Постанова 4824 № 760/472/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи:760/472/14-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/2938/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І. секретар - Лащевська Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест - Кредо», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про заміну сторони виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року, встановив: у вересні 2020 року заявник звернувся до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні, у якій просив замінити ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова компанія Інвест - Кредо» у виконавчому провадженні з виконання рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 29 липня 2015 року про солідарне стягнення на користь ПАТ «Дельта Банк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви посилався на те, що 20 липня 2020 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого заявник набув право вимоги до боржників. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року заяву було задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова компанія Інвест - Кредо». Не погоджуючись з ухвалою, боржник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу стягувач ТОВ «Фінансова компанія Інвест - Кредо» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення предстанвика ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 29 липня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено, стягнуто солідарно заборгованість в розмірі 1 178 815 грн. 76 коп. У задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та ОСОБА_2 про припинення поруки відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 13 липня 2016 року рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 29 липня 2015 року в частині відмови у задоволенні зустрічного ОСОБА_2 скасовано, позов ОСОБА_2 про припинення поруки задоволено, стягнуто заборгованість за договором зі ОСОБА_1 . У вересні 2020 року представник ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» звернувся до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником. В обґрунтування заяви зазначав, що 20 жовтня 2020 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір №2290/К про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого заявник отримав в тому числі право вимоги за кредитним договором №1489/ФКВ-07 від 13 вересня 2007 року, що підтверджується витягом з Додатку до договору - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року заяву було задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «Фінансова компанія Інвест - Кредо». Вирішуючи питання про заміну стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що до заявника перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , а тому слід замінити стягувача ПАТ «Дельта Банк» на ТОВ «ФК «Інвест Кредо». Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. Положеннями ст. 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із змісту цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. У своїй апеляційній скарзі боржник посилалась на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що надані заявником до суду першої інстанції копії документів не засвідчені належним чином, а тому не можуть бути належними доказами у справі. Вказані доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. При зверненні до суду першої інстанції представником заявника було надано копію Договору №2290/К про відступлення прав вимоги, укладеного 20 липня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Інвест-Кредо», відповідно до умов якого банк передав товариству право вимоги до боржників згідно Додатку №1 - Реєстру договорів, права вимоги за якими відступається, та боржників за такими договорами. З наданої до суду першої інстанції копії витягу з Додатків №1 та №2 до Договору про відступлення права вимоги вбачається, що право вимоги до ОСОБА_1 було передано заявнику за кредитним договором №1489/ФКВ-07 від 13 вересня 2007 року, а загальний розмір заборгованості станом на 20 жовтня 2020 року вказаний - 2 682 873 грн. 33 коп. Також матеріали справи містять копію платіжного доручення про перерахування заявником на користь АТ «Дельта Банк» 12 714 632 грн. 07 коп. на підтвердження виконання умов п. 4 Договору про відступлення прав вимоги. Всі надані до суду світлокопії доказів були засвідчені підписом представника заявника - адвоката Мостовенка Ю.В. та скріплені його печаткою. У своїй апеляційній скарзі представник боржника посилається на те, що постановлена судом першої інстанції ухвала про заміну сторони у виконавчому провадженні є незаконної з підстав порушення норм процесуального права, зокрема вказував, що докази на підтвердження переходу права вимоги були надані заявником не при подачі заяви, а в ході її розгляду. Вказані доводи апеляційної скарги також є неспроможними та не спростовують висновок суду про наявність підстав для заміни сторони її правонаступником. Будь-яких доказів на спростування факту відступлення права вимоги до ОСОБА_1 від ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «ФК «Інвест-Кредо» скаржником надано не було, як і доказів виконання ним рішення суду на користь первісного кредитора. Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Положеннями ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скаргзі, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2022 року. Головуючий Судді