Постанова Волинський апеляційний суд № 167/992/20

Справа № 167/992/20 Головуючий у 1 інстанції: Требик В. Б. Провадження № 22-ц/802/389/21 Категорія: 68 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 березня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В., розглянувши у порядку спрощеного письмового позовного провадження без виклику сторін у місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 07.10.2007 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Рожищенського районного управління юстиції Волинської області, за актовим записом №152. За час перебування у шлюбі у них народилося троє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказувала, що сімейне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинено, а шлюб існує лише формально. Вважає, що примирення є неможливим, а подальше спільне проживання з відповідачем є недоцільним. Посилаючись на наведене, уточнивши вимоги в частині визначення розміру аліментів, позивачка просила шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , розірвати та стягнути з відповідача аліменти на дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року позов задоволено частково. Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 07.10.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Рожищенського районного управління юстиції Волинської області, за актовим записом №152 - розірвано. Після розірвання шлюбу залишено за позивачкою взяте у шлюбі прізвище ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі по 1700 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.09.2020 року, до досягнення дитиною повноліття. Врешті вимог відмовлено за недоведеністю. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць. Вирішено питання судового збору. Не погоджуючись із даним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення суду в частині стягнення аліментів і ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей у розмірі 1 200,00 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття. Вказує на те, що суд не врахував його матеріальне становище, заробіток позивача, яка перебуває у трудових відносинах, не надано жодної оцінки факту передачі коштів позивачу відповідачем за період розгляду справи та під час перебування його на заробітках за кордоном, тобто суд належним чином не з`ясував усі обставини справи, на які посилається позивач, мотивуючи свої вимоги, не надав належної оцінки доводам відповідача. Крім того вказує, що він не заперечував щодо сплати аліментів у розмірі по 1 200 грн на кожну дитину, про що й повідомляв суд. Зазначає, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції у нього був відсутній заробіток та він не мав можливості сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі. Після ухвалення оскаржуваного судового рішення 22.01.2021 року він влаштувався на роботу, про що долучив довідку з місця роботи, заробітна плата становить 6000 грн, а тому просить суд апеляційної інстанції врахувати дану обставину. Позивачка ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що аліменти у розмірі 1200 грн на місяць на кожну дитину, на які погоджується відповідач, є недостатніми для забезпечення належного розвитку дітей. Зі слів відповідача їй відомо, що працевлаштування ОСОБА_2 є тимчасовим, зокрема на період вирішення даного судового спору, та в подальшому він планує виїхати за кордон на роботу. Всі перелічені апелянтом витрати, здійснені нею, були попередньо узгоджені з відповідачем по телефону та жодних заперечень не було. На спростування доводів апеляційної скарги щодо недоведеності наявності заборгованості позивача за кредитним договором, укладеним нею, ОСОБА_1 надала довідку №485 від 26.02.2021, видану керуючим ТВБВ №10002/053, копію виписки по рахунку за період з 25.03.2019 по 27.01.2021, а також договір про споживчий кредит №12889 від 23.01.2020 і додатковий договір №2 за договором про споживчий кредит від 27.01.2020. Вважає рішення суду першої інстанції законним та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи як малозначна. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розміру стягнутих аліментів, то колегія суддів відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення аліментів та стягуючи з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі по 1700,00 грн. на кожну дитину щомісячно, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач перебуває в працездатному віці, є батьком трьох малолітніх дітей, а тому зобов`язаний утримувати їх до повноліття, підстав для звільнення відповідача від обов`язку утримувати дітей не встановлено. Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції врахував рівність прав та обов`язків батьків щодо дітей, те, що офіційне місце роботи, в тому числі за кордоном, відповідача невідоме, останній має нерегулярний, мінливий дохід, а також те, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1700 грн на кожну дитину щомісячно є достатнім, не є завищеним та не буде порушувати майнові права дітей. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на встановлених дійсних обставинах справи, досліджених судом доказах та відповідають вимогам процесуального та матеріального права, з огляду на наступне. Судом установлено, що сторони з 07.10.2007 року перебували у шлюбі, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Рожищенського районного управління юстиції Волинської області, за актовим записом №152 (а.с.4). Від даного шлюбу у сторін народилося троє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7-9). Діти зареєстровані та проживають разом із матір`ю - позивачкою по справі, за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою про склад сім`ї №2319 від 04.09.2020 (а.с. 10). Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої на Україні з 27.09.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя. Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Статтями 183 та 184 СК України передбачено способи стягнення аліментів: у частці від заробітку або у твердій грошовій сумі та підстави стягнення аліментів одним із таких способів. Суд за заявою одержувача, відповідно до ч.1 ст.184 СК України, визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Відповідно статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років у такому розмірі: із 1 січня 2021 року - 2395 грн; із 1 липня 2021 року - 2510 грн; із 1 грудня 2021 року - 2618 грн. Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки на утримання дітей, суд першої інстанції врахував вище наведені норми СК України, встановлений законодавством прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, а також, що відповідач позов у оскаржуваній ним частині визнав частково, про що подав суду відповідну заяву від 23.12.2020 р., а тому суд правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у розмірі 1700,00 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 16.09.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано його фінансове становище та відсутність реальної можливості сплачувати аліменти не заслуговують на увагу, оскільки апелянт особисто письмово підтвердив ту обставину, що певний час працював за кордоном і сплатив аліменти за період упродовж трьох місяців на суму 38362 грн. Отже, його доходи дозволяли йому нести витрати в зазначеному розмірі. Суд також не бере до уваги долучену ОСОБА_2 довідку про його заробітну плату в розмірі 6000 грн, оскільки вона засвідчує початок його працевлаштування на вказаній роботі після ухвалення оскаржуваного ним рішення - з 22.01.2021 року. Дана обставина може бути лише підставою для вирішення питання про зменшення розміру аліментів, але не для скасування чи зміни ухваленого 12 січня 2021 року рішення за позовом, який був поданий у вересні 2020 року. Згідно із ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, так як суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 12 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 31 березня 2021 року. Головуючий Судді