Ухвала КЦС ВС № 752/17832/14-ц

Ухвала 15 лютого 2022 року м. Київ справа № 752/17832/14-ц провадження № 61-540ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Українська національна розрахункова картка», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути на його користь за рахунок коштів Державного бюджету України: на відшкодування майнової шкоди грошові кошти в розмірі 17 810 455,52 грн, з яких: 1 349 916,53 грн - втрачений заробіток з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних; 11 883 750,08 грн - неповернута застава з урахуванням валютних втрат; 4 576 788,91 грн - індекс інфляції та 3 % річних, нараховані на суму боргу неповернутої застави; на відшкодування моральної шкоди - 14 991 537,60 грн, а всього - 32 801 993,12 грн. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) на користь ОСОБА_1 250 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року апеляційні скарги Служби безпеки України (далі - СБУ) та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року скасовано. Позов у частині вимог про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ДКСУ за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в сумі 17 810 455,52 грн закрито. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року касаційні скарги СБУ та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про відшкодування іншої майнової шкоди скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року у вказаній частині залишено в силі. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року в частині закриття провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про стягнення грошової застави з урахуванням валютних втрат, індексу інфляції та 3 % річних залишено без змін. Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, повний текст якої складено 15 листопада 2021 року, апеляційну скаргу СБУ залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення втраченого заробітку за період з 05 жовтня 2011 року по 23 травня 2014 року з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток за період з 05 жовтня 2011 року по 05 квітня 2012 року в розмірі 72 341,24 грн, інфляційні втрати в сумі 118 390,18 грн та 3 % річних в розмірі 16 012 грн за період з 23 травня 2014 року по 06 жовтня 2021 року. 06 січня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на касаційне оскарження, ДКСУ подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Ігнатенко В. М. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 січня 2022 року поновлено ДКСУ строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, відмовлено в задоволенні клопотання ДКСУ про звільнення або відстрочення сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 4 134,87 грн, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду. На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, які заявником здані на пошту 28 січня 2022 року. Вимоги ухвали заявником виконано. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М. Проведення повторного автоматичного визначення судді відбулося у зв`язку з відпусткою судді Карпенко С. О. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. В обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення ДКСУ вказала, що апеляційний суд в цій справі не врахував правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 25 червня 2018 року у справі № 910/13889/17, від 12 липня 2018 року у справі № 910/13314/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі № 2а-11853/10/1570. Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, оплачена судовим збором. Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Оскільки наведені доводи касаційної скарги викликають необхідність їх перевірки, то слід відкрити касаційне провадження в цій справі та витребувати матеріали справи. ДКСУ заявила клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, посилаючись на те, що в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення зазначено про стягнення коштів з Державного бюджету України, тому є необхідність зупинення його виконання. Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Клопотання про зупинення виконання судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної необхідності у цьому, зокрема у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Доводи клопотання ДКСУ не свідчать про необхідність зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, так як заявником не наведено достатніх підстав і не надано доказів на підтвердження своїх вимог, які свідчили б про існування об`єктивної необхідності зупинення виконання судового рішення. Сама по собі незгода заявника з оскаржуваним судовим рішенням не є підставою для зупинення його виконання на час перегляду справи в касаційному порядку. Враховуючи, що заявником не наведено достатніх підстав і не надано належних доказів на підтвердження обставин, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання судового рішення, в задоволенні клопотання необхідно відмовити. У таких висновках визначальними є правила статей 12 та 13 ЦПК України. Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Керуючись статтями 389, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року. Витребувати з Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу № 752/17832/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Українська національна розрахункова картка», Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства. Відмовити в задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 15 березня 2022 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська