Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/5177/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 15 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 340/5177/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 340/5177/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправними дій, скасувати рішення та зобов`язати вчинити певні дії, - встановив: 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по другій заяві (про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність) ОСОБА_1 , від 14.07.2020 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ «Про адміністративні послуги» у строк, встановлений законом (Земельним Кодексом - пункт 9 статті 118); - визнати протиправним і скасувати рішення (у формі наказу) Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.02.2021 року №11-639/14-21-СГ, яким, ОСОБА_1 , відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:0143; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення та передати власність земельну ділянку (в межах норми безкоштовної приватизації) сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради (за межами населеного пункту) Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:0143; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправними дій, скасувати рішення та зобов`язати вчинити певні дії відмовлено. Судом встановлено, що відповідачем видано спірний наказ від 23.02.2021 року №11-639/14-21-СГ, зі змісту якого вбачається, що він прийнятий з підстав порушення принципу мовчазної згоди та відсутності дозволу на розробку. Також суд зазначив, що станом на день розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою було відсутнє відповідне рішення належного суб`єкта про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а наявність наказу про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є самостійною підставою/перешкодою для неможливості позитивного вирішення питання про затвердження проекту землеустрою. Крім того, суд відхилив доводи позивача про протиправність спірного наказу з зв`язку із розробкою проекту землеустрою за «мовчазною згодою» та з цього приводу зауважив, що «принцип мовчазної згоди», визначений статтями 118 та 123 ЗК України, передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права отримати від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови. Наведені обставини обумовили прийняття рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 340/5177/21. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачем правомірно розроблено проект землеустрою, що підтверджується висновком про погодження та фактом внесення земельної ділянки до системи ДЗК, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізовано право на отримання земельної ділянки у власність. Крім того, позивач зазначає, що має два дозволи на розробку проекту землеустрою, а саме у зв`язку з застосуванням принципу мовчазної згоди, на підставі якого розроблено і погоджено експертом проект землеустрою, а також відповідно до наказу відповідача від 30.09.2021 року №11-13731/14-20-СГ, що є результатом виконання рішення суду у справі №340/785/20. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, та зазначає: Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 14.01.2020 року до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшла заява від позивача, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області №11-2232/14-20-СГ від 13.02.2020 року "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: подані графічні матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць. проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України. Не погодившись з наказом від 13.02.2020 року №11-2232/14-20-СГ, позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду про його скасування, справа №340/785/20. Водночас, позивач до закінчення розгляду справи №340/785/20 по суті, звернувся до розробника ФОП ОСОБА_2 та уклав договір на розроблення проекту землеустрою від 02.03.2020 року. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.04.2020 року у справі №340/785/20, зокрема, визнано протиправним і скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13 лютого 2020 року, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на підставі заяви від 13 січня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства від 13 січня 2020 року. Зазначене рішення суду набрало законної сили 10.09.2020 року. Не зважаючи на наявний наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, на підставі договору з ФОП ОСОБА_2 у травні 2020 року розроблений ''за принципом мовчазної згоди'' проект землеустрою, який був поданий на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області. 16.07.2020 року позивач подав до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заяву про затвердження проекту землеустрою. Наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.02.2021 року №11-639/14-21-СГ ''Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки'' відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:0143. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав. Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого. Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з приписами ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з ч.1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Відповідно до частин 8, 9 статті 118 ЗК України, в редакції чинній на час прийняття спірного рішення, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини 10, 11 статті 118 ЗК України). Відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації (частина п`ятнадцята статті 186 ЗК України). Частиною 6 статті 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Відносно доводів позивача щодо наявності в нього дозволу на розроблення проекту землеустрою за принципом «мовчазної згоди», колегія суддів зазначає наступне. Так, приписами абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Крім того, згідно з положеннями абз. 3 ч.7 ст. 118 ЗК України передбачено, що у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тобто, особа має право замовити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу (принцип «мовчазної згоди»), якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Щодо застосування принципу «мовчазної згоди» у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював у постанові від 10.07.2018 у справі № 806/3095/17 правову позицію про те, що «<…> право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу <…> жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови». Надалі такий висновок був неодноразово підтриманий Верховним Судом у постановах від 17.12.2018 у справі № 509/4156/15-а, від 06.08.2019 у справі № 140/1992/18, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 27.01.2020 у справі № 816/2119/16, від 16.09.2021 у справі № 815/4120/17 та ін. Колегією суддів зі змісту матеріалів справи встановлено, що позивач 14.01.2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідачем 13.02.2020 року надано відповідь у формі наказу про відмову у наданні такого дозволу з зазначенням причини відмови. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив в судовому порядку наказ відповідача від 13.02.2020 про відмову у наданні дозволу, а під час розгляду справи №340/785/20 Кіровоградським окружним адміністративним судом встановлено, що відповідач не порушив місячний термін, встановлений земельним кодексом України, при розгляді заяви позивача від 14.01.2020. З огляду на це, відхиляються доводи позивача, що в нього було право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за принципом «мовчазної згоди» та відповідно без згоди уповноваженого органу, адже останній у встановлений законодавством строк у формі наказу відмовив у наданні дозволу, а позивач в свою чергу використав право на судовий захист та оскаржив цей наказ до суду. Проте, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо наявності в нього дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідно до наказу відповідача від 30.09.2020 №11-13731/14-20-СГ, прийнятого на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/785/20, а тому, є помилковим висновок суду першої інстанції, що станом на день розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою було відсутнє відповідне рішення належного суб`єкта про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Водночас, зі змісту спірного рішення відповідача від 23.02.2021 №11-639/14-21-СГ колегією суддів встановлено, що підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою вказано невиконання останнім вимог статті 118 Земельного кодексу України, зокрема, що повідомлення від 02.03.2020 не може вважатись належним виконанням вимог цієї статті в частині отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою. З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач під час прийняття спірного рішення від 23.02.2021 №11-639/14-21-СГ безпідставно не врахував свій наказ 30.09.2020 №11-13731/14-20-СГ, зазначивши, що позивач не виконав вимоги статті 118 ЗК України та не мав дозволу на розроблення проекту землеустрою станом на 23.02.2021 року. Крім того, відповідно до приписів ч. 6 статті 186-1 ЗК України, підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Тобто, чинним законодавством не передбачено право відповідача відступати від положень статті ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, у зв`язку з чим, рішення відповідача щодо погодження проекту землеустрою має бути вмотивоване, а в разі відмови у погодженні, відповідач має навести усі підстави для цього. Однак, апеляційним судом досліджено, що у спірному рішенні від 23.02.2021 №11-639/14-21-СГ відповідачем не вказано підстав, визначених ч. 6 ст. 186-1 ЗК України, наявність яких, в свою чергу, надала б можливість відповідачу правомірно відмовити в погоджені проекту землеустрою позивача. Отже, суд апеляційної інстанції констатує, що у спірному випадку мало місце порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок прийняття відповідачем необґрунтованого рішення, яке не дозволяє встановити проведення дослідження відповідачем наявності чи відсутності підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, які визначені приписами ч. 6 статті 186-1 ЗК України. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення відповідача від 23.02.2021 року №11-639/14-21-СГ є протиправним на підлягає скасуванню. Крім того, визначаючи спосіб захисту порушеного права суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що належним способом захисту порушено права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 14.07.2020 року про затвердження проекту землеустрою, яку відповідач отримав 16.07.2020, з урахуванням вищенаведених висновків суду. Такий спосіб захисту права буде враховувати дискреційні повноваження відповідача щодо вирішення вказаного питання, а також враховувати і те, що заяву повивача від 14.07.2020 року було розглянуто без з`ясування її суті, зокрема не досліджено відсутність чи наявність підстав для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, які визначені приписами ч. 6 статті 186-1 ЗК України. Відносно доводів позивача про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача у ненаданні адміністративної послуги по заяві від 14.07.2020 року відповідно до пункту 5 статі 10 Закону України «Про адміністративні послуги» у строк, встановлений законом (п. 9 ст. 118 ЗК України), колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 1 статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5203-VI «Про адміністративні послуги» (далі Закон №5203) визначено, що адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов`язків такої особи відповідно до закону. Абз.1 ч.1 ст. 9 Закону №5203 встановлює, що адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг. Приписами Ч.1 ст.10 Закону №5203 визначено, що граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. В свою чергу, приписами ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Таким чином, відповідач мав розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою від 14.07.2020, яка отримана відповідачем 16.07.2020, протягом строку, що визначений ч.9 ст. 118 ЗК України. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач з порушенням строку, лише 23.02.2021 року прийняв спірне рішення за результатом розгляду заяви відповідача від 14.07.2020, яку він отримав 16.07.2020 року, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що ці дії відповідача є протиправними. Відносно вимог позивача щодо зобов`язання відповідача подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 382 КАС України судовий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а у разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладанням штрафу. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, відповідно до приписів ч. 1 ст. 382 КАС України, судовий контроль може здійснювати суд, який ухвалив рішення. Можливість встановлення судового контролю вирішується у разі ризику не виконання рішення суду Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Водночас, в питанні встановлення судового контролю суд, повинен приймати до уваги всі обставини справи, та оцінювати докази, надані сторонами на виконання рішення суду. В свою чергу, колегія суддів зазначає, що належних підстав для встановленого судового контролю позивачем не приведено, а судом апеляційної інстанції ці підстави не встановлено. Крім того, матеріали справи не містять доказів про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання рішення. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку щодо безпідставності вимог позивача про встановлення судового контролю. Інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а також надав невірну оцінку встановленим по справі обставинам, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 317 КАС України, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову. Крім того, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 6 ст. 139 КАС України). Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір згідно квитанції №0.0.2240475588.1 у сумі 908,00 грн. за подання позову та згідно квитанції №0.0.2373050714.1 у сумі 1362,00 грн. за подання апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 826/11984/16. За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір у сумі 2270,00 грн., підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області. Керуючись статтями 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 340/5177/21 задовольнити частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі № 340/5177/21 скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по заяві про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 від 14.07.2020 року, у строк, встановлений законом (ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України). Визнати протиправним та скасувати рішення (у формі наказу) Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.02.2021 року №11-639/14-21-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2,00 га, яка розташована на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3525286900:02:000:0143. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передання безкоштовно у власність земельної ділянки загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території на території Павлівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, кадастровий номер земельної ділянки 3525286900:02:000:0143, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. В іншій частині позову відмовити. Здійснити новий розподіл судових витрат та стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636). Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в випадках та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко