Постанова 4810 № 428/2239/21

Головуючий суду 1 інстанції - Бурдун Т.А. Доповідач - Луганська В.М. Справа № 428/2239/21 Провадження № 22-ц/810/1057/21 ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 лютого 2022 року м. Сєвєродонецьк Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Луганської В.М. суддів: Карташова О.Ю., Коновалової В.А., за участю секретаря: Кузьменко А.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «Миколаївобленерго» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Бурдун Т.А., у справі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про стягнення заробітної плати, скасування незаконного наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в с т а н о в и в: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про стягнення заробітної плати, скасування незаконного наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В обґрунтування заявлених вимог вказав, що відповідно до протоколу засідання Наглядової ради від 09 квітня 2020 року №66 ОСОБА_1 обрано виконуючим обов`язки генерального директора Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» та відповідно до контракту №773 з 10 квітня 2020 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, а на підставі наказу від 29 вересня 2020 року почав виконувати свої обов`язки як виконуючого обов`язки генерального директора Акціонерного товариства «Миколаївобленерго». 15 лютого позивачу стало відомо, що рішенням Наглядової ради, оформленим протоколом №83 від 12 лютого 2021 року його відсторонено від здійснення повноважень виконуючого обов`язки генерального директора Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», а 17 лютого 2021 року позивач дізнався про існування наказу Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» №234к від 17 лютого 2021 року про звільнення його з займаної посади на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, у зв`язку з припиненням повноважень на підставі його заяви та з посиланням на протокол засідання Наглядової ради від 16 лютого 2021 року №

84. Зазначив, що дану заяву не писав, оскаржуваний наказ про звільнення містить ознаки підроблення, крім того рішенням Наглядової ради, оформленим протоколом №83 від 12 лютого 2021 року його було лише відсторонено від роботи на час перевірки а не припинено повноваження. Позивач просив скасувати наказ № 234-к від 17 лютого 2021 року, поновити його на посаді виконуючого обов`язки Генерального директора Акціонерного товариства «Миколаївобленерго», стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку та невиплачену заробітну плату за період з 10 квітня 2020 року по 29 вересня 2020 року. Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2021 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» про стягнення заробітної плати, скасування незаконного наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд роз`яснив позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарських судів. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки спір є трудовим і підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Суд помилково послався на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного суду від 23 лютого 2021 року у справі №753/17776/19, оскільки у вказаній справі предметом розгляду є корпоративні відносини, а предметом позову, з яким звернувся позивач є оскарження підстав звільнення та стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати а також стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, викладені в апеляційній скарзі. У судове засідання представник АТ «Миколаївобленерго» не з`явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи,розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає приходить до наступного. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено, що відповідно до п.18.1 Статуту АТ «Миколаївобленерго» керівництво поточною діяльністю товариства здійснює виконавчий орган товариства -дирекція. Пунктом 18.2 Статуту встановлено, що очолює та керує діяльністю дирекції генеральний директор, який обирається та повноваження якого припиняються наглядовою радою. Згідно до п. 15.4 Статуту АТ «Миколаївобленерго» (затвердженого загальними зборами АТ «Миколаївобленерго» 08.04.2019 року), посадовими особами органів Товариства є фізичні особи- Голова та члени Наглядової ради, Генеральний директор та члени Дирекції. Відповідно до контракту № 773 від 10 квітня 2020 року на ОСОБА_1 було покладено обов`язки виконуючого обов`язки генерального директора АТ «Миколаївобленерго». 16 лютого 2021 року наказом №234к звільнено ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки генерального директора АТ «Миколаївобленерго» на підставі протоколу засідання Наглядової ради АТ «Миколаївобленерго» № 84 від 16 лютого 2021 року та на підставі п.5 ч.1 ст.

41. Суд дійшов висновку, що генеральний директор, як посадова особа АТ «Миколаївобленерго», є членом виконавчого органу дирекції, очолює та здійснює управління поточною діяльністю товариства після обрання (призначення) на цю посаду рішенням Наглядової ради АТ «Миколаївобленерго». Підставою для звільнення позивача з посади генерального директора АТ «Миколаївобленерго» зазначено пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Встановивши вказані обставни, суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного. Позивач оскаржує наказ АТ «Миколаївобленерго» № 234к від 17.02.2021 року, в позовній заяві просить поновити його на посаді виконуючого обов`язки генерального директора АТ «Миколаївобленерго» і стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Згідно наказу АТ «Миколаївобленерго» № 234к від 17.02.2021 року повноваження виконуючого обов`язки генерального директора АТ «Миколаївобленерго» Кугатова Сергія Віталійовича припинені на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗПП України згідно заяви ОСОБА_1 та протоколу засідання Наглядової ради АТ «Миколаївобленерго» від 16 лютого 2021 року №84. Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Підставою звільнення ОСОБА_1 як виконуючого обов`язки генерального директора АТ « Миколаївобленерго» зазначено пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Відповідно до п.18.1 Статуту АТ «Миколаївобленерго» керівництво поточною діяльністю товариства здійснює виконавчий орган товариства -дирекція. Пунктом 18.2 Статуту встановлено, що очолює та керує діяльністю дирекції генеральний директор, який обирається та повноваження якого припиняються наглядовою радою. Згідно до п. 15.4 Статуту АТ «Миколаївобленерго» (затвердженого загальними зборами АТ «Миколаївобленерго» 08.04.2019 року), посадовими особами органів Товариства є фізичні особи- Голова та члени Наглядової ради, Генеральний директор та члени Дирекції. Виконуючий обов`язки генерального директора Кугатов Сергій Віталійович, є членом виконавчого органу товариства - дирекції, здійснює управління поточною діяльністю товариства після призначення на цю посаду рішенням наглядової ради АТ «Миколаїіобленерго». Рішенням наглядової ради АТ «Миколаївобленерго» №84 від 16 лютого 2021 року припинено повноваження з дня прийняття цього рішення ОСОБА_1 виконання обов`язків генерального директора АТ «Миколаївобленерго» та розірвано укладений з ним контракт від 10 квітня 2020 року №773 . На підставі цього рішення наказом від 16 лютого 2021 року №234к позивача звільнено на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб. Тобто пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України кореспондується з положеннями частини третьої статті 99 ЦК України. Зміни до статті 41 КЗпП України, а саме доповнення цієї статті пунктом 5, внесено Законом України від 13 травня 2014 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів», який набрав чинності з 01 червня 2014 року. Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного Закону передбачається, що така підстава розірвання трудового договору забезпечить «можливість розірвання трудового договору без наведення підстав при припиненні повноважень посадових осіб», а в якості компенсації для захисту інтересів останніх гарантує мінімальний розмір вихідної допомоги в розмірі середньої заробітної плати за шість місяців. Отже, здійснення компетентним органом господарюючого суб`єкта права на усунення від посади відповідно до статті 99 ЦК України можливе в порядку реалізації ним своїх корпоративних прав у разі, якщо інше не передбачене Статутом, і як підстава такого звільнення може бути зазначене посилання на пункт 5 частини першої статті 41 КЗпП України. При розгляді спору щодо розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі №753/17776/19. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку із чим правильно закрив провадження у цивільній справі та на виконання приписів частини першої статті 256 ЦПК України, роз`яснив ОСОБА_1 , що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково застосував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі №753/17776/19 не заслуговують на увагу, оскільки у вказаній постанові викладений правовий висновок про те, що при розгляді справ про розірвання трудового договору за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України має значення не наявність підстав для припинення повноважень (звільнення) посадової особи, а дотримання органом управління (загальними зборами, наглядовою радою) передбаченої цивільним законодавством та установчими документами юридичної особи процедури ухвалення рішення про таке припинення, що підтверджує висновок про належний розгляд справи в порядку господарського судочинства. Відповідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Відповідно до підпункту «в» пункту 3 частини першої статті 382, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, понесені судові витрати покладаються позивача. Керуючись ст. ст. 259, 375, 382, 383, 384, 386 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 26 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 17 лютого 2022 року. Головуючий Судді