правочинів та інших дій щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна; 3) заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, а також Міністерству юстиції України та його територіальним органам чи структурним підрозділам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації речових прав та їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявами усіх без виключення фізичних та юридичних осіб щодо вказаних вище об`єктів нерухомого майна; 4) заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені, відповідно до законодавства України, проводити реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим особам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії або проводити зміни в будь-який інший спосіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусхаус», а саме щодо реорганізації, припинення, зміни складу учасників, установчих документів; 5) накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Статусхаус», а саме: - земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 411372832214), кадастровий номер: 3221483301:05:020:0117, площа (га): 0,121, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Джерельна, 9; - земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 403374332214), кадастровий номер: 3221483301:05:020:0016, площа (га): 0,15, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Джерельна, 18; - житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 308199332214), загальна площа 260,4 кв. м, житлова площа 175,8 кв. м, матеріали стін: цегла, опис: житловий будинок "А", навіс "а"- (52,4 кв. м), адреса: Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Джерельна, 9; - житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 304373932214), загальна площа 299,5 кв. м, житлова площа 161,7 кв. м, матеріали стін: цегла, опис: житловий будинок "А", навіс "а"- (117,9 кв. м), адреса: Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Джерельна, 18; 6) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Статусхаус» вчиняти будь-які правочини та інші дії щодо відчуження та уповноважувати інших осіб на вчинення будь-яких правочинів та інших дій щодо відчуження вказаних земельних ділянок і нерухомого майна; 7) заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, а також Міністерству юстиції України та його територіальним органам чи структурним підрозділам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції реєстрації речових прав та їх обтяжень, вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за заявами усіх без виключення фізичних та юридичних осіб щодо вказаних земельних ділянок і нерухомого майна. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказував на те, що існує загроза того, що відповідач може відчужити або перетворити (поділити, виділити, об`єднати тощо) належне йому майно з метою уникнення відповідальності за вчинені ним незаконні дії та відшкодування шкоди, завданої своїми діями Товариству з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток". Як зазначив заявник, вказані заходи забезпечення позову дозволять зберегти у власності відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусхаус», єдиним учасником якого є ОСОБА_1 , майно, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги позивача у випадку задоволення позову про стягнення збитків. Невжиття таких заходів, за доводами позивача, може мати наслідком відчуження відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статусхаус» належного їм майна, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/1895/20 у задоволенні заяви Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права. Позивач зазначає, що впродовж розгляду даної справи відповідач відчужив значну частину належного йому на праві власності майна. Вказане свідчить про те, що майно, яке було у відповідача на момент пред`явлення позову, поступово зменшується та може зникнути на момент виконання рішення. Також, на переконання заявника, відповідно до ст. 53-1 Закону України «Про виконавче провадження» на частку боржника у товаристві може бути звернено стягнення, що підтверджено у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №759/15553/14-ц. В контексті наведеного позивач вважає обґрунтованим можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусхаус». Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 апеляційну скаргу у справі №910/1895/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Кравчук Г.А., Пашкіна С.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1895/20, призначено її до розгляду на 14.02.2022, а також встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали. До суду 10.02.2022 представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Також 10.02.2022 на електронну поштову адресу суду представником відповідача подано заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 вказану заяву задоволено. На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/944/22 від 14.02.2022 у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1895/20. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу у справі №910/1895/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Кравчук Г.А., Буравльов С.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 справу прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду. У призначене засідання суду 14.02.2022 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті поданої апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з п. п. 1, 2 та 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України). Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також сприяння ефективному захисту або поновленню порушених прав позивача. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та 11.11.2020 у справі № 910/13709/19. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Відповідно до ст. ст. 73 та 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову. При цьому, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача. У якості підстав забезпечення позову позивач стверджував про існування загрози відчуження або перетворення (поділ, виділ, об`єднання тощо) відповідачем належного йому майна з метою уникнення відповідальності за вчинені ним незаконні дії та відшкодування шкоди, завданої своїми діями Товариству з обмеженою відповідальністю "Хот-Сток". Разом з цим, як правомірно зазначено місцевим господарським судом, заявником не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на умисне ухилення від виконання судового рішення у майбутньому в разі задоволення позову, як і не надано доказів на підтвердження того, що невжиття визначених заходів може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення в разі задоволення позову. У свою чергу, аналіз заяви про вжиття заходів забезпечення позову свідчить, що обставини, наведені в її обґрунтування, свідчать про наявність спору між сторонами, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Так, на переконання апеляційного суду, заявником жодним чином не підтверджено належними доказами співмірність заявлених ним заходів забезпечення позову з предметом спору. Позивач просив суд накласти арешт та заборонити вчиняти дії щодо значної кількості нерухомого майна, належного відповідачу, однак ані з поданої заяви, ані з доданих до неї документів неможливо встановити загальної сукупної ринкової вартості майна та дійсної ринкової вартості частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусхаус». На відміну від такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти в межах суми позову, накладення арешту на майно слід застосовувати лише у тому випадку, коли заявником належними і допустимими доказами доведено вартість відповідно майна. В інакшому випадку, права або охоронювані законом інтереси відповідача можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, що призведе до наявності збитків. Окрім цього, суд першої інстанції також правомірно не взяв до уваги посилання заявника на наявність підстав для накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусхаус» вартістю 192008,00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства, та накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності вказаному товариству, оскільки даний спір не стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусхаус», а визначені позивачем заходи забезпечення позову не відповідають і не узгоджуються з самим позовом, тобто, з заявленим позивачем предметом спору. Колегія суддів в даному контексті також вважає за можливе зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Статусхаус» є самостійною юридичною особою, тобто окремим суб`єктом господарювання, який має власні права та обов`язки і майно. Вказане товариство не є учасником спору у справі, а отже накладення арешту на його майно суперечитиме приписам процесуального закону. З урахуванням усього вищезазначеного, обрані позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними з предметом заявленого позову, а також суперечать приписам ст. 137 ГПК України в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Статусхаус». З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, викладених Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) у поданій заяві. В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що впродовж розгляду даної справи відповідач відчужив значну частину належного йому на праві власності майна. Вказане свідчить про те, що майно, яке було у відповідача на момент пред`явлення позову, поступово зменшується та може зникнути на момент виконання рішення. Разом з цим, апеляційний суд наголошує на тому, що з часу пред`явлення позову минуло два роки і відповідач весь цей час був вільним у розпорядженні належним йому майном. Тому, зазначені дії не можуть свідчити про намагання ОСОБА_1 уникнути обов`язку щодо виконання у майбутньому рішення суду. При цьому, обставини щодо відчуження відповідачем майна не були предметом розгляду заяви позивача про забезпечення позову у суді першої інстанції, такі доводи не наводилися скаржником. З аналізу ч. 5 ст. 269 ГПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглядати вимоги та підстави позову, а у даному випадку заяви про забезпечення позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд не розглядає доводи скаржника у наведеній частині, оскільки вони не були предметом дослідження місцевим господарським судом. Разом з цим, слід наголосити, що у разі виникнення дійсних належним чином підтверджених обставин, які були б достатніми для забезпечення позову, а також наявність нових доказів, позивач не позбавлений права та можливості звернутися з іншою заявою до суду першої інстанції під час розгляду спору. З огляду на викладене, наведені аргументи позивача не спростовують обставин щодо правомірного застосування судом першої інстанції приписів процесуального законодавства, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані та такі, що не підтверджені жодними доказами. Щодо посилання позивача на можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку відповідача у статутному капіталі товариства та судову практику Верховного Суду, колегія суддів вважає за можливе звернути увагу на наступне. Відповідно до ст. 53-1 Закону України «Про виконавче провадження» особливості звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства з обмеженою відповідальністю та учасника товариства з додатковою відповідальністю визначаються Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» звернення стягнення на частку учасника товариства здійснюється на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи. Суд зазначає, що наведена позивачем судова практика не є релевантною до правовідносин сторін у даній справі, оскільки у справі №759/15553/14-ц предметом розгляду була скарга на дії приватного виконавця щодо правомірності постанови про опис і арешт майна боржника, а як убачається зі змісту наведених приписів законодавства, на які посилався касаційний суд у постанові від 31.03.2021, звернення стягнення на частку (частину частки) учасника товариства є одним із заходів примусового виконання рішення, що вчиняється виконавцем на стадії його виконання, а не під час вирішення питання про забезпечення позову судом. Отже, наведені позивачем доводи також відхиляються апеляційним судом. Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/1895/20. У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/1895/20 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Ligion Trading Limited (Ліджин Трейдінг Лімітед).

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 23.02.2022. Головуючий суддя В.В. Шапран Судді С.І. Буравльов Г.А. Кравчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»