Ухвала КГС ВС № 910/10748/21

УХВАЛА 21 лютого 2022 року м. Київ cправа № 910/10748/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Управління), на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 за позовом Управління до Будинкоуправління №12 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України в особі Голови ліквідаційної комісії про зобов`язання визнати та включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторські вимоги, ВСТАНОВИВ: Управління 07.02.2022 (згідно з поштовою відміткою на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 зі справи № 910/10748/21. Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування такої норми. При цьому з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу, у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, а також норми права (пункт, частина, стаття), які судами попередніх інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Проте скаржником не дотримано вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки останнім у касаційній скарзі не зазначено ні конкретних норм права, висновок про застосування яких (якої) був сформований Верховним Судом та не врахований судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи, а також не наведено постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваного в касаційному порядку судового рішення. З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга . Окрім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Порядок і розмір сплати судового збору, встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон). Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За приписами підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позов у цій справі було подано у 2021 році про зобов`язання відповідача визнати кредиторські вимоги у розмірі 879 521,27 грн та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу, тобто з двома немайновими вимогами. Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2021 року визначений у розмірі 2 270,00 грн. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 6 Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Отже, враховуючи викладене, судовий збір з цієї касаційної скарги мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у сумі 9 080, 00 грн (2 270,00*2*200%). Проте до касаційної скарги скаржником додано платіжне доручення від 01.02.2022 №26, що підтверджує сплату судового збору у сумі 4 540,00 грн, тобто у меншому розмірі, ніж встановлено Законом. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: - уточнити визначену скаржником підставу касаційного оскарження судового рішення та зазначити конкретні норми права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування яких (якої) був сформований Верховним Судом та не врахований судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи, а також навести постанови Верховного Суду, в яких викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваного в касаційному порядку судового рішення; - а також надати суду оригінал документа, що підтверджує доплату судового збору у розмірі 4 540,00 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", із зазначенням обов`язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга). Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 зі справи № 910/10748/21 залишити без руху.

2. Надати Київському квартирно-експлуатаційному управлінню строк для усунення недоліків касаційної скарги до 14 березня 2022 року. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Київському квартирно-експлуатаційному управлінню, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова