Ухвала КГС ВС № 904/191/21

УХВАЛА 15 лютого 2022 року м. Київ cправа № 904/191/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В., секретар судового засідання - Мельникова Л. В., розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Севастьянової Любові Анатоліївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (Іванов О. Г. - головуючий, судді Березкіна О. В., Антонік С. Г.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця Мохнатка Сергія Олександровича до фізичної особи-підприємця Севастьянової Любові Анатоліївни про усунення перешкод у користуванні орендованим нежитловим приміщенням та стягнення 45 000,00 грн, (У судове засідання представники сторін не з`явилися), ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа-підприємець Мохнатко Сергій Олександрович (далі - ФОП Мохнатко С. О.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Севастьянової Любові Анатоліївни (далі - ФОП Севастьянова Л. А.), в я кому просив: - зобов`язати ФОП Севастьянову Л. А. усунути перешкоди у користуванні орендованим позивачем за договором оренди нежитлового приміщення від 18.09.2019 нежитловим приміщенням (торговим кіоском) шляхом надання вільного доступу ФОП Мохнатку С. О. та його працівникам до орендованого приміщення загальною площею 58 м2, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний" та їдальні № 9; - стягнути з ФОП Севастьянової Л. А. на користь ФОП Мохнатка С. О. упущену вигоду в сумі 45000 грн; Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП Севастьянова Л. А. перешкоджає ФОП Мохнатку С. О. у користуванні орендованим нежитловим приміщенням (торговим кіоском) загальною площею 58 м2, за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лєрмонтова біля ринку "Ювілейний" та їдальні № 9, не надає йому та його працівникам вільного доступу до орендованого приміщення, у зв`язку з чим позивач вимагає усунути перешкоди у користуванні ним орендованого нежитлового приміщення та стягнути з відповідача упущену вигоду в сумі 45 000,00 грн.

2. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 18.09.2019 між ФОП Мохнатко С. О. (орендар) та ФОП Севастьяновою Л. А. (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення № б/н, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендарю, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення (торговий кіоск), яке розташоване за адресою: Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний" та їдальні № 9 (об`єкт оренди), загальною площею 58 м2, на умовах цього договору. Відповідно до п. 1.2 договору об`єкт оренди, що надається в оренду, належить орендодавцеві на праві приватної власності, підтверджується договором купівлі-продажу кіоску від 23.11.2001, посвідченого приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області, Кучугурним М. А., зареєстровано в реєстрі за № 4287. Згідно з п. 1.3 договору орендодавець повідомляє та підтверджує документально, що об`єкт оренди розташовано на двох земельних ділянках: - Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний", загальна площа 24,0 м2, належить орендодавцю на підставі Державного акта на право власності на землю від 14.01.2002 серії ДП № 008016, кадастровий номер не присвоєно, технічна документація із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки не виготовлялась та не затверджувалась: - Дніпропетровська обл., м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля їдальні №9, загальна площа 0,0034 га, використовується орендодавцем на підставі договору оренди від 23.09.2014, укладеного між Марганецькою міською радою та Севастьяновою Л. А., строк оренди до 14.03.2021, кадастровий номер земельної ділянки 11300000:01:026:0013. Пунктом 2.1 договору передбачено, що об`єкт оренди передається в оренду для провадження господарської діяльності орендарем, зокрема, але не виключно: розміщення комісійного магазину, розміщення ломбарду, передача в суборенду, тощо. У п. 3.1 договору встановлено, що зазначений в п. 1.1 цього договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем до 01.12.2019. Передання об`єкту оренди в оренду здійснюється за актом приймання-передачі (п. 3.2 договору). Договір є чинним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (в разі наявності печаток), але не раніше передачі об`єкту оренди за актом приймання-передачі (п. 4.1 договору). Договір є укладеним на строк 35 місяців (п. 4.2 договору). Пунктом 4.3 договору передбачено, що цей договір припиняє свою дію у разі: закінчення строку оренди (п.п. 4.3.1 договору); у випадку знищення або загибелі об`єкту оренди (п.п. 4.3.2 договору); за взаємною згодою сторін (п.п. 4.3.3 договору); у разі припинення діяльності орендаря (п.п. 4.3.4 договору); за рішенням суду та в інших випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України (п.п. 4.3.5 договору). Відповідно до п. 5.1 договору за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі 15 000,00 грн., з урахуванням положень п. 5.1.1 цього договору. Сторони погодили, що з 01.01.2021 за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі 18 000,00 грн. Для того щоб гарантувати виконання усіх фінансових зобов`язань, що випливають з цього договору, орендар не пізніше 3-х робочих днів після підписання цього договору перераховує на рахунок орендодавця, або надає готівкові кошти, за погодженням сторін, гарантійний платіж у сумі 15 000,00 грн. (п. 5.3 договору). Орендодавець має право забезпечувати безперешкодне користування орендарем об`єктом оренди (п. 6.3 договору). Орендар має право самостійно, без згоди орендодавця передати об`єкт оренди, або його частину в суборенду третім особам (п. 7.8 договору). Пунктом 8.1 договору передбачено, що після закінчення строку оренди за цим договором орендар зобов`язаний протягом десяти днів повернути об`єкт оренди орендодавцю за актом приймання-передачі. Згідно з пунктами 10.1 10.4 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, але не раніше передачі об`єкту оренди за актом приймання-передачі. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та закінчується в момент передачі об`єкт оренди Орендодавцю за актом приймання-передачі відповідно до п. 8.1 цього договору. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору. Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, доказів передачі об`єкта оренди у користування за актом приймання-передачі, як це передбачено пунктом 3.2 договору, матеріали справи не містять, однак відповідач не заперечив факт передачі приміщення кіоску позивачу. Отже, об`єкт оренди фактично був переданий в користування позивачу. 24.12.2019 між ФОП Мохнатко С. О. та ФОП Севастьяновою Л. А. укладено додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 18.09.2019, відповідно до умов якої сторони погодили, викласти пункти 4.3, 5.1.1 договору в наступній редакції: 4.3. Цей договір припиняє свою дію у разі: 4.3.1. закінчення строку оренди; 4.3.2. у випадку знищення або загибелі об`єкту оренди; 4.3.3. за взаємною згодою сторін; 4.3.4. у разі припинення діяльності орендаря; 4.3.5. за рішенням суду та в інших випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України; 4.3.6. невиконання орендодавцем обов`язку передбаченого п. 6.10 цього договору. 5.1.1. Орендна плата за користування приміщенням сплачується у наступному порядку: - орендну плату за перший місяць користування приміщенням у сумі 15 000 грн (п`ятнадцять тисяч грн.) гривень 00 коп., орендар сплачує не пізніше 3-х робочих днів після підписання цього договору сторонами; - орендна плата за другий місяць оренди не сплачується орендарем орендодавцю, оскільки сторони погодили надання орендодавцем орендарю "орендних канікул" строком 30 (тридцять) календарних днів. - орендна плата за період з 01.05.2020 по 30.06.2020 включно, не сплачується орендарем орендодавцю, оскільки сторони погодили надання орендодавцем орендарю "орендних канікул" строком 60 (шістдесят) календарних днів. Розрахунки з орендної плати за грудень 2019 року сплачується орендарем до 31.12.2019, орендна плата за наступні місяці оренди здійснюються орендарем тільки після виконання орендодавцем обов`язку передбаченого п.6.10. цього договору. Несплата орендної плати за період з 01.01.2020 по 01.02.2020 орендарем не є невиконанням умов договору, якщо вона викликана невиконанням орендодавцем п.6.10. цього договору, будь-яка відповідальність за несплату орендної плати до орендаря не застосовується. 07.04.2020 між ФОП Мохнатко С. О. та ФОП Севастьяновою Л. А. укладено Додаткову угоду до договору оренди нежитлового приміщення від 18.09.2019, відповідно до умов якої сторони вирішили доповнити договір п. 5.1.1.1 у наступній редакції: 5.1.1.1. за період з 01.03.2020 по 30.04.2020 орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 10 000,00 грн за один календарний місяць, подальші розрахунки здійснюються сторонами відповідно до п. 5.1.1 цього договору. В матеріалах справи містяться розписки, які підписані від імені Фізичної особи-підприємця Севастьянової Л. А. про отримання грошових коштів від Фізичної особи-підприємця Мохнатко С. О. за авансовий платіж по договору оренди від 18.09.2019 у розмірі 15 000,00 грн., в рахунок орендної плати за грудень 2019 у розмірі 15 000,00 грн, січень 2020 року у розмірі 15 000,00 грн., лютий 2020 у розмірі 15 000,00 грн, березень 2020 року у розмірі 10 000,00 грн, квітень 2020 року у розмірі 10000,00 грн, липень 2020 року у розмірі 15 000,00 грн, вересень 2020 року у розмірі 15 000,00 грн та в рахунок орендної плати за землю за 2020 рік у розмірі 3 499,00 грн. Отримання вищевказаних грошових коштів за вказаними розписками відповідач не заперечив. 01.06.2020 між ФОП Мохнатко С. О. (орендар) та Повним товариством "ПОТЕНЦІАЛ" "Бєлоусов Ю.О. і Золотаренко С.І." (суборендар) укладено договір суборенди нежитлового приміщення, відповідно до п. 1.1 якого, орендар передає, а суборендар бере в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення (торгового кіоску) (приміщення, об`єкт суборенди), з обладнаним робочим місцем, для надання фінансових послуг, а саме: інших видів кредитування. Відповідно до п. 1.2 договору суборенди приміщення розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний" та їдальні №

9. Загальна площа приміщення, що орендується: 30,0 м2 (п. 1.3 договору суборенди). Відповідно до п. 1.5 договору суборенди суборендар має право тимчасового користування вищезгаданим приміщенням на весь період дії договору, при дотриманні всіх умов, передбачених цим договором. Після закінчення терміну дії договору і відсутності наміру сторін продовжити термін дії цього договору, або укласти новий договір на новий термін, приміщення повинне бути звільнене суборендарем на умовах і в терміни, які встановлені цим договором. Зміна власника приміщення не є підставою для припинення дії даного договору (п. 1.6 договору суборенди). Згідно з п. 1.7 договору суборенди права на об`єкт суборенди належать орендарю на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 18.09.2019, укладеного між ФОП Мохнатко С.О. та ФОП Севастьяновою Л.А. Термін дії договору суборенди нежитлового приміщення з 01.06.2020 по 01.06.2022 включно (п. 4.1 договору суборенди). Пунктом 5.1 договору суборенди передбачено, що розмір суборендної плати становить 15 000,00 грн., за повний календарний місяць користування приміщенням. До складу суборендної плати входить вартість комунальних та інших послуг (електро-, водо-, теплопостачання, каналізації), які пов`язані з користуванням об`єктом суборенди. Розрахунки проводяться в національної грошової одиниці України гривні, в безготівковій або готівковій формі. 01.06.2020 за актом приймання-передачі приміщення до договору суборенди нежитлового приміщення від 01.06.2020, нежитлове приміщення загальною площею 30,0 м2, яке розміщено за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний" та їдальні № 9, було передано суборендарю у користування. Відповідно до акта від 01.10.2020, складеного та підписаного ФОП Мохнатко С.О., директором ПТ "ПОТЕНЦІАЛ" Бєлоусовим Ю. О., Духонченко А. В., виявлено, що в торговому кіоску, розташованому за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний" та їдальні № 9, який переданий ФОП Севастьяновою Л. А. в оренду ФОП Мохнатко С.О. згідно договору оренди нежитлового приміщення від 18.09.2019, перебувають невідомі особи, які здійснюють господарську діяльність. В акті також зазначено, що представники осіб, які здійснюють господарську діяльність в торговому кіоску, своїх даних не назвали, прізвище чи назву юридичної особи, у якого/якій вони працюють, назвати відмовились та від підписання даного акта; власник приміщення ФОП Севастьянова Л.А. від складання акта та його підписання відмовилась, повідомила, що уклала договір оренди із іншими орендарями, їх прізвище, ім`я, по-батькові чи назву юридичної особи не повідомила. В подальшому, 08.10.2020 ФОП Мохнатко С. О., директором ПТ "ПОТЕНЦІАЛ" Бєлоусовим Ю. О., Духонченко А. В. було складено та підписано ще один акт, в якому зазначено, що вказаними особами виходом на торговий кіоск, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний" та їдальні № 9, виявлено: - перешкоди у користуванні ФОП Мохнатку С. О. орендованим ним за договором оренди нежитлового приміщення від 18.09.2019 нежитловим приміщенням (торговим кіоском) шляхом ненадання ФОП Севастьяновою Л. А. (власником даного приміщення) вільного доступу ФОП Мохнатко Сергію Олександровичу та його працівникам до орендованого приміщення загальною площею 58 м2, не усунуті; - у торговому кіоску продовжує працювати пункт обміну валют, мовою оригіналу, "OCTAVA FINANCE", під вивіскою, мовою оригіналу "Мир Мобильных Аксессуаров"; представники осіб, які здійснюють господарську діяльність в торговому кіоску, своїх даних не назвали, прізвище чи назву юридичної особи, у якого/якій вони працюють, назвати відмовились та від підписання цього акта; власник приміщення ФОП Севастьянова Л. А. від складання акта та його підписання відмовилась, повідомила, що уклала договір оренди із іншими орендарями, їх прізвище, ім`я, по-батькові чи назву юридичної особи не повідомила. 12.10.2020 Духонченко А. В. звернувся до Марганецького ВП Нікопольского ВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою щодо перешкоджання у користуванні орендованим ФОП Мохнатко С.О. приміщенням, що підтверджується копією талону-повідомлення єдиного обліку №55 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.10.2020. 21.10.2020, за результатами розгляду звернення громадянина Духонченко А. В., Марганецьким ВП Нікопольского ВП ГУНП у Дніпропетровській області надано лист-відповідь за вих. № 49 7/11553, в якому зазначено, що при проведенні перевірки було встановлено, що між ФОП Севастьяновою Л. А. та ФОП Мохнатко С. О. 18.09.2019 укладено письмовий договір про оренду нежитлових приміщень за адресою: м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний" та біля їдальні № 9, але на даний час на вхідних дверях вказаних приміщень змінено замки; опитана гр. Севастьянова Л.А. пояснила, що змінила замки, оскільки ФОП Мохнатко С.О. вивіз свої речі з орендованого приміщення та повернув ключі. В листі-відповіді також зазначено, що справа по вирішенню зазначеного питання є цивільно-правовою і вирішується мировою угодою або по даному факту необхідно звернутись до суду за захистом свого особистого права та інтересу. В подальшому, 16.10.2020 ФОП Мохнатко С.О., директором ПТ "ПОТЕНЦІАЛ" Бєлоусовим Ю.О., Духонченко А.В. було складено та підписано ще один акт, в якому зазначено, що вказаними особами виходом на торговий кіоск, який розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний" та їдальні № 9, виявлено: - перешкоди у користуванні ФОП Мохнатка С. О. орендованим ним за договором оренди нежитлового приміщення від 18.09.2019 нежитловим приміщенням (торговим кіоском) шляхом ненадання ФОП Севастьяновою Л.А. (власником даного приміщення) вільного доступу ФОП Мохнатко Сергію Олександровичу та його працівникам до орендованого приміщення загальною площею 58 м2, не усунуті; - у торговому кіоску продовжує працювати пункт обміну валют, мовою оригіналу, "OCTAVA FINANCE", під вивіскою, мовою оригіналу "Мир Мобильных Аксессуаров". Представники осіб, які здійснюють господарську діяльність в торговому кіоску, своїх даних не назвали, прізвище чи назву юридичної особи, у якого/якій вони працюють, назвати відмовились та від підписання цього акта; власник приміщення ФОП Севастьянова Л.А. від складання акта та його підписання відмовилась, повідомила, що уклала договір оренди із іншими орендарями, їх прізвище, ім`я, по-батькові чи назву юридичної особи не повідомила. На підтвердження факту користування спірним приміщенням сторонніми особами, позивачем надано фотознімки.

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 у справі №904/191/21 в позові відмовлено у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час фіксування позивачем зайняття спірного приміщення сторонніми особами, договір оренди, укладений між ним та відповідачем щодо спірного приміщення, був діючим, чинним та не припиненим; договір укладений 18.09.2019 строком на 35 місяців, який спливає 18.08.2022, доказів дострокового розірвання договору за згодою сторін або будь-якого іншого припинення договору станом на 01.10.2020, 08.10.2020 та 12.10.2020 (дати складання актів позивачем виходу за адресою орендованого приміщення) відповідачем не надано; посилання відповідача на добровільне звільнення позивачем спірного приміщення, вивезення ним речей та повернення ключів не підтверджено жодним доказом. Крім того, господарський суд зазначив, що відповідачем не доведено правомірності передачі спірного приміщення третім особам у період жовтень-грудень 2020 року, що зробило неможливим користування позивачем цим приміщенням. У той же час, оскільки під час підготовчого провадження у справі, відповідач направив ФОП Мохнатко С. О. лист-повідомлення про припинення дії договору від 28.01.2021, в якому повідомив позивача про те, що умови договору від 18.09.2019 постійно істотно порушувалися, а договір, укладений між ФОП Мохнатко С. О. та ФОП Севастьяновою Л. А. є розірваним з 01.09.2020, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір від 18.09.2019 слід вважати таким, що втратив юридичну силу; отримання вказаного листа підтверджено позивачем. Враховуючи те, що на момент вирішення спору правочин про розірвання договору (лист-повідомлення відповідача, про припинення договору оренди від 18.09.2019) не оспорений позивачем, хоча така процесуальна можливість у нього була за частиною 3 статті 184 ГПК України, виходячи із засад презумпції правомірності правочину, суд дійшов висновку, що договір оренди, укладений між сторонами, є розірваним, у зв`язку з цим речові права позивача стосовно спірного приміщення, в силу ч. 2 статті 653 ЦК України, є припиненими; зазначені обставини унеможливлюють судовий захист порушених прав позивача у вигляді усунення перешкод у користуванні орендованим нежитловим приміщенням шляхом надання вільного доступу до нього. Щодо позовних вимог про стягнення з ФОП Севастьянової Л. А. упущеної вигоди в сумі 45 000,00 грн. суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи свідчать про те, що у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності відповідачем у спірних правовідносинах, позивач мав можливість не тільки отримати суборендні платежі, але також мав понести витрати на цю ж суму зі сплати орендних платежів за договором оренди від 18.09.2019, укладеним з відповідачем - власником кіоску, що у кінцевому підсумку призводить до нульового прибутку у позивача, відповідно, упущеної вигоди у позивача за цими обставинами у справі немає, інших збитків позивачем не заявлено.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 904/191/21 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 скасовано. Ухвалено у справі нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Відмовлено у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000 грн. 4.1. Постанова аргументована тим, що лист-повідомлення відповідача про припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 18.09.2019 є одностороннім правочином, відповідно, вказаний лист може створювати обов`язки для позивача, за наявності домовленостей між позивачем та відповідачем, передбачених умовами договору або у випадках, встановлених законом. Умовами укладеного договору оренди нежитлового приміщення від 18.09.2019 (з урахуванням додаткових угод), не передбачено право орендодавця припинити дію вказаного договору в односторонньому порядку шляхом направлення письмового повідомлення про це. Зазначений вище лист-повідомлення від 28.01.2021 відповідача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення в частині права орендодавця (відповідача) на розірвання в односторонньому порядку цього договору обґрунтовано, в тому числі, істотними порушеннями позивачем строків оплати орендної плати. Між тим, доказів порушення позивачем строків оплати орендної плати матеріали справи не містять. У цьому випадку, з урахуванням відсутності домовленості між сторонами щодо розірвання Договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 18.09.2019, а також встановлення умовами Договору (п. 4.3 Договору) вичерпного переліку підстав для його припинення, висновок суду першої інстанції про розірвання зазначеного договору є помилковим, оскільки сторони не передбачили безумовного права орендодавця на розірвання договору в односторонньому порядку. Разом з тим, доказів розірвання договору оренди нежитлового приміщення № б/н від 18.09.2019 у судовому порядку, матеріали справи також не містять. У цьому випадку ефективним способом захисту прав позивача як орендаря за дійсним договором оренди нежитлового приміщення № б/н від 18.09.2019 є усунення перешкод у користуванні спірним майном шляхом усунення перешкод у користуванні майном, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Лєрмонтова, біля ринку "Ювілейний" та їдальні № 9, шляхом відновлення доступу до орендованого нежитлового приміщення. 4.2. Матеріалами справи підтверджується створення відповідачем позивачу перешкод у користуванні спірним орендованим нежитловим приміщенням, зокрема, підтверджений матеріалами справи недопуск відповідача до приміщення шляхом заміни замків до приміщення, відповідно, ПТ "ПОТЕНЦІАЛ" як суборендар спірного приміщення, також не мав доступу до нього та не сплачував орендну плату позивачу починаючи з 01.10.2020, оскільки, враховуючи приписи ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, у позивача, починаючи з 01.10.2020 були відсутні підстави для її нарахування суборендарю. Gочинаючи з жовтня по грудень 2020 року як позивач, так і суборендар ПТ "ПОТЕНЦІАЛ" були позбавлені права доступу до спірного нежитлового приміщення та враховуючи умови укладеного між ФОП Мохнатко С.О. та ПТ "ПОТЕНЦІАЛ" договору суборенди приміщення від 01.06.2020, п. 5.1 якого передбачено щомісячну сплату суборендарем позивачу орендної плати в сумі 15 000,00 грн., яку фактично позивач не отримав у зв`язку з порушенням відповідачем права позивача щодо вільного користування спірним нежитловим приміщенням протягом спірного періоду (жовтень-грудень 2020 року), відповідно, відповідачем завдано позивачу збитків у розмірі неотриманої від ПТ "ПОТЕНЦІАЛ" 3-місячної орендної плати, сплата якої передбачена умовами зазначеного договору суборенди. Відповідно, розмір упущеної позивачем вигоди вираховується з розрахунку 15 000,00 грн. (орендна плата на місяць) х 3 місяці (спірний період жовтень-грудень 2020 року)= 45 000,00 грн. Отже, позивачем доведено фактичні зміни у фінансовому стані у зв`язку з неотриманням протягом жовтня-грудня 2020 року орендної плати від суборендаря в загальній сумі 45 000, грн. саме внаслідок протиправної поведінки ФОП Севастьянової Л.А., яка полягала у створенні перешкод (недопуск до орендованого приміщення шляхом заміни замків).

5. ФОП Севастьянова Л. А. звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 904/191/21 в частині задоволення позовних вимог, залишити без змін в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу, а також залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021. Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник вважає, що суд апеляційної інстанції застосовано приписи статей 651, 652 ЦК України без врахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6- 813цс15, у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 та від 13.05.2021 у справі № 910/4391/19, від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 04.08.2021 у справі № 456/2076/19, від 08.09.2021 у справі № 727/898/19.

6. Дослідивши доводи, викладені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 904/1408/21 з огляду на таке. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 вказала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним та об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Колегія суддів звертає увагу на те, що для розгляду касаційного провадження у межах підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно встановити, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму права всупереч наявним висновкам Верховного Суду щодо застосування такої норми у правовідносинах, які є подібними зі справою, яка розглядається. 6.1. У справі № 910/4391/19 предметом розгляду були вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди (найму). Верховний Суд, скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 26.02.2020 зазначив, що відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 ЦК України, а також виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Як зауважив Верховний Суд у вказаній справі, позивачами під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій неодноразово наголошувалося на тому, що ними було направлено на адресу відповідача повідомлення від 02.04.2015 про розірвання договору в порядку статті 782 ЦК України, у зв`язку з чим договір є розірваним з 06.04.2015 (дати отримання цього повідомлення відповідачем). Тобто у справі № 910/4391/19 позивачі надіслали відповідачу повідомлення про відмову від договору саме в порядку статті 782 ЦК України, водночас у справі № 904/191/21 апеляційний господарський суд зауважив, що лист-повідомлення від 28.01.2021 відповідача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення в частині права орендодавця (відповідача) на розірвання в односторонньому порядку цього договору обґрунтовано, в тому числі, істотними порушеннями позивачем строків оплати орендної плати. Між тим, доказів порушення позивачем строків оплати орендної плати матеріали справи не містять. Таким чином, колегія суддів вважає, що у справах № 910/4391/19 і № 904/191/21 відсутні ключові спільні риси, а саме у справі яка розглядається відсутні обставини направлення відмови від договору, яка була б подана у порядку статті 782 ЦК України із відповідним обґрунтуванням. 6.2. У справі № 6-813цс15 спір стосувався визнання прилюдних торгів, свідоцтва про право власності недійсними та скасування записів про його реєстрацію. Правовий висновок у вказаній справі зроблений щодо застосування пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 у правовідносинах щодо проведення прилюдних торгів у виконавчому провадженні. Таким чином, Вказані правовідносини не є подібними зі справою № 904/191/21 ні за предметами та підставами позову змістом позовних вимог та матеріально-правовим регулюванням. 6.3. У справі № 910/5206/20 предметом позовних вимог було визнання одностороннього правочину, оформленого повідомленням, який стосується одностороннього розірвання договору поставки, недійсним, стягнення авансу визнання відсутнім права щодо звернення з вимогою по банківській гарантії щодо виконання основного зобов`язання, зобов`язання утриматися в майбутньому від розірвання договору в односторонньому порядку. Направляючи в частині справу на новий розгляд, Верховний Суд звернув увагу на те, що "у випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Без врахування викладеного, ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не проаналізували за яких підстав та умов договором поставки передбачено право покупця одностороннього розірвання договору. Як наслідок, суди попередніх інстанцій не дали оцінки підставам, з урахуванням яких було вчинено Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Геофізичне управління "Укргазпромгеофізика" оспорюваний правочин щодо одностороннього розірвання договору поставки від 08.02.2019 № УГПГФ 562/07-19. Також не дали оцінки аргументам відповідача, наведеним на обґрунтування правомірності вчинення оспорюваного правочину." Тобто Суд зауважив на необхідності дослідження та встановлення правових підстав (умов договору), які надають можливість стороні односторонньо розірвати договір. У той же час, у справі № 904/191/21 суд апеляційної інстанції досліджуючи зміст спірного договору встановив, що його зміст не містить права орендодавця припинити дію договору в односторонньому порядку. З наведеного слідує, що справи № 910/5206/20 та № 904/191/21 мають як різний предмет, підстави та зміст позовних вимог, так і відмінні встановлені фактичні обставини, що виключає можливість стверджувати про подібність таких правовідносин. 6.4. У справі № 456/2076/19 (де предметом позову було зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру та визнання права власності) Верховним Судом викладено висновок, на який також посилається скаржник, що "договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)". Водночас окрім того, що справа № 456/2076/19 прийнята у правовідносинах з відмінними предметом та підставами позовних вимог, іншими фактичними обставинами справи ніж у справі № 904/191/21, то і вказаний вище висновок також акцентує увагу на можливості відмови від договору лише у випадках, передбачених самим договором та законом. 6.5. У справі № 727/898/19 предметом позовних вимог було про усунення перешкод в користуванні майном. Водночас Верховний Суд скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог вказав на те, що суди не звернули увагу, що тлумачення змісту договору оренди, зокрема шляхом порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, свідчить, що пункт 4.1 встановлює право на відмову від договору будь-якої із його сторін в будь-який час, а не тільки при продовженні строку договору. Тобто у вказаній справі договір оренди містив норму, яка дозволяла сторонам відмовитися від договору у будь-який момент, чого, як вже зазначалося і встановив апеляційний господарський суд, не містить спірний договір у справі № 904/191/21. Тобто справи № 727/898/19 і № 904/191/21 відмінні за ключовою ознакою, а саме наявність у договорі права на односторонню відмову. 6.6. З наведеного слідує, що звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтованою підставою оскарження передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник хоча і посилався на висновки Верховного Суду, але не врахував, що відповідні постанови повинні бути прийняті у подібних відносинах. Тобто важливим було довести, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідні норми матеріального права саме у подібних відносинах застосовуються інакше і на цьому вже акцентував увагу Верховний Суд. Саме виконання зазначених вимог надає Верховному Суду, у межах приписів 300 ГПК України, для перегляду судових рішень. Оскільки зазначених вимог заявником здійснено не було, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі № 904/191/21, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Севастьянової Л. А. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 904/191/21. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення ЄСПЛ у справах: Levages Prestations Services v. Franc", № 21920/93, § 45, від 23.10.1996; Brualla Gomez de la Torre v. Spain, № 26737/95, § 37, 38, від 19.12.1997). Усталена практика ЄСПЛ засвідчує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18). Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені Господарським процесуальним кодексом України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства. Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційне провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Севастьянової Любові Анатоліївни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 904/191/21 закрити. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Волковицька Судді С. К. Могил О. В. Случ