Постанова Донецький апеляційний суд № 263/5562/21

22-ц/804/172/22 263/5562/21 Єдиний унікальний номер 263/5562/21 Номер провадження 22-ц/804/172/22 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 16 лютого 2022 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А., за участю секретаря Сидельнікової А.В., учасники справи: позивачі ОСОБА_1 представник позивача ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , підписану адвокатом Лебедєвим Олександром Вячеславовичем на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2021 року у складі суду Томіліна О.М., у цивільній справі про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,- в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог В травні 2021 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09.09.2015 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу народилась дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням суду від 16.03.2021 шлюб між сторонами розірвано. Оскільки дитина постійно проживає з позивачкою, перебуває на її утриманні, потребує певних додаткових психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових комплексів, а відповідач працевлаштований на судах дальнього плавання, має стабільний дохід у розмірі 1811-1889 дол. США щомісячно, просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 12 000 грн. щомісячно з подальшою індексацією до повноліття дитини. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 10 000грн щомісячно, який підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 05 травня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів піддано негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання щодо судового збору. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що дитина потребує утримання від відповідача, а останній працює, має стабільний дохід, при цьому його заперечення щодо суми отриманого доходу нічим не підтверджені. Судом врахована відсутність власного нерухомого майна у відповідача, що тягне за собою необхідність його оренди для проживання, необхідність відповідача утримувати матір, яка є інвалідом. Позивачем не доведено, що ОСОБА_3 має змогу сплачувати аліменти на утримання дитини у сумі в розмірі 12 000грн, щомісячно. Сума щомісячних аліментів в розмірі 10 000грн з урахуванням розміру доходу відповідача, прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, буде сприяти належному розвитку дитини, яка потребує додаткових витрат, та не суперечитиме інтересам відповідача. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з рішенням, відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, підписану представником ОСОБА_4 , в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просив рішення змінити та стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000грн щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону. Апеляційну скаргу вмотивував тим, що після припинення шлюбних відносин, дитина, за спільною домовленістю батьків, залишилася проживати з матір`ю. Відповідач щомісячно сплачував та сплачує аліменти на утримання дитини, приймає активну участь в її житті та розвитку. Відповідач ОСОБА_3 в період з 28.02.2021 року до 10.10.2021 року знаходився у рейсі за межами держави, вказане підтверджуються довідкою ПП ОСОБА_6 , наданою в суд позивачкою, тому був позбавлений можливо¬сті користуватись своїми процесуальними правами, під час розгляду справи в суді першої інстанції. Вважає, що надання позивачкою довідки, що син ОСОБА_7 , перебуває на обліку у лікаря-психіатра з діагнозом: змішаний специфічний розлад психоло¬гічного розвитку і потребує комплексу заходів з питань формування здорового способу жит¬тя, соціалізації, занять ЛФК, корекційної роботи над усіма аспектами мовлення, корекційно - розвиткові заняття з практичним психологом, було зроблено з метою збільшення розміру аліментів. Вважає вказана довідка незаконна бо він не надавав дозволу на проведення психологічного обстеження дитини, згода батька на яке є обов`язковою. Проблема з мовленням у сина є тимчасовою та після корекційних занять з логопедом наявні суттєві покращення. Витрати на корекційні заняття є тимчасовими та додатковими витратами, які підлягають відшкодуванню в порядку згі¬дно ст.185 СК України. Матеріальне становище відповідача судом першої інстанції визначено поверхово. Суд першої інстанції, приймаючи рішення, не врахував його розмір середньомісячної заробітної плати, з якої визначені аліменти. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину дорівнює прожитковоиу мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, проте, суд першої інстанції, стягнув з відповідача 10000грн., без будь-яких правових о᬴рунтувань, при цьому залишив поза увагою, що обов`язок по утриманню дітей відповідно до вимог ст.180 СК України лежить на обох батьках. Позивачка ОСОБА_1 є працездатною особою, однак не працює, дитина відвідує дитячий са¬док № 49, проте, позивачка ніяких зусиль по утриманню себе та дитини не здійс¬нює. Відповідач не зобов`язаний утримувати колишню дружину. За період з березня 2021 року по жовтень 2021 року він сплатив на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі 42440 грн., що підтверджується копіями чеків. Тому суд першої інстанції неправомірно стягнув з нього аліменти на ут¬римання дитини з 05.05.2021 року. На утриманні відповідача знаходиться його мати - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом третьої групи загального захво¬рювання, безстроково, потребує постійної терапії, через стан здоров`я не може працювати, отримує пенсію в роз¬мірі 2200,00грн. Вказані обставини підтверджуються пенсійним посвідченням ОСОБА_8 , довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісії серії 10 ААВ №458786, ви-писками із медичної картки, трудовою книжкою ОСОБА_8 та довідкою про доходи №5952669950931147. Також на утриманні відповідача знаходиться бабуся ОСОБА_9 , 1948 року народження, разом з якою він мешкає. Бабця отримує пенсію якої не вистачає на забезпечення харчування та підтримку її здо¬ров`я, внаслідок чого відповідач матеріально допомагає і бабці. Він у власності нерухомого майна не має, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №280981975 від 25.10.2021 року. В свою чергу, позивач є власником ? частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №281003087 від 25.10.2021 року. У вказаній квартирі, сторони по справі мешкали разом, відповідач за період сумісного проживання здійснив капітальний ремонт квартири, квартира повністю облаштована технікою та меблями. Доводи і заперечення інших учасників справи В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні. Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції підтримав, доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити. Сторони в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Представником позивача ОСОБА_2 було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідач працював як у період шлюбу так і після розірвання шлюбу і на даний час. Відповідач має можливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі, а дитина потребує значних витрат на задоволення її потреб та забезпечення її здорового розвитку. Стан здоров`я дитини є таким, що потребує значних фінансових потреб і ці потреби підтверджені належними та допустимими доказами, які були надані суду першої інстанції.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Відповідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Згідно свідоцтва про народження, сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). За рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 березня 2021 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.11). Дитина проживає разом із матір`ю. З відповіді ПП «Адріатіка Маріуполь» вбачається, що відповідачу надавалися послуги з працевлаштування за кордоном в якості третього офіцера у періоди з 25.08.2018 по 02.04.2019 та з 31.08.2019 по 26.06.2020 з базовою заробітною платою 1811,32 дол. США, з 28.02.2021 по цей час з базовою зарплатою 1889,90 дол.США (а.с.16). Висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 10.02.2021, довідка про змішаний специфічний розлад психологічного розвитку дитини від 01.04.2021, свідчить, що на утримання дитини необхідні додаткові витрати (а.с. 17-26). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7 та ч. 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини. Відповідно ст. 12 Закону України Про охорону дитинства на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Враховуючи вище наведене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнутих з відповідача аліментів. Визначаючи розмір стягнення в сумі 10000грн., суд першої інстанції не проаналізував відомості, зазначені у відповіді ПП «Адріатіка Маріуполь» щодо вартості контрактів, укладених з відповідачем та їх тривалість. Працюючи третім офіцером в 2018 році відповідач отримав : 1811,32 доларів США (заробітна плата на місяць) х 4 (кількість від¬працьованих місяців в рік) / 12)= 603,77 доларів США, що еквівалентно 16060,28грн. в місяць; за 2019 рік: 1811,32 доларів США (заробітна плата на місяць) х 7 (кількість від¬працьованих місяців в рік) / 12) = 1102,44 доларів США, що еквівалентно 29324,9грн щомісячно; за 2020 рік : 1811,332 доларів США (заробітна плата на місяць) х 6 (кількість відпрацьованих місяців в рік) / 12) = 905, 66 доларів США, що еквівалентно 24090,56грн щомісячно; за 2021 рік: 1889,90 доларів США (заробітна плата на місяць) х 6 (кількість від-працьованих місяців в рік) / 12)= 905,66 доларів США, що еквівалентно 24090,56грн. щомісячно. З наведеного вбачається, що судом на одну дитину стягнуті аліменти в розмірі 42% від заробітку відповідача. Суд першої інстанції не врахував положення ст. 141 СК України, які передбачають, що матір та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Враховуючи наведене, суд першої інстанції не дослідив, чи має прибуток матір, в якому розмірі вона здійснює матеріальне забезпечення дитини, а якщо вона не виконує свої обов`язки по утриманню дитини, то з якої причини. Посилання в рішенні, що дитина потребує додаткових витрат недоречне, бо позивач не зверталася до суду з вимогами до відповідача про відшкодування додаткових витрат в порядку ст.185 СК України. Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції, стосовно стягнення з відповідача аліментів в розмірі 10000грн не буде суперечити його інтересам, не є переконливим, бо він жодним чином не обґрунтований. Матеріали справи не містять заяви відповідача, що він погоджується зі стягненням з нього аліментів у визначеному судом розмірі, вказаний висновок спростований подачею апеляційної скарги. Як наслідок колегія суддів апеляційної інстанції вважає доцільним застосувати усталену практику, відображення якої зафіксовано в п.4 ч1 ст.161 ЦПК України, щодо стягнення аліментів на одну дитину в розмірі однієї чверті, на двох дітей в розмірі однієї третини, а на трьох і більше половину заробітку. З огляду на вказане з відповідача на користь позивача на утримання дитини підлягають стягненню аліменти в розмірі 6000грн. Доводи апеляційної скарги , що суд першої інстанції неправомірно стягнув з нього аліменти на ут¬римання дитини з 05.05.2021 року, незважаючи на добровільну сплату аліментів, не ґрунтуються на законі. Згідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу від дня пред`явлення такої заяви. Відповідач не позбавлений можливості врахувати добровільне виконання аліментних зобов`язань шляхом надання підтверджуючих доказів до Державної виконавчої служби. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За вказаних обставин доводи відповідача про порушення норм матеріального права є обґрунтованими. Враховуючи ухвалення рішення суду внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з огляду на обґрунтованість апеляційної скарги, таке рішення підлягає зміні згідно вище наведеного мотивування. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Повний текст постанови виготовлено 21 лютого 2022 року. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , підписану адвокатом Лебедєвим Олександром Вячеславовичем задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 05 жовтня 2021 року змінити в частині розміру стягнутих аліментів. Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 ), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_2 ), аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6 000 грн. щомісячно, який відповідно до закону підлягає індексації, починаючи з 05 травня 2021 року та до досягнення дитиною повноліття Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: В.М.Барков С.А.Зайцева