Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 348/543/17

Справа № 348/543/17 Провадження № 22-ц/4808/1603/21 Головуючий у 1 інстанції Міськевич О. Я. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О.В. суддів: Бойчука І.В., Томин О.О. з участю секретаря Пацаган В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Надвірнянського районного суду від 17 вересня 2021 року, в складі судді Міськевич О.Я., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , АТ «Державний експортно-імпортний Банк України» про визнання дій приватного виконавця неправомірними, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою про визнання дій приватного виконавця Ткачука Л.М. неправомірними. Просила зобов`язати приватного виконавця закрити виконавче провадження щодо неї та повернути виконавчий лист стягувачу, зняти арешт з її зарплатного рахунку в ПАТ «ПриватБанк». Свої вимоги мотивувала тим, що в січні 2021 року вона подавала до Надвірнянського районного суду скаргу, в якій вона просила визнати дії державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 60256598 від 04.11.2020 щодо реалізації майна на електронних торгах неправомірними, зобов`язати виконавця винести постанову про зупинення виконавчих дій щодо реалізації майна боржника та зняття відповідного лоту з електронних торгів державного підприємства «СЕТАМ». Під час розгляду скарги встановлено, що стягувач - «Укрексімбанк» звернулося в відділ ДВС про повернення виконавчих листів у даних виконавчих провадженнях без виконання. 03 лютого 2021року заступником начальника відділу Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про повернення виконавчих документів стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, а згідно даних сайту ДП «Сетам» від 25.02.2021 - електронні торги по лоту № 460625 припинено. Згідно ухвали Надвірнянського районного суду від 25.02.2021 (справа №348/543/17), судом визнано відмову стягувача від примусового виконання судового рішення. Проте стягувач 22.04.2021 звернувся із заявами про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-1064/2011, виданим 05.10.2012, який вступив в законну силу 08.08.2012, виконавчого листа № 348/722/14-ц, виданого 06.08.2014, який вступив в законну силу 22.07.2014, виконавчого листа № 348/543/17, виданого 13.09.2019, який вступив в законну силу 30.10.2017. Вважає, що за вказаними виконавчими листами, строк позовної давності закінчився. Відповідно до вимог ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень крім (п.4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи. У даному випадку стягувач - Державний експортно-імпортний банк являється таким, оскільки є банком з державною формою власності. Окрім цього приватним судовим виконавцем накладено арешт на її зарплатний рахунок. Незважаючи на те, що банком (Приватбанк) повідомлено виконавця про цільове призначення рахунку, арешт з рахунку не знятий по даний час. Ухвалою Надвірнянського районного суду від 17 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтерисовані особи: ОСОБА_2 , АТ «Державний експортно-імпортний Банк України» про визнання дій приватного виконавця Ткачука Л.М. щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення коштів неправомірними, зобов`язання закрити виконавче провадження. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Л.М. відкрив виконавчі провадження на виконання виконавчих листів № 2-1064/2011, № 348/722/14-ц та № 348/543/17 до спливу строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, тому на даний час відсутні підстави для визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування оскаржуваних постанов від 23.04.2021 про відкриття виконавчих проваджень. Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вимоги скарги обґрунтовувала тим, що стягувач дійсно звернувся до державного виконавця з письмовою заявою про повернення виконавчого документа. 03.02.3021 року заступником начальника відділу Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегінального управління Міністерства юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №51218135, 04.02.2021 року винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по провадженню №51418777 та провадженню №60256598. Можливість відновлення виконавчого провадження передбачено статтею 41 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що з моменту переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, яким у даному випадку є 04 лютого 2021 року та 05 лютого 2021 року. До 04 та 05 березня 2021 року виконавчих листів до виконання не було пред`явлено. Банк повторно пред`явив виконавчі листи до виконання 22 квітня 2021 року. Законом передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки визначені статтею 41 Закону, тобто місячний термін. Суд посилається на пункт 3 постанов заступника начальника відділу Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегінального управління Міністерства юстиції від 03.02.2021 року та 04.02.2021 року про повернення виконавчого документа стягувачу, де зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 03.02.2024 року та 04.02.2024 року відповідно. Вважає, вказані пункти постанов нікчемними, такими що суперечать вимогам закону. Законним порядком передачі виконавчих документів стягувач не скористався. Приватний виконавець відкрив виконавче провадження за виконавчими листами, які вступили в силу у 2012, 2014, 2017 році, чим грубо порушив вимоги закону позовної давності та строку пред`явлення рішень до виконання. Судом проігноровано факт накладення арешту на зарплатний рахунок. Зазначає, що судом застосовано Закон України Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, що втратив чинність та не може регулювати вказані правовідносини. Просить скасувати ухвалу як незаконну, справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції. Представник Акціонерного товариства «Державного експортно-імпортного банку України» подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, такою, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені апелянтом доводи не відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права, або ґрунтуються на помилковому їх застосуванні. Зазначає, що постанови про повернення виконавчих листів ніким не оскаржувались і судом не скасовувались, та відсутні підстави для відновлення виконавчих проваджень, а тому не підлягають до застосування положень статей 39,41 Закону України «Про виконавче провадження». Апелянтом не спростовано мотиви суду щодо безпідставності вимог скаржника про зобов`язання приватного виконавця повернути виконавчі документи стягувачу та закрити виконавче провадження. Крім того апелянт не надав суду належні та допустимі докази про звернення стягнення на рахунок, на який надходять кошти боржника і мають спеціальний режим використання. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Також просив розгляд скарги провести без участі представника стягувача. У засіданні апеляційного суду апелянтка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів. Приватний виконавець Ткачук Л.М. у судове засідання не з`яивися, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянти та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено, що на виконанні Надвірнянським РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебували на виконанні виконавчі провадження: № 60256598 з виконання виконавчого листа № 348/543/17 від 13.09.2019 про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний Банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 4528,82 швейцарських франків, 163966,96 грн.; № 51418135 з виконання виконавчого листа № 2-1064/2011 від 05.10.2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний Банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 14694,69 швейцарських франків; № 514118777 з виконання виконавчого листа № 348/722/14-ц від 06.08.2014 про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний Банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 2595,14 швейцарських франків, та 10000 грн. пені. 28 січня 2021 АТ «Державний експортно-імпортний Банк України» подав до Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) заяви про повернення даних виконавчих листів стягувачу без виконання (а.с. 4-6). 03 лютого 2021 року та 04 лютого 2021року заступником начальника Надвірнянського РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанови про повернення виконавчих листів № 348/543/17 від 13.09.2019, № 2-1064/2011 від 05.10.2012, та № 348/722/14-ц від 06.08.2014, стягувачу АТ «Державний експортно-імпортний Банк України» без виконання. Також в постановах зазначено, що виконавчі документи може бути повторно пред`явлено до виконання в строк до 03.02.2024 року та 04.02.2024 року відповідно (а.с. 11-13). 22 квітня 2021 року АТ «Державний експортно-імпортний Банк України» повторно звернувся до приватного виконавця Ткачука Л.М. із заявами про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами № 2-1064/2011 від 05.10.2012, № 348/722/14-ц від 06.08.2014, та №348/543/17 від 13.09.2019. 23 квітня 2021року приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачуком Л.М. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень: з виконання виконавчого листа № 348/543/17 від 13.09.2019 про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний Банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 4528,82 швейцарських франків, 163966,96 грн.; з виконання виконавчого листа № 2-1064/2011 від 05.10.2012 про солідарне стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний Банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 14694,69 швейцарських франків; з виконання виконавчого листа № 348/722/14-ц від 06.08.2014 про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний Банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 2595,14 швейцарських франків, та 10000 грн. пені (а.с. 8-10). Відповідно до положень ч.1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Виконавець, згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 просить визнати неправомірними дії приватного виконавця по відкриттю ним 23 квітня 2021 року виконавчих проваджень з виконання: виконавчого листа № 348/543/17 виданого 13.09.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний Банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 4528,82 швейцарських франків, 163966,96 грн.; виконавчого листа № 2-1064/2011 виданого 05.10.2012 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний Банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 14694,69 швейцарських франків; виконавчого листа № 348/722/14-ц виданого 06.08.2014 року про стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний Банк України» заборгованості за кредитним договором в сумі 2595,14 швейцарських франків, та 10000 грн. пені. Як підставу своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що стягувачем пропущено строк пред`явлення даних виконавчих листів до виконання. Постановляючи рішення по суті заявлених вимог, суд першої інстанції правильно зазначив що дія положень Закону України «Про виконавче провадження» на правовідносини щодо пред`явлення виконавчого документа до виконання залежить від часу видачі такого документа. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України № 1404-VIII «Про виконавче провадження», статтею 12 якого встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його ухвалення. Згідно з пунктом п`ятим Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 05 жовтня 2016 року «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Аналіз пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічний по суті висновок зроблений і в постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18). Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року набрав чинності 05 жовтня 2016 року. Таким чином, на момент набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року строк пред`явлення до виконання виконавчих листів: № 2-1064/2011 виданого 05.10.2012 року, № 348/722/14-ц виданого 06.08.2014 року, сплинув, а тому вказані виконавчі листи та виконавчий документ могли бути пред`явлені до виконання після їх повернення стягувану протягом одного року як це передбачено статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, чинній станом на день видачі виконавчих листів 05.10.2012 та 06.08.2014). Що стосується виконавчого листа № 348/543/17 виданого 13.09.2019 року, то такий відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років. Згідно статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, чинній станом на день видачі виконавчих листів 05.10.2012 та 06.08.2014) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Частиною п`ятою статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону, чинній станом на день видачі виконавчих листів 05.10.2012 та 06.08.2014) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Аналогічне положення закріплене у статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 05 жовтня 2016 року № 1404-VIII, якою встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю у повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку зі встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону. Суд першої інстанції правильно зазначив, що з моменту переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, яким у даному випадку є 04 лютого 2021 року (постанова про повернення виконавчого провадження від 03 лютого 2021 року), та 05 лютого 2021 року (постанова про повернення виконавчого провадження від 04 лютого 2021 року). З огляду на встановлені обставини, стягувач АТ «Державний експортно-імпортний Банк України» пред`явив виконавчі листи до виконання 22 квітня 2021 року, про стягнення на його користь коштів з ОСОБА_1 з додержанням вимог закону щодо строків пред`явлення їх до виконання, а відтак приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Л.М. відкрив виконавчі провадження на виконання виконавчих листів № 2-1064/2011, № 348/722/14-ц та № 348/543/17 до спливу строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, а тому підстави для визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування оскаржуваних постанов від 23.04.2021 про відкриття виконавчих проваджень відсутні. Посилання в апеляційній скарзі на те, що відновлення виконавчого провадження можливе у місячний строк тобто до 04 та 05 березня 2021 року, а не 23.04.2021 року є необґрунтованими, оскільки згідно статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання. У справі що переглядається постанови державного виконавця про повернення виконавчих листів не скасовані та не визнані судом незаконними, а відтак доводи апелянтки про відновлення виконавчого провадження є необґрунтованими. Доводи апелянта про те, що судом визнано відмову стягувача від примусового виконання рішення є безпідставними, оскільки як убачається із змісту ухвали Надвірнянського районного суду від 25.02.2021 року висновок суду про відмову стягувача від примусового виконання рішення відсутній, натомість зазначено про винесення заступником начальника відділу Надвірнянськогго РВ ДВС 03.02. та 04.02. 2021 року постанов про повернення виконавчих документів стягувачу. Не заслуговують також на увагу доводи апелянти про те, що судом проігноровано факт накладення арешту на її зарплатний рахунок, оскільки з даного приводу ОСОБА_1 не представила суду будь-яких доказів. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Надвірнянського районного суду від 17 вересня 2021 року без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 30 листопада 2021 року. Головуюча О.В. Пнівчук Судді: І.В. Бойчук О.О. Томин