Постанова 4854 № 400/2695/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/2695/20 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В. за участю секретаря: Пономарьової Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року у справі №400/2695/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Чорноморської митниці Дермитслужби про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення У С Т А Н О В И В: У липні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просило суд: - визнати протиправними та скасувати рішення Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA504010/2019/000193/2 від 08.11.2019 р., № UA504010/2019/000194/2 від 25.11.2019 р., № UA504010/2019/000198/2 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/000195/2 від 02.12.2019 р., № UA504010/2019/000197/2 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/000198/2 від 06.12.2019 р.; - визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС № UA504010/2019/00245 від 08.11.2019 р., № UA504010/2019/00250 від 25.11.2019 р., № UA504010/2019/00256 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/00253 від 02.12.2019 р., № UA504010/2019/00255 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/00257 від 06.12.2019 р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з метою визначення митної вартості товару за ціною договору декларантом до митного органу надано повний пакет документів, перелік яких наведено у статті 53 Митного кодексу України. Як стверджував позивач, оскаржувані рішення не містять посилань на порушення або обставини встановлені п.п.1, 3, 4 ч.6 ст.54 Митного кодексу України. Відповідачем не підтверджено того, що в поданих декларантом для митного оформлення товару документах містилися розбіжності, вона мають ознаки підробки, або в них немає відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Позивач наголошував на тому, що товар не страхувався, у зв`язку з чим документів щодо такого страхування немає. Крім того, ТОВ «МГЗ» акцентувало увагу суду на тому, що митною вартістю товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, а тому вимоги контролюючого органу про надання обґрунтування результатів комерційної домовленості сторін є безпідставними. До того ж, позивач зазначав, що з 18.05.2018р. платежі за контрактом здійснювалися у російських рублях. Також, ТОВ «МГЗ» вказував про необґрунтованість тверджень відповідача стосовно того, що підпис керівника ТОВ «Новомосковський хлор» у рахунках-фактури відрізняється від підпису в контракті та додатках до нього. Як наголошував декларант, сплата за товар здійснювалася протягом 21 календарного дня з дати відвантаження товару. На момент декларування такий строк не настав. Позивач також наголошував, що в оскаржуваних рішеннях суб`єктом владних повноважень здійснено лише посилання на реквізити раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару без жодного обґрунтування сумнівів у правильності визначення ТОВ «МГЗ» митної вартості. На думку позивача, наявність у базі даних інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж визначено ТОВ «МГЗ», у разі якщо немає інших, визначених законом підстав, не може слугувати підставою для коригування митної вартості товару. З бази даних не вбачається умов договору, між ким він укладався, безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяг поставки, наявність знижок), адже торгівельні відносини різноманітні, здійснюються на принципах автономії волі і свободи договору. Відповідач із позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що подані декларантом документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару). На думку митного органу, у даному випадку до митної вартості повинні бути додані витрати на транспортування ат страхування. Проте, при формуванні конкретної ціни не враховано положення визначення терміну «Франко борт», а ціну товару зменшено до 50 доларів США. Як наголошував контролюючий орган, заявлена ТОВ «МГЗ» митна вартість товару не відповідає «дійсній ціні» імпортованого товару, на яку розраховуються митні платежі. Також, відповідач акцентував увагу на тому, що декларантом не надано жодної інформації стосовно середнього курсу Центробанку Росії, яка є основним документальним підтвердженням розрахунку ціни. Валюта інвойсу та зазначена у ньому ціна не відповідають валюті та розрахунку зазначених у п.2.2 контракту від 19.12.2017р. №208-0128278/17-492, з урахуванням додаткової угоди від 01.01.2019р. №9. Надані для підтвердження заявленої митної вартості декларації країни експорту свідчать про те, що процедура митного оформлення оцінюваного товару у Росії не завершена, оскільки немає додаткових декларацій до них. Згідно із поданою ТОВ «МГЗ» до Миколаївського окружного адміністративного суду відповіддю на відзив, не проведення учасниками господарських правовідносин страхування небезпечного вантажу може бути підставою для їх відповідальності, але не для коригування митної вартості товару. Позивач наголошував, що товар постачався на умовах СРТ. Як зазначав декларант, пунктом 2.4 контракту в редакції додаткової угоди від 01.01.2019р. №9 було чітко визначено, що в разі якщо передбачена п.2.2 контракту ціна буде меншою за 310$/1тн, сторони вважають погодженою ціну на товар в розмірі 310$/1тн. Крім того, ТОВ «МГЗ» вказувало, що відповідно до додаткової угоди від 18.05.2018р. №6 валюта контракту та валюта платежів є російські рублі. Позивач акцентував увагу суду першої інстанції, що відомості стосовно середнього курсу Центробанку Росії митним органом не витребовувались. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року у справі №400/2695/20 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA504010/2019/000193/2 від 08.11.2019 р., № UA504010/2019/000194/2 від 25.11.2019 р., № UA504010/2019/000198/2 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/000195/2 від 02.12.2019 р., № UA504010/2019/000197/2 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/000198/2 від 06.12.2019 р. Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00245 від 08.11.2019 р., № UA504010/2019/00250 від 25.11.2019 р., № UA504010/2019/00256 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/00253 від 02.12.2019 р., № UA504010/2019/00255 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/00257 від 06.12.2019 р. Задовольняючи адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" суд першої інстанції вказав про те, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про об`єктивну неможливість визначення митної вартості товару за основним методом. При цьому, наявність в базах даних інформації про аналогічні товари з іншою митною вартістю, не є свідченням помилкового визначення її позивачем. Не погодившись з вищеозначеним рішенням суду першої інстанції Державною митною службою України в особі Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що окружним адміністративним судом рішення не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги Державною митною службою України в особі Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу зазначено, що подані до митного органу документи для підтвердження заявленої митної вартості товару не містили всіх даних щодо складових митної вартості, які визначені п.7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України. Використані декларантом відомості документально не підтверджено, а документи щодо формування контрактної ціни містили розбіжності та неточності. Декларантом не надано документального обґрунтування зниження ціни на 50 доларів США, а також витребувані митним органом документи. Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу доводи якого у повному обсязі дублюють обґрунтування позовної заяви та відповіді на відзив. Заслухавши пояснення сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що 19.12.2017 року між ТОВ «Новомосковський хлор» (Продавець) та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (Покупець) укладено контракт №208-0128278/17-492, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар: натр їдкий (гідроксид натрію), в кількості, за ціною, на умовах і в строки, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту. Ціна на товар визначається та приймається на умовах СРТ ст.Жовтнева, Одеської з/д у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2010, і включає в себе усі витрати з доставки товару до зазначеного місця. Ціна на товар за 1 тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується в доларах США за формулою: СРТ НГЗ = ICIS FOB MED low - $60. Дія формули обмежується верхньою та нижньою межею: CAP 750$ та FLOOR=350$. Отже, якщо котирування FOB MED low, розраховане за формулою, зазначеною в пункті 2.2 даного контракту, складає більше 750 доларів США за тону в перерахунку на 100% основної речовини, сторони вважають погодженою ціною товару в розмірі 750 доларів США за тону в перерахунку на 100% основної речовини. Якщо котирування FOB MED low, розраховане за формулою, зазначеною в пункті 2.2 даного контракту, складає менше 350 доларів США за тону в перерахунку на 100% основної речовини, сторони вважають погодженою ціною товару в розмірі 350 доларів США за тону в перерахунку на 100% основної речовини. Орієнтовна загальна вартість контракту на дату його підписання сторонами складає 12000000 +/-5% доларів США. З матеріалів справи убачається, що 18.05.2018р. між ТОВ «Новомосковський хлор» (Продавець) та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (Покупець) підписано додаткову угоду №6 до контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р., згідно до якої пункт 2.7 контракту викладено в наступній редакції: «Орієнтовна загальна вартість контракту на дату його підписання сторонами складає 732000000 +/-5% російських рублів». 01.01.2019р. між ТОВ «Новомосковський хлор» (Продавець) та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (Покупець) підписано додаткову угоду №9 до контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р., відповідно до якої пункти 2.2-2.4 контракту викладено в наступній редакції: «Ціна на товар за 1 тону в перерахунку на 100% основної речовини розраховується в доларах США за формулою: Ціна на товар = FOB MED low - $50. Щоб уникнути будь-яких сумнівів, сторони домовились, що, не дивлячись на розрахунок ціни на товар за вищенаведеною формуло, ціна на товар обмежується верхньою та нижньою межею: CAP = 700$ та FLOOR = 310$. Отже, якщо ціна на товар розрахована за формулою, зазначеною в пункті 2.2 даного контракту, складає більше 700 доларів США за тону в перерахунку на 100% основної речовини, сторони вважають погодженою ціною товару в розмірі 700 доларів США за тону в перерахунку на 100% основної речовини. Якщо ціна на товар, розрахована за формулою, зазначеною в пункті 2.2 даного контракту, складає менше 310 доларів США за тону в перерахунку на 100% основної речовини, сторони вважають погодженою ціною товару в розмірі 310 доларів США за тону в перерахунку на 100% основної речовини. Згідно до наявної у матеріалах справи специфікації №23 від 27.09.2019р. до контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. сторони домовились про постачання: Натру їдкого технічної марки РМ-Б ГОСТ Р 55064-2012 (в перерахунку на 100% основної речовини) УКТВЕД 28151200, кількістю 1000тон, вартістю 20471,77 руб.РФ/тн. Відповідно до специфікації №24 від 29.10.2019р. до контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. сторони домовились про постачання: Натру їдкого технічної марки РМ-Б ГОСТ Р 55064-2012 (в перерахунку на 100% основної речовини) УКТВЕД 28151200, кількістю 1000тон, вартістю 19993,81 руб.РФ/тн. На виконання умов вищевказаного контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. ТОВ «Новомосковський хлор», на умовах поставки СРТ ст.Жовтнева, здійснено постачання на користь ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» товару: «Соди каустичної, гідроксиду натрію (луг натрію їдкого, очищеного) водний розчин, марки РМ-Б ГОСТ Р 55064-2012». З метою здійснення митного оформлення товару, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС подано електронні митні декларації №UA504010/2019/002741, №UA504010/2019/002911, №UA504010/2019/002999, №UA504010/2019/003022, №UA504010/2019/003023, №UA504010/2019/003055, у яких митну вартість товару декларантом визначено за ціною контракту. На підтвердження обґрунтованості заявленої у митних деклараціях митної вартості товару та обраного методу її визначення ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС, разом з деклараціями, подано контракт №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р., специфікації, інвойси, накладні СМГС, біржові котирування, експортні накладні країни відправлення, паспорти якості на товар. Під час перевірки Миколаївською митницею ДФС наданих декларантом на підтвердження митної вартості товару, документів, фахівцями контролюючого органу установлено, що подані позивачем документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. З урахуванням чого, та з метою підтвердження митної вартості товарів, заявленої у митних деклараціях, митним органом на підставі вимог ч.3 ст.53 Митного кодексу України, було зобов`язано декларанта протягом 10-ти календарних днів надати додаткові документи. У зв`язку з чим, декларантом додатково до митного органу подано: паспорти якості відправника; інформацію біржових котирувань міжнародної агенції ICIS Caustic Soda Europe; повідомлено контролюючий орган, що товар за контрактом не страхувався, у зв`язку з чим надати страхові документи немає можливості; згідно п.2.1 контракту ціна на товар включає всі витрати по доставці товару до місця поставки; щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, то митницю повідомлено про надання біржових котирувань, а також паспортів якості на товар; надати документи на оплату товару неможливо, оскільки товар ще не оплачено; за митною декларацією №UA504010/2019/003021 надано платіжне доручення про оплату товару від 26.11.2020р. №5695. За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митних деклараціях, товару, Миколаївською митницею ДФС прийнято спірні Рішення про коригування митної вартості товарів № UA504010/2019/000193/2 від 08.11.2019 р., № UA504010/2019/000194/2 від 25.11.2019 р., № UA504010/2019/000198/2 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/000195/2 від 02.12.2019 р., № UA504010/2019/000197/2 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/000198/2 від 06.12.2019 р., а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA504010/2019/00245 від 08.11.2019 р., № UA504010/2019/00250 від 25.11.2019 р., № UA504010/2019/00256 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/00253 від 02.12.2019 р., № UA504010/2019/00255 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/00257 від 06.12.2019 р. Надаючи оцінку вищеозначеним рішенням Миколаївської митниці ДФС, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства України, колегія суддів виходить з такого, Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, Митним кодексом України передбачено, та установлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом контролюючому органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України). Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Згідно із ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів убачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості. При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребовувати контролюючий орган має лише ті документи, які уможливлюють пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зокрема, як з`ясовано колегією суддів, під час перевірки Миколаївською митницею ДФС наданих ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" для підтвердження митної вартості товару, документів, фахівцями контролюючого органу установлено, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на доставку товару до пункту призначення, страхування); декларантом не надано документальне обґрунтування формування ціни з урахуванням її числових значень (ціни товару, транспортних витрат до пункту призначення, страхування, документальне обґрунтування зниження ціни); ціна розрахована відповідно до додатку №9 від 01.01.2019р. до контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. та наданих декларантом біржових котирувань міжнародної агенції ICIS Caustic Soda Europe датовані (від 16.08.2019р., від 23.08.2019р., від 30.08.2019р., від 06.09.2019р., від 13.09.2019р., 20.09.2019р., від 27.09.2019р., від 04.10.2019р., 11.10.2019р.) складає 247,5дол.США/тн. (300+300+295+300+280), 244 дол.США/тн. (300+295+295+280+300)/5-50, 225 дол.США/тн.(280+275+275+270)/4-50, але відповідно п.3 доповнення від 01.01.2019р. №9, якщо вартість товару дорівнює менше 310 дол.США/тн., то сторони домовились, що ціна на товар дорівнює 310 дол.США/тн., що не відповідає валюті ціні зазначеній у специфікаціях №23 від 27.09.2019р., №24 від 29.10.2019р. до контракту та у рахунках-фактурах від 21.10.2019р. №959112, від 22.10.2019р. №960266, від 23.10.2019р. №961852, від 24.10.2019р. №962476, від 28.10.2019р. №965103, від 18.11.2019р. №983064, від 20.11.2019р. №986192, від 25.11.2019р. №989486, декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені п.5.1 контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. та п.4 ч.2 ст.53 Митного кодексу України. Підпис директора ТОВ "Новомосковський хлор" у рахунках-фактури від 21.10.2019р. №959112, від 22.10.2019р. №960266, від 23.10.2019р. №961852, від 24.10.2019р. №962476, від 28.10.2019р. №965103, від 18.11.2019р. №983064, від 21.11.2019р. №989486 відрізняється від підпису у контракті №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. та додатках до нього. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості, надані документи не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Між тим, апеляційний суд не погоджується з означеною позицію митного органу, виходячи із такого. 19.12.2017 року між ТОВ «Новомосковський хлор» (Продавець) та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (Покупець) укладено контракт №208-0128278/17-492, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар: натр їдкий (гідроксид натрію), в кількості, за ціною, на умовах і в строки, зазначені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту. Ціна на товар визначається та приймається на умовах СРТ ст.Жовтнева, Одеської з/д у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС 2010, і включає в себе усі витрати з доставки товару до зазначеного місця. Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати СРТ («Carriage paid to» або «Фрахт/перевезення оплачено до…») означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення. З урахуванням наведеного, колегією суддів установлено, що жодного застереження стосовно обов`язкового страхування товару, що перевозиться умовами СРТ не передбачено. До того ж, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне відмітити, що істотні умови контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. також не містять положень щодо страхування товару. Крім того, апеляційний суд відмічає, що скаржник помилково ототожнює умови поставки FOB згідно Інкотермс-2010 та формулу розрахунку вартості товару FOB MED low, де FOB MED low - нижня межа котирування, що публікується агентством ICIS. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що не надання декларантом до митного органу страхового полісу, а також документів на підтвердження понесених витрат на доставку товару до пункту призначення (ціна на товар включає усі витрати із його доставки до пункту призначення,), у межах спірних правовідносин, не є підставою для виникнення сумнівів у задекларованій митній вартості. Що стосується документального обґрунтування зниження ціни на товар, апеляційний суд зазначає, що відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Отже, зниження ціни на товар є результатом комерційних переговорів, які передували укладанню контракту. До того ж, цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі, тобто, це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості суб`єктів господарювання у придбанні їх продукції, цінові знижки мають добровільний характер і не є обов`язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку. Відносно доводів скаржника про те, що ціна розрахована відповідно до додатку №9 від 01.01.2019р. до контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. та наданих декларантом біржових котирувань міжнародної агенції ICIS Caustic Soda Europe не відповідає валюті зазначеній у специфікаціях №23 від 27.09.2019р., №24 від 29.10.2019р. до контракту та у рахунках-фактурах, суд апеляційної інстанції відмічає таке. 18.05.2018р. між ТОВ «Новомосковський хлор» (Продавець) та ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (Покупець) підписано додаткову угоду №6 до контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р., згідно до якої пункт 2.7 контракту викладено в наступній редакції: «Орієнтовна загальна вартість контракту на дату його підписання сторонами складає 732000000 +/-5% російських рублів». Тобто, після підписання вищеозначеного правочину розрахунки за контрактом №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. здійснювалися в російських рублях. З матеріалів справи убачається, що в специфікаціях від 27.09.2019р. №23 та від 29.09.2019р. №24 ціна товару визначена в російських рублях. Декларантом до матеріалів справи додано відомості щодо середнього курсу Центробанка Росії в період з 16 числа попереднього місяця, який передує відвантаженню по 15 число місяця, який передує відвантаженню товару. З огляду на вищевикладене, доводи скаржника про невідповідність ціни в документах не відповідає дійсності та є необґрунтованою. Суд апеляційної інстанції також відхиляє твердження митного органу про те, що підпис директора ТОВ "Новомосковський хлор" у рахунках-фактури відрізняється від підпису у контракті №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. та додатках до нього, оскільки жодних доказів на підтвердження таких сумнівів та відповідно впливу даної обставини на митну вартість товару, суб`єктом владних повноважень, на виконання вимог ч.2 ст.77 КАС України, до матеріалів справи не додано. Не є обґрунтованими, на думку колегії суддів, посилання контролюючого органу на ненадання декларантом банківських платіжних документів на підтвердження оплати товару, з урахуванням того, що відповідно до п.5.1 контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р. оплата товару покупцем здійснюється банківським переказом шляхом переведення грошових коштів на рахунок продавця згідно виставленого інвойсу протягом 21 банківського дня з дати відвантаження товару зі станції відправника. На момент здійснення митного оформлення товару, передбачений п.5.1 контракту №208-0128278/17-492 від 19.12.2017р., строк не настав. Між тим, за наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів, апеляційним судом установлено наявність доказів на підтвердження здійснення оплати за імпортований в Україну товар. З урахуванням наведеного, колегією суддів установлено, що у межах спірних правовідносин, з метою підтвердження заявлених у митних деклараціях митних вартостей товарів ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» до контролюючого органу подано вичерпний перелік документів, які містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару. Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість рішень Миколаївської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA504010/2019/000193/2 від 08.11.2019 р., № UA504010/2019/000194/2 від 25.11.2019 р., № UA504010/2019/000198/2 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/000195/2 від 02.12.2019 р., № UA504010/2019/000197/2 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/000198/2 від 06.12.2019 р., карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Миколаївської митниці ДФС № UA504010/2019/00245 від 08.11.2019 р., № UA504010/2019/00250 від 25.11.2019 р., № UA504010/2019/00256 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/00253 від 02.12.2019 р., № UA504010/2019/00255 від 04.12.2019 р., № UA504010/2019/00257 від 06.12.2019 р. та необхідності їх скасування. Установлені у межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи митного органу, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Державної митної служби України в особі Миколаївської митниці як відокремленого структурного підрозділу залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року у справі №400/2695/20 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлено та підписано колегією суддів 17.02.2022р. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.