Постанова 4814 № 538/1044/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 538/1044/21 Номер провадження 22-ц/814/428/22Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т. О. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гальонкіна С.А., суддів Карпушина ГЛ., Хіль Л.М., при секретарі Таценко Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Позов обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2020 року між нею та ОСОБА_3 було укладено Типовий договір оренди землі для ведення особистого селянського господарства у межах с. Вирішальне, загальною площею 0,1734 га на 20 років, орендна плата згідно п.11Договору складає 100 гривень на рік. Право оренди земельної ділянки було зареєстроване 15 жовтня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 жовтня 2020 року. Однак відповідач без належних правових підстав використовує дану земельну ділянку у власних цілях, чим перешкоджає позивачу використовувати цю ділянку для ведення особистого селянського господарства. Відповідач користується даною земельною ділянкою для заготівлі та зберігання силосу, сіна, соломи, монтажем/демонтажем силосної ями. 28 січня 2021 року позивач відправила лист-звернення про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, на що отримала відповідь про відмову. Просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,1734 га, кадастровий номер 5322681901:01:001:0539, що розташована та території с. Вирішальне, Лохвицького району, Полтавської області, та зобов`язати відповідача привести вищевказану земельну ділянку у стан придатний для її цільового використання, та стягнути витрати на правову допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та додаткового рішення Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яку згідно договору оренди землі від 07 жовтня 2020 року, орендує позивач ОСОБА_2 , шляхом її звільнення (проведення демонтажу силосної ями) із земельної ділянки, що розташована на території с. Вирішальне, Лохвицького району, Полтавської області, загальною площею 0,1734 га, кадастровий номер 5322681901:01:001:0539. Зобов`язано відповідача ОСОБА_1 привести земельну ділянку, що розташована на території с. Вирішальне, Лохвицького району, Полтавської області, загальною площею 0,1734 га, кадастровий номер 5322681901:01:001:0539, у стан придатний для її цільового використання, яку згідно договору оренди землі від 07 жовтня 2020 року, орендує позивач ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 908,00 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 гривень. Короткий зміст вимог апеляційної скарги З рішенням суду не погодився ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Відповідач вважає, що судом неправильно та неповно встановлено обставини, які мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що використовує земельну ділянку з 2016 року, тоді як позивач не користувалася земельною ділянкою жодного дня. Крім того, на виконання рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 02 серпня 2021 року була затверджена мирова угода між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , якою за останнім визнано право власності на спірну земельну ділянку. Також вказує на намір в подальшому оскаржувати договір оренди укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 адвоката Жаги Е.Г., Авраменка І.І. та його представиника адвоката Панченко О.В., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Як вбачається з матеріалів справи відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі рішення 22 сесії 3 скликання від 14 жовтня 2008 року Вирішальненської сільської ради ОСОБА_3 надано у власність земельну ділянку 0,1734 га., для ведення особистого селянського господарства. 07 жовтня 2020 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали Типовий договір оренди землі для ведення особистого селянського господарства у межах с. Вирішальне, загальною площею 0,1734 га на 20 років.(а.с 7-9). Право оренди земельної ділянки було зареєстроване 15 жовтня 2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 15 жовтня 2020 року (а.с.17). Позиція суду апеляційної інстанції Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є не порушним. За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Частиною 2 статті 152 ЗК України установлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Частиною 3 статті 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до частини першої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно з пунктами «а», «г» частини першої статті 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувача підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів. Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Отже, позивач, якому належить на праві користування (оренди) земельна ділянка (право користування, як вид речових прав на чуже майно, стаття 395 ЦК України), має право на захист цього права, відповідно до положень Глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України), а отже згідно зі статтею 391 ЦК України (Глава 29), має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування майном, зокрема, шляхом пред`явлення негаторного позову. Як вбачається з матеріалів справи 07 жовтня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений Типовий договір оренди землі, на підставі якого 15 жовтня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстроване право оренди земельної ділянки. На момент розгляду справи судом першої інстанції зазначене право оренди не оскаржувалося. Тобто з 15 жовтня 2020 року ОСОБА_2 набула права користування земельною ділянкою що розташована на території с. Вирішальне, Лохвицького району, Полтавської області, загальною площею 0,1734 га, кадастровий номер 5322681901:01:001:0539 відповідно до її цільового призначення, а саме для ведення особистого селянського господарства. Крім того судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 квітня 2021 року з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 стягнено безпідставно набуті грошові кошти сплачені на виконання умов договору про оренду землі укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 17 жовтня 2016 року. При цьому дане рішення обґрунтовано тим, що договір оренди землі неправомірно був укладений відповідачем - ОСОБА_3 , так як на момент укладення 17 жовтня 2016 року спірна земельна ділянка не належала відповідачу на праві власності. Тобто презюмується відсутність правової підстави у ОСОБА_1 , на момент укладення договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 07 жовтня 2020 року, і оформлення право оренди 15 жовтня 2020 року, користуватися земельною ділянко розташована на території с. Вирішальне, Лохвицького району, Полтавської області, загальною площею 0,1734 га. Як вбачається зі змісту позову, користування ОСОБА_1 зазначенною земельною ділянкою перешкоджає ОСОБА_2 реалізувати своє право орендаря. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 використовує земельну ділянку для зберігання силосу та сіна, що перешкоджає її використанню за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відновлення порушеного права ОСОБА_2 , як орендаря земельної ділянки, та усунення перешкод у користуванні нею. Щодо доводів, наведених в апеляційній скарзі Безпідставними є доводи наведені в апеляційній скарзі щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, оскільки дана обставини не спростовує висновків суду щодо порушення прав ОСОБА_2 як орендаря. При цьому відповідно до частини 3 статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Відповідно до пункту 39 договору оренди земліукладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 07 жовтня 2020 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору. Тобто до нового власника земельної ділянки переходять права та обов`язки орендодавця. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Щодо судових витрат За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 18 лютого 2022 року Головуючий С.А. Гальонкін Судді Г.Л. Карпушин Л.М. Хіль