LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Другий апеляційний адміністративний суд541/2592/21

від 17.02.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.12.2021 року по справі № 541/2592/21 скасувати.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 р.Справа № 541/2592/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.12.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Куцин Валентина Миколаївна, м. Миргород, повний текст складено 14.12.21 року по справі № 541/2592/21 за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Хитушко Руслана Романовича , Головного управління Національної поліції в Полтавській області , Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Хитушко Руслана Романовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції України, в якому просив суд скасувати постанову серії БАА № 477641 від 25.09.2021 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП в сумі 3400 грн. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.12.2021 у справі № 541/2592/21 відмовлено у задоволенні позову. Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, а висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.12.2021 у справі № 541/2592/21 та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що він не порушував Правил дорожнього руху, з огляду на що відсутня як сама подія так і сам юридичний склад адміністративного порушення. Зазначає, що інспектором взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Хитушко Русланом Романовичем при винесенні постанови було грубо порушено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, оскільки відповідачем фактично самого розгляду справи з дотриманням вимог ст.ст. 245-249, 251, 268, 252, 271 КУпАП здійснено не було, при винесенні постанови було порушено закріплене ст. 59 Конституції України, та ст. 271 КУпАП, його право на захист. Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема, ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2021 р. інспектором взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Хитушком Русланом Романовичем було складено постанову серії БАА № 477641, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126, ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за те, що 25.09.2021 р. в м. Миргород, вул. Київська, 2, ОСОБА_1 керував транспортним засобом РАФ 2203, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування даним ТЗ, чим порушив ст. 15 Закон України «Про дорожній рух», а також керував ТЗ, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.п. 31.3 (б) Правил дорожнього руху України (а.с. 32). Позивач не погодився з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 25.09.2021 р. серія БАА № 477641, звернувся з позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано достатньо допустимих та належних доказів, які свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача за ч. 2 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП, керування автомобілем без посвідчення водія та без проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР). Пунктом 1.9. розд. 1 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. У відповідності до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно з п.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису. З матеріалів справи встановлено, що у постанові серії БАА № 477641 від 25.09.2021 року відповідачем зазначено, що позивач 25.09.2021 р. в м. Миргород по вул. Київська, 2, керував транспортним засобом РАФ 2203, номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування даним ТЗ, чим порушив ст. 15 Закон України «Про дорожній рух», а також керував ТЗ що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим порушив п.п. 31.3 (б) Правил дорожнього руху України (а.с. 32), вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126, ч. 3 ст. 121, у зв`язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. На підтвердження обставин справи, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано диск з відеозаписом (а.с. 37). Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем матеріали на оптичному диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України, отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого ознак цифрового підпису автора. Як встановлено колегією суддів шляхом огляду змісту оптичного диску, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора, так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. Таким чином, наданий суду відеозапис взагалі не є допустимим доказом в розумінні ст. 74 КАС України. Отже, колегія суддів зауважує, що до матеріалів справи не надано носій, на який безпосередньо здійснений запис правопорушення, який відповідно до вимог вищенаведених норм Закону є оригіналом такого електронного доказу. Крім того, на відеозапису, який був надано до суду як доказ вчинення адміністративного правопорушення, міститься лише відеозапис як інспектор поліції роз`яснив позивачу його права, після чого відеозапис припиняється. Судом апеляційної інстанції було зобов`язано інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Хитушка Руслана Романовича надати до канцелярії суду не пізніше 11.02.2021 року, повну відеофіксацію розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що відеофіксація адміністративного правопорушення була автоматично видалена з сервера ДПП, оскільки зберігається не більше 1 місяця. Колегія суддів вважає, що відповідачем не спростовано довід апеляційної скарги стосовно порушення процедури розгляду адміністративної справи в частині ненадання позивачу можливості скористатися допомогою адвоката. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про протиправність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 2 ст. 126, ч. 3 ст. 121 КУпАП, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серія БАА № 477641 від 25.09.2021 року. За таких обставин, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про залишення позову без задоволення помилковими. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що призвели до ухвалення неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення адміністративного позову. Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.12.2021 року по справі № 541/2592/21 скасувати. Прийняти постанову, позов ОСОБА_1 до інспектора взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Хитушко Руслана Романовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити. Скасувати постанову серії БАА № 477641 від 25.09.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126, ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»