Постанова Київський апеляційний суд № 752/26282/21

ц[1] КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2022 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду - Сілкова І.М., за участю ОСОБА_1 та його захисника Фоміна А.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, - В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07.12.2021 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП та згідно ст. 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Згідно постанови, 01.10.2021 року о 15 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Столичне шосе, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, порушення, координації рухів, який від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Крім того, 01.10.2021 року о 15 год. 00 хв. в м. Києві по вул. Столичне шосе, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.5, 12.1, 13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП. На вказану постанову ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07.12.2021 року в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та закрити в цій частині провадження в справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції вимог ст.ст. 245, 252 КУпАП, оскільки суд розглянув дану справу без повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставини справи, невірно оцінив наявні у справі докази, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого судового рішення. Апелянт вважає, що при складанні стосовно нього протоколу про адміністративні правопорушення працівниками поліції допущено порушення вимог КУпАП, оскільки поліцейські не роз`яснили його права передбачені ст. 268 КУпАП, а також не роз`яснили йому належним чином порядок проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та наслідки відмови від такого огляду. При цьому апелянт зазначає, що 01.10.2021 року о 15 год. 00 хв., керуючи автомобілем «МАН» д.н.з. НОМЕР_1 , він не перебував в стані наркотичного сп`яніння і поліцейський безпідставно висловив йому підозру, що він начебто перебуває в стані наркотичного сп`яніння, оскільки жодних ознак вказаних поліцейським у протоколі у нього не було. На вимогу поліцейського він погодився пройти відповідний огляд на стан наркотичного сп`яніння у лікаря-нарколога, однак повідомив, що керований ним автомобіль належить керуючій компанії, співробітником якої він є, а тому просив поліцейських надати йому деякий час, щоб на місце події приїхав інший водій, однак поліцейські проігнорували його прохання та фактично змусили його відмовитись від проходження огляду, зазначивши, що у них немає часу чекати іншого водія. Крім того апелянт наголошує, що в цей же день він самостійно звернувся до медичного закладу «Соціотерапія» для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, де здав необхідні аналізі і згідно Висновку щодо результатів медичного огляду жодних ознак сп`яніння у нього не виявлено. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 та апеляційні доводи, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним п.п. 12.1, 13.1 ПДР України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП є правильним, підтверджується наявними в матеріалах справі доказами і в апеляційній скарзі не оскаржується. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа), відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у відповідності з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Проте, цих вимог закону дотримано не було, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушені ним п.2.5 ПДР України та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 підтвердив обставини викладені в його апеляційній скарзі та пояснив, що 01.10.2021 року о 15 год. 00 хв. в м. Києві на вул. Столичне шосе через неуважність здійснив зіткнення з автомобілем «Хюндай» д.н.з. НОМЕР_2 , після чого сам викликав поліцію. Коли на місце події прибув екіпаж патрульної поліції, поліцейський під час спілкування безпідставно висловив йому підозру, що він начебто перебуває в стані наркотичного сп`яніння, посилаючись на наявність у нього ознак такого стану, однак які саме ознаки сп`яніння не вказував. При цьому, незважаючи на його заперечення що він повністю тверезий і не вживав алкогольних або наркотичних речовин, поліцейський висунув вимогу проїхати на огляд до медичного закладу, на що він погодився, однак просив почекати деякий час, щоб на місце події приїхав інший водій, оскільки керований ним автомобіль належить керуючій компанії, співробітником якої він є. Проте поліцейські проігнорували його прохання, посилаючись на відсутність часу та повідомили, що він має право відмовитись від проходження огляду, що він і зробив, оскільки його роботодавець категорично забороняє залишати автомобіль без догляду або відхилятися від заданого маршруту. Тобто фактично поліцейські змусили його відмовитись від проходження огляду та ввели його в оману, що він має право відмовитись від проходження огляду та пройти такий огляд самостійно. Після його відмови від проходження огляду працівники поліції склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, повідомивши при цьому, що рішення за наслідками розгляду цього протоколу буде приймати суд. Також ОСОБА_1 зазначив, що поліцейський не вчиняв жодних дій з метою виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння і не повідомляв йому, які саме ознаки сп`яніння були ним виявлені. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що ввечері 01.10.2021 року, тобто в день складання протоколу, він самостійно звернувся до медичного закладу, де здав відповідні аналізи (сечу) та отримав Висновок КМНКЛ «Соціотерапія» щодо результатів медичного огляду від 01.10.2021 року, згідно якого жодних ознак сп`яніння у нього не виявлено. В частині визнання його винним за ст. 124 КУпАП вважає рішення суду правильним. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність, як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Приймаючи рішення про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя в оскаржуваному рішенні послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №333058 від 01.10.2021 року, дані відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, а також на пояснення самого ОСОБА_1 , який хоча і не заперечував, що відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, але заперечував свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, як на докази винуватості останнього у порушенні ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України. Згідно вимог п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (затвердженого Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року) включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища, проте наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського є неповним, не безперервним та не відображає усіх фактичних обставин даної справи, що свідчить про вибіркову відеофіксацію вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Як вбачається з наявного у справі відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського (а.с. 9), на місці події 01.10.2021 о 15 год. 30 хв. поліцейський висловив водію ОСОБА_1 підозру щодо наявності у нього ознак наркотичного сп`яніння, але не повідомив останньому, які саме ознаки сп`яніння були ним (поліцейським) виявлені та запропонував ОСОБА_1 пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що останній погодився та направився до патрульного автомобіля, і в цей час відеозапис переривається. Наступний відеозапис розпочинається вже з 16 год. 05 хв., на якому ОСОБА_1 перебуваючи біля патрульного автомобіля вже відмовляється від проходження огляду у зв`язку із сімейними обставинами. Крім того, згідно даного відеозапису під час спілкування з водієм ОСОБА_1 поліцейський запропонував останньому проїхати на огляд до медичного закладу, при цьому повідомив, що - «ви маєте повне право відмовитись від проходження огляду», що не відповідає вимогам закону, оскількипунктом 2.5 ПДР України встановлено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Тобто незважаючи на те, що за відмову водія від проходження огляду настає відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, поліцейським вказане адміністративне правопорушення фактично видано за законне право ОСОБА_1 відмовитись від проходження такого огляду. Законом України «Про Національну поліцію» на працівників поліції покладено обов`язки саме попереджати та запобігати вчиненню адміністративних правопорушень, а не підбурювати осіб до їх вчинення, видаючи такі дії за законні права громадян, з метою подальшого складання стосовно них протоколу про адміністративне правопорушення. Також слід зазначити, що згідно положень Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. При цьому згідно п.п. 3, 4 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Проте, як вбачається з наявного в матеріалах справи відеозапису (а.с. 9), поліцейський повідомив водію ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння, проте жодного разу не вказав, які саме ознаки наркотичного сп`яніння були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 , а зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема звужені зіниці очей, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, порушення, координації рухів не підтверджуються даними відеозапису. Крім того, з огляду на пояснення ОСОБА_1 , який під час апеляційного розгляду справи вказував, що поліцейський не вчиняв дій з метою виявлення у нього ознак сп`яніння, незрозуміло яким чином поліцейський у денний час доби встановив, що зіниці очей водія ОСОБА_1 не реагують на світло. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини наголошує, що при оцінці доказів суд застосовує критерій доведення вини особи «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків. Отже, переглядаючи справу в межах доводів поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх, переконливих та належних доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. За викладеним, оскаржувана постанова судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07.12.2021 року в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині - закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Оскільки адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП на ОСОБА_1 накладено суддею місцевого суду з урахуванням положень ст. 36 КУпАП без зазначення розміру стягнення за кожне адміністративне правопорушення окремо, як того вимагають приписи ч.1 ст. 36 КУпАП, враховуючи, що апеляційним судом прийнято рішення про закриття провадження в справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає визначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 07 грудня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП - скасувати в частині визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАПта закрити провадження в цій частині на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення. Цю постанову в частині визнання ОСОБА_1 винуватим за ст. 124 КУпАП - залишити без зміни, визначивши ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. В решті постану залишити без зміни. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду І.М. Сілкова Провадження: №33/824/697/2022 Категорія: ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП Справа: №752/26282/21 Головуючий у І інстанції: Дідик М.В. Головуючий в апеляційній інстанції: Сілкова І.М.