Постанова 4802 № 167/579/21

Справа № 167/579/21 Головуючий у 1 інстанції: Шептицька Н. В. Провадження № 22-ц/802/161/22 Категорія: 8 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 лютого 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Черняк О. В., з участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Рожищенська міська рада, про усунення перешкод у здійсненні права користування домоволодінням, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 11 листопада 2021 року, В С Т А Н О В И В: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеними позовними вимогами, які обґрунтовані тим, що йому на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 та відповідна земельна ділянка. Позивач також зазначав, що відповідач ОСОБА_4 на сусідній земельній ділянці на АДРЕСА_1 на відстані 0,6 метра від межі його земельної ділянки закінчує будівництво капітальної будівлі господарської будівлі літньої кухні, чим на думку позивача порушує його права, як власника суміжного домоволодіння. Посилаючись на зазначені обставини, позивач ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди, які чинить йому відповідач ОСОБА_4 , шляхом зобов`язання відповідача знести самочинно збудовану ним господарську будівлю - літню кухню та шляхом демонтування ринви з додатковим жолобом для стоку атмосферних вод. Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 11 листопада 2021 року у цій справі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає, що судове рішення постановлено з додержанням вимог закону. В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, представник відповідача апеляційну скаргу заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. За матеріалами справи судом встановлено, що житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться на АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності позивачу у цій справі ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 8-9). Крім того, судом встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_1 проживає відповідач у цій справі ОСОБА_4 . У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначав, що ОСОБА_4 у вересні 2020 року на своїй земельній ділянці розпочав реконструкцію літньої кухні шляхом знесення старої будівлі літньої кухні і побудови на її місці нової будівлі, що створює йому перешкоди у користуванні власним нерухомим майном, оскільки відповідач зазначену будівлю збудував на відстані 0,6 метра від межі його земельної ділянки. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок забудови відповідачем на своїй земельній ділянці приміщення літньої кухні будь-які права та інтереси позивача порушені не були. Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам і зроблені з дотриманням вимог закону. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. За змістом частини 7 статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. За положеннями статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою. Системний аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови. З урахуванням змісту зазначеної норми закону у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. Вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою (стаття 376 ЦК України). Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц. Кожна сторона, як передбачає стаття 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Натомість в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 будує нове приміщення літньої кухні на своїй земельній ділянці, яка межує із земельною ділянкою позивача і при цьому будь-яких доказів на підтвердження того, що внаслідок забудови приміщення літньої кухні були порушені права позивача ОСОБА_1 останній суду не надав. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав їх недоведеності. Д оводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм надана належна оцінка. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 11 листопада 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді