Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/1140/21

Справа № 348/1140/21 Провадження № 22-ц/4808/336/22 Головуючий у 1 інстанції Грещук Р. П. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О.В. суддів: Бойчука І.В., Томин О.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 02 грудня 2021 року, у складі судді Грещука Р.П., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: У травні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07.04.1993 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою у виконавчому комітеті Лоївської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, актовий запис №

5. Вважає, що подружнє життя з відповідачкою не склалося, вони протягом тривалого часу проживають окремо, не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства. Шлюб носить формальний характер. Малолітніх та неповнолітніх дітей від шлюбу не мають. Просив шлюб розірвати. Рішенням Надвірнянського районного суду від 02 грудня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який зареєстрований 07.04.1993 року у виконавчому комітеті Лоївської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, актовий запис № 5 розірвано. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним. Апелянт зазначила, що висновки суду про те, що у сторін від шлюбу немає дітей та вони тривалий час не підтримують подружніх стосунків, не відповідають обставинам справи. Зазначає, що до недавнього часу сторони підтримували подружні стосунки, погіршення відносин не було, тому суд першої інстанції мав надати більший час на примирення. Судом не встановлено чи є неврегульовані спори щодо майна, хоча відповідачка заявляла про такий спір. Просить скасувати рішення суду та залишити позовну заяву без розгляду. ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає вимоги апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними, а рішення суду законним та необґрунтованим. Вважає, що суд дійшов вірного висновку, що шлюб існує формально. До суду першої інстанції ним подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, а відтак підстав для залишення позовної заяви без розгляду не має. Просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Згідно з пункту 1 частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи про розірвання шлюбу (п.4 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 02 грудня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає. Постановляючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження сім`ї є неможливим, а тому наявні підстави для розірвання шлюбу. З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне. Судом встановлено, що 07 квітня 1993 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у виконавчому комітеті Лоївської сільської ради Надвірнянського району, Івано-Франківської області, зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 5 (а.с.4). У шлюбі у сторін неповнолітніх дітей не має. Статтею 51 Конституції Українивизначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК Українишлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК Україникожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини першої статті 104 СК Українишлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною третьою статті 105 СК Українишлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). Відповідно до статті 112 СК Українисуд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»судам роз`яснено, що проголошена Конституцією Україниохорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Згідно зі статтею 111 СК Українисуд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Суд, першої інстанції, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємостосунки подружжя, дійшов висновку за необхідне вжити заходи щодо примирення подружжя та ухвалою суду від 29 вересня 2021 року, надав сторонам строк для примирення - один місяць, однак як встановлено судом примирення між сторонами не відбулося. З огляду на зазначене, суд дійшов правильного висновку про те, що шлюб між сторонами існує формально, а відтак наявні підстави для його розірвання. Посилання апелянтки на те, що суд не вірно встановив, що у сторін від шлюбу не має дітей, не заслуговують на увагу, оскільки жодною із сторін не подано доказів того, що станом на час розірвання шлюбу у сторін є неповнолітні діти. Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив чи є між сторонами неврегульований спір відносно майна є необґрунтованими, оскільки спір щодо поділу майна подружжя підлягає розгляду в окрему провадженні про поділ майна подружжя, а не в межах позову про розірвання шлюбу. Також не заслуговують на увагу і доводи апелянтки про те, що суд не забезпечив у судовому засіданні присутність позивача, оскільки останній відповідно до норм чинного процесуального законодавства скористався своїм правом та подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України). Згідно з частиною 2 статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Повно та всебічно дослідивши обставини справи, встановивши, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду від 02 грудня 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, у випадках передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: І.В. Бойчук О.О. Томин