Постанова КГС ВС № 910/14422/15

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2022 року м. Київ cправа № 910/14422/15 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліної С.В., Стратієнко Л.В. за участю секретаря судового засідання - Шпорта О.В. та представників Позивача: Скворцова В.О. Відповідача: Малярчук Ю.Б. Треті особи на стороні позивача: не з`явився Треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_8 - представник Криштак О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 (головуючий - Михальська Ю.Б., судді Іоннікова І.А., Скрипка І.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 (головуючий - Сташків Р.Б., судді Привалов А.І., Пінчук В.І.) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 (головуючий - Михальська Ю.Б., судді Іоннікова І.А., Скрипка І.М.) у справі № 910/14422/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова В. В. (правонаступником якого у частині стягнення заборгованості є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал") до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Національний банк України; 2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) ОСОБА_5 ; 6) ОСОБА_6 ; 7) ОСОБА_7 ; 8) ОСОБА_8 про стягнення коштів, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", відповідач) про стягнення 79.870.000,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 14.096.507,95 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7.247.381,92 грн заборгованості за простроченими процентами, 661.703,52 грн пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, 4.792.200,00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання.

2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.09.2013 (далі - Кредитний договір), щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. Хід розгляду справи

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

4. Після скасування судових рішень у справі, постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2017, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Під час нового розгляду, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2019 замінено позивача у справі ПАТ "Дельта Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор"), на підставі договору про відступлення прав вимоги №1295/К від 15.04.2019, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор".

6. Протокольною ухвалою 18.11.2020 прийнято до розгляду заяву ТОВ ?Фінансова компанія Фінгруп Фактор? щодо збільшення розміру позовних вимог, згідно якої нова сума боргу склала 79.870.000,00 грн заборгованість за простроченим кредитом, 20.048.464,11 грн пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 56.707.700,00 грн - сума штрафу за неналежне виконання умов кредитного договору, 110.286.246,70 грн - сума прострочених відсотків за користування кредитними коштами, 2.647.790,03 грн - сума пені за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитними коштами, 269.566,98 грн - сума 3% річних від суми прострочених процентів, 139.800,95 грн - сума інфляційних втрат за простроченими процентами, 999.993,11 грн - сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

7. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2021 замінено позивача у справі ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор? його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (далі - ТОВ "Інтер Вей Капітал").

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 прийнято заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал" про збільшення розміру позовних вимог, в якій ТОВ "Інтер Вей Капітал" просило суд стягнути з відповідача: 79.870.000,00 грн заборгованості за простроченим кредитом, 20.048.464,11 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 110.286.246,70 грн заборгованості за простроченими процентами, 2.647.790,03 грн пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, 59.103.800,00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання, 15.000.658,50 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, 139.800,95 грн інфляційних втрат за простроченими процентами, 999.993,11 грн пені за несвоєчасне погашення процентів, 92.169.980,00 грн інфляційних втрат за простроченим кредитом. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

9. Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Укргазвидобування" на користь ТОВ "Інтер Вей Капітал" 79.870.000,00 грн. основного боргу за тілом кредиту, 20.048.464,11 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 14.731.091,51 грн - 3% річних, 92.169.980,00 грн інфляційних втрат. Здійснено розподіл судових витрат. В іншій частині у позові відмовлено.

10. Судові рішення мотивовано тим, що - відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором, кредитні кошти не повернув, отже, вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 79.870.00,00 грн є обґрунтованою, у зв`язку з встановленою заборгованістю наявні підстави для стягнення з відповідача 20.048.464,11 грн пені (за період з 01.01.2015 по 30.06.2015) за несвоєчасне повернення кредиту, також суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 14.731.091,51 грн 3% річних та 92.169.980,00 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість по кредиту; - судами встановлено, що матеріали справи містять документальне відображення обліку фінансових операцій з повернення ПАТ "Дельта Банк" грошових коштів фізичним особам, що виступали поручителями за зобов`язаннями відповідача за договором кредитної лінії, а тому відсутні підстави вважати припиненим зобов`язання відповідача за кредитним договором; - щодо іншої частини вимог, суд першої інстанції зазначив, що нараховані позивачем прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01.01.2015 по 01.10.2020, стягненню не підлягають, оскільки їх нарахування здійснено після спливу строку кредитування - 31.12.2014, у зв`язку з відсутністю підстав для стягнення прострочених відсотків за користування кредитом також не підлягають стягненню інші похідні вимоги, нараховані на такі відсотки. В цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось, а тому з урахуванням положень ст. 269 ГПК України, апеляційним судом не переглядалось. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення їх доводів

11. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, АТ"Укргазвидобування" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

12. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено ст.ст. 41, 189, 227, 230 ГПК України, оскільки безпідставно поновлено провадження у справі, при цьому, скаржник зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального права у подібних правовідносинах.

13. Крім того, скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій в порушення ст. 227 ГПК України, не було зупинено провадження у справі до розгляду цивільних справ №761/23379/16-ц, №753/14155/15-ц, №757/27946/15-ц щодо визнання недійсними договорів поруки.

14. Також, скаржник зазначає про те, що судами порушено положення ст. 46 ГПК України, оскільки прийнято до розгляду заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал" про збільшення позовних вимог, в якій було заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати, нараховані на основну заборгованість, вказані вимоги не були предметом розгляду справи при первісному розгляді, тобто ТОВ "Інтер Вей Капітал" фактично змінено предмет і підстави позову. При цьому, суди не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2019 у справі № 910/16430/14, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19.

15. Крім того, скаржник зазначає про те, що суди, розглядаючи вимоги про стягнення неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних, не застосували положення ст.ст. 612, 613, 616 ЦК України.

16. Також, скаржник зазначає, що суди, в порушення ст.ст. 310, 316 ГПК України не виконали вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 09.08.2017, якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, судові рішення не містять висновків щодо дійсності /недійсності договорів поруки, на підставі яких було погашено заборгованість відповідача у справі.

17. АТ"Укргазвидобування" також, було подано другу касаційну скаргу на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021, в якій скаржник, вказуючи на ті ж самі порушення норм матеріального і процесуального права, просить суд скасувати додаткову постанову апеляційного суду, а судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

18. Також, скаржником подано заяву про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 та повернення АТ"Укргазвидобування" грошових коштів, сплачених за платіжними дорученнями від 23.09.2021, №№ 438321, 438322, 438323. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

19. Від ТОВ "Інтер Вей Капітал" надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому товариство, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

20. Від ОСОБА_8 надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких третя особа на стороні відповідача, підтримала доводи касаційної скарги, та просила суд скасувати судові рішення у справі в частині задоволених позовних вимог.

21. Від ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор? надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що справа містить виключну правову проблему у застосуванні частини четвертої ст. 46 ГПК України, оскільки відсутні чіткі критерії правозастосування зазначеної процесуальної норми.

22. Згідно із частиною 1 статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

23. Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначена частиною 5 статті 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

24. Таким чином, подаючи клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, заявник мав обґрунтувати наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників. Тобто правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; існують обставини, з яких вбачається, що відсутня стала судова практика у відповідних питаннях, поставлені правові питання не визначені на нормативному рівні, відсутні процесуальні механізми вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

25. З огляду на те, що клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор? не містить належного обґрунтування існування правової проблеми у цій справі саме у правозастосуванні відповідних норм права, не обґрунтована наявність виключної правової проблеми з врахуванням кількісного та якісного показників, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такого клопотання. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.08.2013 між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор) та ПАТ "Укргазвидобування" (позичальник), укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1, за умовами якого кредитор зобов`язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

27. Надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) на умовах, визначених кредитним договором, в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 79 870 000,00 грн, зі сплатою плати за користування кредитом 24% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31.12.2014 включно. Повернення кредиту здійснюється не пізніше кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом, вказаним у пунктах 1.1.1. договору (пункти 1.1.1., 1.1.2. кредитного договору в редакції додаткового договору від 28.11.2014 №4).

28. Пунктом 2.6. кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30-31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

29. Згідно з пунктом 2.7. кредитного договору (у редакції додаткового договору від 01.12.2014 №5) сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті наданого кредиту (траншу) щомісячно, не пізніше 16 числа в грудні 2014 року, в інші місяці - не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок кредитора. 30. 01.11.2013 між Національним банком України (далі - НБУ, заставодержатель) та ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) було укладено договір застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-9 (далі - договір застави), предметом якого є майнові права за договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390/1 від 29.08.2013 з додатковими договорами до нього, а також зобов`язання, що виникають з договору №ВКЛ-2022390/S-1 від 29.08.2013.

31. Відповідно до пункту 1.4. вказаного договору застави надана застава забезпечує виконання заставодавцем вимог заставодержателя за кредитами для підтримки ліквідності, наданими згідно із кредитними договорами, що перераховані в цьому пункті.

32. У забезпечення виконання зобов`язань відповідача за кредитним договором між ПАТ "Дельта Банк" та фізичними особами 28.11.2014 було укладено наступні договори поруки: - з ОСОБА_1 укладено договір поруки №П30019775-4; - з ОСОБА_3 укладено договір поруки №П2022390-15; - з ОСОБА_4 укладено договір поруки №П30019775-3; - з ОСОБА_5 укладено договір поруки №П30019775-13; - з ОСОБА_6 укладено договір поруки №П30019775-15; - з ОСОБА_7 укладено договір поруки №П2022390-6; - з ОСОБА_9 укладено договір поруки №П2022390-15.

33. Пунктами 1.3. вищевказаних договорів поруки передбачено договірне право Банку на списання з будь-яких рахунків поручителів, відкритих у кредитора, грошових коштів.

34. У зв`язку із невиконанням ПАТ "Укргазвидобування" кредитного договору, ПАТ "Дельта Банк", у межах процедури договірного списання коштів (пункти 1.3. договорів поруки), на підставі розпоряджень ПАТ "Дельта Банк" від 19.02.2015, 20.02.2015 та 23.02.2015, здійснив договірне списання грошових коштів з рахунків поручителів ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 ) відкритих у ПАТ "Дельта Банк", про що повідомив поручителів листами від 23.02.2015. 35. 24.02.2015 ПАТ "Дельта Банк" листом повідомив ПАТ "Укргазвидобування" про те, що у лютому 2015 року здійснив договірне списання коштів з рахунків поручителів, відкритих у банку, та здійснив повне погашення заборгованості позичальника перед банком за кредитним договором, у зв`язку з чим, станом на 24.02.2015 ПАТ "Укргазвидобування" не має заборгованості перед банком, а усі права кредитора за кредитними договорами перешли до вищезазначених фізичних осіб.

36. У подальшому, 30.04.2015 між ОСОБА_9 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, за договором поруки від 28.11.2014 №П2022390. Далі, між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було укладено договір про відступлення права вимоги від 02.02.2018, за вказаним договором поруки.

37. На підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015 №150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) прийнято рішення №51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким тимчасову адміністрацію у позивача запроваджено строком з 03.03.2015 до 02.06.2015; призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" - Кадирова В.В. 38. 03.08.2015 Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №147, яким строк здійснення тимчасової адміністрації продовжено по 02.10.2015 включно; продовжено повноваження уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно.

39. На підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку, яким розпочато процедуру ліквідації банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк? Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

40. Згідно з наказом, уповноваженої особи ФГВФО Кадирова В.В., №67 від 11.03.2015 "Про перевірку правочинів (договорів) в АТ "Дельта Банк" вирішено здійснити перевірку правочинів на предмет нікчемності, створено відповідну комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

41. Протоколом №1 від 29.04.2015 засідання комісії АТ "Дельта Банк" з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, виявлено, що Договори поруки від 28.11.2014 №П30019775-4, №П2022390-15, №П30019775-3, №П30019775-13, №П30019775-15, №П2022390-6, №П2022390-15 є нікчемними, на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". 42. 08.05.2015 голові правління ПАТ "Укргазвидобування" та поручителям, згідно вказаними договорами поруки, було направлено повідомлення від 07.05.2015 про нікчемність відповідних договорів поруки.

43. На виконання наказу уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації банку №309 від 07.05.2015 із урахуванням змін, внесених наказом №325 від 13.05.2015, застосовано наслідки нікчемності договорів поруки від 28.11.2014 шляхом повернення поручителям коштів, списаних з їх рахунків у рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем, на відкриті балансові рахунки 2909 фізичних осіб-поручителів; відновлено в автоматизованій банківській системі кредитну заборгованість за Кредитним договором. 44. 14.05.2015 ПАТ "Дельта Банк" повернув поручителям списані в порядку договірного списання з рахунків фізичних осіб-поручителів грошові кошти.

45. Згідно з банківськими виписами з рахунку відповідача, сума неповернутого кредиту складає 79.870.000,00 грн. Крім того, позивачем на вказану суму нараховано 14.096.507,95 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7.247.381,92 грн заборгованості за простроченими процентами, 661 703,52 грн пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів та 4.792.200,00 грн штрафу за неналежне виконання зобов`язання.

46. За результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2019-01-28-000102-b від 26.03.2019, ПАТ "Дельта Банк", та ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", як Новий кредитор, уклали Договір про відступлення прав вимоги №1295/К (далі, Договір) від 15.04.2019, в пункті 1 якого погодили, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за тексом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - "Основні договори", надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. 47. 01.02.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор", Первісний кредитор, та ТОВ "Інтер Вей Капітал", Новий кредитор, уклали Договір про відступлення прав вимоги №В01/02, в порядку та на умовах якого Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває належне Первісному кредитору право вимоги до позичальників та/або заставодавця (іпотекодавця) та/або поручителя, включаючи права вимоги до правонаступників Боржника, спадкоємців Боржника, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржника за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2022390 від 29.08.2013 з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до нього, та/або за Договором застави майнових прав №ВКЛ-2022390/S-1 від 29.08.2013 з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Право вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Позиція Верховного Суду

48. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та поясненнях до касаційних скарг, заперечення проти задоволення касаційних скарг, викладені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги АТ "Укргазвидобування" підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

49. Відповідно до частини 1-3 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Водночас, згідно частини 4 цієї статті, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

50. Скаржником оскаржуються судові рішення в частині задоволених позовних вимог, отже, зважаючи на положення ст. 300 ГПК України, в іншій частині судові рішення касаційним судом не переглядаються.

51. Предметом спору у даній справі є вимоги банку до боржника про стягнення заборгованості за договором кредиту.

52. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

53. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

54. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

55. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

56. Судами встановлено, що між ПАТ "Дельта Банк" та АТ "Укргазвидобування" було укладено договір кредитної лінії. В межах кредитного договору банком було надано відповідачу кредитні кошти, з урахуванням додаткових угод, у розмірі 79 870 000,00 грн.

57. Згідно з частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

58. В забезпечення виконання зобов`язань за договором між позивачем та фізичними особами, вкладниками ПАТ "Дельта Банк" було укладено ряд договорів поруки.

59. Після закінчення строку кредитного договору, а саме 31.12.2014, відповідачем кредитні кошти банку не повернуто. У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, ПАТ "Дельта Банк", у межах процедури договірного списання коштів, на підставі розпоряджень ПАТ "Дельта Банк" від 19.02.2015, 20.02.2015 та 23.02.2015, було списано кошти з рахунків поручителів, в межах договорів поруки.

60. Разом з цим, судами встановлено, що на підставі постанови Правління НБУ від 02.10.2015 №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 02.10.2015 №181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку, яким розпочато процедуру ліквідації банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Дельта Банк? Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.

61. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

62. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон, в редакції чинній на момент визнання ПАТ "Дельта Банк" неплатоспроможним) цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

63. Частиною 1 Закону визначено, що тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

64. Відповідно до пунктів 3, 4 частини 2 статті 37 Закону, уповноважена особа Фонду має право: - продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій; - повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

65. Частиною 2 статті 38 Закону передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

66. Згідно з наказом, уповноваженої особи ФГВФО, №67 від 11.03.2015 "Про перевірку правочинів (договорів) в АТ "Дельта Банк" вирішено здійснити перевірку правочинів на предмет нікчемності, створено відповідну комісію з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями.

67. Частиною 3 статті 38 Закону (у редакції, чинній станом на дату укладення договорів поруки) визначено перелік підстав, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини 3 статті 38 Закону).

68. Відповідно до частин 4, 5 статті 38 Закону, уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

69. Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

70. Судами встановлено, що комісією ПАТ "Дельта Банк" з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, прийнято рішення, оформлене протоколом від 29.04.2015 №1, про віднесення договорів поруки від 28.11.2014 №П30019775-4, №П2022390-15, №П30019775-3, №П30019775-13, №П30019775-15, №П2022390-6, №П2022390-15, укладених у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, до нікчемних на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону.

71. На виконання наказу уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації банку №309 від 07.05.2015, з урахуванням змін, внесених наказом №325 від 13.05.2015, застосовано наслідки нікчемності договорів поруки від 28.11.2014, а також на відкриті балансові рахунки фізичних осіб-поручителів, було повернуто кошти, які списано з рахунків поручителів, на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором.

72. Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції, дослідивши умови договорів поруки від 28.11.2014, укладених в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, встановив, що матеріалами справи підтверджується, що фізичні особи - поручителі за договорами поруки від 28.11.2014, станом на дату їх укладення, були вкладниками ПАТ "Дельта Банк", відповідно, кредиторами ПАТ "Дельта Банк" у розумінні Закону.

73. При цьому, до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. До кожного з кількох поручителів, які виконали зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ним (частини 2, 3 статті 556 ЦК України).

74. Таким чином, наслідком виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, є заміна кредитора у зобов`язанні.

75. З урахуванням встановленого та положень законодавства, суд апеляційної інстанції, зазначив, що з 03.03.2015 у ПАТ "Дельта Банк" було запроваджено тимчасову адміністрацію, а відтак, набуття фізичними особами замість банку прав кредиторів за кредитним договором (внаслідок здійснення банком договірного списання коштів за договорами поруки) надає переваги, зазначеним фізичним особам перед іншими вкладниками банку та фактично порушує черговість задоволення вимог кредиторів, встановлену статтею 52 Закону, відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що договори поруки від 28.11.2014 є нікчемними, в силу пункту 7 частини 3 статті 38 Закону.

76. З огляду на вищезазначене, суди встановивши, що кошти, списані ПАТ "Дельта Банк" з поручителів, банк повернув на відкриті балансові рахунки фізичних осіб-поручителів; при цьому, банк відновив в автоматизованій банківській системі кредитну заборгованість відповідача за кредитним договором, у розмірі 79 870 000,00 грн, отже, є доведеними обставини щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 79 870 000,00 грн, неповернутих кредитних коштів.

77. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

78. Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

79. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

80. З урахуванням зазначеного, суди встановили, що відповідачем порушено строки повернення кредиту, та дійшли висновку, що є обґрунтованою вимога позивача ТОВ "Інтер Вей Капітал" про стягнення 79.870.000,00 грн заборгованості за простроченим кредитом та 20.048.464,11 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, за період з 01.01.2015 по 30.06.2015.

81. Касаційний суд зазначає, що суди, враховуючи вищевказані обставини справи, зважаючи на встановлену судами попередніх інстанцій заборгованість у розмірі 79 870 000,00 грн, яка виникла у зв`язку з неповерненням відповідачем кредитних коштів, дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ "Інтер Вей Капітал" заборгованості у розмірі 79.870.000,00 грн та пені у розмірі 20.048.464,11 грн за несвоєчасне повернення кредиту, а тому в цій частині судові рішення є правильними.

82. Крім того, суди вказали про наявність підстав для стягнення 14.731.091,51 грн 3 % річних та 92.169.980,51 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму основної заборгованості, заявлених ТОВ "Інтер Вей Капітал" у заяві про збільшення позовних вимог від 24.02.2021 (далі - заява) .

83. Надавши правову оцінку обставинам справи щодо обґрунтованості прийняття до розгляду місцевим судом заяви про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на основну заборгованість, колегія суддів зазначає наступне.

84. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з заявою про збільшення позовних вимог ТОВ "Інтер Вей Капітал", було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на основну заборгованість. При цьому, заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал" було подано на стадії розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

85. Вказану заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал" прийнято судом першої інстанції та розглянуто справу з урахуванням цієї заяви.

86. Проаналізувавши вищезазначені обставини справи, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо прийняття до розгляду заяви ТОВ "Інтер Вей Капітал" в частині заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на основну заборгованість, з огляду на таке.

87. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

88. Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

89. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

90. Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін. Частиною другою даної статті закріплено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу: 1) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; 2) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; 3) відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Частинами третьою та четвертою статті 46 ГПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

91. Із системного аналізу наведених норм убачається, що позивач відповідно до норм ГПК України наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд встановить, що це необхідно для захисту прав позивача, у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 902/743/18).

92. Як вбачається з матеріалів справи, зазначені ТОВ "Інтер Вей Капітал" у заяві вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, нараховані на основну заборгованість, є фактично зміною предмету позову, які раніше не заявлялись у справі.

93. Суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції, надаючи оцінку правильності застосування положень ч. 4 ст. 46 ГПК України, зазначив, що заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал", якою збільшено позовні вимоги, необхідно кваліфікувати як заяву про зміну предмету позову. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що по суті справи відбулась зміна фактичних обставин, зважаючи на здійснення правонаступництва у справі АТ "Дельта Банк" ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор? і в наступному ТОВ "Інтер Вей Капітал". При цьому, ТОВ "Інтер Вей Капітал" набуло всіх прав і обов`язків позивача у справі лише 24.02.2021, тобто вже після закінчення підготовчого засідання і розгляду справи по суті. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно застосував положення частини 4 ст. 46 ГПК України та, за наявності підстав прийняв до розгляду заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал" про збільшення позовних вимог.

94. Цей висновок апеляційного суду є необґрунтованим виходячи з такого.

95. Так, Суд зауважує, що фактичні обставини справи - це обставини, встановлені судами, які мають значення для правильного вирішення справи. Саме на обставинах, що підлягають встановленню, й будується предмет доказування в справі. Як зазначалось, фактичні обставини саме втілюють в собі підстави позову, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

96. Як зазначалось, предметом спору було стягнення заборгованості по кредиту, на підставі кредитного договору, укладеного АТ ?Дельта Банк? з відповідачем. У вказаних правовідносинах змінювався кредитор, на підставі відповідних договорів про відступлення права вимоги, в яких вказано саме про передачу права вимоги до боржника на заборгованість за кредитним договором. Отже, і на момент відступлення ТОВ "Інтер Вей Капітал" права вимоги до відповідача, вказана заборгованість ґрунтувалась саме на невиконаному відповідачем зобов`язанні за договором кредиту. А тому, безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про зміну фактичних обставин справи.

97. Отже, суд апеляційної інстанції, зазначаючи про правильне застосування судом положень ч. 4 ст. 46 ГПК України, дійшов помилкового висновку, що відбулась зміна фактичних обставин справи.

98. При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на основну заборгованість не заявлялись, ні АТ "Дельта Банк" ні ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор?, тобто вказані вимоги є взагалі новими вимогами, по суті є зміною предмету позову, які заявлені з порушенням положень частини 4 ст. 46 ГПК України, і у суду першої інстанції були відсутні підстави приймати вказану заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал", оскільки, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 46 ГПК України, у справі були відсутні обставини, за яких допускається зміна предмета або підстави позову, після закінчення строку, визначеного ч. 3 ст. 46 ГПК України, на подання відповідної заяви.

99. Аргументи апеляційного суду про те, що прийняття заяви про збільшення позовних вимог було необхідним для захисту прав позивача, відхиляються касаційним судом зважаючи на те, що укладаючи договір про відступлення права вимоги, ТОВ "Інтер Вей Капітал" було обізнаним про розгляд справи та відповідно знало про свої процесуальні права та обов`язки, а тому мало враховувати процесуальний порядок подання відповідної заяви.

100. Оскільки, в даному випадку не відбулась зміна фактичних обставин справи, отже, зміна предмета позову при новому розгляді справи не допускається зважаючи на частину 4 ст. 46 ГПК України.

101. За таких обставин, касаційний суд вважає, що є прийнятними доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами положень частини 4 ст. 46 ГПК України.

102. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи, що ТОВ "Інтер Вей Капітал" у заяві просило стягнути з відповідача 92.169.980,00 грн інфляційних втрат та 15.000.658,50 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, з яких суд першої інстанції стягнув суму заявлених інфляційних втрат, а з нарахованих ТОВ "Інтер Вей Капітал" 15.000.658,50 грн 3% річних, суд стягнув лише 14.731.091,51 грн, касаційний суд дійшов висновку, що подана ТОВ "Інтер Вей Капітал" заява щодо стягнення з відповідача 92.169.980,00 грн інфляційних втрат та 15.000.658,50 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту, є зміною предмету позову, яку подано з порушенням порядку визначеного положеннями ч. 3, 4 ст. 46 ГПК України, а тому вказану заяву у зазначеній частині необхідно залишити без розгляду. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішень в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14.731.091,51 грн 3% річних, 92.169.980,00 грн інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту.

103. Водночас, суд касаційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на неврахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, оскільки, у вказаних справах положення ст. 46 ГПК України, було застосовано за інших обставин справи, щодо постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 910/16430/14, то у вказаній справі положення цієї норми взагалі не застосовувались.

104. Також, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено ст.ст. 41, 189, 230 ГПК України, оскільки безпідставно поновлено провадження у справі, при цьому, скаржник вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм процесуального права у подібних правовідносинах.

105. Відповідно до статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

106. Отже, підставами касаційного оскарження, зважаючи на положення частини 2 ст. 287 ГПК України є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. При цьому, випадок касаційного оскарження судового рішення з підстави передбаченої положенням п. 3 частини 2 цієї статті, можливий тільки за встановлення касаційним судом неправильного застосування судами норм матеріального права.

107. Ураховуючи викладене, підстава передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для надання відповідного висновку щодо застосування ст.ст. 41, 189, 230 ГПК України.

108. Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій, в порушення ст. 227 ГПК України, не було зупинено провадження у справі до розгляду цивільних справ №761/23379/16-ц, №753/14155/15-ц, №757/27946/15-ц, щодо визнання недійсними відповідних договорів поруки.

109. Вказані доводи є безпідставними зважаючи на таке.

110. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

111. Під неможливістю розгляду зазначеної справи слід розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

112. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме зумовлена неможливість розгляду справи.

113. Отже, провадження у справі необхідно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

114. З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши відсутність обставин неможливості розгляду цієї справи до вирішення інших справ, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

115. Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами положень ст.ст. 310, 316 ГПК України, суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій при новому розгляді справи в повній мірі встановили обставини справи необхідні для прийняття правильного вирішення спору у справі, зокрема, і що стосуються укладення договорів поруки, та з урахуванням положень ст.ст. 35, 38 Закону, ст. 215 ЦК України, дійшли висновку, що договори поруки від 28.11.2014, укладені в забезпечення зобов`язань за кредитним договором, є нікчемними, в силу пункту 7 частини 3 статті 38 Закону.

116. Інші доводи скаржника, зокрема, щодо необхідності застосування до правовідносин у справі положень ст. 233 ГК України та ст.ст. 612, 613 ЦК України, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, який розглянув вказані доводи та обґрунтовано їх відхилив.

117. Так, згідно частин 1, 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

118. За змістом частин 1, 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

119. Положеннями статті 616 ЦК України визначено, якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

120. Апеляційний суд дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для застосування вищезазначених положень законодавства, оскільки, зобов`язання з повернення кредитних коштів до 31.12.2014 відповідачем виконані не були.

121. Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що апеляційний суд розглянув справу неповноважним складом, оскільки суддя Михальська Ю.Б. не мала змоги продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, тобто були наявні підстави, які виключали можливість участі судді Михальської Ю.Б. у продовженні розгляду справи, а тому справа мала бути передана на повторний автоматизований розподіл.

122. Відповідно до частин 1- 3 статті 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

123. За змістом статті 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду (частини 1-3 зазначеної норми).

124. Невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом. Для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік. Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів. Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом. (частини 9, 10, 16 статті 32 ГПК України).

125. Ухвалою апеляційного суду від 15.07.2021 апеляційну скаргу АТ ?Укргазвидобування? прийнято до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: головуючий суддя- Михальська Ю.Б., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А., розгляд справи призначено на 28.07.2021. Розгляд справи відкладався.

126. Згідно з наказом голови Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 №413-В, головуюча суддя у справі Михальська Ю.Б. у період з 06.08.2021 по 20.08.2021 перебувала у щорічній відпустці.

127. Згідно з наказом виконуючого обов`язки голови Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021, головуюча суддя у справі Михальська Ю.Б. у період з 25.08.2021 по 28.08.2021 перебувала у відпустці у зв`язку з самоізоляцією.

128. З викладеного вбачається, що суддя Михальська Ю.Б. не перебувала у відпустці більше чотирнадцяти днів безперервно, а тому, були відсутні підстави для проведення повторного автоматизованого розподілу справи, з урахуванням положень частини 9, 10 статті 32 ГПК України

129. Ураховуючи зазначені положення процесуального законодавства, доводи, викладені у касаційній скарзі про розгляд справи в апеляційному суді неповноважним складом суду є безпідставними, оскільки не відповідають матеріалам справи та положенням законодавства, отже, відхиляються судом касаційної інстанції.

130. З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції констатує, що суди попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача 79.870.000,00 грн основного боргу за тілом кредиту та 20.048.464,11 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, належним чином дослідили всі обставин у даній справі та надали їм належну правову оцінку, а тому, в цій частині судові рішення слід залишити без змін.

131. Водночас, суд касаційної інстанції зазначає, що судами допущено порушення норм процесуального права, у частині розгляду заяви ТОВ "Інтер Вей Капітал" про збільшення позовних вимог на суми 3% річних та інфляційних витрат нарахованих на основну заборгованість, отже, судові рішення в частині стягнення 14.731.091,51 грн 3% річних та 92.169.980,00 грн інфляційних втрат, слід скасувати, заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал" в частині збільшення позовних вимог на 92.169.980,00 грн інфляційних втрат та 15.000.658,50 грн 3% річних нарахованих на основну заборгованість, необхідно залишити без розгляду.

132. Згідно з частиною 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

133. За правилами п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

134. З огляду на те, що суд касаційної інстанції частково скасовує судові рішення у справі та частково залишає без розгляду заяву ТОВ "Інтер Вей Капітал" про збільшення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

135. Заява АТ "Укргазвидобування" про поворот виконання судового рішення у справі підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

136. Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 333 ГПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

137. З урахуванням того, що за наслідками розгляду касаційної скарги скасовуються рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача 14.731.091,51 грн 3% річних, 92.169.980,00 грн інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та позовні вимоги ТОВ "Інтер Вей Капітал" в частині стягнення з відповідача 92.169.980,00 грн інфляційних втрат та 15.000.658,50 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту залишаються без розгляду, і з урахуванням зазначеного, судові рішення підлягають також скасуванню щодо розподілу судових витрат, враховуючи, що наданими відповідачем документами (платіжними дорученнями від 23.09.2021 № 438321, 438322, 438323) підтверджується стягнення з відповідач на користь: НБУ 390.348, 69 грн, ТОВ ?Фінансова компанія ?Фінгруп Фактор?" 107.890,35 грн, ТОВ ?Інтер Вей Капітал? 206.851.515,76 грн, Верховний Суд частково задовольняє заяву АТ "Укргазвидобування" про поворот виконання рішення, здійснює поворот виконання наказів Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 у справі № 910/14422/15, виданих на виконання вказаного рішення, в частині позовних вимог залишених касаційним судом без розгляду, шляхом: стягнення з ТОВ "Інтер Вей Капітал" на користь АТ "Укргазвидобування" 106.917.599,01 грн заборгованості; - стягнення з ПАТ "Дельта Банк" на користь АТ "Укргазвидобування" 273.899,01 грн судового збору; - стягнення з ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" на користь АТ "Укргазвидобування" 30.327,98 грн судового збору.

138. Крім того, відповідач оскаржує додаткову постанову апеляційного суду про покладення на АТ "Укргазвидобування" судового збору, сплаченого АТ "Укргазвидобування" при зверненні з апеляційною скаргою, у зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги АТ "Укргазвидобування".

139. Як зазначалось, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційну скаргу АТ "Укргазвидобування" залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишив без змін. Оскільки, апеляційним судом не зазначено в резолютивній частині постанови інформації щодо покладення судових витрат у вигляді судового збору на скаржника за апеляційною скаргою, апеляційний суд, з урахуванням положень ст. 244 ГПК України, прийняв додаткову постанову.

140. Водночас, оскільки, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність порушень норм процесуального права, положень ст. 46 ГПК України, під час розгляду справи, та дійшов висновку про часткове скасування постанови апеляційного суду, отже, зважаючи на положення ст.ст. 129, 130, 244 ГПК України, наявні підстави для часткового скасування додаткової постанови апеляційного суду про покладення на АТ "Укргазвидобування" судового збору у розмірі 335.000,92 грн, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою, та покладення судового збору у розмірі 335.000,92 грн на ТОВ ?Інтер Вей Капітал?. В іншій частині додаткова постанова апеляційного суду залишається без змін касаційним судом. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

141. Відповідно до статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

142. Згідно статті 313 ГПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

143. Відповідно до підпункту ?г? пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови суд касаційної інстанції зазначає, про поворот виконання у разі скасування рішень судів за наявності відповідної заяви та підстав.

144. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстави касаційного оскарження, визначені АТ "Укргазвидобування" частково отримали своє підтвердження, отже суд касаційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, та часткове скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 14.731.091,51 грн 3% річних, 92.169.980,00 грн інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та судового збору, а також часткове скасування додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі № 910/14422/15 в частині покладення на АТ "Укргазвидобування" судового збору у розмірі 335.000,92 грн судового збору. Розподіл судових витрат

145. Відповідно до підпунктів ?б?, ?в? пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

146. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на положення ст. 129 ГПК України, Суд частково покладає на ТОВ ?Інтер Вей Капітал? витрати зі сплати судового збору у розмірі 446.667,90 грн за розгляд касаційної скарги, поданої АТ "Укргазвидобування". Судовий збір у частині залишення касаційної скарги без задоволення покладається на скаржника. Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317, 333 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 14.731.091,51 грн 3% річних, 92.169.980,00 грн інфляційних втрат за несвоєчасне повернення кредиту та судового збору - скасувати, в іншій частині судові рішення залишити без змін. Викласти резолютивну частину судового рішення в наступній редакції: "1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" про збільшення розміру позовних вимог в частині 92.169.980,00 грн інфляційних втрат та 15.000.658,50 грн 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту залишити без розгляду.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 44-Г, ідентифікаційний код 40890026) 79.870.000 (сімдесят дев`ять мільйонів вісімсот сімдесят тисяч) грн основного боргу за тілом кредиту, 20.048.464 (двадцять мільйонів сорок вісім тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 11 коп пені за несвоєчасне повернення кредиту, 15.452,64 грн ( п`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят ) грн 64 коп судового збору. В іншій частині у позові відмовити.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) 116.449,68 (сто шістнадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 68 коп судового збору.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор"(49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 1-А, офіс 702, інд код 38945479) 76.892,31 ( сімдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто дві ) грн 31 коп судового збору ".

3. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 у справі № 910/14422/15 скасувати в частині покладення на Акціонерне товариство "Укргазвидобування" судового збору у розмірі 335.000,92 (триста тридцять п`ять тисяч) грн 92 коп судового збору. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 44-Г, ідентифікаційний код 40890026) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 335.000,92 (триста тридцять п`ять тисяч) грн 92 коп судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині додаткову постанову залишити без змін.

4. Заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про поворот виконання наказів Господарського суду міста Києва від 22.09.2021, виданих на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі № 910/14422/15, задовольнити частково.

5. Здійснити поворот виконання наказів Господарського суду міста Києва від 22.09.2021, виданих на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 у справі № 910/14422/15, шляхом: - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 44-Г, ідентифікаційний код 40890026) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 106.917.599,01 (сто шість мільйонів дев`ятсот сімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 01 коп; - стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б; ідентифікаційний код 34047020) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 273.899,01 (двісті сімдесят три тисячі вісімсот дев`яносто дев`ять) грн 01 коп; - стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор"(49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 1-А, офіс 702, інд код 38945479) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 30.327,98 (тридцять тисяч триста двадцять сім) грн 98 коп;

6. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Вей Капітал" (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 44-Г, ідентифікаційний код 40890026) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код 30019775) 446.667,90 (чотириста сорок шість тисяч шістсот шістдесят сім) грн 90 коп судового збору за подання касаційної скарги.

8. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. А. Кролевець Судді С.В. Бакуліна Л.В. Стратієнко