Постанова 4807 № 336/4361/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/4361/21 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В. Провадження № 22-ц/807/504/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Подліянової Г.С., Дашковської А.В. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника адвоката Іванісова Володимира Сергійовича на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про захист прав споживачів, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Концерну «Міські теплові мережі» про захист прав споживачів. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що 20 вересня 2008 року між нею та відповідачем - Концерном «МТМ» був укладений договір про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води № 311049. Відповідно до договору відповідач зобов`язується надавати позивачу за адресою: АДРЕСА_1 вчасно та відповідної якості послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, а позивач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами. На ім`я позивача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Для обліку використання гарячої води у її квартирі встановлено лічильник типу КВ-1,5 із заводським номером 519261. Даний лічильник опломбовано пломбою ПТМ та взято на абонентський облік. З того часу нарахування плати за підігрів води, розрахунки за надані послуги проводились відповідно до показників даного засобу обліку згідно із затвердженими тарифами. У березні 2021 року позивачем було проведено повірку лічильника. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П-70-2020-004936 від 25.03.2021 року, лічильник води КВ-1,5, заводський номер 519261 - відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 відповідно до 5.1. «Границі допустимої відносної похибки в умовах експлуатації». Після надання відповідачу документів щодо проведення державної повірки, квартирний лічильник гарячої води був опломбований. У травні 2021 року позивач отримав від відповідача рахунок по сплаті житлово-кому- нальних послуг за квітень 2021 року. Відповідно до рахунку позивач зобов`язана сплатити на користь відповідача за централізоване опалення та ГВП - 24 829,90 гривень. Нарахування плати за послуги з гарячого водопостачання відповідачем проводилось не за фактичними показами лічильника, а за тарифами за нормою споживання у відповідності до кількості зареєстрований у квартирі осіб. 17 травня 2021 року вона звернувся до відповідача щодо проведення перерахунку за наданні послуги відповідно до показань лічильника. Але листом за № Б-963/п від 18.05.2021 р. Концерном «МТМ» було відмовлено в проведені перерахунку за послугу з постачання гарячої води. Згідно з договором від 20 вересня 2008 року № 311049, виконавцем послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у квартирі, що належить позивачу, є відповідач - Концерн «МТМ». Договором не врегульоване питання відшкодування витрат на повірку засобів обліку води. Плата за послуги з водопостачання згідно з нормативами (нормами) споживання вноситься у разі несправності вже установлених засобів обліку води. Оскільки її лічильник гарячої води після повірки у березні 2021р. визнано придатним до експлуатації, то несвоєчасне проведення повірки установленого лічильнику споживання води саме по собі не є підставою для оплати витрат води за нормами споживання, які застосовуються лише у разі несправності установлених засобів обліку води. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П-70-2020-004936 від 25.03.2021 року, лічильник води КВ-1,5, заводський номер 519261 - відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 відповідно до 5.1. «Границі допустимої відносної похибки в умовах експлуатації». Дані результати повірки є позитивними, тому правових підстав для нарахування плати за послуги з водопостачання згідно з нормативами (нормами) споживання за фактично справний встановлений лічильник води у відповідача не було. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила зобов`язати Концерн «Міські теплові мережі» здійснити перерахунок оплати за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання по особовому рахунку № НОМЕР_1 за показниками лічильника, який встановлено в її квартирі, виходячи з об`ємів фактично використаної гарячої води за період з лютого 2019 року по квітень 2021 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у особі представника адвоката Іванісова В.С. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Фактично апеляційна скарга повністю повторює зміст позовної заяви. У відзиві на скаргу Концерн «МТМ» вказує, що позивач посилається на законодавство, яке змінилось на час виникнення спірних правовідносин, та згідно з яким обов`язок з повірки лічильника гарячої води, який є власністю споживача, покладається на нього самого. А наведені позивачем правові позиції ВС стосуються правовідносин, які виникли під час дії інших нормативних актів. Відповіддю на відзив позивач заперечує проти позиції відповідача, та знову повторює обставини як вони викладені в позові та апеляційній скарзі, а також посилається на умови договору, який був укладений між нею та відповідачем у 2008р. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За змістом статті 274 ч. 1 п.1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Встановлено, що квартира позивача підключена до мережі централізованого гарячого водопостачання, а такі послуги надаються Концерном «Міські теплові мережі». Ще 20 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем в особі Концерну «МТМ» був укладений договір про надання послуг з центрального опалення, постачання гарячої води № 311049, згідно з яким відповідач зобов`язується надавати позивачу за адресою: АДРЕСА_1 вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а позивач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами. На ім`я позивача ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Сторонами не оспорюється, що для обліку використання гарячої води у вказаній квартирі встановлено лічильник типу КВ-1,5 із заводським номером 519261. Даний лічильник опломбовано пломбою ПТМ та взято на абонентський облік. У березні 2021 року позивачем було проведено повірку лічильника. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П-70-2020-004936 від 25.03.2021р., лічильник води КВ-1,5, заводський номер 519261, відповідає вимогам ДСТУ 3580-97 відповідно до 5.1. «Границі допустимої відносної похибки в умовах експлуатації». Після надання відповідачу документів щодо проведення державної повірки, квартирний лічильник гарячої води був опломбований. У травні 2021 року позивач отримала від відповідача рахунок на сплату житлово-комунальних послуг за квітень 2021 року, відповідно до якого їй виставлено оплату за централізоване опалення та ГВП у сумі 24 829,90 гривень. Нарахування плати за послуги з гарячого водопостачання відповідачем проводилось не за фактичними показами лічильника, а за тарифами і за нормою споживання у відповідності до кількості зареєстрованих у квартирі осіб. 17 травня 2021 року позивач звернувся до відповідача щодо проведення перерахунку за надані послуги відповідно до показань лічильника. Але листом за № Б-963/п від 18.05.2021р. відповідачем було відмовлено в проведені перерахунку за послугу з постачання гарячої води. Тому в позові ОСОБА_1 , посилаючись на норми законодавства, згідно з якими відповідальним за своєчасну повірку лічильників є саме організація, яка постачає відповідні житлово-комунальні послуги, а також на те, що після повірки її лічильник визнано справним, просила зобов`язати Концерн «МТМ» здійснити перерахунок оплати за постачання гарячої води за період з лютого 2019р. по квітень 2021р. відповідно до показань лічильника. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив одночасно з двох підстав: відсутності обов`язку у Концерну «МТМ» щодо проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, оскільки таку повірки згідно зі змінами у законодавстві має проводити сам споживач, а також суд вважав, що оскарження дій відповідача з приводу нара- хування плати за послуги постачання гарячої води, які є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. Суд вважав, що все, на що позивач посилається у позові, може бути запереченням у разі пред`явлення до неї позову про стягнення нарахованої суми. Колегія частково погоджується з вказаними висновками суду з огляду на такі обставини. Судом першої інстанції встановлено, що до квартири позивача, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 надаються послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Впродовж 2018 року Концерном «МТМ» проводилась активна інформаційна компанія щодо необхідності проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. Споживачам послуг Концерну «МТМ», починаючи з грудня 2018 року у рахунках на сплату комунальних послуг було розміщене попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. У разі ігнорування даного попередження квартирний прилад обліку буде знято з абонентського обліку. Такі рахунки із відповідними попередженнями направлялись і споживачу ОСОБА_1 (містяться в цій справі - а.с. 27-29). Після попередження у рахунках на сплату житлово-комунальних послуг щодо необхідності здійснення держповірки квартирних (розподільних) приладів обліку та невиконання цих вимог позивачем, її лічильник обліку гарячої води було знято з абонентського обліку з березня 2019р., а нарахування за гарячу воду стали здійснюватись відповідно до норм споживання. На час виникнення спірних правовідносин правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні визначає Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність", який регулює відносини, що виникають в процесі провадження метрологічної діяльності, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22 червня 2017 року № 2119-VIII. До моменту прийняття Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22 червня 2017 року № 2119-VIII, який набрав чинності 02 серпня 2017 року, частиною четвертою статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" передбачено, що періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду, що є власністю фізичних осіб, здійснюється за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло- газо- і водопостачання. З набранням чинності Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" змінено підходи до обліку комунальних послуг, а також встановлення і обслуговування засобів обліку. Так, вказаним Законом було внесено зміни до статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та виключено вимогу щодо здійснення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб теплову енергію і воду, що є власністю фізичних осіб, за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з тепло- і водопостачання. При цьому, відповідно до частини 4 статті 17 цього Закону періодична повірка засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду, проводиться за рахунок внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку, встановлених відповідно до Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22 червня 2017 року № 2119-VIII. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України. Згідно пунктів 6 і 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. Обслуговування вузлів обліку - огляд, опломбування/розпломбування, періодична повірка (у тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж), ремонт засобів вимірювальної техніки, які є складовою частиною вузла обліку, забезпечення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності), ремонт та заміна допоміжних засобів вузла обліку, а за згодою власника (співвласників) будівлі також охорона або страхування вузла обліку. Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку/приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором. Відповідно ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювання техніки, що перебувають в експлуатації, підля- гають періодичній повірці та повірці після ремонту один раз на 4 роки. З матеріалів справи вбачається, що на рахунках про сплату комунальних послуг розміщено попередження про необхідність проведення періодичної повірки квартирних лічильників гарячої води. У разі ігнорування даного попередження квартирний прилад обліку буде знято з абонентського обліку. Відповідно, повірка лічильників води з 01 січня 2018р. повинна була проводитися за рахунок споживача. Згідно п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005р., плата за послуги нараховуються згідно з показниками будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання. Питомі норми споживання питної води у м. Запоріжжі були затверджені рішенням № 474 від 28.11.2014 року виконавчого комітету Запорізької міської ради та становлять 0,140 м3 на добу на 1 особу. Колегія вважає безпідставними посилання позивач на пункти 9, 30, 32 Правил N 630, якими передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов`язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов`язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства. На час виникнення спірних правовідносин у цій справі змінилось законодавство, а тому правовідносини врегульовані по-іншому, як вже було наведено вище. За такими підставами колегія не бере до уваги й посилання позивача на правову позицію, викладену ВС у складі Об`єднаної палати КЦС у постанові від 27.03.2019р. у справі № 229/1539/17, у якій висвітлюється позиція щодо правовідносин, які виникли з 01 вересня 2016 року та регулюються Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність"в редакції, чинній на час їх виникнення. У тій постанові зазначено, що позивач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є КП "Компанія "Вода Донбасу", тому саме відповідач несе відповідальність за своєчасну повірку приладу обліку води, встановленого у квартирі позивача, його обслуговування і ремонт, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10 березня 2016 року N 303затверджено Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), згідно з яким витрати, понесені відповідачем, включені в тариф на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення. Відповідачем не доведено несправності приладу обліку холодної води, встановленого у квартирі позивача, що стало підставою для нарахування оплати за водопостачання і водовідведення за нормами споживання. Позивач не урахувала, що її правовідносини врегульовані вже іншим нормативним актом, а саме статтею 6 ЗУ "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" (набрав чинності 02.08.2017р.), відповідно до якого й була змінена редакція ч. 4 статті 17 ЗУ «"Про метрологію та метрологічну діяльність", у зв`язку з чим обслуговування та заміна приладів обліку споживача, а також їх періодична повірка, щодо лічильників теплової енергії та води з 02.08.2017р. були покладені на споживача. Повірка інших лічильників, зокрема, електричної енергії та газу залишилась у зобов`язанні та відповідальності суб`єктів господарювання. Таким чином, не реагуючи на чисельні попередження у рахунках на оплату гарячого водопостачання та централізованого опалення, позивач фактична сама створила таку ситуації, коли відповідач мав нараховувати їй за надані послуги за гарячу воду за нормами споживання з лютого 2019 року. Враховуючи наведене, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у Концерну «Міські теплові мережі» відсутній обов`язок щодо проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, взятого на абонентський облік, за власною ініціативою та за власний рахунок у періоді, коли виникли спірні правовідносини між сторонами у справі, та за який позивач просить здійснити їй перерахунок згідно з показами лічильника, а саме, з лютого 2019р. по квітень 2021. Щодо доводів про те, що в подальшому її лічильник у березні 2021р. визнано придатним до експлуатації, а тому він був таким і весь період до його повірки, у зв`язку з чим вона має право на перерахунок з оплати гарячої води відповідно до показів лічильника, то колегія визнає такі доводи неспроможними. Плата за воду, виходячи з показань приладу обліку, може бути розрахована лише за умови, що лічильник є справним. Тим часом, в період між датою закінчення попереднього міжповірочного інтервалу і новою повіркою чинне законодавство лічильник справним не визнає. Навіть, у випадку, якщо потім перевірка і підтверджує, що прилад придатний до експлуатації. Тому у періоді, коли лічильник працював у рамках закінчення строку повірки і до наступної повірки, перерахунок за гарячу воду, оплата за яку нараховано правильно за нормами споживання, здійснений за показами не повіреного на той час лічильника бути не може. Отже, вимоги позивача суд правильно визнав необґрунтованими. Між тим, колегія зазначає, що суд помилково визнав в якості другої підстави для відмови в позові те, що рахунок про нарахування плати за постачання гарячої води є різновидом претензії, а тому його оскарження не передбачено чинним законодавством. Колегія зазначає, що у споживача мається право на перерахунок нарахованої суми оплати за житлово-комунальні послуги у встановлених законодавством випадках. Та в цій справі позивач з цього приводу зверталась письмового до відповідача, яким було відмовлено їй у здійсненні перерахунку. Тому вона має право на судовий захист, пред`явивши вимоги щодо покладення обов`язку на постачальника гарячої води здійснити перерахунок оплати за певних обставин, що не суперечить приписам статті 16 ЦК України. Тому колегія вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини рішення таку підставу для відмови в позові як обрання позивачем неналежного способу захисту. Але в іншій частині в частині необґрунтованості вимог як таких, що суперечать чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству, рішення слід відповідно до приписів статті 375 ЦПК України залишити без змін. Оскільки така зміна судового рішення не тягне за собою задоволення позову, то питання про розподіл судових витрат колегією не вирішується (щодо обов`язку відповідача сплатити за позивача як споживача частини судового збору у дохід держави). Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 у особі представника адвоката Іванісова Володимира Сергійовича задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 листопада 2021 року у цій справі змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання суду на обрання позивачем неналежного способу захисту як другу підставу для відмови в позові. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Постанова прийнята, складена та підписана 18 лютого 2022 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Дашковська А.В. Подліянова Г.С. Дата документу 18.02.2022 Справа № 336/4361/21